Справа № 302/908/23
Провадження № 2/302/194/23
Номер рядка звіту 2
30.10.2023 смт.Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.
при секретарі: Царь О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір'я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04350910), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на нерухоме майно, -
Позивачка ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ршко С.І., звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно, та у пред'явленому позові позивачка просить визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , 1907 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає про те, що вона, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Майдан Міжгірського району Закарпатської області в сім'ї ОСОБА_6 , 1903 року народження та ОСОБА_5 , року народження, шлюб між якими було зареєстровано 24.02.1927 року в селі Майдан, актовий запис №13.
21 лютого 1976 року виконкомом Майданської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 актовий запис №4, в результаті чого вона змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».
Також зазначає, що у 1938 році її батьки у шлюбі збудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який на даний час має адресу: АДРЕСА_1 , якиї є спадковим будинком.
Як свідчить довідка старости Майданського старостинського округу Міжгірської селищної ради №247 від 20.04.2023 року, до перенумерації спадковий будинок мав АДРЕСА_2 .
Позиачка вкахує, що її батько, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
16 травня 1981 року, на підставі рішення виконкому Майданської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області від 14.05.1981 року №28, її матері ОСОБА_5 було видано свідоцтво на право особистої власності на вищевказаний будинок, яким посвідчувалося приналежність цього будинку до колгоспного двору, головою і єдиним членом якого була її матір, ОСОБА_5 , яка на той час вже була пенсіонером та до виходу на пенсію вона працювала в колгоспі «ім. Чапаєва» с.Майдан та була його членом.
Як зазначає позивачка, оскільки ні вона, ні її чоловік ОСОБА_2 , не були членами колгоспу, відповідно вони не були членами колгоспного двору і не брали участі в його роботі, попри те, що проживали у вказаному спадковому будинку.
ЇЇ мати, ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки Майданського старостинського округу Міжгірської селищної ради від 15.02.2023 року за №121 померла ОСОБА_5 , 1907 року народження була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в даному будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1947 року народження - донька; ОСОБА_2 , 1946 року народження - зять; ОСОБА_3 , 1981 року народження - онука; ОСОБА_9 , 1976 року народження - онука.
Матір ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповітів не залишала.
18 лютого 2023 року позивачка звернулася до Міжгірської державної нотаріальної контори Хустського району Закарпатської області із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , а саме на Спадковий будинок. Нотаріусом було заведено спадкову справу №13/2023, зареєстровану в Спадковому реєстрі за №70286790.
Як було встановлено нотаріусом, ОСОБА_10 прийняла спадщину за майном померлої ОСОБА_5 як спадкоємець першої черги за законом шляхом вступу у фактичне володіння та розпорядження спадковим майном, фактом постійного спільного проживання зі спадкодавцем на момент її смерті. Ніхто інший із заявами про прийняття спадщини чи про відмову у від прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався.
Однак постановою від 18.02.2023 року №11/02-31 державний нотаріус Дунаєва О.І., з посиланням на норми Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 року №296/5 відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний вище спадковий будинок по причині відсутності відомостей про членів колгоспного двору, відомостей про те, чи був хтось із членів колгоспного двору позбавлений права на частку в майні двору, що не дає можливості встановити всіх співвласників у праві власності на майно колгоспного двору та факт відкриття спадщини в майні двору. Тому, вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , 1907 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.2-7).
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів (а.с.34-36), копія якої представником позивача адвокатом Рішко С.І. отримано 12.06.2023 року (а.с.37).
15.06.2023 року до суду від представника позивача адвоката Рішко С.І. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, разом з квитанцією про оплату судового збору в сумі 1210,60 грн. (а.с.38-41).
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.07.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання Даною ухвалою судом задоволено клопотання представника позивача та зменшено позивачці ОСОБА_1 суму судового збору при подачі до суду даного позову майнового характеру, до 2283,75 грн. (а.с.55-57) .
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.10.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.92-93) .
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник в особі адвоката Рішка С.І. не з'явилися, про день та час проведення судового розгляду були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду подано письмову заяву представника позивача ОСОБА_11 з проханням розглянути справу без його участі та за відсутністю його довірителя ОСОБА_1 , за наявними у справі матеріалами. Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять позов задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві (а.с.109).
Представник відповідача Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомлено, відзив на позов ОСОБА_1 , заперечень проти заявлених нею позовних вимог на адресу суду не подано. Проте, до суду надано заяву відповідача Міжгірської селищної ради, в якій останні просять розглянути справу без участі уповноваженої особи селищної ради за наявними у справі матеріалами, проти заявлених позивачкою ОСОБА_12 позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, не заперечують (а.с.103).
Треті особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, про що в справі є довідки про доставку смс-повідомлень (а.с.97,98). Проте, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 подавали до суду заяви від 23.08.2023 року, в яких висловили прохання проводити розгляд справи у їх відсутність, викладені у позовній заві ОСОБА_1 обставини та позовні вимоги визнають у повному обсязі та просять такі задоволити (а.с.73-75).
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Дослідивши у повному обсязі матеріали цивільної справи № 302/908/23, повно та всебічно з'ясувавши обставини у даній справі, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_13 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Майдан Міжгірського району Закарпатської області, та відповідно до свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 від 24.12.1979 року, в графі «батько» вказаний ОСОБА_14 , а матір'ю - ОСОБА_15 та копія вказаного свідоцтва є в матеріалах справи (а.с.12) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про народження від 18.02.2023 року, де батьком ОСОБА_16 зазначений ОСОБА_6 , а матір'ю - ОСОБА_15 (а.с.68).
Як вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 21.02.1976 року, ОСОБА_16 уклала шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований 21 лютого 1976 року в селі Майдан Міжгірського району Закарпатської області. Та згідно вказаного свідоцтва вбачається, що після укладення шлюбу дошлюбне прізвище дружини змінено з « ОСОБА_7 » на прізвище « ОСОБА_8 » (а.с.13).
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 20.11.1959 року, батьки позивачки - ОСОБА_6 та ОСОБА_15 уклали шлюб, який був зареєстрований 24 лютого 1927 року в селі Майдан Міжгірського району Закарпатської області. Та як вбачається з вказаного свідоцтва, після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище дружини « ОСОБА_17 » змінено» на прізвище « ОСОБА_7 » (а.с.20,65).
У 1938 році батьками позивачки збудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що на теперішній час розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у віці 53 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Майданською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області 03.04.2015 року, за актовим записом № 5, та копія якого є в матеріалах справи (а.с.21).
Рішенням виконкому Майданської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області № 28 від 14 травня 1981 року, яке надано на запит суду з архівного відділу Хустської РВА, вбачається, що вказаним рішенням вирішено: оформити право власності на домобудівлі в селищі Майдані за наступними домовласниками, колгоспними дворами та їх голів, та серед них у списку в п. АДРЕСА_3 за колгоспним двором, головою якого являється ОСОБА_5 . Вищенаведеним власникам будинків та головам колгоспних дворів видати Свідоцтва на право власності. Хустському міжміському бюро тіхнічної інвентаризації зареєструвати ці Свідоцтва на право власності (а.с.91,102).
16 травня 1981 року, на підставі рішення виконкому Майданської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області № 28 від 14.05.1981 року видано Свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок в цілому, з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 та належить колгоспному двору, головою якого являється ОСОБА_5 (а.с.27). Та згідно реєстраційному написі на документі про право особистої власності, зазначений в цьому Свідоцтві житловий будинок в цілому зареєстрований в Хустському МБТІ на право особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_5 , та записаний в реєстраційну книгу № 1 від 16 травня 1981 року (а.с.27 зворот).
Згідно довідки старости Майданського старостинського округу Міжгірської селищної ради за № 247 від 20.04.2023 року, в результаті перенумерації житлових будинків в селі Майдан Хустського району Закарпатської області адреса житлового будинку АДРЕСА_2 змінена на АДРЕСА_1 (а.с.24).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , у віці 85 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Майданською селищною Радою Міжгірського району від 02.06.1992 року, за актовим записом № 5, та копія якого є в матеріалах справи (а.с.22).
Згідно довідки Майданського старостинського округу Міжгірської селищної ради від 15.02.2023 року за вих.№121 померла ОСОБА_5 , 1907 року народження була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в даному будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1947 року народження - донька; ОСОБА_2 , 1946 року народження - зять; ОСОБА_3 , 1981 року народження - онука; ОСОБА_9 , 1976 року народження - онука (а.с.23).
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №71529448, виданої 18.02.2023 Міжгірською державною нотаріальною конторою, вбачається, що у Спадковому реєстрі інформація щодо спадкових справ та виданих на їх підставі Свідоцтв про право на спадщину до майна померлої ОСОБА_5 , відсутня (а.с.63 зворот).
Відповідно до інформаційної довідки № 71529449 сформованої 18.02.2023 Міжгірською державною нотаріальною конторою вбачається, що у Спадковому реєстрі (заповіти, спадкові договори) інформація щодо заповітів, складених ОСОБА_5 , відсутня (а.с.63).
З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 71529500 від 18.02.2023 року вбачається, що Міжгірською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 13/2023 року після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.64).
Державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори, на виконання ухвали суду, надано копію спадкової справи № 13/2023 (номер у Спадковому реєстрі № 70286790), заведену після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.59-71) та з якої вбачається, що до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та зазначила, що вона прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 шляхом вступу у фактичне володіння та розпорядження спадковим майном, фактом постійного спільного проживання зі спадкодавцем на день її смерті (а.с.60).
Постановою державного нотаріуса Міжгірської державної нотаріальної контори від 18.02.2023 року за №11/02-31 з посиланням на норми Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 р. №296/5, державним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по причині відсутності відомостей про членів колгоспного двору, відомостей про те, чи був хтось із членів колгоспного двору позбавлений права на частку в майні двору, що не дає можливості встановити всіх співвласників у праві власності на майно колгоспного двору та факт відкриття спадщини в майні двору (а.с.26). Також у вказаній постанові нотаріусом зазначено, що ніхто інший із заявами про прийняття спадщини, відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк, не звертався, рішення суду щодо продовження строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , до Міжгірської державної нотаріальної контори не надходили.
Як вбачається з наданої на запит суду інформації, Міжгірською селищною радою у листі за вих.№ 8 від 09.10.2023 року повідомлено, на день смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 иа проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_4 . Разом з нею на день її смерті в даному будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1947 року народження - донька; ОСОБА_2 , 1946 року народження - зять; ОСОБА_3 , 1981 року народження - онука; ОСОБА_9 , 1976 року народження - онука (а.с.87).
Та з наданої копії погосподарської книги №30 вбачається, що головою вказаного дворогосподрства в АДРЕСА_4 , значиться ОСОБА_5 . Членами її сім'ї вказано: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - донька; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - зять; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - онука; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 - онука (а.с.88).
З наведених даних погосподарської книги слідує, що члени родини голови колгоспного двору ОСОБА_5 - ОСОБА_2 (зять) працював економістом лісопункту с.В.Бистрий, а її донька ОСОБА_1 працювала начальником пошти Голятинського відділу зв'язку, а онуки ОСОБА_9 та ОСОБА_3 ще були малолітнього віку на час видачі свідоцтва на право особистої власності на будинок АДРЕСА_2 (а.с.88-89, 107-108), а отже, вищевказані особи не були членами колгоспного двору вказаного дворогосподарства, оскільки не являлися членами колгоспу, виходячи з вищевказаних відомостей погосподарської книги.
А отже, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_4 належав ОСОБА_5 в цілій частці.
Судом встановлено, що спадкоємцем за законом ОСОБА_5 є її донька ОСОБА_1 , позивачка у справі та яка прийняла спадщину після померлої ОСОБА_5 шляхом постійного спільного проживання зі спадкодавцем на момент її смерті. Ніхто інший із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався, що вбачається з постанови державного нотаріуса Міжгірської державної нотаріальної контори 18.02.2023 року №11/02-31.
З копії технічного паспорта на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 вбачається, що вказаний житловий будинок споруджено в 1938 році, господарські будівлі та споруди споруджено в 1950, 1955 роках. Згідно експлікації приміщень, житловий будинок складається з: коридору (площа 6,90 кв.м.), кладовки (площа 11,92 кв.м.), кухні (площа 10,03 кв.м.), кладовки (площа 2,50 кв.м.), трьох жилих кімнат (площею 9,62 кв.м; 16,27 кв.м.; 18,48 кв.м.), всього жила плоаща становить - 44,37 кв.м., допоможна - 75,72 кв.м. (а.с.32)
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до абз. 3 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.3. ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Отже, виникнення права власності на нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року не є перешкодою для оформлення спадкових прав.
Також слід зазначити, що порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється:
- оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;
- по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Таким чином, оскільки спірний будинок збудований до 05 серпня 1992 року, то прийняття його в експлуатацію не вимагалося.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Згідно з ст.120 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла до 16.12.1993 року, колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч.2 ст.123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-ХІІ був введений в дію Закон України «Про власність».
При цьому з моменту прийняття Закону України «Про власність», відповідний колгоспний двір припинив своє існування.
Згідно роз'яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ч.1-2 ст.549 ЦК України (в редакції 1960 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про правона спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов'язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно статті 328 ЦК України - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статей 1216; 1217; 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як вбачається із роз'яснень ч.ч.2,3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.
Головою колгоспного двору по АДРЕСА_4 була ОСОБА_5 , 1907 року народження, що вбачається з довідки № 8 від 09.10.2023 року, виданої Майданським старостинським округом Міжгірської селищної ради (а.с.87).
Відтак відсутність реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_5 , а також відсутність у її спадкоємців правовстановлюючих документів на спадкове майно (не оформлення ними спадщини) не є перешкодою для реалізації позивачем ОСОБА_1 права на оформлення спадщини після смерті останньої.
Оскільки позивачка як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину за померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 шляхом постійного спільного проживання зі спадкодавцем на день її смерті та вступу у фактичне управління майном, відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 визнав та таке визнання позову не суперечить Закону та не порушує прав інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем, що відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, є підставою для його задоволення.
Враховуючи, що позивачка прийняла спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на вищевказане будинковолодіння в нотаріальній конторі не може, у зв'язку з тим, що у правовстановлюючому документі на житловий будинок зазначено ОСОБА_5 саме як голову колгоспного двору, а тому право позивачки підлягає захисту.
Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити неможливо, а набуття позивачем права на спадковий житловий будинок не порушує права та законні інтереси інших осіб.
З огляду на те, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею після смерті матері ОСОБА_5 та в установленому законом порядку прийняла спадщину, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, оскільки відсутність відомостей у правовстановлюючому документі на нерухоме майно, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , про особисту приватну власність ОСОБА_5 , перешкоджає позивачці у реалізації її права на спадкування щодо вказаного спадкового майна.
Таким чином, повно та всебічно оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що факти, викладені позивачкою у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, і сумніву не викликають, визнання за позивачем права власності в порядку спадкування не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, у зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню за вищенаведеними підставами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в загальній сумі 2283,75 грн. /а.с.1,38/, з урахуванням ухвали суду від 05.07.2023 року про зменшення розміру судового збору /а.с.55-57/. Натомість, враховуючи що стороною позивача не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, тому на підставі ст.13 ЦПК України суд не розглядає зазначене питання.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (громадянка України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) - право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , 1907 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п.15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення набирає законної сили згідно зі статтею 273 ЦПК України.
Суддя
Міжгірського районного суду
Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО