09 лютого 2024 р. Справа № 440/10573/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 30.08.23 у справі №440/10573/23
за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Волкова Любов Олексіївна в інтересах ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила суд першої інстанції:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №914190170168 від 16.05.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_2 , інваліду з дитинства 1 А групи, пенсію у зв'язку з втратою годувальника - померлого батька ОСОБА_3 , починаючи з дня звернення його законного представника (опікуна) ОСОБА_1 , з 09.05.2023.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що відповідач протиправно відмовив у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з огляду на ненадання доказів, що позивач мав медичні показання для визнання особою з інвалідністю з дитинства до 18-річного віку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №440/10573/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі №440/10573/23 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №914190170168 від 16.05.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 від 09.05.2023, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, а позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважаючи його рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення. Вказує, що відповідач в своїй діяльності повинен діяти у межах повноважень та у спосіб, визначений нормативно - правовими документами. Посилається на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1. Зазначає, що 09.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку зі смертю ОСОБА_3 та надала пакет документів. При цьому, за принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення №914190170168 від 16.05.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області лише приймало заяву позивача про призначення пенсії по втраті годувальника з додатками до неї, а розгляду даної заяви не здійснювало і відповідно ніяких рішень по ній не приймало. Вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області були вчинені всі дії, передбачені Порядком №22-1. Крім того, зазначає, що позивач у даній справі не перебуває на обліку та не отримує пенсію, як внутрішньо переміщена особа в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, а документи, які стосуються призначення їй пенсії, у нього відсутні. Вказує, що згідно інформації, що міститься в системі ППВП позивач у даній справі перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Зазначає, що йому не відомі підстави прийняття оспорюваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №914190170168 від 16.05.2023, а також відсутні необхідні документи для прийняття такого рішення. Вважає, що судом першої інстанції помилково не взято уваги чинні норми законодавства, що призвело до неправильного вирішення даної справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги слід залишити без задоволення.
ОСОБА_1 (в інтересах ОСОБА_2 ) подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість скарги, в якій вимоги не відповідають чинному законодавству, просила рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі №440/10573/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.05.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою щодо виділення частки пенсії по втраті годувальника як інваліду з дитинства, надавши довідку до акта огляду МСЕК серії 10ААБ №060119 про встановлення 1 групи інвалідності з 29.08.2011 (повторно).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №914190170168 від 16.05.2023 відмовлено задоволенні поданої заяви. У рішенні зазначено, що відповідно до положень пункту 2.18 розділу II Порядку подання та оформлення документів для: призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами), визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності). Також у рішенні зазначено, що оскільки заявником не надано висновку МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення вісімнадцятирічного віку, підстави для проведення перерахунку відсутні.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №914190170168 від 16.05.2023, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до суду першої інстанції.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №914190170168 від 16.05.2023, а відтак необхідності його скасування, а також з необхідності зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 09.05.2023, з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справ, виходить з наступного.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Згідно з частиною третьою статті 36 Закону № 1058-ІV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи: документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків, або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником; свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти"; документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з чя на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процес
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
Згідно з пунктом 2.18 Порядку № 22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Отже, право на призначення пенсії по втраті годувальника особа, якій призначається пенсія, набуває лише за умови надання виписки з акта огляду в МСЕК та висновку МСЕК про те, що вона могла бути визнана інвалідом до досягнення 18 років.
Наявні два випадки для призначення пенсії такого виду пенсії: встановлення особі інвалідності до досягнення нею 18 річного віку і настання інвалідності у віці до 18 років.
Колегія суддів зазначає, що встановлення категорії "інвалідність з дитинства" МСЕК особам ще до їх повноліття чинним законодавством не передбачено.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.10.2021 року у справі №759/6651/16-а.
Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" від 16.11.2000 № 2109-III причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз'ясненням особам з інвалідністю з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.
При цьому, відповідно до пункту 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, медико-соціальна експертиза хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам проводиться з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Таким чином, статус "інвалід з дитинства" встановлюється в день надходження до комісії документів після 18 років.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі № 302/1149/16-а.
Згідно з висновком МСЕК від 29.08.2011 (повторно) ОСОБА_2 визнаний інвалідом І групи з дитинства до 18 років довічно (а.с.7).
Підсумовуючи наведене вище, та те що ОСОБА_2 має медичні показання для визнання особою з інвалідністю до 18 років, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №914190170168 від 16.05.2023.
При цьому, колегія суддів з урахуванням вимог ст.308 КАС України, згідно якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, звертає увагу, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (скаржник) просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, залишивши позовні без задоволення, однак в своїй скарзі не наводить конкретних доводів та обґрунтувань на спростування наведених вище висновків суду щодо протиправності та необхідності скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №914190170168 від 16.05.2023.
Інший співвідповідач у даній справі - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області не оскаржив рішення суду першої інстанції.
Водночас, надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 від 09.05.2023, з урахуванням висновків суду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Принцип екстериторіальності означає, що незалежно від місця реєстрації заявника, рішення може бути прийняте будь - яким територіальним управлінням Пенсійного фонду в межах України, обраним програмним забезпеченням за принципом випадковості.
Згідно з п.2.18 Порядку 2-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Як вже зазначалося вище, 09.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою щодо виділення частки пенсії по втраті годувальника, як інваліду з дитинства.
При цьому, за принципом екстериторіальності вказану заяву (з додатками) було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято оспорюване рішення від 16.05.2023 року №914190170168.
Колегія суддів зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області лише приймало заяву ОСОБА_1 , проте розгляд її не здійснювало і рішень не приймало.
Нова технологія екстериторіального призначення/перерахунку пенсії передбачає опрацювання заяв і прийнятих документів бек-офісами 25 головних управлінь Фонду у порядку черговості, незалежно від місць прийому заяв та місця проживання пенсіонерів. Рішення за результатами розгляду заяви зберігається в електронній пенсійній справі особи. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу, що як встановлено з пояснень Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області позивач у даній справі не перебуває на обліку та не отримує пенсію, як внутрішньо переміщена особа в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, а документи, які стосуються призначення їй пенсії, у нього відсутні. При цьому зазначає, що згідно інформації, що міститься в системі ППВП позивач у даній справі перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
В контексті наведеного вище, колегія суддів зазначає, що в даному випадку дії зобов'язального характеру, як спосіб відновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом до того органу, рішення якого оскаржується.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не приймалося оспорюване рішення у даній справі по суті звернення ОСОБА_1 .
Оскільки, як вже зазначалося вище, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №914190170168 від 16.05.2023 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, то саме на останнє повинен бути покладений обов'язок по відновленню порушених прав позивача у даній справі.
Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що саме Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області має відновити порушені права позивача, поклавши обов'язок на останнього вчинення дій зобов'язального характеру, є помилковими та суперечать наведеному вище.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку з метою належного захисту прав позивача належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 від 09.05.2023, з урахуванням висновків суду.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області слід задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 від 09.05.2023, з урахуванням висновків суду, з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 від 09.05.2023, з урахуванням висновків суду. В іншій частині рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі №440/10573/23 належить залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі №440/10573/23 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 від 09.05.2023, з урахуванням висновків суду.
Прийняти в цій частині постанову, якою позов Волкової Любові Олексіївні в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву Волкової Любові Олексіївні в інтересах ОСОБА_2 від 09.05.2023, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі №440/10573/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський