06 лютого 2024 р. Справа № 520/21364/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Веліток Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 (суддя Шевченко О.В., майдан Свободи. 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 06.11.23) по справі № 520/21364/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД"
до Чернігівської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (надалі - позивач, ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" ) звернулось до суду з позовом до Чернігівської митниці (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA102000/2023/000016/2 від 23.06.2023 та картку відмови №UA102020/2023/000102 від 23.06.2023, прийняті відповідачем.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасувано рішення про коригування митної вартості товарів Чернігівської митниці №UA102000/2023/000016/2 від 23.06.2023.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці №UA102020/2023/000102 від 23.06.2023.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 43974281) судові витрати в розмірі 8885 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 23 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці (код ЄДРПОУ 43985581).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці (код ЄДРПОУ 43985581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 43974281) 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування судових витрат на правничу (правову) допомогу.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не враховано наявні розбіжності у інвойсі від 20.04.2023 №RTF/FRZ230420, CMR від 20.06.2023 №5909 та контракті від 21.02.2023 № RTF20230221, які вказують на наявність додаткових витрат на перевезення та розвантажувально-навантажувальні роботи в порту Гданськ (Польща). Позивачем не надано підтвердження того, що ці витрати включені у вартість, надання митної декларації Т1 від 19.06.2023 №MRN23PL322080NS5YYDH0, яка є транзитною не дає повну інформацію про товар та звідки здійснено відправлення, саме декларація країни відправлення могла б підтвердити умови поставки та вартість товару, які безпосередньо впливають на митну вартість товару. Окрім того вказує, що надана митна декларація Т1 від 19.06.2023 №MRN23PL322080NS5YYDH0 лише підтверджує сумніви митниці щодо дійсних витрат на транспортування товару, оскільки фактично відправлення товару було здійснено з Китаю, а не з Об'єднаних Арабських Еміратів. Також зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що система АСУР є підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів, оскільки безумовною підставою для такої відмови було виявлення саме недоліків у документах, які послугували підставою для невизнання митним органом заявленої позивачем митної вартості спірного товару. Крім того вказує, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є не обґрунтованими та не співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг у даній справі, оскільки вказана справа є справою незначної складності, предмет спору не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. З посиланням на висновки Верховного Суду , викладених у постановах від 29.11.2021 у справі №420/13285/20, від 14.07.2021 у справі №808/1849/18 вказує, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "ФРІЗОН ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 43974281) зареєстроване в якості юридичної особи.
21.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРІЗОН ТРЕЙД» (Покупець) та RAJHANS TRADING FZCO (Продавець) укладено контракт № RTF20230221 (Т.1 а.с .86 - 90).
13.04.2023 між ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» та RAJHANS TRADING FZCO підписано додаткову угоду б/н до контракту № RTF20230221 від 21.02.2023, якою у зв'язку із визначенням cторонами умов поставки внесені зміни до п. 3.2. ст. 3 Контракту (Т.1 а.с. 91).
Пунктом 1.1 Контракту визначено, що згідно умов, визначених Сторонами в цьому Контракті, Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується купити товар в кількості, асортименті і по цінам, вказаним в інвойсах (іменований надалі - «Товар»), які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Пунктом 2.1. Контракту встановлено, що Сторони погодили, що кількість Товару має бути зазначена в інвойсах.
Відповідно до п. 3.1. Контракту, продавець зобов'язується доставити Товар Покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі.
У відповідності до п. 3.2. ст. 3 (з урахуванням внесених змін Додатковою угодою № б/н від 13.04.2023), поставка Товару повинна супроводжуватися усіма необхідними документами та обов'язково включати: Інвойс, Пакувальний лист.
Згідно з п. 4.1. Контракту, загальна сума контракту складається із сум всіх інвойсів, які є невід'ємною частиною Контракту.”
Пунктами 4.2. - 4.4. Контракту встановлено, що валюта контракту - Долар США. Валюта платежу вказується в інвойсі. Ціна товару вказується в інвойсі.
