09 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 240/19037/22
адміністративне провадження № К/990/29526/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №240/19037/22
за позовом ОСОБА_1
до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року (головуючий суддя: Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Матохнюк Д.Б.).
І. Історія справи
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку, яка полягає у не застосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 індексації за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
зобов'язати Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
визнати протиправними дії Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 18 вересня 2020 року;
зобов'язати Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 18 вересня 2020 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми;
зобов'язати Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 1 січня 2016 року до дня фактичної виплати індексації.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 3 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року;
зобов'язано Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
зобов'язано Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки з 1 січня 2016 року до дня фактичної виплати.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу на нього.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 3 січня 2023 року.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку звернувся із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ОСОБА_1 свого відзиву на касаційну скаргу не надав, копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження отримало 3 листопада 2023 року.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що 3 січня 2023 року Житомирський окружний адміністративний суд ухвалив у цій справі рішення у письмовому провадженні (а.с. 83-87).
Відповідно до супровідного листа від 12 січня 2023 року суд направив копію указаного рішення представникові позивача через підсистему «Електронний Суд» (дата вручення 3 січня 2023 року), відповідачу - поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 88).
В матеріалах справи відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення Житомирському зональному відділу Військової служби правопорядку рішення окружного суду від 3 січня 2023 року.
Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 3 січня 2023 року засобами поштового зв'язку 30 січня 2023 року (а.с. 91).
9 лютого 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу відповідача без руху з огляду на неподання скаржником доказів оплати судового збору (а.с. 93). Одночасно, апеляційний суд не встановив правових підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору. Тож у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору судом відмовлено, надано відповідачеві строк на усунення недоліків скарги у межах п'яти днів для подання доказів сплати судового збору у розмірі: 2977, 20 грн.
На виконання вимог ухвали суду про залишення скарги без руху, відповідач подав платіжне доручення №59 про сплату судового збору у розмірі: 1610,40 грн (а.с. 97).
Зважаючи на неповну оплату скаржником судового збору Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 1 березня 2023 року продовжив йому строк на усунення недоліків, надавши ще п'ять днів, з моменту вручення цієї ухвали (а.с. 99). У цій ухвалі суд зазначив, що сума судового збору, яку має сплатити скаржник (2977, 20 грн) була чітко визначена судом в ухвалі від 9 лютого 2023 року. Попри це, апелянт без пояснення причин та мотивів сплатив судовий збір у меншому розмірі, а саме: 1610,40 грн, що не свідчить про належне усунення цих недоліків.
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що Житомирському зональному відділу Військової служби правопорядку було вручено ухвалу суду 14 березня 2023 року (а.с. 100). Тож, останнім днем на усунення недоліків апеляційної скарги є 20 березня 2023 року.
Скаржник не усунув наведені недоліки, суму судового збору не доплатив, тож суд апеляційної інстанції ухвалою від 27 березня 2023 року повернув апелянту подану ним апеляційну скаргу (а.с. 101).
Між тим, у матеріалах справи міститься заява від апелянта, якою він просить апеляційний суд долучити до справи платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі: 1366,80 грн (а.с. 102, 103).
Заяву разом із платіжним дорученням скаржник направив до апеляційного суду засобами поштового зв'язку 22 березня 2023 року (а.с. 104). Тобто, скаржник подав необхідні докази сплати судового збору вже після спливу строку на усунення недоліків апеляційної скарги, визначеної судом (до 20 березня 2023 року включно).
Надалі, Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 3 січня 2023 року, направивши її засобами поштового зв'язку 9 травня 2023 року (а.с. 106-114, 133).
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року повторна апеляційна скарга відповідача була залишена без руху, зважаючи на пропуск апелянтом строку на оскарження рішення суду першої інстанції (а.с. 139). До того ж, апеляційний суд цією ухвалою відмовив скаржнику у поновленні пропущеного процесуального строку, зважаючи на тривалий (понад півтора місяці) проміжок часу, який минув з моменту повернення вперше поданої скарги.
Ця ухвала була направлена судом на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено довідкою відповідального працівника від 23 червня 2023 року (а.с. 141).
Факт отримання адресатом примірника ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року підтверджено його електронним листом від 24 червня 2023 року, надісланим на адресу суду (а.с. 142).
Проте, зважаючи на неусунення скаржником недоліків скарги, неподання клопотання із викладенням інших причин пропуску процесуального строку, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 7 серпня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку (а.с. 143).
У касаційній скарзі скаржник спростовує факт належного вручення йому копії ухвали апеляційного суду від 21 червня 2023 року. Вважає, що суд апеляційної інстанції не виконав свого обов'язку щодо надсилання цієї ухвали скаржнику засобами поштового зв'язку. А також зауважує, що лише за наявності у скаржника офіційної електронної адреси чи електронної пошти він її має зазначити у апеляційній скарзі. Наполягає, що не подавав до суду апеляційної інстанції заяв з наміром отримувати поштову кореспонденцію від суду на електронну адресу. Факт отримання копії ухвали спростовує.
Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, Суд виходить з такого.
17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
За визначенням, наведеним у підпункті 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Між тим, у касаційній скарзі зазначено, що у скаржника відсутня офіційна електронна адреса.
Таким чином, ураховуючи приписи статті 251 КАС України, належним способом врученням копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху є її надсилання у паперовій формі з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З матеріалів справи Верховний Суд встановив, що адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку використав суд апеляційної інстанції для сповіщення Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку про постановлення ухвали від 21 червня 2023 року про залишення їхньої апеляційної скарги без руху, не була вказана у жодному процесуальному документі, поданому відповідачем.
Дійсно, поштова адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 міститься у відкритих джерелах як адреса Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку, проте по-перше це не свідчить про можливість її безумовного використання для сповіщення цього учасника у судових справах, а по-друге, вона фігурує як електронна адреса Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку лише щодо здійснення публічних закупівель цим відділом і не може вважатись офіційною електронною адресою цього суб'єкта.
Жодних прохань відповідача щодо направлення копії судових рішень на будь-яку електронну, або ж адресу alekprro@gmail.com зокрема, матеріали справи також не місять.
Підтвердження адресатом факту отримання електронною поштою ухвали суду від 21 червня 2023 року не доводить факт її вручення саме представникові Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку, а тому не береться Судом до уваги при вирішенні цього процесуального питання.
Підсумовуючи, Верховний Суд констатує, що у розумінні статті 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.
Отже, наявні у матеріалах справи відомості не дають Суду обґрунтованих підстав для встановлення факту вручення ухвали суду від 21 червня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений процесуальний спосіб, який би слугував початком перебігу процесуального строку для усунення відповідних недоліків апеляційної скарги. Водночас відповідач заперечує отримання цієї ухвали суду.
Ураховуючи наведене, Суд уважає передчасним висновок Сьомого апеляційного адміністративного суду щодо невиконання Житомирським зональним відділом Військової служби правопорядку вимоги ухвали суду від 21 червня 2023 року щодо усунення недоліків апеляційної скарги, адже це питання повинно вирішуватися у комплексі (невід'ємно) з обставинами, які об'єктивно могли перешкоджати особі виконати указану ухвалу суду в установлений судом строк.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на приписи статті 353 КАС України касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржене судове рішення - скасувати з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку задовольнити.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року скасувати і направити справу №240/19037/22 для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………………
……………………………………
……………………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду