31 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/7340/22 пров. № А/857/25396/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Мельничука М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року (прийняте у м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження суддею Ковальчуком В. Д.; дата складення рішення у повному обсязі не вказана) в справі № 140/7340/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
8 листопада 2022 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДПС у Волинській області (далі також - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) від 05 жовтня 2022 року № 380-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи та досудового врегулювання спорів управління супроводження судових справ ГУ ДПС у Волинській області.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано наказ ГУ ДПС у Волинській області від 05 жовтня 2022 року № 380-о «Про звільнення ОСОБА_1 »
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи та досудового врегулювання спорів управління супроводження судових справ ГУ ДПС у Волинській області з 11 жовтня 2022 року.
Стягнуто з ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 76 444,56 грн.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21 234,60 грн допущено до негайного виконання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2023 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року скасовано.
Адміністративну справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Волинській області від 05 жовтня 2022 року № 380-о «Про звільнення ОСОБА_1 »
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи та досудового врегулювання спорів управління супроводження судових справ ГУ ДПС у Волинській області з 11 жовтня 2022 року.
Стягнуто з ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 274 246,50 грн.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21 939,72 грн звернуто до негайного виконання.
07.11.2023 позивач через свого представника подав до Волинського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 23 000,00 грн.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року заяву представника позивача задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Волинській області, яке вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що дослідивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, необхідно прийти до висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 23 000 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Так, послуга щодо підготовки та подання до Головного управління адвокатського запиту від 31.10.2022 охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду, оскільки такий адвокатський запит готувався до подачі позовної заяви, що датована 22 листопада 2022 року. Щодо підготовки клопотань про витребування доказів та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в розмірі 3000 грн, то така вартість наданої послуги є завищеною, оскільки не потребує такого об'єму часу, як це вказано в акті. Що стосується заяви про забезпечення позову від 26.12.2022, то варто відмітити, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 відмовлено в задоволені заяви. Більше того, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022 вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін. Також, вартість підготовки та подання касаційної скарги та додаткових пояснень є завищеною, оскільки не потребує такого об'єму часу, як це вказано в акті. Більше того, в акті виконаних робіт, представник позивача враховує витрачений час на подання процесуальних документів до суду, однак така послуга не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А тому, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи. Предмет спору в цій справі не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним, справа розглядалася без виклику сторін. Суд першої інстанції не врахував положення законодавства та висновки судів, а тому незаконно задовольнив вимогу про стягнення правничих витрат з відповідача та не навів мотивів стягнення саме такої, встановленої судом суми - 6000 грн.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Позивач, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як видно з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Нівчиком А. М. було укладено договори про надання правової допомоги від 31 жовтня 2022 року, 24 квітня 2023 року та 02 жовтня 2023 року.
На підтвердження понесених витрат за цими договорами позивач надав до суду:
- акт до договору про надання правової допомоги від 03 лютого 2023 року, згідно якого сума понесених витрат складає 12 000 грн та квитанцію до прибуткового касового ордера № 7 від 03 лютого 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив адвокату Нівчику А. М. кошти в загальній сумі 12 000,00 грн на оплату правової допомоги.
Із цього акта видно, що вартість послуг, наданих адвокатом Нівчиком А. М. на суму 12 000,00 грн включають: підготовка та надання клопотань до ГУ ДПС у Волинській області 1500 грн, підготовка та подання клопотань до Волинського окружного адміністративного суду 4500 грн, підготовка та подання позовної заяви - 6000 грн;
- акт до договору про надання правової допомоги від 24 квітня 2023 року, згідно якого сума понесених витрат складає 7000 грн та квитанцію до прибуткового касового ордера № 12 від 24 квітня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив адвокату Нівчику А. М. кошти в загальній сумі 7000,00 грн на оплату правової допомоги.
Із цього акта видно, що вартість послуг, наданих адвокатом Нівчиком А. М. на суму 7000 грн включає підготовку та подання касаційної скарги;
- акт до договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2023 року, згідно якого сума понесених витрат складає 4000 грн та квитанцію до прибуткового касового ордера № 16 від 02 жовтня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив адвокату Нівчику А. М. кошти в загальній сумі 4000,00 грн на оплату правової допомоги;
Із цього акта видно, що вартість послуг, наданих адвокатом Нівчиком А. М. на суму 4000 грн включає підготовку та подання до Волинського окружного адміністративного суду додаткових пояснень.
Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач подавав заперечення на заяву про розподіл судових витрат, у якому він заперечував проти ухвалення додаткового рішення і задоволення цієї заяви, вважаючи, що суму правничої допомоги є завищеною та необґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом цих норм суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/7375/18.
Частинами другою, третьою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналізуючи зміст та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що така загалом відтворює зміст та доводи заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, яка, на переконання колегії суддів, в повній мірі була врахована судом першої інстанції при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Так, суд першої інстанції оцінив наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевірив їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, врахував предмет спору, значення справи для сторін, ціну позову, складність справи, суть виконаних послуг, пов'язаність цих послуг із розглядом справи, те, що певні заявлені клопотання були відхилені судом, урахував зміст та обсяг наданих послуг, зокрема, складання позовної заяви, касаційної скарги та додаткових пояснень, та правомірно дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат та стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 6000,00 грн, позаяк такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Разом з тим, доводи апеляційної інстанції вказаних висновків не спростовують, а вимоги апеляційної скарги про відмову в задоволенні заяви про відшкодування таких витрат абсолютного не узгоджуються з вимогами норм КАС України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», судової практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.
Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Тобто, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити таке.
У постанові від 31 січня 2024 року, прийнятій за результатами розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року в адміністративній справі № 140/7340/22, Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що вказану справу необхідно було розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
А відтак і вказану заяву про ухвалення додаткового рішення необхідно було розглянути за правилами загального позовного провадження.
Натомість суд першої інстанції розглянув заяву про роз'яснення судового рішення за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є частково суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, через що додаткове рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з прийняттям нової постанови про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити частково.
Додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року в адміністративній справі № 140/7340/22 скасувати.
Заяву адвоката Нівчика Андрія Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 09 лютого 2024 року.