03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4995/2024
10 січня 2024 року м. Київ
Справа № 369/4119/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Левенця Б.Б., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2022 року, постановлену у складі судді Волчка А.Я.,
у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини,
встановив:
29.03.2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дитину у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто з вимогою, що визначена ч.1 п.4 ст. 161 ЦПК України.
Судовим наказом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2021 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_3 на утримання дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника ОСОБА_1 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з 29.03.2021 року та до повноліття дитини.
У грудні 2021 року адвокат Самбур М.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою про перегляд судового наказу від 13 травня 2021 року про стягнення аліментів у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Заяву обґрунтовано тим, що 27 квітня 2015 року Голосіївським районним судом м. Києва у справі № 752/6342/15-ц ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10 квітня 2015 року і до повноліття дитини.
В поданій заяві адвокатом зазначено, що рішення суду ніким не скасоване, а тому на момент винесення судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 суду не було відомо про те, що існує судове рішення про стягнення аліментів, яке набрало законної сили.
Посилаючись на наведені вище обставини, як на нововиявлені згідно з п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, просить скасувати судовий наказ.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу від 13 травня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати судовий наказ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що ухвала суду у жодний спосіб боржнику не надсилалась і про ухвалене рішення ОСОБА_1 не повідомлялась навіть в телефонному режимі. Звертає увагу суду на те, що за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року, яке не скасовано та є чинним, саме ОСОБА_3 зобов'язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила ухвалу суду скасувати.
Стягувач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомив, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думку представника боржника, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дитину у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто з вимогою, яка визначена ч.1 п.4 ст. 161 ЦПК України.
Судовим наказом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2021 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_3 на утримання дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника ОСОБА_1 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з 29.03.2021 року та до повноліття дитини.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу №369/4119/21 від 13 травня 2021 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області, заявник посилається на те, що на момент звернення із заявою про видачу судового наказу в даній справі існувало рішення від 27 квітня 2015 року Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/6342/15-ц, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10 квітня 2015 року і до повноліття дитини.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 08 вересня 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що наведені боржником обставини не є нововиявленими в розумінні п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки наведені у заяві обставини були відомі боржнику ОСОБА_1 та стягувачу ОСОБА_3 на час видачі судового наказу, що у свою чергу свідчить про відсутність однієї з обов'язкових ознак нововиявлених обставин, а саме те, що ці обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Поряд з цим, матеріали справи містять довідку про місце реєстрації проживання особи, видану 27.03.2021 року № 14556733 відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , отже на момент видачі судового наказу судом враховано всі обставини, які слугували підставою для стягнення аліментів на користь батька, оскільки останній має право на стягнення аліментів на утримання дитини у відповідному розмірі, вказаному у наказі.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що правові підстави для скасування вищевказаного наказу в порядку перегляду за нововиявленими обставинами відсутні.
Посилаючись на викладене, суд дійшов висновку, що на час розгляду даної заяви, відсутні визначені ст. 423 ЦПК України підстави для перегляду судового наказу від 13 травня 2021 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі №369/4119/21, за нововиявленими обставинами, тому, згідно п. 1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України, відмовив у задоволенні заяви про перегляд судового рішення та залишив судовий наказ в силі.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки висновок не відповідає обставинам справи та зроблений з порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Порядок розгляду справ в порядку наказаного провадження регламентовано в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України.
Згідно вимог частин першої, другої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до частини восьмої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Встановлено, що судовий наказ від 13 травня 2021 року виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, а тому такий судовий наказ може бути переглянутий за нововиявленими обставинами.
У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами заявник вказав на наявність підстав для такого перегляду, передбачених статтею 423 ЦПК України.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.
Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.
Відповідно до частини першої статті 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Приймаючи до уваги порядок розгляду заяв про видачу судового наказу, визначений частиною першою статті 167 ЦПК України, зокрема те, що розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні питання за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів в розмірі 1/4 доходу боржника ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду першої інстанції не було відомо про те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, заявник ОСОБА_3 не зазначав про наявність рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2025 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, та виходячи зі змісту вказаного судового рішення, не обґрунтовував, з ким із батьків та з якого часу фактично проживає дитина, адже зазначена обставина є визначальною, передбачена ч.5 ст. 183 СК України як підстава для звернення до суду з заявою про видачу судового наказу.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/6342/15-ц від 27 квітня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10 квітня 2015 року і до повноліття дитини, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як вбачається зі змісту вказаного рішення суду від 27 квітня 2015 року, підставою для задоволення позову стали встановлені судом обставини про те, що син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні ( а.с. 19-20).
Відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року у цій же справі № 752/6342/15-ц, боржник ОСОБА_3 звертався до суду зі скаргою, якою просив визнати протиправними дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В.А. в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 59824418 від 23.08.2019 року
Зазначеною ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року встановлено, що 25.02.2019 року ОСОБА_1 отримано виконавчий лист № 752/6342/15-ц, на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.04.2015 року. Постановою старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В.А. від 23.08.2019 року відкрито виконавче провадження № 59824418 з примусового виконання виконавчого листа № 752/6342/15-ц, виданого 25.02.2019 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, скаргу ОСОБА_3 на дії та постанову державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В.А., стягувач - ОСОБА_1 , залишено без задоволення .
З даною заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на його користь на утримання сина ОСОБА_3 звернувся до суду 29 березня 2021 року, додавши до заяви лише копії наступних документів: довідок про реєстрацію місця проживання його та дитини за адресою АДРЕСА_1 , та свідоцтва про народження дитини.
Разом з тим, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції належним чином не проаналізував зміст рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року, яким було встановлено, що дитина проживала разом з матір'ю ОСОБА_1 та перебувала на її утриманні.
Враховуючи, що згідно з довідкою про зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син з 19.12.2006 року зареєстрований за місцем проживання батька ОСОБА_3 ( а.с. 5), проте фактично, відповідно до вказаного рішення суду від 27 квітня 2015 року, проживає з матір'ю, яка утримує його, висновок суду першої інстанції про врахування ним усіх істотних обставин, які слугували підставою для видачі судового наказу, колегія суддів вважає необґрунтованим.
У запереченнях від 06.09.2022 року на заяву ОСОБА_3 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 посилається на те, що син ОСОБА_4 проживає разом з батьком з серпня 2020 року.
Однак, доказів фактичного проживання дитини з батьком ОСОБА_3 та його представником до матеріалів справи не надано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, адже станом на день видачі судового наказу від 13 травня 2021 року судом не були встановлені істотні для справи обставини, що викладені у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року про стягнення аліментів з ОСОБА_3 .
Крім того, згідно з наявною у матеріалах справи довідкою-розрахунком заборгованості по аліментах Подільського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 01.06.2023 року, боржник ОСОБА_3 має заборгованість по аліментах за 2015 рік - 15670, 75 грн., за 2016 рік - 25756, 75 грн., за 2017 рік - 33252, 75 грн., за 2018 рік - 47142, 66 грн., за 2019 рік - 52948, 78 грн., за 2020 рік - 51668, 75 грн., за 2021 рік - 61742 грн., за 2022 рік - 64041 грн. Загальна сума заборгованості станом на 01 червня 2023 року становить 378 907 грн. 20 коп. (а.с.124-128, 149-155).
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 обґрунтовано посилалась у своїй заяві, як на істотну для справи нововиявлену обставину - наявність на день видачі судового наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2021 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 рокупро стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , 2006 року народження, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Вказана обставина не була відома суду при видачі судового наказу та не могла бути повідомленою суду ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ст. 167 ЦПК України розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, а тому доводи апеляційної скарги про неправильність висновку суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, відтак ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2022 року неможливо визнати законною і обґрунтованою, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Відповідно до частин другої, третьої та сьомої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
Тлумачення вищенаведених положень статті 429 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд після скасування місцевим судом рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами і ухвалення нового рішення по суті заявлених вимог має перевірити законність такого судового рішення, та, відповідно до положень статті 374 ЦПК України, прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 1519/2-1411/11, від 13 листопада 2019 року у справі № 2610/12441/2012, від 15 січня 2020 року у справі № 554/325/16-ц , незалежно від форми процесуального документу, який суд першої інстанції постановив з порушенням норм процесуального права, апеляційний суд в межах своїх повноважень повинен скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого у цій справі віднесено вирішення питання про розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті.
Нормами ЦПК не передбачено права суду апеляційної інстанції постановляти ухвалу про задоволення такої заяви чи відмову у її задоволенні.
Таким чином, оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, зазначене є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2022 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 09 лютого 2024 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Левенець Б.Б.
Рейнарт І.М.