іменем України
(вступна та резолютивна частини)
Справа № 210/2310/23
Провадження № 1-кс/210/207/24
09 лютого 2024 року
Слідчий суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які приймають участь у розгляді скарги:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 42022040000000429 від 18 листопада 2022 року
До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах своєї ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 42022040000000429 від 18 листопада 2022 року, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється групою прокурорів прокуратури Дніпропетровської області.
Скарга подана до суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022040000000429, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.11.2022 року, за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 199, ч. 3 ст. 204 КК України.
І. Доводи скарги.
Скаржник зазначає, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу - автомобіля RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 .
На підставі даної ухвали 29.12.2024 року було проведено обшук та слідчими СУ ГУНП в Дніпропетровській області вилучене майно, яке належить ОСОБА_4 на праві власності, а саме: транспортний засіб - автомобіль RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 , та ключі від транспортного засобу.
Арешт на вилучений транспортний засіб не накладався.
Скаржник просить слідчого суддю: визнати незаконною бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області у кримінальному провадженню №42022040000000429 - ОСОБА_6 по неповерненню тимчасово вилученого майна під час обшуку 29 грудня 2023 року та зобов"язати уповноважених осіб повернути вилучений тимчасово транспортний засіб та ключі до нього законному власнику - ОСОБА_4 ..
ІІ. Судовий розгляд.
Представник скаржника - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився, надав заяву в які просить розглянути скаргу за його відсутності та задовольнити скаргу в повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданне не з"явився, надав заяву, в які просить відмовити у задоволенні скарги з мотивів її безпідставності. У своїй заяві вказує на те, що оскільки ухвалою слідчого судді прямо надавався дозвіл на вилучення конкретного транспортного засобу, свідоцтва про його реєстрацію, та ключів, КПК не вимагає звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, вилученого під час обшуку. Дозвіл на вилучення майна надано у встановленому КПК порядку, вилучене майно набуло статусу речових доказів, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Витребувані матеріали кримінального провадження у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022040000000429 слідчому судді в повному обсязі не надано. Прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 до заяви долучено постанову про визнання речових доказів, постанову про визначення підслідності та призначення групи слідчих.
Оскільки учасники кримінального провадження надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, враховуючи стислі строки для розгляду скарг в порядку статті 303 КПК України, слідчий суддя розглядає скаргу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
ІІІ. Обставини, встановлені слідчим суддею.
СВ ВП № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснює досудового розслідування кримінального провадження, внесеного 18 листопада 2022 року до ЄРДР № 42022040000000429 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 199, ч.3 ст. 204 КК України.
Постановою заступника начальника ГУНП в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління, для здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42022040000000429 від 18.11.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 199, ч.3 ст. 204 КК України створено групу слідчих до складу якої включено слідчих СУ ГУНП в Дніпропетровській області.
Нагляд за додержанням законів у кримінальному провадженні, здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.
Постановою заступника Генерального прокурора від 05.01.2023 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні 42022040000000429 від 18.11.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 199 ч.3 ст. 204 КК України доручене СУ ГУНП в Дніпропетровській області.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території м. Кривий Ріг, починаючи з вересня 2022 року по теперішній час, діє група осіб, за попередньою змовою між собою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, систематично вчиняють умисні дії пов'язані з виготовленням, зберіганням, придбанням, перевезенням, з метою використання при продажу товарів підроблених марок акцизного податку, а також незаконне придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут, транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, а так само збут таких товарів, що призвело до отруєння особи.
Орган досудового розслідування вважає, що до вказаної групи осіб, які здійснюють незаконну діяльність причетні: ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Також орган досудового розслідування вважає, що відповідно до попередніх домовленостей, з метою вчинення кримінальних правопорушень, співучасники домовилися про наступне, що:
- ОСОБА_8 , вчиняє незаконне придбання у невстановлених осіб, з метою збуту, транспортування з використанням легкових автомобілів, які перебувають у нього в користуванні і незаконний збут до закладів загального харчування, розташованих на території м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, а також незаконний збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, які не відповідають вимогам ДСТУ, як безпосередньо під час особистого спілкування з потенційними покупцями так і шляхом реалізації через свої торгові магазини під назвами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і «Здраво»;
- ОСОБА_9 , вчиняє незаконне зберігання з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, які не відповідають вимогам ДСТУ, отриманий від ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , транспортування з використанням легкового автомобіля, який перебуває у нього в користуванні і незаконний збут до закладів загального харчування, розташованих на території м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, які мають ліцензії на реалізацію алкогольних напоїв, а також незаконний збут алкогольних напоїв, за вказівками ОСОБА_8 під час особистого спілкування з потенційними покупцями;
- ОСОБА_10 , вчиняє транспортування з використанням легкового автомобіля, який перебуває у нього в користуванні, а також незаконний збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, які не відповідають вимогам ДСТУ, отриманий від ОСОБА_8 , під час особистого спілкування з потенційними покупцями;
- ОСОБА_11 , вчиняє транспортування з використанням легкових автомобілів, які перебувають у нього в користуванні, а також незаконний збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, які не відповідають вимогам ДСТУ, отриманий від ОСОБА_10 та за вказівкою останнього під час особистого спілкування з потенційними покупцями.
Під час проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, встановлено заклади загального харчування, які здійснюють збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, які не відповідають вимогам ДСТУ, отриманих від вищевказаних співучасників, якими є кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна,36 приміщення 11, ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розташований за адресою: АДРЕСА_3 , мережа кальянних «ROOM», розташованих за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , більярдний клуб «Піраміда», розташований за адресою:, який розташований за адресою: АДРЕСА_6 .
За твердженням органу досудового розслідування, кримінально-протиправна діяльність вищевказаної групи осіб триває, систематично здійснюється незаконне придбання, транспортування, а також незаконний збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, що призвело до отруєння особи та може призвести до такого.
Враховуючи викладені вище обставини, орган досудового розслідування, прийшов до висновку, що в середині автомобіля марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_9 , можуть знаходитися докази протиправної діяльності пов'язаної з незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою, а також збутом, транспортуванням з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв.
З цих підстав старший слідчий відділу РОВС та ЗУ ОГ і ЗО СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 ініційовав клопотання про проведення обшуку автомобіля марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 , який належать на праві приватної власності ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.12.2023 року (210/2310/23, провадження № 1-кс/210/3057/23) задоволено клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 , який належать на праві приватної власності ОСОБА_4 , з метою відшукання та вилучення, незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тари для алкогольних напоїв, алкогольних напоїв, підроблених марок акцизного податку України, обладнання для розливу алкогольних напоїв у пляшки, тетрапаків з алкогольними напоями, мобільних телефонів, з інформацією, яка міститься в мобільних додатках встановлених на них, електронних накопичувачів інформації (флеш носії, жорсткі диски, ноутбуки, комп'ютери, тощо), чорнових записів, інших документів щодо незаконного придбання та збуту алкогольних напоїв, грошових коштів як в національній валюті України так і в іноземних валютах, в тому числі одержаних злочинним шляхом, банківських карток, чеків, квитанцій, накладних на отримання (відправлення) товарів через поштові відправлення ТОВ «Нова пошта», ТОВ «Делівері», інші, а також автомобіля марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 .
Арешт на вилучене майно не накладався.
ІV. Оцінка та висновки слідчого судді.
Бездіяльність з неповернення майна віднесена до категорії триваючих, оскільки строк виконання слідчим, прокурором обов'язку негайно повернути особі вилучене майно у часі не обмежений. Тому, моментом завершення такого обов'язку є винятково його виконання. Така бездіяльність має лише початковий момент, однак не має кінцевого строку.
Згідно зі статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України. За змістом статті 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Відповідно до статті 2 КПК України завданням кримінального провадження, серед іншого, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні здійснюється слідчим суддею.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора визначений главою 26 Кримінального процесуального кодексу України - параграф 1, статті 303-308 КПК України.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування здійснюється відповідно до правил ст. 306 КПК України. За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, передбачену ч. 2 ст. 307 КПК України.
Пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник, володілець тимчасово вилученого майна, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, на досудовому провадженні може оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.
Особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені КПК України, відповідно до п. 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК України є іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Захисник заявляє про вилучення майна під час проведення обшуку у кримінальному провадженні, на підставі наведених норм ст. 3, 303 КПК України має право на досудовому провадженні подати до суду скаргу на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.
Підстави віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні статті 167 КПК України залежать від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування. Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями пункту 6 частини 2 статті 235 та статті 236 КПК, згідно з якими ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.
На підставі частини 7 статті 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частини 2 статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Сукупний аналіз вищезазначених норм кримінального процесуального законодавства вказує на те, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається.
Задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.
Дозвіл на відшукання певних речей, який надається слідчим суддею, не створює умов для їх автоматичного арешту. Натомість, вилучення речей, щодо яких надано дозвіл на відшукання, та як наслідок - набуття такими речами статусу тимчасово вилученого майна, відбувається виключно за наявності достатніх підстав вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч.2 ст.167 КПК України).
Дотримання умов, за яких майно набуває статусу тимчасово вилученого, відповідає вимогам ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до яких будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який створює таке обмеження, повинен мати належні правові підстави для його здійснення.
Набуття вилученими речами статусу тимчасово вилученого майна створює правові підстави задля перевірки наявності відповідних фактичних обставин для його вилучення та утримання у сторони обвинувачення.
Виходячи з зазначеного правового регулювання, контроль за вилученням майна у його володільця у кримінальному провадженні, арештом та поверненням такого майна здійснюється слідчим суддею, в тому числі, щодо вилученого під час обшуку, незалежно від того, передбачено воно чи ні безпосередньо в ухвалі про дозвіл на обшук.
Відповідно до частини 5 статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до частини 1 статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Таким чином, правомірність володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.
Вимогами пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів. Згідно з частиною 3 статті 170 КПК України, у таких випадках арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.12.2023 року (210/2310/23, провадження № 1-кс/210/3057/23) задоволено клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшукуавтомобіля марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 , який належать на праві приватної власності ОСОБА_4 , з метою відшукання та вилучення, у тому числі й самого автомобіля .
На підставі цієї ухвали 29.12.2023 року проведено обшук та слідчими СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 тимчасово вилучено майно, яке належить ОСОБА_4 на праві власності, а саме: транспортний засіб - спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 , ключі до цього автомобіля .
ОСОБА_4 не набула статусу підозрюваної.
На момент розгляду скарги по суті арешт на вилучене майно не накладався , про що свідчить довідка Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Прокурор у своїй заяві не спростував того факту, що клопотання про арешт вилученого тимчасово транспортного засобу, ключів до нього, не подавалось. Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для подання такого клопотання, адже дозвіл на вилучення майна прямо надано слідчим суддею і це майно вже визнано речовим доказом.
Проте, за змістом кримінально-процксуального закону, все майно, вилучене під час обшуку, має статус тимчасово вилученого майна безвідносно того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання. З метою ж недопущення необґрунтованого обмеження права власності особи під час кримінального провадження законодавцем визначений строк, у межах якого слідчий/прокурор зобов'язані звернутись із клопотанням про його арешт. Або ж у іншому випадку якнайшвидше повернути таке майно власнику.
В свою чергу, внаслідок арешту майна на підставі судового рішення правовий режим вилученого майна із режиму «тимчасово вилучене майно» трансформується у «арештоване майно» із відповідною правовою підставою, визначеною ч. 2 ст. 170 КПК України (як речовий доказ, предмет спеціальної конфіскації, конфіскації або майно, що може бути предметом відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях сформував преценденту практику, згідно якої невизначене формулювання обсягу обшуку дало змогу органу влади на власний розсуд вирішувати, які матеріали підлягають вилученню, що призвело до вилучення, крім документів, які стосуються справи, деяких особистих речей. ЄСПЛ зазначив, що відсутність вказівки на конкретну мету обшуку є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Оцінюючи обставини справи по суті щодо наявності підстав для повернення вилученого при обшуці майна, слідчий суддя виходить з наступного:
Так в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку надано дозвіл на відшукання та вилучення, широкого кола речей: незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тари для алкогольних напоїв, підроблених марок акцизного податку України, обладнання для розливу алкогольних напоїв у пляшки, тетрапаків з алкогольними напоями, мобільних телефонів, з інформацією, яка міститься в мобільних додатках встановлених на них, електронних накопичувачів інформації (флеш носії, жорсткі диски, ноутбуки, комп'ютери, тощо), чорнових записів, інших документів щодо незаконного придбання та збуту алкогольних напоїв, грошових коштів як в національній валюті України так і в іноземних валютах, в тому числі одержаних злочинним шляхом, банківських карток, чеків, квитанцій, накладних на отримання (відправлення) товарів через поштові відправлення ТОВ «Нова пошта», ТОВ «Делівері», інші, а також автомобіля марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 .
Слідчий суддя, розглядаючи скаргу на неповернення тимчасово вилученого майна, вирішує чи наявні у даному випадку у діях органів досудового розслідування порушення вимог ст.41 Конституції України, глав 16, 17 КПК України та ст.ст.16, 167-169, 170-174, 234-236 КПК України.
На момент розгляду скарги по суті, вилучене під час обшуку майно, має статус тимчасово вилученого майна, оскільки ухвалою про дозвіл на проведення обшуку, слідчому надано право на вилучення невизначеного кола речей, предметів та документів, а також самого транспортного засобу. Вказане свідчить про те, що особа, яка реалізовує ухвалу та проводить обшук, може вилучати будь-які грошові кошти та в будь-якому грошовому еквіваленті, а так само будь-які телефони, документи, та сам транспортний засіб і ключі та свідоцтво про реєстрацію до нього, оскільки вважає, що вони здобуті злочинним шляхом та мають значення для кримінального провадження.
Вказівка на індивідуально визначене майно в ухвалі слідчого судді лише надає право на підставі частини 7 статті 237 КПК України тимчасово вилучати це майно, в даному випадку транспортний засіб, належний ОСОБА_4 , проте в подальшому має відбутись судовий контроль слідчого судді щодо подальшої долі вилученого майна, навіть у разі визнання його речовим доказом.
Крім того, сторона обвинувачення у будь-якому випадку зобов"язана у строк, визначений частиною 5 статті 171 КПК України (в залежності від статусу майна - зазначене чи не заначене в ухвалі про дозвіл на обшук) звернутися до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, вилученого на підставі ухвали про дозвіл на проведення обшуку, оскільки такий захід забезпечення кримінального проваджння як арешт майна перш за все змінює правовий режим тимчасово вилученого майна у «арештоване майно». Більш того, сторона обвинувачення зобов"язана довести відповідну правову підставу, визначену ч. 2 ст. 170 КПК України для арешту майна .
Доводи прокурора про те, що вилучений транспортний засіб, та ключі від транспортного засобу визначені речовими доказами, є не грунтовними.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
В той же час, вимогами частини 1 статті 100 КПК України закріплено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до статті 169, частини 5 статті 171 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, якщо клопотання слідчого, прокурора про арешт вилученого на підставі ухвали про проведення обшуку майна не подано протягом 48 годин після вилучення майна.
Враховуючи що арешт на вилучений тимчасово в порядку частини 7 статті 237 КПК України автомобіль- спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 , ключі до цього автомобіля, не накладався, на підставі частини 5 статті 171 КПК України, вказане майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
У частині 2 статті 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, скарга, пов'язана з неповерненням тимчасово вилученого майна , підлягає задоволенню, та з метою виконання ухвали слід зобов'язати прокурора групи прокурорів у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_7 та/або інших прокурорів, включених до групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42022040000000429), а так само слідчого СВ Відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області (старша групи слідчих) капітана поліції ОСОБА_13 та/або слідчих СУ ГУНП в Дніпропетровській області, призначених до групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022040000000429) повернути ОСОБА_4 та/або її представнику майно, тимчасово вилучене під час обшуку майно, визначене в резолютивній частині даної ухвали.
Окремо слідчий суддя зазначає, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання вчинити певну дію, у цьому випадку повернути майно, в той час як визнання бездіяльності протиправною за змістом статті 307 КПК України не належить до рішень, які приймаються слідчим суддею.
Керуючись ст. ст. 3, 64-2, 167, 168, 171, 220, 221, 303, 305, 306, 307, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 42022040000000429 від 18 листопада 2022 року - задовольнити.
Зобов"язати прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 та/або інших прокурорів, включених до групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42022040000000429), а так само слідчого СВ Відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області (старша групи слідчих) капітана поліції ОСОБА_13 та/або слідчих СУ ГУНП в Дніпропетровській області, призначених до групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022040000000429) повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та/або її представнику - адвокату ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДП № 3151 від 19.09.2016р.) майно, що було тимчасово вилучено 29 грудня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2023 року у справі №210/2310/23, провадження 1-кс/210/3057/23 під час обшуку транспортного засобу - марки RENAULT KANGOO, реєстр. номер НОМЕР_1 , а саме: транспортний засіб - спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 та ключі від нього .
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Слідчий суддя: ОСОБА_1