08 лютого 2024 рокуСправа № 140/918/21 пров. № А/857/23798/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року (суддя Мачульський В.В., м.Луцьк), -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФ) в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ГУПФ щодо ненарахування та невиплати позивачу з 22.07.2020 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ);
зобов'язати ГУПФ здійснити ОСОБА_1 з 22.07.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік)
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, що набрало законної сили, 25.05.2021 позов задоволено (далі - Рішення суду).
31.10.2023 до першої інстанції, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), надійшла заява позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання Рішення суду у цій справі щодо нарахування та виплати доплати до пенсії, виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року) згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а також не врахування зміни розрахункової величини підвищення до пенсії за 2023 рік (далі - Заява).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року Заяву повернуто заявнику.
Не погодившись з постановленою ухвалою її оскаржив позивач, який покликаючись на порушення норм процесуального права, просить таку скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У поданій апеляційній скарзі вказує, що він дотримався вимог статті 383 КАС при оформленні Заяви, а суд першої інстанції повинен був розглянути подану Заяву по суті, а не спонукати позивача звертатись до органів виконавчої служби.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до частини другої статті 312 КАС апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)) частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявник не дотримав вимог пункту 8 частини другої статті 383 КАС, позаяк у поданій заяві не зазначив інформацію про хід виконавчого провадження (після пред'явлення виконавчого листа до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), яка б свідчила, що позивач вичерпав всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду..
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 14 КАС передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У частині другій та третій статті 383 КАС визначені вимоги до такої заяви.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Згідно із абзацом 2 частини п'ятої статті 383 КАС у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач не дотримав вимог пункту 8 частини другої статті 383 КАС зокрема не зазначив інформацію про хід виконавчого провадження (після пред'явлення виконавчого листа до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), яка б свідчила, що позивач вичерпав всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
У заяві не зазначено про: вчинення виконавцем відповідних заходів примусового виконання рішення суду у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом; проведення виконавцем перевірки виконання боржником рішення суду; притягнення до відповідальності боржника шляхом винесення постанови про накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду.
Натомість, пункт 8 частини другої статті 383 КАС зобов'язує заявника зазначити інформацію про хід виконавчого провадження, однак жодним чином не передбачає, що заявник зобов'язаний довести, що вичерпано всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Обставини про вчинення виконавцем відповідних заходів примусового виконання рішення суду у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом; проведення виконавцем перевірки виконання боржником рішення суду; притягнення до відповідальності боржника шляхом винесення постанови про накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду повинні досліджуватись при розгляді судом заяви по суті заявлених вимог в порядку статті 383 КАС.
Апеляційний суд вважає, що надто суворе трактування цієї норми позбавить позивача права на звернення до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі.
Не зазначення у заяві про вчинення виконавцем відповідних заходів примусового виконання рішення суду у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом; проведення виконавцем перевірки виконання боржником рішення суду; притягнення до відповідальності боржника шляхом винесення постанови про накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду на думку апеляційного суду, не є тим недоліком заяви, що перешкоджає розгляду заяви по суті вимог.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Разом з тим, виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється як добровільно (самим боржником), так і у примусовому порядку (органами державної виконавчої служби), тому судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи існує станом на час вжиття заходів такого контролю відкрите виконавче провадження.
Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.
Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 383 КАС, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
В. С. Затолочний