08 лютого 2024 рокусправа № 380/28982/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15; ЄДРПОУ: 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) про відмову у призначенні пенсії № 192150004935 від 08.09.2023;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 страховий стаж ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період служби у військовій частині НОМЕР_2 з 01.11.2010 по 31.12.2010; у військовій частині НОМЕР_3 з 01.04.2011 по 30.09.2011, з 01.03.2022 по 31.08.2023; у військовій частині НОМЕР_4 з 01.06.2016 по 31.01.2019 та призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.06.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у Збройних Силах України та брав участь у заходах із забезпечення незалежності та територіальної цінності України в умовах військової агресії російської федерації. Позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання, травма пов'язані із захистом Батьківщини. Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням від 08.09.2023 №192150004935 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Рішення мотивоване тим, що у всіх залучених до заяви документах особисті дані позивача не відповідають паспортним даним заявника. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 13.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 29.12.2023 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що подача документів до пенсійного органу є обов'язком особи, яка звертається із заявою про призначення пенсії. При призначенні пенсії позивача не міг бути врахований страховий стаж за спірні періоди в зв'язку тим, що по батькові, яке зазначене в документах, що підтверджують трудовий стаж, не збігається з по батькові та прізвищем особи за паспортом, а відтак відповідні дії відповідача є правомірними на момент їх вчинення. Уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових. Суд не може реалізувати компетенцію суб'єктів владних повноважень, тобто досліджувати нові документи, яким не надана була оцінка при прийнятті оскаржуваного рішення, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії Завданням адміністративного судочинства є виключно перевірка правомірної дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені частині другій статті 2 КАС України.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 01.01.2024 подав відзив на позовну заяву з ідентичними доводами, як і у відзиві Головного управління в Івано-Франківській області від 29.12.2023.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: Грузія, Хобський р-н, село Ноджіхеві.
Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 . У вказаному військовому квитку особисті дані вказані як « ОСОБА_3 ».
У матеріалах справи наявні індивідуальні відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 щодо громадянина ОСОБА_3 , у яких вказано про наявність у вказаної особи наступного страхового стажу:
-з листопада по грудень 2010 року - військова служба у військовій частині НОМЕР_2 ;
-з квітня по вересень 2011 року - військова служба у військовій частині НОМЕР_3 ;
-з червня 2016 року по січень 2019 року - військова служба у військовій частині НОМЕР_4 ;
-з березня 2022 року по серпень 2023 року - військова служба у військовій частині НОМЕР_3 .
Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією №373362 від 26.06.2023, громадянин ОСОБА_3 має встановлену інвалідність ІІ групи, захворювання, травма пов'язані із захистом Батьківщини.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 30.08.2023 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.09.2023 №192150004935 відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності. У рішенні зазначено, що відповідно до стані 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності залежно від групи інвалідності та за наявності необхідного страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією. Зокрема, для осіб з інвалідністю II та ІІІ груп, віком від 29 років до досягнення 31 року включно, - необхідний страховий стаж становить 4 роки. Вік заявника на дату звернення 31 рік 11 днів. відповідно до ст. Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. За результатами розгляду документів встановлено, що всі долучені до заяви документи видані на ім'я ОСОБА_4 , що не відповідає паспортним даним заявника - ОСОБА_2 . З огляду на зазначене, керуючись ст.45 Закону № 1058, п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005р. за № 1566/11846 з наступними змінами вирішено у призначенні ОСОБА_2 пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058 відмовити.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як уже встановлено судом, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком стало те, що всі долучені до заяви документи видані на ім'я ОСОБА_4 , що не відповідає паспортним даним заявника - ОСОБА_2 .
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 1.1. Розділу І Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 2.1. Розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема:
документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);
для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення);
відомості про місце проживання особи;
документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком.
Пунктом 2.2. Розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.
Як встановлено судом, позивач при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності подав весь пакет документів, передбачений вищевказаними положеннями, однак, долучені до заяви документи видані на ім'я ОСОБА_4 , що не відповідає паспортним даним заявника - ОСОБА_2 .
Водночас судом встановлено, що реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який присвоєний ОСОБА_2 згідно картки платника податків, і який зазначений в оскаржуваному рішенні, як номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ОСОБА_2 , є ідентичним реєстраційному номеру облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зазначений у індивідуальних відомостях ОСОБА_3 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, що подана в підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що у разі наявності сумнівів або необхідності уточнити певні відомості, пенсійний орган має можливість скористатися правами, передбаченими ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, та звернутися до страхувальника з відповідним запитом.
Так, згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Як встановлено судом, при перевірці документів відповідачем не взято до уваги, що наявність у позивача страхового стажу підтверджується індивідуальними відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 ОСОБА_3 , в яких реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 збігається із реєстраційним номером облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ОСОБА_1 , зазначеним у заяві про призначення пенсії. При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки даних щодо сплати страхових внесків позивача для підтвердження спірного періоду. Доказів того, що позивач не проходив військову службу протягом спірних періодів або що вказані періоди не відповідають дійсності відповідачем також не надано.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення документів щодо відомостей про здійснення трудової діяльності на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Відтак спірні періоди проходження військової служби з листопада по грудень 2010 року у військовій частині НОМЕР_2 ; з квітня по вересень 2011 року у військовій частині НОМЕР_3 ; з червня 2016 року по січень 2019 року у військовій частині НОМЕР_4 ; з березня 2022 року по серпень 2023 року у військовій частині НОМЕР_3 підлягають врахуванню до трудового та страхового стажу позивача.
Частиною першою статті 30 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Частиною першою статті 32 Закону №1058-IV передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачу на день звернення за призначенням пенсії виповнився 31 рік 11 днів, що підтверджується копією паспорта. Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією №373362. Страховий стаж на момент звернення з урахуванням спірних періодів становить 4 роки 10 днів. Відтак позивачем дотримано усіх умов для призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням обставин справи суд приходить до висновку що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача призначити йому пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV з дати встановлення інвалідності, зарахувавши до страхового стажу періоди проходження військової служби з листопада по грудень 2010 року у військовій частині НОМЕР_2 ; з квітня по вересень 2011 року у військовій частині НОМЕР_3 ; з червня 2016 року по січень 2019 року у військовій частині НОМЕР_4 ; з березня 2022 року по серпень 2023 року у військовій частині НОМЕР_3 .
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, при поданні даного адміністративного позову його не сплачував, а доказів понесення інших витрат сторонами до суду не подано, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 192150004935 від 08.09.2023 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати встановлення інвалідності, тобто з 22.06.2023, зарахувавши до страхового стажу періоди проходження військової служби з листопада по грудень 2010 року у військовій частині НОМЕР_2 ; з квітня по вересень 2011 року у військовій частині НОМЕР_3 ; з червня 2016 року по січень 2019 року у військовій частині НОМЕР_4 ; з березня 2022 року по серпень 2023 року у військовій частині НОМЕР_3 .
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна