м. Вінниця
09 лютого 2024 р. Справа № 120/13883/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій відповідача щодо не проведення нарахування та виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2023 року відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Даною ухвалою також витребувано у Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язано надати суду у 15-денний термін з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії рапортів ОСОБА_1 з додатками, щодо виплати йому спірної додаткової винагороди, та докази реагування на відповідні звернення позивача
10.10.2023 року до суду від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву та доказів, посилаючись на те, що Військова частина НОМЕР_1 залучена до виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності у зв'язку зі збройною агресією РФ та введенням в Україні воєнного стану, що перешкоджає вчасному виконанню вимог суду щодо надіслання доказів.
Ухвалою суду від 11.10.2023 року вказану заяву представника відповідача задоволено та встановлено Військовій частині НОМЕР_1 додатковий строк для подання відзиву та доказів у справі - п'ятнадцять днів з моменту отримання копії цієї ухвали
Вказана доставлена до електронного кабінету відповідача 11.10.2023 року, що підтверджується відповідною довідкою відповідального працівника від 12.10.2023 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд» суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконанняст.162 Кодексу адміністративного судочинства України не надано суду відзиву на позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 являється учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 від 11.06.2020), діючим військовослужбовцем, який призваний на військову службу Вінницьким об'єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з 25.02.2022 та проходить на даний час військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з 11.07.2022, що підтверджується відповідним записом у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 24.04.2012, а також змістом довідки військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2022.
10.09.2022 о 10 год. 30 хв. в м. Мар'янка Донецької області у бойових діях під час виконання службових обов'язків військової служби в рамках захисту суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини, а саме під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини, позивач - розвідник-радіотелефоніст взводу розвідки 4 батальйону НОМЕР_4 бригади військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму (МВТ).
Первинний діагноз: МВТ (10.09.2022). Вогнепальне дотичне черепно-мозкове поранення з вихідним отвором в правій лобній ділянці. Забій головного мозку ІІ ст. Вдавлений перелом правої лобної кістки. Пневмоцефалія. Контузія правого ока. Багатоуламковий ментальний перелом нижньої щелепи. Відкрита рана правого передпліччя з пошкодженням правої променевої артерії. Сліпе вогнепальне поранення в/3 правого стегна, в/3 лівої гомілки. Повний вивих зубів 11, 12, 21, 22, 33, 32, 31, 41, 42, 43.
Як слідує з викладених позивачем обставин, 10.09.2022 його було евакуйовано реанімобілем з 66 ВМГ м. Курахове Донецької області до КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова».
Як свідчать матеріали справи, в подальшому, позивач проходив лікування, а саме:
з 10.09.2022 по 19.09.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» від 19.09.2022;
з 20.09.2022 по 01.10.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії та стоматології клініки щелепно-лицевої хірургії, стоматології, отоларингології та очних хвороб Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, що підтверджується виписним епікризом Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону №8909 від 01.10.2022;
з 01.10.2022 по 04.10.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії і стоматології Військово-медичного клінічного центру ОСОБА_2 , що підтверджується перевідним епікризом Військово-медичного клінічного центру Західного Регіону №13405 від 04.10.2022;
з 04.10.2022 по 17.11.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицьової хірургії КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» №61099 від 17.11.2022.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії вих.№103 від 17.11.2022 ВЛК КНП «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» було проведено медичний огляд ОСОБА_1 .
Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після операції трахеостомії, реконструкції нижньої щелепи з одномоментним пластичним закриттям дефекту слизової оболонки порожнини рота вільним лівим кістково-мязово-шкірним малогомілковим клаптем на судинній ніжці з накладенням мікросудинних анастомозів до судин шиї зліва (13.10.2022) з приводу вогнепального поранення (10.09.2022). Стан після операції ревізії вільного лівого малогомілкового кістково-м'язово-шкірного клаптю, пластики слинної нориці (15.10.2022).
Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби (довідка про обставини поранення не надана).
Згідно класифікатора важкості травми, дана травма відноситься до важких (наказ МОЗ №370 від 04.07.2007).
На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів.
В подальшому, з 16.12.2022 по 27.12.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії та стоматології клініки щелепно-лицевої хірургії, стоматології, отоларингології та очних хвороб Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, що підтверджується виписним епікризом Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону №11605 від 27.12.2022.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 27.12.2022 №2315 вбачається, що за рішенням ВЛК на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ позивач потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів.
З 24.01.2023 по 27.01.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії та стоматології клініки щелепно-лицевої хірургії, стоматології, отоларингології та очних хвороб Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, що підтверджується виписним епікризом Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону №662 від 27.01.2023.
Згідно довідки військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 25.01.2023 №131 вбачається, що за рішенням ВЛК на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ позивач потребує лікування (реабілітації) у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону на дев'яносто календарних днів.
Як свідчить довідка військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 27.01.2023 №148, за рішенням ВЛК на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ позивач потребував відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів.
З 13.03.2023 по 19.04.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні фізичної та реабілітаційної медицини КНП «Вінницький обласний клінічний медичний реабілітаційний центр ветеранів війни та радіаційного захисту населення Вінницької обласної ради», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого КНП «ВОКМРЦВВРЗН ВОР» від 19.04.2023.
Згідно свідоцтва про хворобу КНП «Вінницький обласний клінічний медичний реабілітаційний центр ветеранів війни та радіаційного захисту населення Вінницької обласної ради» №72 від 13.04.2023 вбачається, що поранення позивача, ТАК, пов'язане із проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб - непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців.
21 квітня 2023 року позивачем було отримано від відповідача довідку про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) від 23.03.2023 за №642/977, згідно якої вбачається, що солдат за призовом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 одержав: «Вибухова травма. Закрита черепно мозкова травма. Забій головного мозку. Вогнепальне дотичне поранення лобної ділянки зліва. Вдавлений перелом правої лобної кістки. Контузія правого ока, пневмоцефалія. Вогнепальний відкритий багатоуламковий перелом суглобового відростку гілки нижньої щелепи та кута нижньої щелепи зліва по дистопованому 38 зубу, тіла нижньої щелепи з кістковим дефектом від 33 до 43 зубів, перелом альвеолярного відростку верхньої щелепи з відривом коронок 11, 12, 21, 22 зубів. Вогнепальне дотичне поранення правого передпліччя з пошкодженням правої променевої артерії. Вогнепальне наскрізне поранення верхньої третини правого стегна, верхньої третини лівої гомілки.».
За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини, поблизу н.п. Мар'їнка, Донецької області.
після отримання довідки про обставини поранення 11 Регіональна військово-лікарська комісія на своєму засіданні з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв 29 травня 2023 року своїм протоколом №1803 визнала, що отримане 10.09.2022 позивачем поранення (травма), ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Таким чином, з 10.09.2022 по 19.04.2023 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою мінно-вибуховою травмою з важким перебігом та наслідками, що відноситься до важких травм, а також знаходився у відпустках за станом здоров'я у зв'язку з отриманою важкою мінно-вибуховою травмою.
03 квітня 2023 року через засоби поштового зв'язку звернувся до відповідача із відповідним рапортом, в якому просив надати йому грошовий атестат або довідку про грошові виплати за період часу з вересня 2022 року по даний час; здійснити йому перерахунок та виплату належного грошового забезпечення за період часу з вересня 2022 року по даний час; передати відповідні накази до фінансового відділу військової частини та організувати виплату йому збільшеного додаткового грошового забезпечення на період лікування після отриманого бойового поранення, починаючи з 10 вересня 2022 року. До вказаного рапорту були долучені всі медичні документи, з яких прослідковується переміщення військовослужбовця між медичними закладами охорони здоров'я, а також перебування останнього у відпустках за станом здоров'я.
Вказаний рапорт отримано відповідачем 10.04.2023 року, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення, однак, доказів реагування відповідача на відповідний рапорт позивача, суду надано не було.
Посилаючись на те, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 10.09.2022 по 19.04.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 вказаного вище Закону).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова КМУ № 168).
Пунктом 1 Постанови КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах вищевказані умови дотримані та підтверджуються довідкою відповідача про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) від 23.03.2023 за №642/977, згідно якої солдат за призовом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 одержав: «Вибухова травма. Закрита черепно мозкова травма. Забій головного мозку. Вогнепальне дотичне поранення лобної ділянки зліва. Вдавлений перелом правої лобної кістки. Контузія правого ока, пневмоцефалія. Вогнепальний відкритий багатоуламковий перелом суглобового відростку гілки нижньої щелепи та кута нижньої щелепи зліва по дистопованому 38 зубу, тіла нижньої щелепи з кістковим дефектом від 33 до 43 зубів, перелом альвеолярного відростку верхньої щелепи з відривом коронок 11, 12, 21, 22 зубів. Вогнепальне дотичне поранення правого передпліччя з пошкодженням правої променевої артерії. Вогнепальне наскрізне поранення верхньої третини правого стегна, верхньої третини лівої гомілки.». За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини, поблизу н.п. Мар'їнка, Донецької області.
Окрім того, регіональна військово-лікарська комісія на своєму засіданні з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв 29 травня 2023 року своїм протоколом №1803 визнала, що отримане 10.09.2022 позивачем поранення (травма), ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії вих.№103 від 17.11.2022 ВЛК КНП «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» згідно класифікатора важкості травми, травма отримана 10.09.2022 позивачем відноситься до важких (наказ МОЗ №370 від 04.07.2007).
Крім того, згідно з абз. 4 пункту 1 Постанови №168 умовою для виплати додаткової винагороди є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров'я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.
В матеріалах справи містяться довідка військово-лікарської комісії вих. №103 від 17.11.2022 ВЛК КНП «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона», довідка військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 27.12.2022 №2315, довідка військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 25.01.2023 №131, довідка військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 27.01.2023 №148, виписка із медичної карти стаціонарного хворого КНП «ВОКМРЦВВРЗН ВОР» від 19.04.2023, згідно яких позивач знаходився у відпустці за станом здоров'я.
Таким чином, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК.
Згідно довідки про доходи військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2023 №642/4048, позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода на час дії воєнного стану, зокрема з жовтня 2022 року по лютий 2023, з розрахунку 30 000,00 грн. Даний факт також підтверджується випискою по картковому рахунку позивача у АТ КБ «Приватбанк» від 20.03.2023.
Суд вважає, що позивач виконав свій військовий обов'язок, натомість відповідач не виконав обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу належним чином грошового забезпечення.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не зобов'язаний самотужки вживати заходів щодо пошуку бойових наказів командира (начальника), його обов'язок полягав у їх виконанні, що, як свідчать матеріали справи, ним було виконано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не виплачено позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустки для лікування після тяжкого поранення з 10.09.2022 по 19.04.2023.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач не обґрунтував з яких підстав позивачу не було нараховано та не було виплачено додаткову грошову винагороду у збільшеному розмірі за період перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок отриманого ним поранення, відзиву на позовну заяву не подав, хоча судом було задоволено його клопотання про продовження строку для надання такого.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 10 вересня 2022 року по 19 квітня 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану"; та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу відповідну додаткову винагороду, з урахуванням проведених виплат.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000 грн, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1173 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу держвлади, наявність шкоди, протиправність дій її задача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач у таких справах повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або протиправність/бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування в розумінні ЦК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000 грн позивач посилається на те, що після перенесених фізичних та моральних страждань у зв'язку з отриманим пораненням під час захисту Батьківщини, у зв'язку з чим оперативних втручань, знаходячись на межі життя та смерті, втративши здоров'я та частину свого життя, на даний час позивачу необхідно в судовому порядку відновлювати свої права на належне матеріальне та соціальне забезпечення, що спричинило йому моральних страждань, приниження, стресу та розчарування в суспільстві та державі в цілому.
Також позивач зазначає, що на даний час його психологічний та фізичний стан здоров'я не є задовільним. Безумовно це наслідки отриманих травм під час захисту Батьківщини, але й також наслідки моральних страждань, які спричинені відповідачем в результаті протиправності його дій по відношенню до позивача на протязі останнього року.
Водночас, доказів того, що незадовільний психологічний та фізичний стан здоров'я, на які вказує позивач, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із оскарженою у даній справі бездіяльністю відповідача, суду не надано.
З огляду на викладене, оскільки позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру й, відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 10 вересня 2022 року по 19 квітня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 10 вересня 2022 року по 19 квітня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 )
Суддя Чернюк Алла Юріївна