09 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 380/10896/21
касаційне провадження № К/990/28251/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року (головуючий суддя - Кравців О.Р.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кухтей Р.В.; судді: Шевчук С.М., Шинкар Т.І.)
у справі № 380/10896/21
за позовом Акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз»
до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У липні 2021 року Акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» (далі - АТ «Концерн Галнафтогаз», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЗМУ ДПС РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2021 року: № 180/33-00-07-01 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 670 833,34 грн, в тому числі 1 336 666,67 грн за податковим зобов'язанням, 334 166,67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 179/33-00-07-01 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 616 693,75 грн, в тому числі 493 355,00 грн за податковим зобов'язанням та 123 338,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ЗМУ ДПС РВПП звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. При цьому, наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентами. Відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 28 серпня 2021 року у справі № 500/721/19, від 14 лютого 2020 року у справі № 826/1255/16.
Ухвалою від 28 листопада 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.
10 січня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку АТ «Концерн Галанафтогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2020 року, валютного законодавства за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2020 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року, іншого законодавства за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2020 року, за результатами якої складено акт від 22 червня 2021 року № 206/33-00-07-01/31729918.
Відповідно до висновків акта перевірки податковим органом встановлено порушення платником вимог, зокрема:
підпунктів 14.1.36, 14.1.60, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 620 078,41 грн;
пунктів 7, 9, 10, 11, 15 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2) Запаси, пунктів 10, 30, 48, 49, 50, 60, 62 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) Основні засоби, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 651 329,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, ЗМУ ДПС РВПП посилалося на: відсутність у контрагентів позивача власних або орендованих приміщень, автостоянок тощо; відсутність трудових ресурсів; незазначення у податкових накладних ідентифікації транспортних засобів за номером кузова; наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких є задекларовані контрагенти платника.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2021 року:
№ 180/33-00-07-01, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 2 025 098,01 грн, з яких за податковим зобов'язанням 1 620 078,41 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 405 019,60 грн;
№ 179/33-00-07-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 814 161,25 грн, з яких за податковим зобов'язанням 651 329,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 162 832,25 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Аналіз вказаних норм свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Прайд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кордіал» були укладені договори купівлі-продажу транспортних засобів.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судовими інстанціями встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: актів прийому-передачі транспортних засобів; видаткових накладних; свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів; податкових накладних; платіжних доручень.
Крім того, матеріали справи містять копії вантажно-митних декларацій, які свідчать про те, що стосовно контрагентів платника був здійснений державний митний контроль, відповідні автомобілі були ввезені на митну територію України з Великобританії.
У подальшому товариство здійснило державну реєстрацію відповідних транспортних засобів та передало їх в межах договору оренди Приватному підприємству «Автотранском» на підставі додаткових угод, про що складено акти приймання-передачі.
На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем надано довідку про суму нарахованої та сплаченої орендної плати та акта звірки платника з орендарем за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року. Використання придбаних транспортних засобів у власній господарській діяльності підтверджується з урахуванням видів діяльності товариства, які закріплені у його статуті, що не спростовано відповідачем.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання за ланцюгами постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Суд також підтримує позицію судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі факт порушення кримінальних проваджень не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податку з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за господарськими операціями.
Однак, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Колегія суддів не приймає посилання відповідача на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2021 року у справі № 500/721/19, від 14 лютого 2020 року у справі № 826/1255/16, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач, встановлені інші обставини
З огляду на вищевикладене Суд погоджується з висновками судових інстанцій про те, що господарські операції позивача із контрагентами, зазначеними в акті перевірки, фактично виконувалися та підтверджені документально. Судами не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладених договорів.
Враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
С. С. Пасічник