ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2024Справа № 910/12009/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/12009/23
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
про стягнення 6102,01 грн
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - відповідач) про стягнення 6102,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ-0002785575 від 16.08.2022 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "AUDI TT" реєстраційний номер НОМЕР_1 . Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована двома страховиками, позивач отримав право вимоги на компенсацію у розмірі 50% від виплаченого страхового відшкодування іншим страховиком, яким є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 відкрито провадження у справі №910/12009/23 та, оскільки справа малозначна і було відсутнє клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
19.09.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що згідно витягу з ЄЦБД МТСБУ станом на 01.10.2022 (ДТП), транспортний засіб автомобіль марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 був застрахований лише за одним полісом страхування ОСЦПВ, а саме: №АТ/2785575, який укладений з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант». При цьому, на думку відповідача, помилковим є твердження позивача, що автомобіль марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 є об'єктом страхування за полісом №ЕР/208252092 страховиком за яким є відповідач, так як згідно спірного полісу об'єктом страхування є автомобіль марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_3 , а відтак позивач та відповідач застрахували різні транспортні засоби. Окрім цього, останній не погоджується із нарахованими та заявленими до стягнення компенсаційними втратами та неустойкою, з підстав того, що позивачем не надано жодних доказів направлення та отримання відповідачем заяви про страхове відшкодування від 20.01.2023.
Своїм правом на подання відповіді на відзив та заперечень, як то передбачено приписами Господарського процесуального кодексу України, сторони не скористались.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
16.08.2022 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Грант», як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого полісом №АТ/2785575 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2015 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 .
Згідно договору (полісу) до страхових випадків відноситься, зокрема ДТП.
Строк дії договору (полісу) встановлено з 17.08.2022 по 16.08.2023 (включно).
01.10.2022 року о 21 год. 30 хв. по вулиці Олени Теліги у місті Києва трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «Mazda 6» та автомобіля марки «Audi TT», а саме: гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції під час руху автомобіля в одному і тому ж напрямі та по одній і тій же смузі та скоїв зіткнення з транспортним засобом автомобілем марки «Audi TT», державний номерний знак НОМЕР_1 , у зв'язку з чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) оформлена Електронним європротоколом №94351С25FF7 від 01.10.2022.
03.10.2023 року власник автомобіля марки «Audi TT», державний номерний знак НОМЕР_1 , гр. ОСОБА_2 звернулася до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від потерпілого, у якому повідомила позивача про настання ДТП 01.10.2022 із забезпеченим транспортним засобом за полісом №АТ/2785575 автомобілем марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 , надала детальний опис пошкоджень автомобіля марки «Audi TT» отриманих при ДТП та повідомила про повне визнання вини у скоєному ДТП водієм автомобіля марки «Mazda 6» ОСОБА_1
04.10.2023 року власник автомобіля марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_1 , як страхувальник, звернувся до позивача із повідомленням особи, відповідальність якої застрахована про дорожньо-транспортну пригоду, у якому підтвердив настання ДТП 01.10.2022 із автомобілем марки «Audi TT», державний номерний знак НОМЕР_1 , зазначив обставини ДТП, вказав опис пошкоджень автомобіля марки «Mazda 6» та визнав вину у вчиненій ДТП 01.10.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому власник автомобіля марки «Audi TT», державний номерний знак НОМЕР_1 , гр. ОСОБА_2 звернулася до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування від 18.10.2023, в якій відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просила здійснити відшкодування оціненої шкоди у розмірі 12023,60 грн, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.10.2022 за участю автомобіля марки «Audi TT», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Звітом №ЦВ/22/4100 від 28.06.2023 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Скребцовим Сергієм Олександровичем (сертифікат №628/2022 від 20.12.2022, виданий Фондом державного майна України), вартість матеріального збитку пошкодженого автомобіля марки «Audi TT», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 14498,42 грн.
15.10.2022 аварійним комісаром ОСОБА_3 було складено консультацію №40-D/11/95 про вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу «Audi TT», державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно якої коефіцієнт фізичного зносу вказаного автомобіля становить 0,7, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 12023,60 грн.
27.10.2022 року позивачем складений та підписаний страховий акт №ЦВ/22/4100, згідно з яким пошкодження транспортного засобу - автомобіля марки «Audi TT», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 12023,60 грн (на підставі консультацію №40-D/11/95 про вартість матеріального збитку, складеного аварійним комісаром та заяви про страхове відшкодування від ОСОБА_2 ).
На підставі складеного страхового акту №ЦВ/22/4100 Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», виконуючи свої зобов'язання за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/2785575 від 16.08.2022, перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 12023,60 грн на рахунок власника автомобіля марки «Audi TT», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №31417 від 27.10.2022.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи, на час дорожньо-транспортної пригоди 01.10.2022 був чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлений полісом №ЕР/208252092 зі строком дії з 23.02.2022 по 22.02.2023 (включно), предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_3 , 2015 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 .
Відтак, оскільки відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована також відповідачем у справі, 23.01.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою №03/281 від 20.01.2023 про виплату страхового відшкодування, у відповідності до приписів Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом президії МТСБУ від 26.02.2020 №464/2020, яка залишена відповідачем без відповіді і реагування.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 989 Цивільного кодексу України визначено обов'язки страхувальника, відповідно до яких, страхувальник зобов'язаний, зокрема, при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Пунктом 17.3 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
26.02.2020 року протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 затверджений Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Порядок), метою якого є врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об'єкта страхування з різними страховиками.
При цьому, згідно п.п. 1.1, 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Позивач не заперечує факт обізнаності про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який ним страхувався, а саме: автомобіль марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2015 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 .
Транспортний засіб, згідно чинного законодавства, ідентифікується номерними знаками двигуна та кузова (шасі); ідентифікаційний номер транспортного засобу, або VIN-код - це унікальний серійний номер, що застосовується в автомобільній промисловості для індивідуального розпізнавання кожного механічного транспортного засобу, причіпного транспортного засобу, мотоцикла та мопеда, визначення яких подані в міжнародному стандарті ISO 3833.
Відповідно до зазначеного міжнародного стандарту VIN-код є ідентифікаційним номером транспортного засобу, який є структурованим поєднанням буквенно-цифрових символів, присвоюється виключно виробником транспортного засобу на готовий до експлуатації транспортний засіб з метою його ідентифікації та наноситься на кузов транспортного засобу.
Реєстраційні ж знаки транспортних засобів України - пластини-ідентифікатори, що кріпляться в установлених місцях на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах, призначені для обліку ТЗ в уповноваженому органі МВС.
Як уже зазначалося вище, за полісом №АТ/2785575 на момент ДТП позивачем було застраховано автомобіль марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2015 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 .
Згідно наданої відповідачем копії полісу №ЕР/208252092 на момент ДТП відповідачем було застраховано автомобіль марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_3 , 2015 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 .
З огляду на викладене, суд допускає, що у період з 22.02.2023 по 16.08.2022 у автомобіля марки «Mazda 6», 2015 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , міг змінитися власник, що потягнуло за собою зміну державних номерних знаків, однак вказане не спростовує факту страхування спірного автомобіля за полісом №ЕР/208252092 та не припиняє дію такого договору (полісу страхування).
Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що за полісом страхування №ЕР/208252092 забезпечено відмінний транспортний засіб від того що застрахований позивачем за полісом №АТ/2785575, а саме: автомобіль марки «Mazda 6», 2015 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 .
Виходячи зі змісту ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Дорожньо-транспортна пригода за взаємною згодою водіїв було оформлена Електронним європротоколом №94351С25FF7 від 01.10.2022
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин дозволено спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Отже, з 18 вересня 2011 року в Україні в силу Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 №3045-VI запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП.
Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).
Відповідно до зазначеної Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Отже, сам факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
При цьому, інформаційна система "Електронний Європротокол" впроваджена в МТСБУ з 01.10.2017. У відповідності до рішення Президії МТСБУ від 13.07.17 №403/2017 європротокол, оформлений з використанням зазначеної системи, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред'явлених страховику у паперовій формі.
Система "Електронний Європротокол" є доступною за посиланням https://dtp.mtsbu.ua. За допомогою інформаційної системи "Електронний Європротокол" водії можуть оформити зазначене повідомлення в електронній формі за допомогою власних технічних засобів, безпосередньо на місті ДТП.
При цьому, в разі використання системи "Електронний Європротокол" повідомлення страховикам учасників ДТП відправляються автоматично.
Як встановлено судом, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Електронний Європротокол) №94351С25FF7 від 01.10.2022 є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Дослідивши схему та обставини ДТП, які вказані водіями у повідомленні (Електронному Європротоколі) №94351С25FF7 від 01.10.2022, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 . Будь-яких зауважень або заперечень ОСОБА_1 . Електронний європротокол не містить, а відтак вина останньої є встановленою.
При цьому, суд при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях, в даному випадку водія.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.07.2018 у справі №910/20412/16.
Вина водія автомобіля марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , у вчиненій ДТП 01.10.2022 в повній мірі визнається ним у повідомленні особи, відповідальність якої застрахована про дорожньо-транспортну пригоду від 04.10.2022 поданої до позивача у даній справі як страховика.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Електронний європротокол №94351С25FF7 від 01.10.2022, підтверджує настання дорожньо-транспортної пригоди за участю вказаних автомобілів, а також те, що винною особою у дорожньо-транспортній пригоді є водій автомобіля марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачем при розгляді цієї справи.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Постановою правління Національного банку України "Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №108 від 30.05.2022 затверджено за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80000,00 грн на потерпілого.
Частиною 2 статі 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Згідно із п. 5.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону №1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
03.06.2021 протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №500/2021 були внесені зміни до п. 5.2 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким передбачено розрахунок розміру страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного з інших страховиків.
Так, згідно із п. 5.2 Порядку, розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 ЦК України у залежності розміру шкоди за формулою: Ск=(Св-Сш/Кс)/(Кс-1)-Ф, Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика, Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування, Кс - кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф - розмір франшизи.
Пунктом 5.3 Порядку визначено, що страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 у справі №924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Зокрема, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За змістом ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і відповідальним працівником страховика.
Отже, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або відповідальний працівник страховика).
Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
У матеріалах справи наявний звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №ЦВ/22/4100 від 28.06.2023, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП Скребцовим С.О., відповідно до якого вартість матеріального збитку становить 14498,42 грн, окрім того у матеріалах справи наявна консультація №40-В/11/95 від 15.10.2022 про вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу «Audi TT» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), яка складена відповідальним працівником - аварійним комісаром Колядою В.В., відповідно до якої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 12023,60 грн.
Відтак, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо вартості матеріального збитку, суд вважає надану позивачем консультацію №40-В/11/95 від 15.10.2022 про вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу «Audi TT» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) належним та вірогідним доказом у справі, за допомогою якого можна встановити вартість відновлювального ремонту вищезгаданого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Таким чином, сума відшкодування на яку має право та отримав власник транспортного засобу марки «Audi TT», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 12023,60 грн.
Як встановлено судом, ліміт відповідальності відповідача за полісом №ЕР/208252092 складає 130000,00 грн з розміром франшизи 2500,00 грн, ліміту відповідальності позивача за полісом №АТ/2785575 складає 160000,00 грн з розміром франшизи 0 грн.
Позивачем виплачено потерпілому страхове відшкодування в розмірі 12023,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №31417 від 27.10.2022.
Пунктом 5.2 Порядку визначено, що розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 ЦК України у залежності розміру шкоди за формулою: Ск=(Св-Сш/Кс)/(Кс-1)-Ф, Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика, Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування, Кс - кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф - розмір франшизи.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що на момент вчинення ДТП позивачем та відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у ДТП, за участі транспортного засобу марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_2 , позивач має право на відшкодування відповідачем виплаченого страхового відшкодування в розмірі 3511,80 грн, розрахованого наступним чином: 3511,80 грн = 12023,60 грн (виплачена позивачем сума) / 2 (кількість страховиків) - 2500,00 грн (франшиза за полісом відповідача), а не 4761,80 грн, як помилково визначив позивач.
Судом встановлено, що позивач 23.01.2023 звертався до відповідача із заявою №03/281 від 20.01.2023 про виплату страхового відшкодування, у відповідності до приписів Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом президії МТСБУ від 26.02.2020 №464/2020, втім відповідач свого обов'язку з відшкодування виплаченого страхового відшкодування позивачу не виконав.
При цьому, доводи відповідача про відсутність доказів направлення заяви №03/281 від 20.01.2023 про виплату страхового відшкодування, судом не приймаються, оскільки як вбачається із наданої позивачем копії вказаної заява, остання була власноруч доставлена до відділення відповідача 23.01.2023 та зареєстрована за вхідним №369, про що свідчить відповідний штамп канцелярії та відбиток календарного штемпеля.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування відповідачем виплаченої позивачем суми страхового відшкодування власнику транспортного засобу марки «Audi TT», державний номерний знак НОМЕР_1 , у зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди 01.10.2022, у розмірі 3511,80 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Як встановлено пунктом 5.3 Порядку, страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
При цьому, пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відтак, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 08.02.2023 по 25.07.2023 у розмірі 1095,87 грн.
Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 65,75 грн та інфляційні втрати у розмірі 178,59 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що останній є арифметично невірним внаслідок неправильно визначеної бази нарахування, у зв'язку з чим судом було здійснено власний розрахунок, у відповідності до якого позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 48,49 грн, 109,85 грн інфляційних втрат та 808,20 грн пені, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Приймаючи до уваги все вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» підлягають задоволенню частково.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 76-80, 129, 165, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення 6102,01 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Берестейський (перейменовано з проспект Перемоги), буд. 65; ідентифікаційний код 30929821) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 32382598) страхове відшкодування у розмірі 3511 (три тисячі п'ятсот одинадцять) грн 80 коп., пеню у розмірі 808 (вісімсот вісім) грн 20 коп., 3% річних у розмірі 48 (сорок вісім) грн 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 109 (сто дев'ять) грн 85 коп. та судовий збір у розмірі 1969 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 82 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2024.
СуддяТ.В. Васильченко