09 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13093/22 пров. № А/857/23215/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року (постановлену головуючою-суддею Морською Г.М. в порядку письмового провадження у м. Львові) за заявою представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2022 року представник позивачки - ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просив визнати протиправним рішення ГУ ПФУ №16455/3-1300-21 від 11.07.2022 про відмову в перерахунку та поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , зобов'язати відновити їй виплату пенсії за віком з 11.07.2022, починаючи з 01.11.2009 з одночасним перерахунком та індексацією на загальних підставах, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058), з урахуванням пенсійної реформи України та змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючій пенсіонерці та дитині війни, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, на підставі документів, які перебувають у пенсійній справі, не нижчій за мінімальну пенсію у розмірі мінімуму для осіб, які втратили працездатність, компенсацію втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 01.11.2009 по день фактичної виплати заборгованості з пенсії, одним платежем, на визначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою, поданою її представником за довіреністю, відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду у повному обсязі заявлених позовних вимог шляхом стягнення одним платежем усієї суми боргу, починаючи з 01.11.2009 по день фактичної виплати та зобов'язати відповідача у 14-денний строк подати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №16455/З-1300-21 від 11.07.2022 про відмову у поновленні пенсії за віком відповідно до Закону №1058, зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком із 01.11.2009. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 496,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративно суду від 16.02.2023 апеляційну скаргу ГУ ПФУ залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 по справі №380/13093/22 змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції : “Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01.11.2009, з компенсацією втрати частини доходів”. В іншій частині рішення залишено без змін.
17.04.2023 представником позивачки подано до суду заяву, в якій він просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області у термін до 10 днів подати до суду звіт про виконання вищевказаного рішення суду, з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції.
Ухвалою від 26.04.2023 у задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду було відмовлено.
17.05.2023 представником позивачки подано до суду заяву, в якій він просить зобов'язати ГУ ПФУ у строк до 10 днів подати до суду звіт про виконання вищевказаного рішення суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 у задоволенні заяви представника позивачки про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду було відмовлено.
01.08.2023 представником позивача подано до суду заяву, в якій він просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у строк до 10 днів подати до суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 по справі №380/13093/22.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023 у задоволенні заяви було відмовлено.
19.10.2023 представник позивача подав до суду заяву, в якій він просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області у строк до 10 днів подати до суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 по справі №380/13093/22.
В обґрунтування доводів заяви зазначає, що відповідачем нараховано, але не виплачено позивачці компенсацію втрати доходу за затримку виплати пенсії, починаючи з 01.11.2009 у сумі 149416,35 грн. Відтак, такі дії відповідача є свідченням не належного виконання судового рішення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 було зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області протягом п'яти робочих днів з дня отримання ухвали надати суду належним чином завірені копії документів на підтвердження виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 по справі №380/13093/22 з урахуванням змін, внесених постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023, або докази, які слугували підставою для його невиконання.
На виконання вищевказаної ухвали ГУ ПФУ у Львівській області надіслало до суду заперечення, у яких повідомило суд про те, що для здійснення виплати компенсації втрати частини доходу необхідно ініціювати по особовому рахунку ОСОБА_1 модуль “Макетна обробка боргу”. З відповідними листами ГУ ПФУ у Львівській області звернулося в Пенсійний фонд України щодо отримання дозволу на опрацювання особового рахунку в режимі “Макетна обробка боргу”. Листом Пенсійного фонду України №2800-0302302-9/38064 від 07.07.2023 ГУ ПФУ було повідомлено про те, що підстави для проведення виплатної операції “Макетна обробка боргу” по ЕПС відсутні, оскільки розрахунок компенсації, долучений до ЕПС, проведено не вірно. 27.07.2023 ГУ ПФУ повторно звернулося в Пенсійний фонд України щодо отримання дозволу на опрацювання особового рахунку ОСОБА_1 в режимі “Макетна обробка боргу”. 25.08.2023 Пенсійним фондом України надано ГУ ПФУ дозвіл на опрацювання особового рахунку ОСОБА_1 в режимі “Макетна обробка боргу”. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного від 04.11.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023, ГУ ПФУ було проведено розрахунок компенсації втрати частини доходів в сумі 1672,47 грн, яку виплачено 17.10.2023 згідно дати виплати пенсії.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - Райзмана О.Я. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення було задоволено. Зобов'язано ГУ ПФУ подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 по справі №380/13093/22 з урахуванням змін, внесених постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023, протягом одного місяця з дати прийняття цієї ухвали, а у випадку її апеляційного оскарження протягом 15 днів з дня прийняття Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови за результатами апеляційного перегляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви представника позивачки у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Головним управлінням виконано рішення Львівського окружного адміністративного від 04.11.2022, з урахуванням постанови суду апеляційної інстанції. Позивачем не подано жодного доказу на підтвердження ухилення відповідача від виконання рішення суду у справі №380/13093/22.
Позивачка та її представник не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з відповіді пенсійного органу про виконання рішення суду слідує, що нарахування компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 , на виконання рішення суду, здійснено з урахуванням місячних індексів споживчих цін за період березень-квітень 2023 року та нарахована сума компенсації втрати частини доходів у розмірі 1672,47 грн. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано рішення суду в частині нарахуванням ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів з 01.11.2009, як визначено судом апеляційної інстанції у постанові від 16.02.2023.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1291 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
У рішенні ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі “Горнсбі проти Греції” суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме : справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.
З аналізу рішень ЄСПЛ (остаточні рішення у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України”), якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується зі ст.1291 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За змістом ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.382 КАС України).
Отже, КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю, зокрема, шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У зазначеній нормі процесуального кодексу законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними та допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.03.2020 по справі №539/3406/17.
З матеріалів справи видно, що судове рішення по справі №380/13093/22 ГУ ПФУ у Львівській області у повному обсязі виконано не було.
Так, резолютивною частиною постанови суду апеляційної інстанції від 16.02.2023, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 викладено в наступній редакції :
“Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01.11.2009, з компенсацією втрати частини доходів”.
Тобто, суд апеляційної інстанції чітко визначив, що компенсація втрати частини доходів ОСОБА_3 має бути нарахована з 01.11.2009.
У свою чергу, згідно відповіді пенсійного органу про виконання рішення суду слідує, що нарахування компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 здійснено на виконання рішення суду з урахуванням місячних індексів споживчих цін за період березень-квітень 2023 року та нарахована сума компенсації втрати частини доходів у розмірі 1672,47 грн.
При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що під час вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду за попередньо поданими заявами представника позивачки від 17.04.2023, 17.05.2023 та 01.08.2023 суд відмовив у встановленні судового контролю, оскільки, на думку суду, відповідачем було правомірно проведено обрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 01.11.2009. Проте, сума нарахованих коштів не була вчасно виплачена не з вини відповідача, так як ним вчинялися дії, спрямовані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 по справі №380/13093/22 у повному обсязі (спрямування запитів до Пенсійного фонду України щодо отримання дозволу на опрацювання особового рахунку ОСОБА_1 в режимі “Макетна обробка боргу”).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ГУ ПФУ всупереч вимог ст.1291 Конституції України, ст.ст.14, 370 КАС України, не виконало рішення суду у повному обсязі, зокрема, в частині нарахуванням ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів з 01.11.2009.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 по справі №380/13093/22, з урахуванням змін, внесених постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 383 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року по справі №380/13093/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук