Справа № 504/2234/23
Провадження № 2/504/745/24
08.02.2024смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
секретаря - Завади Ю.А., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, в спрощеному порядку, цивільну справу позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , про поділ майна набутого подружжям за час шлюбу, визнання майна особистою власністю, стягнення судових витрат, -
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , яким просив суд поділити спільне нерухоме майно, що набуто подружжям за час шлюбу, визнати майно особистою власністю позивача, стягнення грошової компенсації.
На обгрунтування своїх вимог заявник вказує, що 27.02.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.
Від цього шлюбу подружжя має сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час шлюбу подружжям набуто наступне майно:
Житлова квартира АДРЕСА_1 ;
Автомобіль Хонда, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Заявник стверджує, що в теперішній час подружжя проживають окремо один від одного.
Заявник вказує, що відповідачкою не визнається право особистої власності позивача на спірну квартиру.
Заявник стверджує, що спірна квартира придбана ним за власні кошти, які отримані ним від ОСОБА_4 , який є братом позивача.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.06.2023 року відкрито спрощене провадження у справі
Сторони повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, у судове засідання не з'явились, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:
27.02.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.
Від цього шлюбу подружжя має сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час шлюбу подружжям набуто наступне майно:
Житлова квартира АДРЕСА_1 ;
Автомобіль Хонда, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.
Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що при поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, як це визначено частиною четвертою статті 65 СК України.
Таким чином, при розподілі майна подружжя між подружжям буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а і борги подружжя (кредити і т. д.) та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування презумпції спільної сумісної власності майна набутого у шлюбі.
Доводи позивача про те, що спірна квартира куплена за гроші отримані позивачем від ОСОБА_4 не спростовують презумпцію спільної сумісної власності подружжя на цю квартиру, оскільки отримані та використані в інтересах сім'ї.
Як вже вище вказано судом, правила СК України передбачають презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що за змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Як роз'яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 334/9028/15-ц, про які зазначила заявник як приклад неоднакового застосування.
Решта доводів позову зводиться до власного розуміння позивачем вимог діючого законодавства, та контрадікторного оцінювання доказів.
Таким чином, суд дійшов до висновку, оскільки спірне нерухоме майно, автомобіль придбані за час зареєстрованого шлюбу, вони є предметом спільної сумісної власності подружжя, і позивач щодо нерухомого майна не спростував належними та допустимими доказами цю презумпцію.
Відповідно до звіту № 31 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу від 06.02.2024 року, складеного ФОП ОСОБА_5 , вартість автомобіля Хонда, державний номерний знак НОМЕР_3 становить 176731 грн.
Таким чином суд вважає можливим поділити спірний автомобіль, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості спільного автомобіля - 88365,5 грн.
Таким чином позов слід задовольнити частково.
Питання судового збору:
Ціна позову при його поданні визначена 1105156,50 грн.
Судовий збір позивачем сплачений в сумі 11051,57 грн.
Вартість спірної квартири становить 41615,64 доларів США (вартість згідно інвестиційного договору), половина вартості якої становить на дату ухвалення судового рішення за курсом НБУ (37,5937 грн.) становить 782242,943 грн.
Відтак, позивач має доплатити судовий збір на користь держави 2368,43 грн. (13420 грн.- 11051,57 грн.).
З відповідачки на користь позивача за вимоги про поділ спірної квартири слід стягнути судовий збір в сумі 7822,43 грн.
З відповідачки на користь позивача за вимоги про поділ спірного автомобіля слід стягнути судовий збір в сумі 883,65 грн. (1 відсоток від половини вартості автомобіля).
Загальна сума судового збору, яку слід стягнути з відповідачки на користь позивача становить 8706,08 грн.
Решта судового збору відноситься на рахунок позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 57, 60, 63, 76 СК України, ст. 368 ЦК України, ст.ст. 207, 208, 258-260, 353 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , поділ майна набутого подружжям за час шлюбу, визнання майна особистою власністю, стягнення судових витрат - задовольнити частково.
Поділити спільне майно що є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , шляхом визнання за кожним з них права власності по одній другій частці у житловій квартирі АДРЕСА_1 .
Право спільної сумісної власності подружжя на вказану квартиру припинити.
В порядку поділу майна набутого подружжям за час шлюбу визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на автомобіль HONDA CR-V державний номерний знак НОМЕР_3 .
Припинити право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію половини вартості автомобіля HONDA CR-V державний номерний знак НОМЕР_3 , в сумі 88365,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2368,43 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8706,08 грн.
Решту судового збору віднести на рахунок ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позову- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.К. Барвенко