08 лютого 2024 року
м. Київ
справа №380/10050/20
адміністративне провадження № К/990/38374/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 липня 2021 року (головуючий суддя Костецький Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ніколін В.В., судді - Гудима Л.Я., Затолочний В.С.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» до Офісу великих платників податків ДПС,
установив:
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» (далі - ТОВ «Агро Л В Лімітед», Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 4 червня 2020 року №0004105209 та № 0004125209.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство вказувало на помилковість висновку контролюючого органу про неправомірність віднесення позивачем до витрат підприємства здійснені відшкодування вартості простою вагонів у період, коли вони не використовувалися, оскільки витрати за такий простій були складовою витрат на транспортування та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Товариства. Також позивач вказував на безпідставність висновку відповідача про заниження Товариством бази оподаткування податком на додану вартість внаслідок реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за цінами, нижче ринкових, оскільки така продукція реалізовувалась за договірними цінами, які відповідали рівню ринкових цін.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 6 липня 2021 року позовні вимоги товариства задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення. Задовольняючи позовні вимоги окружний суд повною мірою погодився із доводами позивача, якими він обґрунтовував свій позов (наведено вище), визнав прийнятними й такими, що спростовують доводи контролюючого органу, надані останнім докази на підтвердження своїх аргументів.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 липня 2021 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалюючи таке рішення апеляційний суд дійшов висновку про протиправність включення Товариством вартості простою вагонів до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, оскільки за змістом договору транспортно-експедиційного обслуговування віднесені до розділу відповідальності і, як наслідок, не можуть бути віднесені до сум, які надають суб'єкту господарювання право зменшити об'єкт оподаткування. Також, суд апеляційної інстанції визнав недоведеним позивачем на підставі належних і допустимих доказів того факту, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції станом на час її відвантаження відповідала рівню звичайних (ринкових) цін.
Постановою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час касаційного перегляду справи Верховний Суд констатував неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин справи в частині дослідження епізоду про реалізацію Товариством сільськогосподарської продукції власного виробництва за цінами нижче ринкових. Водночас, Верховний Суд погодився із обґрунтованістю висновку суду апеляційної інстанції щодо безпідставності включення позивачем вартості простою вагонів до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.
За наслідками нового апеляційного розгляду справи Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2023 року залишив апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (правонаступника Офісу великих платників податків ДПС) без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 липня 2021 року - без змін, повністю погодившись із мотивами окружного суду.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Як приклад інакшого застосування норм матеріального права (підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 та пунктів 20.1, 201.4 Податкового кодексу України) відповідач наводить постанову Верховного Суду від 380/11576/20 від 15 березня 2023 року, предметом якої були аналогічні правовідносини. У світлі зроблених Верховним Судом висновків та обставин цієї справи відповідач звертає увагу на неврахування судами попередніх інстанцій таких обставин, як: компенсація за простій вагонів не відноситься до господарської діяльності позивача; порядок компенсації простою обумовлений у розділі «Відповідальність» договору, відтак, має розцінюватись як санкція за невиконання чи неналежне виконання сторонами умов договору.
Також заявник касаційної скарги зосередив увагу на тому, що під час направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд Верховний Суд як суд касаційної інстанції дав чіткі та однозначні вказівки суду апеляційної інстанції щодо правильного правозастосування положень ПК України при перевірці обставин щодо включення позивачем вартості простою вагонів до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю. Однак, як звертає увагу контролюючий орган, Восьмий апеляційний адміністративний суд проігнорував мотиви й висновки Верховного Суду та в кінцевому результаті прийняв рішення всупереч правовій позиції суду касаційної інстанції.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині вимог, що пов'язані з визначенням позивачем цін продажу власно вирощеної продукції, відповідачем не оскаржуються.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при їх ухваленні. Товариство переконує на правильності висновків апеляційного суду щодо правомірності включення позивачем вартості простою вагонів до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, та їх відповідністю нормам ПК України. Стосовно ж обставин реалізації підприємством товарів за цінами нижче ринкових, позивач вважає, що апеляційним судом виконано зауваження Верховного Суду й прийнято рішення з їх урахуванням.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Офісом Великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агро Л В Лімітед» з питань відповідності формування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн, за січень 2020 року.
