Справа № 462/563/24
09 лютого 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Кирилюка А. І.,
за участю секретаря судового засідання Заболотної Я. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: Львівське комунальне підприємство «Левандівка» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
Обґрунтування позову.
Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Золотухін О. О. 24.01.2024 року (вх. № 1837) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із адміністративним позовом (документ сформований у системі «Електронний суд» 24.01.2024 року), разом з уточненнями позовної заяви від 25.01.2024 року (вх. № 1918) до ЗРА ЛМР, третя особа: ЛКП «Левандівка», у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради № 230 від 15.08.2023 року відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, внаслідок відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 150 КУпАП та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник посилається на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Як видно із плану розташування квартир та комунікацій у будинку АДРЕСА_2 , жодна із квартир не має двох стояків водовідведення. 01.08.2023 року головним інженером ЛКП «ЛЕВАНДІВКА» було складено протокол про адміністративне правопорушення № 12 щодо ОСОБА_1 , а вже 15.08.2023 року Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради щодо позивача ОСОБА_1 була винесена постанова про адміністративне правопорушення № 230 за порушення ст. 150 КУпАП. Як слідує із протоколу та постанови, ОСОБА_1 здійснила відключення мийки квартири АДРЕСА_3 від каналізаційного стояка, що проходить у квартирі АДРЕСА_4 . Але, жодного відключення позивач не здійснювала, оскільки користується лише власними комунікаціями та не втручалася у комунікації сусідів. Адміністративна комісія здійснила низку порушень прав позивача при розгляд справі, зокрема, але не виключно: не викликала позивача, не надала можливості подати пояснення, не роз'яснила позивачу ст. 268 КУпАП, не повідомила позивача про прийняте рішення. Відтак, вважає що вказана постанова підлягає скасуванню.
Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.01.2024 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку із її істотними недоліками.
29.01.2024 року (вх. № 2108) від уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Золотухіна О. О. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій останній виправив недоліки позовної заяви.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.01.2024 року прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позиція сторін по справі.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, хоча була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи. Однак 09.02.2024 року (вх. № 3346) на адресу Залізничного районного суду м. Львова надійшло клопотання від уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Золотухіна О. О. у якій останній просить проводити розгляд даної справи за його відсутності та за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, не направив у судове засідання свого уповноваженого представника.
Уповноважений представник третьої особи який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи стислість строків розгляду даної справи, передбачених ч. 1 ст. 286 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому за вказаних обставин, суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 230 від 15.08.2023 року, складеної адміністративною комісією Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради стверджується, що ОСОБА_1 здійснила відключення мийки квартири АДРЕСА_3 від каналізаційного стояка, що проходить у квартирі АДРЕСА_4 , чим порушила ст. 150 КУпАП (а.с. 9).
У зв'язку із зазначеним на ОСОБА_1 накладено штраф у вигляді попередження.
Застосоване судом законодавство.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів у справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Так, у постанові Верховного Суду № 560/751/17 від 27.06.2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Мотиви прийняття рішення та висновки суду.
Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачене ст. 150 КУпАП, покладено на адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як слідує із змісту ч. 1 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 150 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, під'їздів, за порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об'єктів благоустрою у виді попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Слід відзначити, що протокол про адміністративне правопорушення складений невідповідно вимог ст. 256 КУпАП, так як у ньому не зазначено точне місце його складання, місце і час вчинення адміністративне правопорушення (лише час та місце виявлення правопорушення), суть адміністративного правопорушення відповідно до бланкетної диспозиції ст. 150 КУпАП, яка вимагає для встановлення змісту ознак правопорушення зазначати норми інших нормативних актів, які порушені; наявність чи відсутність матеріальної шкоди.
У справі також відсутні відомості про повідомлення позивача про дату та місце складання протоколу про адміністративне правопорушення задля забезпечення його присутності при складанні такого.
За змістом ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, як те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Однак, відповідач перед розглядом справи не врахував недоліків протоколу про адміністративного правопорушення і перейшов до розгляду справи.
Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, зокрема, а також - з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що пояснення позивача при розгляді протоколу не заслуховувались, оскільки остання належним чином не була оповіщена про розгляд справи.
Як слідує із змісту ч. 1 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
За змістом ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Як слідує із положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність р. адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із змісту ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності таких, зокрема, обставини як: відсутність події і складу адміністративногоправопорушення.
Оскільки протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, і саме тому, у порушення вимог ст. 283 КУпАП, у оскаржуваній постанові не вказано часу вчинення адміністративного правопорушення, опису обставин, установлених під час розгляду справи з врахуванням того, що диспозиція ст. 150 КУпАП є бланкетною; з врахуванням заперечення позивачем свої винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 150 КУпАП, ненадання доказів щодо від'єднання мийки саме позивачем, рішення відповідача про визнання позивача винною у вчиненні даного правопорушення є передчасним та прийнятим без врахування всіх обставин даних справи та без дотримання всіх вимог чинного законодавства.
За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
В силу вимог ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена без дотримання вимог КУпАП, зокрема, зокрема, ст. ст. 7, 256, 38, 245, 283, 284 КУпАП і вбачаються підстави для її скасування.
За змістом ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.
Суд приймає до уваги, що відповідачем не надано суду достатніх та переконливих доказів на спростування доводів позивача.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону, відсутність посилання у ній на докази, які були предметом дослідження свідчать про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Оскільки встановлено недоведеність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, як і не встановлено можливості отримання доказів протилежного, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Щодо визнання протиправною оскаржуваної постанови.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправною постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки КАС України не надає повноважень судді визнавати рішення суб'єкта владних повноважень незаконними (протиправними), а тому у цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Судові витрати по справі.
Щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 КАС України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 1, 7 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 9 ст. 139 КАС України).
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд враховує, що між адвокатом Золотухіним О. О. та позивачем ОСОБА_1 укладено Договір-доручення про надання правової допомоги від 15.01.2024 року, так, згідно п. 5 - визначено ціну договору та порядок розрахунків, відповідно до п. 5.1 - за надані, згідно п. 1.1 Договору, послуги замовник сплачує представнику винагороду у строки та у розмірі, що визначаються згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору.
Також, згідно Акта приймання виконаних робіт від 01.02.2024 року за вказаним договором адвокатом були надані наступні послуги правової допомоги: адвокатський запит, вивчення та правовий аналіз матеріалів, підготовка процесуальних документів, участь у судовому засіданні.
Суд зазначає, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 року у справі №757/24445/21-ц.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Долучені позивачем документи на підтвердження витрат на правничу допомогу засвідчують у повному обсязі заявлену стороною позивача до відшкодування суму витрат їх відповідність у контексті дотримання та забезпечення принципу співмірності розміру витрат на послуги адвоката з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
При цьому суд, ухвалюючи дане рішення, враховує категорію справи (оскарження рішення про притягнення до відповідальності), кількість учасників процесу, час витрачений на розгляд справи, кількість та зміст процесуальних документів наданих сторонами суду.
Як встановлено матеріалами справи, 15.01.2024 року між позивачем та адвокатом Золотухіним О. О. був укладений договір про надання правової допомоги. Окрім цього, до матеріалів долучено акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок розміру правової допомоги. Згідно розрахунку розміру правової допомоги сплата адвокату Золотухіну О. О. складає - 6 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням наведених доводів та мотивів, суд дійшов висновку, що заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково та стягнути із Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 3 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Щодо судового збору.
За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір, сплачений ним (а.с. 11) за подання позовної заяви до суду, у розмірі 484 грн. 48 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: Львівське комунальне підприємство «Левандівка» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову адміністративної комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради № 230 від 15.08.2023 року відносно ОСОБА_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056084, місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Виговського, 34) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 );
Відповідач: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056084, місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Виговського, 34);
Третя особа: Львівське комунальне підприємство «Левандівка» (код ЄДРПОУ: 20809229, місцезнаходження: 79052, м. Львів, вул. Широка, 86 б).
Текст судового рішення складено 09.02.2024 року
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: