справа №380/18406/23
09 лютого 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач-1, ОСОБА_1 ), яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 (далі - позивача-2, ОСОБА_2 ) звернулися до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДМС України у Л/о), в якому просять:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що у зв'язку із необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року звернулися до відповідача з проханням про оформлення та видачу паспорта у формі книжечки, затвердженої постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII. Однак відповідач відмовив обом у видачі паспорта зразка 1994 року. Вказують, що володіння персональними даними позивачів, згоду на обробку яких вони не мають бажання подавати для отримання паспорта у формі ID - картки, може спричинити шкоду їх приватному життю. Не погодившись із діями відповідача, звернулися до суду із даним позовом.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у правомірності оскаржуваних дій. Вказує, що позивачі вже надали згоду на обробку своїх персональних даних для оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки, паспорта громадянина України для виїзду за кордон та надавали згоду на отримання відцифрованих відбитків пальців рук. Вказане підтверджується заявами-анкетами від 11.06.2019 №14905371 та від 08.01.2019 №2757158, за результатами розгляду яких одна з них документована паспортом громадянина України у формі ID-картки, а друга паспортом громадянина України для виїзду за кордон, вказані документи оформлено із внесенням їх відцифрованих відбитків пальців рук, обличчя та підпису до безконтактного електронного носія, а також присвоєно номер УНЗР за їх особистою згодою. Позивачам уже присвоєно унікальний номер запису в реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде. Доказів порушення права на приватне та сімейне життя позивачів жодним чином не є порушено. Про вказані обставини позивачі були повідомлені в порядку розгляду звернень громадян. Вказує, що посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 є безпідставним, оскільки вона не стосується правовідносин, які є предметом спору даної справи. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 10.08.2023 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали позивачем виконано.
Ухвалою від 21.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 25.09.2023 (вх. №172723) подано відзив на позовну заяву.
Позивачем 11.09.2023 (вх. №68760) подано відповідь на відзив.
Відповідачем 26.09.2023 (вх. №72884) подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої вказано ОСОБА_4 , матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якої вказано ОСОБА_4 , матір'ю ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 , яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.05.2023 звернулися до Центру оформлення документів №1 ГУ ДМС України у Львівській області із заявою про оформлення та видачу їм паспортів зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Відповідач листом від 21.06.2023 №4651-335/4651.8-23 відмовив в оформленні паспорту громадянина України у формі книжечки ОСОБА_3 з тих підстав, що 08.01.2019 вона звернулася до ЦНАП ВК Миколаївської МР Краматорського району Донецької області для оформлення паспорта громадянина України у формі ID - картки. Нею було подано заяву-анкету №2757158 від 08.01.2019, яка одночасно є згодою на обробку персональних даних. Згідно до заяви-анкети №15467641 від 11.06.2019 вона надала згоду на зняття відцифрованих відбитків пальців рук, відцифрованого образу обличчя та відцифрованого підпису. Таким чином, у зв'язку із оформленням та видачею паспорта громадянина України (№ НОМЕР_3 ) та паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 від 25.06.2019, у реєстрі вже сформовано УНЗР (20041010-05546), який не змінюється при наступних операція у Реєстрі.
Відповідач листом від 21.06.2023 року №4651-336/4651.1-23 відмовив в оформленні паспорту громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 , з підстав того, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована органом 1455 паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , вид. 25/06/2019. Таким чином ОСОБА_2 вже присвоєно Унікальний номер запису Реєстру (20090218-04145). З огляду на викладене, правові підстави для оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки у відсутні.
Відмови ГУ ДМС у Львівській області в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є предметом оскарження.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Із зазначених конституційних норм випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Відповідно до статті 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до пункту першого статті 5 Закону України «Про громадянство України», документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення № 2503, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначає Закон України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI).
Згідно з частиною першої статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною першою статті 4 Закону №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з частинами другою-третьою статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону №5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія».
Також Законом №1474-VIII частину 2 статті 21 Закону №5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Згідно з частинами 1,2,4 та 5 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону №5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.
Згідно з пунктом 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Порядок №302) паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Водночас, згідно до пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: 1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто; 2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); 3) особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через уповноважену особу адміністрації відповідної установи, місця попереднього ув'язнення або закладу (далі - уповноважена особа);
У разі коли за даними ДПС встановлено, що особа раніше була зареєстрована в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та дані про особу, які надійшли від ДМС для проведення реєстрації, збігаються з даними про особу, наявними в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, ДПС надсилає ДМС дані про РНОКПП.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала заяву-анкету №15467641 від 11.06.2019 до ЦНАП ВК Миколаївської МР Слов'янського району Донецької області для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (біометричного) та надала згоду на зняття відцифрованих відбитків пальців рук, відцифрованого образу обличчя та відцифрованого підпису. 08.01.2019 вона звернулася до ЦНАП ВК Миколаївської МР Краматорського району Донецької області для оформлення паспорта громадянина України у формі ID - картки. Нею було подано заяву-анкету №2757158 від 08.01.2019, яка одночасно є згодою на обробку персональних даних. Таким чином у Реєстрі вже сформовано УНЗР (20041010-05546).
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 11.06.2019 звернулася до Слов'янського відділу ГУ ДМС у Донецькій області із заявою-анкетою №14905371, в якій просила внести до ЄДДР персональні дані ОСОБА_2 у зв'язку із оформленням їй паспорта громадянина України для виїзду за кордон (біометричного) танадала згоду на зняття відцифрованих відбитків пальців рук, відцифрованого образу обличчя особи та відцифрованого підпису. Слов'янським відділом ГУ ДМС у Донецькій області ОСОБА_2 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , виданий 25.06.2019, та сформовано у Реєстрі унікальний номер УНЗР 20090218-04145.
Ці обставини позивачами не заперечуються.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону №5492-VI у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Таким чином, суд вважає безпідставним покликання позивачів на їх небажання присвоєння їм унікального номеру запису в Реєстрі, як на правомірну підставу її відмови в отриманні паспорта у вигляді ID-картки, оскільки позивачами надавалася згода на зняття відцифрованих відбитків пальців рук, відцифрованого образу обличчя особи та відцифрованого підпису при зверненні до міграційних органів за оформленням паспортів громадянина України у вигляді ID-картки та паспортів громадянина України для виїзду за кордон (біометричних) та які були кожній оформлені і видані, у зв'язку з чим їм присвоєні унікальні номери в Реєстрі, які є незмінними.
Посилання позивачів на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, є помилковими і судом до уваги не беруться з огляду на те, що вони стосуються правовідносин, які виникають у спорах з ДМС України щодо вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Спірні правовідносини цієї справи є відмінними, оскільки позивачами вже було надано згоду на обробку їх персональних даних при оформленні територіальними відділами ГУ ДМС у Донецькій області паспортів громадянина України для виїзду за кордон та у формі ID-картки.
Тобто, вказана справа не відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17, тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Судом враховано наявність у ОСОБА_3 на момент виникнення спору паспорта громадянина України у формі ID-картки, та наявність у обох позивачів паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформлених за допомогою засобів ЄДДР на підставі їхнього волевиявлення та з урахуванням наданої згоди на обробку її персональних даних.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, відповідачем вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність свого рішення виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення відповідача про відмову у видачі позивачам паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що такі рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.
Вказане зумовлює висновок суду про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому перша та третя позовна вимога є безпідставними і не підлягають до задоволення.
Друга та четверта позовна вимога є похідними від першої та третьої позовної вимоги, тому також не підлягають до задоволення.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що заявлений позов є безпідставним в цілому, тому у задоволенні такого слід відмовити повністю.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (вул. Січових Стрільців, буд. 11, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 37831493) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома