Справа № 456/659/23 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В. Л.
Провадження № 22-ц/811/3062/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
29 січня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Цьони С.Ю.,
з участю: позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Маципури Г.І., відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Горзова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Олексишина Ігоря Богдановича на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, -
В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні нею, позивачем ОСОБА_1 житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 шляхом вільного доступу до нього їй та особам, які навідуються до неї, а також звільнення господарських будівель: сараю Е та гаражу Є для її особистого користування. Стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, що становлять 3 073, 60 грн. (1073,60 грн. судового збору та 2 000, 00грн. витрат на професійну правничу допомогу).
В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що відповідачка ОСОБА_2 , це її дочка. Їй, позивачу, на праві приватної власності належить житловий будинок розташований у АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, серія НОМЕР_1 від 12.07.2002. До будинку належать господарські будівлі і споруди: пд. підвал, Б літня кухня, В сарай, Г сарай, Д вбиральня, Е сарай, Є гараж, Ж погріб, №1 огорожа, №2 огорожа, №3 огорожа, № 4 ворота, 1 замощення згідно технічного паспорта на житловий будинок. У будинку мають зареєстроване місце проживання вона, позивач, її син ОСОБА_3 , дочка, відповідач по справі ОСОБА_2 , зять ОСОБА_4 , онука ОСОБА_5 , відповідно до довідки Грабовецько -Дулібівської сільської ради від 16.09.2022. А також в будинку проживає онука ОСОБА_6 , яка навчається у м.Львів, а на вихідні повертається додому. Біля вісімнадцяти років вона перебувала на заробітках за межами України. Зароблені важкою працею кошти передавала відповідачці. За її кошти проведено ремонти, зроблено благоустрій в господарстві, придбано автомобілі, магазин. Вона жила та працювала заради своїх дітей та онуків, оскільки є вдовою. Після її повернення в 2018 році, зрозумівши, що більше грошових надходжень не буде, відповідачка змінила своє ставлення до неї. Сім'я відповідачки займає весь належний їй житловий двоповерховий будинок, в якому є належне їй особисте майно: меблі, речі, постіль, посуд, та проживає у ньому. Вона проживає у господарській будівлі - літній кухні. Крім того, відповідачка зайняла всі господарські будівлі і споруди, використовує їх для своїх потреб. Після її повернення, відповідачка заявила вимогу про переоформлення права власності на житловий будинок на онуків. Оскільки вона не погодилася на це, з липня 2022 року відповідачка не впускає її у житловий будинок, не дає змоги користуватися господарськими будівлями і спорудами, закриває їх на замок. При спробі потрапити в будинок влаштовує конфлікти. Вона мала намір поновити технічну документацію на будинок, на що відповідачка не впустила в будинок експертів для його огляду. Вона неодноразово намагалася владнати їхні відносини, просила звільнити для неї, для її особистих потреб господарську будівлю Е, в якій відповідачка зберігає свої речі та гараж Є. Але всі її прохання залишаються без реагування. Таким чином, відповідачка своїми протиправними діями порушує її право на вільне користування приватною власністю. З приводу неправомірних дій відповідачки, вона зверталася за допомогою в правоохоронні органи, неодноразово викликала наряд поліції. Щодо відповідачки був винесений терміновий заборонний припис. А їй було рекомендовано звертатися до суду за захистом порушених прав.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належними їй житловим будинком та гаражем « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання ключів від вхідних дверей будинку, гаражу та надання ОСОБА_1 безперешкодного доступу до будинку, в тому числі із можливістю залучення спеціалістів (експертів) з метою вчинення дій, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням житловим будинком.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 одну тисячу сімдесят три грн. 60 коп. судового збору та дві тисячі грн. витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - адвокат Олексишин Ігор Богданович, подавши апеляційну скаргу.
Не погоджується з рішенням суду та вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, так як позивачка не просила надати їй ключі, а також суд вирішив зобов'язати відповідачку надати безперешкодний доступ до будинку ОСОБА_1 в тому числі із можливістю залучення спеціалістів. При цьому суд не конкретизував яких саме, з метою яких конкретних дій, що в свою чергу унеможливлює виконання судового рішення.
Також зазначає, що житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами був побудований під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в зареєстрованому шлюбі, а тому такий належить по кожному з подружжя. В 2010 році ОСОБА_7 помер. Відповідач ОСОБА_2 прийняла спадщину на 1/6 частину спірного будинку, є співвласником а тому відносини між сторонами повинні регулюватись главою 26 ЦК а не ст. 391 ЦК України.
Окрім цього покликається на те, що в будинку також проживають крім відповідачки, її дочки та зать. А тому вважає, що до участі у справі слід було залучити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Горзова О.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Маципури Г.І. на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що ефективним способом захисту прав позивача за встановлених судом обставин є зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належними їй житловим будинком та гаражем « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання ключів від вхідних дверей будинку, гаражу та надання ОСОБА_1 безперешкодного доступу до будинку, в тому числі із можливістю залучення спеціалістів (експертів) з метою вчинення дій, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням житловим будинком.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації, серії АА № 010823, виданого на підставі рішення виконкому Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області від 24.05.2002 року №78, житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 7).
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, виготовленого 18.06.2022 року Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації, власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 ; до житлового будинку «А-2» належить: підвал «пд», літня кухня «Б», сарай «В», сарай «Г», вбиральня «Д», сарай «Е», гараж «Є», погріб «Ж», огорожа «№1», огрожа «№2», огорожа «№3», ворота «№4», замощення «І» (а.с.8-12).
Згідно з копією термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_2 , серії АА №182131, до останньої застосовано заходи термінового заборонного припису стосовно постраждалої ОСОБА_1 , а саме: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с. 13).
Згідно з копією довідки Грабовецько-Дулібівської сільської ради від 16.09.2022 за вих. № 05-24/662, ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 разом з: ОСОБА_3 , 1983 р.н., - син; ОСОБА_2 , 1975 р.н. - дочка; ОСОБА_4 , 1973 р.н. - зять; ОСОБА_5 , 1997 р.н. - онука /а.с. 14/.
Згідно з відповіддю Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 14.10.2022 року №10274/47/01/22, розгляд звернення ОСОБА_1 по факту можливих неправомірних дій зі сторони ОСОБА_2 припинено, у зв'язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення (а.с.15).
Згідно з відповіддю Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 20.12.2022 року №12745, розгляд звернення ОСОБА_1 по факту можливих неправомірних дій зі сторони ОСОБА_2 припинено, у зв'язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення; з гр. ОСОБА_2 проведено бесіду про неприпустимість вчинення домашнього насильства (а.с.16).
Згідно з відповіддю Грабовецько - Дулібівської сільської ради від 08.03.2023 року за вих. № 11-10/277, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21).
Згідно з відповіддю Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 02.02.2023 року №853/47/01/23, розгляд звернення ОСОБА_1 по факту можливого вчинення протиправних дій зі сторони дочки ОСОБА_2 припинено, у зв'язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення; з гр. ОСОБА_2 проведено бесіду про неприпустимість вчинення домашнього насильства (а.с.33).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка пред'явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких), може бути примушена до вчинення відповідних дій з метою поновлення прав позивача тощо. Правомірній вимозі відповідає обов'язок належного відповідача усунути порушення права.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Виходячи з підстав і предмету позову, предметом доказування є передусім факти, які повинні підтверджувати доводи позивача про те, що конкретні винні дії, вчинені відповідачем у певний час у відповідному місці та за відповідних обставин потягли порушення її права власності на нерухоме майно (право користування майном), перешкоджають їй у вчиненні конкретних дій щодо майна, зокрема, порушують межі її земельної ділянки, як це вбачається з правової позиції позивача. При цьому, позивачем мають бути зазначені конкретні дії відповідача, має бути встановлено, чи порушують такі конкретні дії права позивача, має бути встановлено, чи є дії відповідача винними, а питання про його відповідальність має вирішуватися з урахуванням встановленого.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта ОСОБА_2 про залучення інших відповідач до справи є необґрунтованими, оскільки позивач ОСОБА_1 визначила відповідачем саме ОСОБА_2 , і на її думку саме відповідач чинить їй перешкоди в користуванні майном.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
ОСОБА_1 є на даний час є одноосібним власником житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 .
Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована і проживає у вказаному житловому будинку разом зі своєю сім'єю. Так, згідно з копією довідки Грабовецько-Дулібівської сільської ради від 16.09.2022 за вих. № 05-24/662, ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 разом з: ОСОБА_3 , 1983 р.н., - син; ОСОБА_2 , 1975 р.н.- дочка; ОСОБА_4 , 1973 р.н. - зять; ОСОБА_5 , 1997 р.н. - онука.
Встановлено, що між сторонами виник конфлікт у зв'язку з перешкодами, які відповідачка чинить позивачці в користуванні житловим будинком та господарськими будівлями: сараєм Е та гаражем Є, до яких позивачка немає доступу, та від яких немає ключів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за встановлених обставин справи, права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідачки усунути перешкоди позивачці у користуванні спірним житловим будинком та гаражем.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 є співвласником спірного будинку, колегія суддів до уваги не бере, оскільки такі не підтверджені жодними доказами.
З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин , встановлено дійсні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Відтак, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Олексишина Ігоря Богдановича - залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 08 лютого 2024 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.