За результатами перевірки 8 травня 2020 року складено акт №52/28-10-52-09/34943719, у висновках якого зафіксовані порушення підприємством:
- підп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.188.1, п.198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1., п. 201.4 ПК України, пунктів 11 та 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 2015 року № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (далі - Наказ № 1307), в результаті чого ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2020 року у сумі 844' 514 грн, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 844514 грн;
- пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п. 188.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198. п. 201.1, п. 201.4 Податковою кодексу України, пунктів 11 та 15 Порядку № 1307, в результаті чого ТОВ «Агро Л В Лімітед» не складено та не зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 844' 514,17 грн.
На підставі висновків акта перевірки 4 червня 2020 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004125209, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 844' 514 грн; № 0004105209, яким до Товариства застосовано штраф згідно зі статтею 120-1 ПК України в сумі 422' 057,09 грн.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Агро Л В Лімітед» подано скаргу до Державної податкової служби України, за наслідками розгляду якої винесено рішення від 21 серпня 2020 року №26101/6/99-00-06-02-02-06 про залишення податкових повідомлень-рішень від 4 червня 2020 року №0004105209 та №0004125209 без змін, а скарги - без задоволення.
Після цього позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до адміністративного суду.
Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, зважуючи при цьому на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 10 серпня 2023 року, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктами 198.3, 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Суди попередніх інстанцій встановили, що 19 червня 2019 року між ТОВ «Агро Л В Лімітед» (Замовник) та ТОВ «Компанія-Агроінвест» (Виконавець) укладено договір з транспортно-експедиторського обслуговування (далі - Договір з ТЕО) № 312-1КАИ.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, а також їх завантаженням, розвантаженням та здачею вантажоодержувачу, сертифікацією, митним оформленням та відправкою (отриманням) зернових, олійних та інших вантажів, з усіх станцій (на всі станції) Укрзалізниці, зазначених Замовником, а також надавати послуги з перевірки кількості і стану вантажів, зважуванню вантажів, визначення якості вантажу (із залученням спеціалізованих лабораторій), відбору зразків, оплаті мит, зборів та інших витрат, пов'язаних з виконанням митних формальностей, отримання сертифікатів, свідоцтв та інших необхідних документів.
Пунктом 5.12 розділу 5 «Відповідальність сторін» Договору з ТЕО (в редакції Додаткової угоди № 1 від 1 жовтня 2019 року) визначено, що у разі простою залізничних вагонів в Пункті відвантаження (пункт 2.2.1) або Пункті розвантаження згідно із заявкою Замовника та залізничною накладною більше 24 годин з вини Замовника або Пункту розвантаження відповідно, Виконавець має право на відшкодування документально підтверджених збитків, понесених починаючи з 25-ї години простою. В разі затримки слідування вагонів на шляху прямування до Пункту розвантаження, який був вказаний Замовником в заявці, з причин неготовності вивантаження вагонів, обмеження переробної спроможності станції примикання Пункту призначення з боку Укрзалізниці, зміна маршруту прямування вагонів, залишення вагонів на підходах до станції призначення, внаслідок зайнятості приймальних колій станції, Виконавець має право на відшкодування наднормативного простою вагонів, в розмірі фактичної кількості вагоноднів, яка перевищує розрахункову. Оплата таких витрат здійснюється Замовником на підставі окремого рахунку, підтвердженого даними дислокації вагонів за звітний період.
В грудні 2019 року на адресу ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» був скерований лист ТОВ «Компанія-Агроінвест» (вих.№1012/01 від 10 грудня 2019 року) щодо причин затримки в доставці вагонів зі станції Борщів до станції Чорноморськ-порт «експорт». Як повідомило ТОВ «Компанія-Агроінвест», в зв'язку із введенням Укрзалізницею тимчасових конвенційних обмежень на відправку зерна на адресу операторів Миколаївського порту, а також Одеського припортового заводу, загалом, обмеження були введені по припортових станціях: Миколаїв-Вантажний (експ.); Жовтнева (експ); Чорноморська (експ. для ОПЗ), доставка та вивантаження вагонів у визначені у заявці Товариства строки виявилася неможливою. Дані обмеження фактично призвели до збільшення кількості днів на шляху прямування до пункту призначення з причин, що не залежали ні від волі Виконавця, ні Замовника. Згідно проведеного розрахунку, вартість компенсаційний витрат за простій вагонів становила 3' 311' 550,00 грн, в т.ч. ПДВ на суму 551' 925,00 грн.
На переконання контролюючого органу позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми, які не передбачені договором, а також не надано до перевірки документального підтвердження понесених витрат та їх відношення до господарської діяльності Товариства.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки простій вагонів неминуче виникає в процесі залізничних перевезень товару, а такий товар Товариством транспортувався з метою реалізації та отримання доходу, то витрати за такий простій вагонів були складовою витрат на транспортування та були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства, що здійснені за наявності розумної економічної причини (ділової мети). З цих мотивів суди вважали, що позивачем відповідно до приписів пп.«а» п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198 ПК України включено до складу податкового кредиту суму сплаченого податку на додану вартість в розмірі 551' 925,00 грн, а висновки контролюючого органу щодо заниження податкового зобов'язання визнали безпідставними й необґрунтованими.
Поряд із тим, направляючи дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 10 серпня 2023 року звернув увагу на те, що «відтворений вище пункт 5.12 включено до розділу 5 «Відповідальність Сторін» Договору від 19 червня 2019 року №312-1 КАИ, яким сторони правочину передбачили умови саме відповідальності Замовника та Виконавця один перед одним за невиконання, несвоєчасне або неналежне здійснення своїх зобов'язань за Договором, а також порядок компенсації/відшкодування збитків, які несе кожна зі сторін під час виконання зобов'язань, визначених умовами Договору. Тож, понесені позивачем витрати у зв'язку із простоєм вагонів не пов'язані з господарською діяльністю Товариства, оскільки за змістом Договору такі віднесені до розділу «Відповідальність», та, як наслідок, не можуть бути віднесені до сум, які формують для суб'єкта господарювання можливість зменшення об'єкта оподаткування. Не є такі витрати й витратами із забезпечення виконання складових частин загального обсягу транспортно-експедиторських послуг, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, вони не можуть бути складовою частиною вартості послуги, витрати з постачання якої можуть бути віднесені позивачем до податкового кредиту».
Враховуючи викладене, Верховний Суд констатував обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції (зробленого у постанові від 11 листопада 2021 року) про безпідставне включення позивачем вартості простою вагонів до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю. (аркуш 6 означеного рішення Верховного Суду).
Також увагу суду апеляційної інстанції було звернено й на те, що Верховний Суд у постанові від 15 березня 2023 року у справі №380/11576/20 вже зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах за позовом ТОВ «Агро Л В Лімітед» до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. У вказаній справі суди досліджували договір з транспортно-експедиторського обслуговування від 19 червня 2019 року, укладеного між ТОВ «Агро Л В Лімітед» (Замовник) та ТОВ «ТЕП ТРАНСКО» (Виконавець), де пункт 5.12 вказаного Договору про транспортно-експедиторського обслуговування є ідентичним до пункту 5.12 Договору, що є предметом розгляду у розглядуваній справі №380/10050/20. Верховним Судом у справі №380/11576/20 зроблено висновок про те, що, зважаючи на умови укладеного між ТОВ «Агро Л В Лімітед» як Замовником та Виконавцем Договору з транспортно-експедиційного експедирування, у позивача були відсутні законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту понесених витрат на простій вагонів.
Згідно із частиною п'ятою статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких касаційним судом скасовані рішення судів попередніх інстанцій, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Утім, колегія суддів вимушена констатувати, що під час нового апеляційного розгляду справи Восьмим апеляційним адміністративним судом не було враховано правових висновків Верховного Суду, зроблених як у справі №380/11576/20, так і в справі, що переглядається, та, як наслідок, було помилково залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 липня 2021 року про задоволення вимог у цій частині позову.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Отже, за наслідками касаційного перегляду справи колегія суддів КАС ВС констатує, що доводи касаційної скарги податкового органу та вказана ним підстава касаційного оскарження судових рішень частково знайшли своє підтвердження в ході перегляду справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів КАС ВС вважає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а тому касаційна скарга Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає частковому задоволенню, а ухвалені судами рішення - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДПС № 0004125209, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 551' 925 грн, та № 0004105209, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» застосовано штраф в сумі 275' 962,50 грн, із прийняттям у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Проаналізувавши касаційну скаргу контролюючого органу колегія суддів КАС ВС робить зауважує, що у скарзі не наведено підстав касаційного оскарження, що визначені частиною четвертою статті 328 КАС України, в частині вирішення судами попередніх інстанцій решти позовних вимог (йдеться про заниження Товариством бази оподаткування податком на додану вартість внаслідок реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за цінами нижче ринкових).
За таких обставин, з огляду на чіткі приписи частини першої статті 341 КАС України, відсутні підстави до касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення зазначених вище позовних вимог, тому в решті вони підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДПС: № 0004125209, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 551' 925 грн, та № 0004105209, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» застосовано штраф в сумі 275' 962,50 грн.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська