Справа №949/2311/23
05 лютого 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області в складі
головуючого - судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
позивача: ОСОБА_1 ,
третьої особи: Полховського Б.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, третя особа на стороні відповідача: поліцейський СРПП ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області Полховський Борис Петрович про скасування постанови серії ЕАТ № 8029352 від 28 жовтня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності, подана в порядку ст. 286 КАС України,
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду та просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 8029352 від 28 жовтня 2023 року, винесену інспектором відділення поліції №1 в м. Дубровиця Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області старшим сержантом поліції Полховським Борисом Петровичем, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 28 жовтня 2023 року інспектором відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області старшим сержантом поліції Полховським Борисом Петровичем винесено постанову серії ЕАТ № 8029352, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 28 жовтня 2023 року о 10-45 год. по вул. Воробинська 16, в м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області, позивач, як водій транспортного засобу марки «Toyota RAV 4», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишилось менше 2 метрів, чим порушив вимоги п.п. «в» п.15.10 ПДР України. Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною, оскільки на тротуарі для руху пішоходів від його транспортного засобу залишалося більше ніж два метри. Також вказує, що він не погодився з рішенням інспектора про порушення правил дорожнього руху, а тому відмовився від підпису в постанові.
До початку розгляду справи від позивача надійшли письмові пояснення, де він додатково вказав, що дійсно 28 жовтня 2023 року він зупинився автомобілем «Toyota RAV 4», навпроти аптеки "Рівнеліки", за адресою вул. Воробинська, буд.14, м.Дубровиця Сарненського району Рівненської області, щоб терміново купити ліки для своєї тещі, якій 93 роки. Тоді ж до нього підійшов працівник поліції СРПП ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області Полховський Б.П., який повідомив, що позивач порушив вимоги п.п. «в» п. 15.10 ПДР України, після чого виніс відносно нього постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач вказує, що ним самостійно було зроблено заміри ширини тротуарної доріжки, яка становила - 3 м 13 см, а відстань від його автомобіля до бордюру становила 2 м 34 см, що не є порушенням п.п. «в» п. 15.10 ПДР України, а тому вважає, що в його діях відсутній склад даного адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити.
Представник відповідача відділення поліції № 1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив (а.с.44).
У встановлений ухвалою суду від 04 грудня 2023 року строк, він представника відповідача відзиву чи інших доказів, що підтверджують заперечення проти позову не подано.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що транспортний засіб, яким керував позивач був розміщений на краю тротуару, де відстань на тротуарі для руху пішоходів була менше двох метрів, а тому твердження позивача про те, що ним не було порушено вимоги ПДР, вважає безпідставними. Також додав, що ніяких доказів, на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху не має.
Заслухавши пояснення позивача та третьої особи, дослідивши всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2023 року інспектором відділення поліції №1 в м. Дубровиця Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області старшим сержантом поліції Полховським Борисом Петровичем, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕАТ № 8029352, відповідно до якої 28 жовтня 2023 року о 10-45 год. по вул. Воробинська 16, в м. Дубровиця Сарненського району, Рівненської області, позивач, як водій транспортного засобу марки «Toyota RAV 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив стоянку на тротуарі, де для руху пішоходів залишилось менше 2 метрів, чим порушив вимоги п.п. «в» п.15.10 ПДР України (а.с.10).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом судового дослідження за правовідносинами, що виникли між сторонами, є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, є адміністративним правопорушенням, що тягне за собою накладення відповідного адміністративного стягнення.
Позивачу інкримінується здійснення стоянки на тротуарі, тобто порушення вимог п.п. «в» п. 15.10 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. п. «в» п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Згідно п.п. "б" п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Аналізуючи пп. «б» та пп. «в» п. 15.10 Правил дорожнього руху України у системній взаємодії, суд приходить до висновку, що стоянка легкового автомобіля на тротуарі можлива у декількох випадках: а) у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці; б) на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.
Тобто, пп. «в» слід вважати виключенням із загальної заборони, передбаченої підпунктом «б» п. 15.10 ПДР, рівно як і при застосуванні табличок 7.6.2, 7.6.3., 7.6.5 у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39.
Таким чином, суд вважає, що притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення п.п. «в» п. 15.10 ПДР неможливе, якщо автомобіль було припарковано із дотриманням умов, а саме за наявності 2 метрів ширини тротуару для руху пішоходів.
З наведеного вбачається, що об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 122 КУпАП є, зокрема, встановлення факту недотримання водієм під час стоянки на тротуарі відстані щонайменше 2 метри, яка необхідна для безперешкодного руху пішоходів.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з приписами ч.1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник чи висловлених останнім доводів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду по справі №813/2451/17 від 27.02.2018 р. зазначено, що сам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Тобто факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху має бути підтверджений належними доказами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 липня 2019 року по справі № 216/5226/16-а, належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення.
Однак, працівником поліції не дотримано вимог ст. 258 КУпАП, оскільки після виявлення факту можливого вчинення правопорушення з боку позивача, він був зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення. Проте жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.
Разом із тим судом досліджено долучені позивачем докази, зокрема фотокопії ділянки тротуару, де стояв припаркований позивача автомобіль за адресою: вул. Воробинська, 14, м.Дубровиця Сарненський район Рівненська область. На вказаних фотокопіях позивач здійснив заміри тротуару, з яких вбачається, що ширина тротуарної доріжки становить 3 м 13 см, відстань від його автомобіля до бордюру становила 2 м 34 см. Тобто з наданих позивачем доказів, підтверджується той факт, що стоянка його автомобіля була здійснена з дотриманням вимог п.п. «в» п. 15.10 ПДР України, тобто із залишенням для проходу пішоходів частини тротуару по ширині не менше, ніж 2 метри. При цьому автомобіль було розташовано таким чином, що він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху, що свідчить про відсутність ознак порушення п.п. «в» п.15.10 ПДР України.
Також суд звертає увагу на те, що вищевказаною нормою, як і іншими положеннями чинних ПДР України, не визначено конкретного краю тротуару, на якому може бути здійснене паркування. Відповідно, при збереженні загальної ширини проходу для пішоходів щонайменше 2 метри відповідальність водія за порушення правил стоянки виключається.
Зважаючи на те, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, винуватість позивача, на думку суду, ґрунтується на припущеннях. Тому, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/1-а.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За таких обставин, відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме порушення пп. «в» п.15.10 ПДР України, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАТ № 8029352 від 28 жовтня 2023 року та відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відтак, оскаржувану постанову серії ЕАТ № 8029352 від 28 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід скасувати.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорії 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 04 липня 2023 року (а.с.5)
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі п.10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь держави.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, третя особа на стороні відповідача: поліцейський СРПП ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області Полховський Борис Петрович про скасування постанови серії ЕАТ № 8029352 від 28 жовтня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності, в порядку ст. 286 КАС України - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 8029352 від 28 жовтня 2023 року, винесену інспектором відділення поліції №1 в м. Дубровиця Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області старшим сержантом поліції Полховським Борисом Петровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області (вул. Хвильового, буд. 2, м. Рівне, код ЄДРПОУ 40108761) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість 80 коп.)
Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено о 16-00 год. 09 лютого 2024 року.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.