11.01.2022 року між Приватним підприємством “НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ” (виконавець) (і ТОВ “ФРІЗОН ТРЕЙД” (замовник) укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів № 11/01-22/1, пунктом 1.1. якого визначено, що Замовник доручає, а виконавець зобов'язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (далі - товарів) Замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митницях України, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги (Т.1 а.с. 92 - 94).
З метою митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно умов вищевказаного Контракту, декларантом 23.06.2023 подано до Чернігівської митниці електронну митну декларацію на товар «Текстильний матеріал комбінований який складається з тканини, з однієї поверхні якого є поліуретанове покриття. Виготовлена з синтетичних комплексних поліефірних ниток на 100 %. Загальна максимальна і мінімальна ширина - 150 (+/-5) см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами - 145 (+/-5) см. Поверхнева щільність складає - 230 (+/-10) г/м2. Виробник ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADE CO., LTD. Торговельна марка Arteltex. Країна виробництва CN» (країна походження - Китай). Вказана ЕМД була прийнята митним органом 23.06.2023 з присвоєнням їй номера №23UA102020004861U4 (Т.1 а.с. 58).
На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 24 846,40 доларів США (графа 42 ЕМД "Ціна товару"), разом із декларацією було подано наступні документи:
1. Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 20.04.2023 року;
2. Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року;
3. Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 5909 від 20.06.2023 року;
4. Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року;
5. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Б-23/06/23/05 від 23.06.2023 року;
6. Розрахунок ціни (калькуляція) № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року (з перекладом);
7. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF20230221 від 21.02.2023 року;
8. Додаткова угода № б/н від 13.04.2023 до Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 року;
9. Договір про надання послуг митного брокера № 11/01-22/1 від 11.01.2022 року;
10. Копія митної декларації країни відправлення № MRN23PL322080NS5YYDH0 від 19.06.2023 року;
11. Видаткова накладна № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року (з перекладом);
12. Відвантажувальна специфікація № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року (з перекладом);
13. Комерційна пропозиція № RAJHANS20230214 від 14.02.2023 року (з перекладом);
14. Лист № 0623/13-7 від 13.06.2023 року з інформацією ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що страхування вантажу не здійснювалося;
15. Лист № 0623/13-8 від 13.06.2023 року з інформацією ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що вантаж не підлягає ліцензуванню;
16. Лист № RTF/FRZ230420/1 від 20.04.2023 року з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);
17. Лист № RTF/FRZ230420/2 від 20.04.2023 року з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);
18. Лист № RTF/FRZ230420/3 від 20.04.2023 року з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом);
19. Лист № RTF/FRZ230420/4 від 20.04.2023 року з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);
20. Лист № RTF/FRZ230420/5 від 20.04.2023 року з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);
21. Прайс лист № RAJHANS20230315/7 від 15.03.2023 року (з перекладом);
22. Якісний опис № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року (з перекладом).
Митну вартість було заявлено за першим методом (ціною договору).
23.06.2023 року митним органом було направлено позивачу повідомлення № 751868, про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, а саме: прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про вартісні характеристики ідентичних та/ або подібних товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; виписка з бухгалтерської документації за попередні поставки Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару» (Т.1 а.с. 119).
23.06.2023 позивачем надіслано до митного органу ряд листів - відповідей (Т.1 а.с. 120 - 122).
У відповіді № 23/06/23-1, щодо надання додаткових документів, а саме прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, декларантом зазначено, що пунктом 6 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, та лише у випадку наявності такого документа. Прайс-лист №RAJHANS20230315/7 від 15.03.2023 року ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» вже було подано разом з митною декларацією № 23UA102020004861U4 та вже знаходиться у відповідача (Т.1 а.с. 120).
У відповіді № 23/06/23-2, щодо копії митної декларації країни відправлення, декларантом зазначено, що пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такий додатковий документ, як копія митної декларації країни відправлення, та лише у випадку наявності такого документу. Декларацію №MRN23PL322080NS5YYDH0 від 19.06.2023 року ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» вже було подано разом із митною декларацією №23UA102020004861U4 та вже знаходиться у відповідача (Т.1 а.с. 121).
У відповіді № 23/06/23-3, щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, декларантом зазначено, що пунктом 8 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа. Звіт про оцінку майна № Б-23/06/23/05 віл 23.06.2023 року, підготовлений товарною біржою, ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» вже було подано разом із митною декларацією №23UA102020004861U4 (Т.1 а.с. 122).
У відповіді № 23/06/23-4, щодо надання виписки з бухгалтерської документації за попередні поставки, декларантом зазначено, що митне оформлення товару здійснюється за митною декларацією №23UA102020004861U4, до якої Відповідачу вже було надано всі необхідні та наявні документи. Натомість, витребування документів, а саме виписки з бухгалтерської документації за попередні поставки, є незаконним, адже такі документи не мають жодного відношення до митного оформлення за митною декларацією №23UA102020004861U4. Відносно надання додаткових документів, а саме виписки з бухгалтерської документації, в межах митного оформлення за митною декларацією №23UA102020004861U4, зазначено, що пунктом 4 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такий додатковий документ, як виписку з бухгалтерської документації, та лише у наявності такого документа. Пунктом 5.1. Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 року встановлено, що Покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару або якщо інвойсом визначена передоплата, то протягом 90 днів від дати виставлення інвойсу. Рахунком-фактурою (інвойсом) № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовились, що Покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» виписки з бухгалтерської документації не вимагається
Чернігівською митницею відмовлено ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA102000/2023/000016/2 від 23.06.2023 року (Т.1 а.с. 131 - 132).
На підставі вказаного вище рішення про коригування митної вартості товару, Чернігівською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102020/2023/000102 від 23.06.2023, яка містить причини її прийняття, аналогічні обставинам прийняття спірного рішення про коригування (Т.1 а.с. 133 - 137).
ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" складена нова МД ІМ 40 ДЕ МД №23UA102020004883U1, відповідно до якої товари були випущені у вільний обіг, визначено ціну товару за другорядним (резервним) методом та додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом в поданій ЕМД 23.06.2023, та митною вартістю, визначеною митним органом в спірному рішенні, у розмірі 413 415, 20 грн.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті електронних митних декларацій, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Згідно із ч.1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтелючені у вартість,
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.6,7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752, яку відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
В постанові від 05.05.2022 року у справі № 2040/6019/18 Верховний суд також дійшов висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів.
Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як свідчать матеріали справи, перед прийняттям оскаржуваних рішень, після отримання ЕМД, поданої ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" до митного органу, відповідачем направлено декларанту повідомлення щодо надання пояснень та додаткової інформації у зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів.
Листами ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" від 23.06.2023, в яких викладено додаткові пояснення, повідомлено Чернігівську митницю, що підприємством були направлені до митного органу усі можливі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару по поданій до митного оформлення ЕМД. Інші документи, які знаходяться у митного органу, надаватися не будуть.
Надання позивачем додаткових документів повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
Суд також звертає увагу, що митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.
Правомірність такого підходу неодноразово оцінювалася судами, зокрема Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
З переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак, відповідачем було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у декларації вартістю.
Зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин, що передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 по справі №820/2014/17, в якій Верховний Суд також вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 “Про захист особи відносно актів адміністративних органів”.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Судовим розглядом встановлено, що разом з ЕМД до митного оформлення декларантом було надано ряд підтверджуючих митну вартість товару, визначену за першим методом (за ціною договору (контракту), а саме: Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 20.04.2023 року; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 5909 від 20.06.2023 року; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Б-23/06/23/05 від 23.06.2023 року; Розрахунок ціни (калькуляція) № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року (з перекладом); Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF20230221 від 21.02.2023 року; Додаткова угода № б/н від 13.04.2023 до Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 року; Договір про надання послуг митного брокера № 11/01-22/1 від 11.01.2022 року; Копія митної декларації країни відправлення № MRN23PL322080NS5YYDH0 від 19.06.2023 року; Видаткова накладна № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року (з перекладом); Комерційна пропозиція № RAJHANS20230214 від 14.02.2023 року (з перекладом); Лист № 0623/13-7 від 13.06.2023 року з інформацією ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що страхування вантажу не здійснювалося; Лист № 0623/13-8 від 13.06.2023 року з інформацією ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що вантаж не підлягає ліцензуванню; Лист № RTF/FRZ230420/1 від 20.04.2023 року з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист № RTF/FRZ230420/2 від 20.04.2023 року з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист № RTF/FRZ230420/3 від 20.04.2023 року з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); Лист № RTF/FRZ230420/4 від 20.04.2023 року з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист № RTF/FRZ230420/5 від 20.04.2023 року з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Прайс - лист № RAJHANS20230315/7 від 15.03.2023 року (з перекладом); Якісний опис № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року (з перекладом).
Відповідно до документів, які містяться в матеріалах справи та були надані митному органу разом з ЕМД, судом встановлено, що вартість товару в дол. США/шт вказана у прайс - листі №RAJHANS20230315/7 від 15.03.2023 року, розрахунку ціни (калькуляція) №RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року.
У поданій до митного оформлення електронній митній декларації №23UA102020004861U4 від 23.06.2023 визначено митну вартість товару (Текстильний матеріал комбінований який складається з тканини, з однієї поверхні якого є поліуретанове покриття. Виготовлена з синтетичних комплексних поліефірних ниток на 100 %. Загальна максимальна і мінімальна ширина - 150 (+/-5) см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами - 145 (+/-5) см. Поверхнева щільність складає - 230 (+/-10) г/м2), яка становить 24 846,40 доларів США (графа 42 ЕМД "Ціна товару") (Т.1 а.с. 58).
Також, разом з ЕМД подавався звіт про оцінку майна №Б-23/06/23/05 від 23.06.2023, здійснений Товарною біржею "УРТБ" за замовленням ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД", в якому зроблено висновок щодо ринкової вартості вищевказаного товару, яка складає 24 846,40 дол.США в гривневому еквіваленті 908 598,06 грн. (Т.1 а.с. 61 - 85).
Загальна вартість товару, що відображена в митній декларації, поданій до митного оформлення, також підтверджена наявним у відповідача інвойсом №RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року відносно поданої ЕМД №23UA102020004861U4 від 23.06.2023 року.
Декларант також повідомляв митний орган, що імпорт товару не підлягає ліцензуванню, що підтверджено листом ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" №0623/13-8 від 13.06.2023 року, листом продавця № RTF/FRZ230420/5 від 20.04.2023 року, тому виключається можливість їх подання.
Страхування вантажу не здійснювалося, що підтверджено листом ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" №0623/13-7 від 13.06.2023 року, листом продавця №RTF/FRZ230420/2 від 20.04.2023 року, тому виключається можливість їх подання.
Отже, доводи митного органу стосовно того, що надані позивачем (декларантом) разом з ЕМД не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є спростованими та не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи. Доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, митним органом до суду не надано.
Крім того, у відповідях на повідомлення митного органу підприємство-декларант зазначав, що усі необхідні та наявні у ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" документи надано та знаходяться у митного органу, інші документи надаватися не будуть.
Проте, митним органом винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA102000/2023/000016/2 від 23.06.2023 відповідачем зазначено, що відповідно до інвойсу від 20.04.2023 №RTF/FRZ230420 доставка товару здійснюється на умовах CPT - UA Харків. Термін CPT «Carriage Paid To» (… named place of destination), або «Фрахт/перевезення оплачені до» (… назва місця призначення), означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Таким чином, контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки до місця призначення. Крім того, згідно з CMR від 20.06.2023 №5909 поставка вантажу здійснювалася через Гданськ (Польща), тобто в цьому порту товар було вивантажено з борта судна і завантажено на автомобіль з реєстраційними номерами AX6172IM/AX7932XO для його подальшого перевезення до України. Але, жодним пунктом контракту від 21.02.2023 №RTF20230221 не визначено чи включає в себе ціна товару витрати на перевезення та вартість розвантажувально-навантажувальних робіт в порту Гданська (Польща). До митного оформлення було надано лист продавця від 20.04.2023 №RTF/FRZ230420/1 про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно - розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Але, відповідно до наданої калькуляції собівартості продукції від 20.04.2023 №RTF/FRZ230420, складеної за період виробництва товару з 20.03.2023 по 14.04.2023 року, ціна тканини артикулу 21137 включає лише фрахт. Таким чином, до митної вартості товару не були включені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язані з його транспортуванням до місця призначення (Україна).Зазначене свідчить про недекларування складових митної вартості в повному обсязі, чим порушено вимоги п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ.
Тобто, митним органом зроблено висновок щодо не включення витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язані з його транспортуванням до місця призначення (Україна).
Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Так, відповідно до п. 3.1. ст. 3 Контракту, Продавець зобов'язується доставити Товар Покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі.
У Commercial invoice (рахунок-фактура) № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року визначено умову поставки CPT KHARKIV, UKRAINE.
Згідно з правилами Інкотермс 2020: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
В свою чергу, кінцевим пунктом призначення відповідно до інвойсу №RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року у відповідності до п. 3.1. ст. 3 Контракту є держава Україна, а не Польща, як безпідставною вважає відповідач, а тому витрати на транспортування включено на всьому маршруті транспортування саме до України.
Поставка відбувалась на умовах CPT. Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/ перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Отже, умовами поставки CPT саме на продавця покладається обов'язок оплатити всі витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а тому додавати такі витрати відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України під час визначення митної вартості не потрібно.
Також, у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 року у справі № 0440/5532/18 зазначено, що якщо поставка імпортованих платником товарів охоплює вартість завантаження та навантаження товару у постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв'язку з чим, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар.
Отже, висновки відповідача щодо не включення витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язані з його транспортуванням до місця призначення (Україна) є необгрунтованими.
З приводу тверджень митного органу, викладених в спірному рішенні, що відповідно до наданої калькуляції собівартості продукції від 20.04.2023 №RTF/FRZ230420, складеної за період виробництва товару з 20.03.2023 по 14.04.2023 року, ціна тканини артикулу 21137 включає лише фрахт, суд звертає увагу, що фрахт і є витратами на транспортування (витратами з доставки), тобто, витратами навантаження, вивантаження товару та обробки оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням.
В свою чергу, вартість перевезення, логістика, вантажно - розвантажувальні роботи вже включені в ціну товару і це також підтверджено зокрема, листом продавця №RTF/FRZ230420/1 від 20.04.2023 року, який міститься в матеріалах справи та який також надавався декларантом до митного оформлення.
Отже, кожен наданий митному органу документ як окремо, так і у сукупності, дозволяв встановити, що витрати на транспортування до України включено у вартість товару, що виключає порушення п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.
В постанові від 23.03.2020 року у справі №804/4905/15 (провадження № К/9901/6043/18) Верховний Суд звернув увагу, що згідно з ч. 4 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а не перевіряється митним органом порядок формування ціни на товар продавцем.
Зважаючи на що, позивачем документально підтверджено, що витрати на транспортування включено до ціни товару на всьому маршруті транспортування до названого (кінцевого) місця призначення - України, що кореспондується як з умовою поставки CPT, так і з наданими позивачем та вже наявними у відповідача документами, що також спростовує висновки митного органу в цій частині та свідчать про його неознайомлення з поданими декларантом до митного оформлення документами.
В оскаржуваному рішенні митним органом також зазначено, що відповідно до п.7 «Упаковка та маркування товару» Контракту від 21.02.2023 №RTF20230221, Продавець зобов'язаний відвантажити товар в експортній упаковці, яка забезпечувала б збереження вантажу від пошкоджень при транспортуванні, відвантаженні та зберіганні. При цьому, на кожне вантажне місце повинно бути нанесено маркування. Але, жодним пунктом контракту не визначено чи включає в себе ціна товару витрати на пакування.
Відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Тобто, при визначенні митної вартості до ціни, що сплачена/підлягає сплаті додаються витрати на вартість упаковки, пакувальних матеріалів, робіт із пакування, але виключно в тому випадку, якщо такі витрати вже не включені до ціни товару.
Відповідно до п.7.1 «Упаковка та маркування товару» Контракту від 21.02.2023 №RTF20230221, Продавець зобов'язаний відвантажити Товар в експортній упаковці, що забезпечувала б збереження вантажу від усякого роду ушкоджень при транспортуванні, відвантаженні та зберіганні в закритому складському приміщенні (Т.1 а.с. 87).
Тобто, саме продавець зобов'язаний здійснити пакування товару, товар відвантажується в експортній упаковці продавця, що підтверджує включення витрат на пакування у вартість товару.
Також, згідно п. 3.1. "Базисні умови поставки" Контракту від 21.02.2023 №RTF20230221, Продавець зобов'язується доставити Товар Покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі (Т.1 а.с. 86).
В інвойсі № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року зазначено умови поставки CPT (Т.1 а.с. 59).
Відповідно до ІНКОТЕРМС 2020 (Incoterms 2020): CPT CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ / ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь - які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. А. Обов'язки продавця А.9. Перевірка - упаковка - маркування Продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.
Отже, умовами поставки CPT саме на продавця покладається обов'язок оплатити упаковку, пакувальні матеріали, маркування, а також роботи, пов'язані з пакуванням, а тому додавати такі витрати під час визначення митної вартості не потрібно.
Таким чином, в даному випадку, витрати на пакування товару включено у вартість товару, що зокрема підтверджується наданою RAJHANS TRADING FZCO калькуляцією собівартості від 20.04.2023 №RTF/FRZ230420.
У постанові від 17.01.2023 року у справі № 0440/5532/18 Верховний Суд зауважив, що якщо поставка імпортованих платником товарів… охоплює вартість завантаження та навантаження товару у постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв'язку з чим, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.02.2023 року у справі №815/6775/17: “Крім того, відповідач вказував, що у наданих Товариством до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Обов'язок упаковки і маркування товару покладається на постачальника. Дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню. Таким чином, у даному випадку якщо поставка товару була здійснена у тарі постачальника, то, відповідно, її вартість також увійшла у ціну товару. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.”
Крім того, у постанові від 21.03.2023 року у справі № 815/5817/17 Верховний Суд з цього ж питання також зауваж, що якщо поставка товару була здійснена у тарі постачальника, то, відповідно, її вартість також увійшла у ціну товару. Ту обставину, що поставка товару була здійснена у тарі постачальника - Фірми «Frutopolis S.A.» (Греція) підтверджено, крім іншого, інформацією, вказаною позивачем у графі 37 вантажної митної декларації «ZZ00», що значить тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару.
Вказана позиція Верховного Суду, викладена у вищевказаних постановах від 07.02.2023 року у справі №815/6775/17, від 17.01.2023 року у справі № 0440/5532/18, від 21.03.2023 року у справі № 815/5817/17 враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до п.5 ст. 242 КАС України.
Отже, умови Контракту та умови поставки CPT передбачають включення вартості пакування, маркування в ціну товару, що виключає можливість / необхідність додання таких витрат до ціни та надання документів, які містять відомості про вартість пакування, маркування оцінюваних товарів, а тому коригування митної вартості товару є протиправним, що вказує не необґрунтованість і цієї підстави для коригування митної вартості товарів.
Таким чином, обов'язок із здійснення пакування, маркування товару за умовами п. 7.1. Контракту покладається саме на продавця, відповідно до калькуляції собівартості №RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року вартість товару вже включає в себе вартість упаковки, пакувальних матеріалів, маркування, а також робіт, пов'язаних з пакуванням, такі відомості документально підтверджено, а тому доводи митного органу про зворотне є виключно результатом не ознайомлення із наданими Позивачем документами, що свідчить про протиправність індивідуальних актів та необхідність їхнього скасування судом.
З огляду на викладене, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.
В спірному рішенні митним органом зазначено, що відповідно до п.п. 3.3 п. 3 Контракту від 21.02.2023 №RTF20230221, підтвердженням замовлення покупця є виставлений рахунок-проформа, але він відсутній серед наданого до митного оформлення пакету документів.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Тобто, на підтвердження митної вартості товарів відповідно п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України надається або інвойс, або рахунок-проформа. При цьому, рахунок-проформа надається виключно в тому випадку, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу.
Пунктом 1.1. Контракту від 21.02.2023 №RTF20230221 встановлено, що згідно умов, визначених Сторонами в цьому Контракті, Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується купити товар в кількості, асортименті і по цінам, вказаним в інвойсах.
Пунктом 2.1. Контракту встановлено, що Сторони погодили, що кількість товару має бути зазначена в інвойсах. Відповідно до п. 3.1. Контракту, продавець зобов'язується доставити Товар Покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі.
Відповідно до п. 3.2 та 3.3 Контракту, поставка Товару повинна супроводжуватися усіма необхідними документами та обов'язково включати, зокрема, Інвойс. Продавець зобов'язаний розглянути таке замовлення та в підтвердження його прийняття направити рахунок-проформу протягом 3 робочих днів після отримання замовлення (Т.1 а.с. 86)
Тобто, виходячи з умов Контракту, ціна товару, його асортимент визначаються в інвойсі, продавець доставляє товар ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» за умовами поставки, вказаними в інвойсі, поставку товару обов'язково має супроводжувати інвойс, а продавець підтверджує намір прийняти замовлення шляхом направлення рахунку - проформи.
Матеріалами справи підтверджено, що до митного оформлення товарів за митною декларацією позивачем надано інвойс №RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року, про що також зазначено в митній декларації, поданій позивачем до митного оформлення 23.06.2023.
Суд звертає увагу, що терміни “інвойс” та “рахунок-проформа” за Контрактом стосуються одного й того ж документа, адже, в протилежному випадку (якщо б вказані документи були різними), продавець не зміг би підтвердити свій намір прийняття замовлення від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» на виконання п. 3.3. Контракту. Водночас, направляючи інвойс, намір продавця підтверджено, а замовлення виконано, що виключає можливість різного тлумачення цих двох термінів.
Тобто, відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості товарів з підстави ненадання декларантом рахунку - проформи.
Так, у постанові від 19.01.2021 року у справі № 810/4194/15 Верховним Судом зазначено, що проформа-інвойс не передбачена митним законодавством як обов'язкова, з урахуванням того, що при митному оформленні декларантом Товариства був наданий інвойс, про що зазначено у графі митних декларацій. При цьому, Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом №1).
У постанові Верховного Суду від 18.06.2020 року у справі № 813/1533/17 зроблено наступний висновок: “Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо необґрунтованості твердження митного органу про необхідність подання для підтвердження митної вартості товарів проформи-інвойсу, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 статті 53 Митного кодексу України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є об'єктом купівлі-продажу. Натомість, якщо товар є об'єктом купівлі - продажу, що має місце у даному випадку, митному органу надається рахунок-фактура (інвойс), який і був наданий митниці”.
Таким чином, доводи відповідача на неподання митному органу визначеного у пункті 3.3. Контракту від 21.02.2023 року рахунку-проформи, що на думку митного органу є одним з документів, що визначає вартість товару, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 статті 53 МК України декларант має право подати до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Оскільки товар був об'єктом купівлі-продажу, позивач надав саме рахунок-фактуру - інвойс №RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року (Т.1 а.с. 59), який підтверджує вартість придбаного товару, що не спростовано відповідачем.
Крім того, умови Контракту від 21.02.2023 року встановлюють відстрочення оплати за товар, що підтверджує відсутність авансування і тому виключає необхідність складання та надання рахунку - проформи митному органу.
Суд звертає увагу на те, що рахунок-проформа, як правило, не містить вимоги щодо обов'язкової сплати та може виписуватися в таких випадках: товар поставляється на безоплатній основі; товар поставляється відповідно до договору, іншого, ніж договір купівлі-продажу; за товар повинна бути здійснена попередня оплата, тощо.
Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.03.2020 року у справі № 813/890/14, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Отже, коригування митної вартості товарів у зв'язку із ненаданням рахунку - проформи є незаконним, тому що імпортований товар є об'єктом купівлі-продажу, авансування не здійснювалося, а митному органу на підтвердження митної вартості надавався інвойс №RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року (Т.1 а.с. 59).
Отже, твердження митного органу в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
В спірному рішенні митним органом зазначено, що до митного оформлення надано митну декларацію Т1 від 19.06.2023 №MRN23PL322080NS5YYDH0, але в жодному документі не вказано вартість її оформлення, і як наслідок такі витрати до митної вартості товару включено не було. Крім того, в графі S17 (Miejsce zaladunku) цієї декларації місцем завантаження вантажу вказано Shaoxing (Китай), в той час, як особа, уповноважена на декларування, в графі 15 митної декларації від 23.06.2023 №23UA102020004861U4 країни відправлення вантажу вказала Об'єднані Арабські Емірати. Але, для того, щоб перевірити звідки здійснювалася відправка товару (Китай чи ОАЕ), до митного оформлення коносамент та митну декларацію країни відправлення надано не було.
З матеріалів справи вбачається, що поставка товару за інвойсом № RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року (Т.1 а.с. 59) здійснена щодо контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 року (Т.1 а.с. 86 - 90), сторонами якого безпосередньо є RAJHANS TRADING FZCO та ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД». Країною походження товару є Китай, місцем відправлення ОАЕ (місцезнаходження Продавця), про що зазначено в пункті 13 Контракту "Місцезнаходження та платіжні реквізити сторін" (Т.1 а.с. 90).
Договірні відносини RAJHANS TRADING FZCO з його іншими контрагентами не мають жодного відношення до договірних відносин між сторонами за контрактом № RTF20230221 від 21.02.2023 року та до визначення митної вартості товару декларантом, який йому було відвантажено продавцем за наведеним контрактом - RAJHANS TRADING FZCO.
Отже, доводи митного органу щодо неможливості встановити країну звідки здійснювалася відправка товару не відповідає дійсності та свідчить про неознайомлення митного органу з наданими до електронної митної декларації документами.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність тверджень митного органу, що до митного оформлення не було надано митну декларацію країни відправлення та коносамент, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, серед документів, які підтверджують митну вартість товару, митна декларація країни відправлення відсутня.
Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 (провадження №К/9901/30264/18), що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Окрім іншого, у відповідності до п. 3.2. ст. 3 Контракту (з урахуванням внесених змін Додатковою угодою № б/н від 13.04.2023), поставка товару повинна супроводжуватися усіма необхідними документами та обов'язково включати Інвойс, пакувальний лист.
Тобто, також згідно і умов Контракту, декларація країни відправлення не є обов'язковим супроводжуючим документом
Підсумовуючи викладене вище, оскільки копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, у митного органу відсутня необхідність порівнювати номер коносаменту, що вказаний в митній декларації країни відправлення, з номером коносаменту, поданого до митного оформлення та таке порівняння не може впливати на визначення митної вартості товару.
Незважаючи на це, до митного органу разом з ЕМД надавалася копія митної декларації країни відправлення № MRN23PL322080NS5YYDH0 від 19.06.2023 року (Т.1 а.с. 95), на яку відповідач посилається й у спірній картці відмови № UA102020/2023/000102 від 23.06.2023.
Отже, твердження митного органу щодо надання перекладу митних декларацій країни відправлення є протиправними та не беруться судом до уваги, а тому не можуть бути підставою для коригування митної вартості.
Щодо доводів відповідача про ненадання коносаменту до митного органу, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що серед документів на підтвердження митної вартості товару надаються також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Тобто, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Як встановлено судовим розглядом, витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується Контрактом, калькуляцією собівартості товару №RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року, листом продавця №RTF/FRZ230420/1 від 20.04.2023 року, інвойсом №RTF/FRZ230420 від 20.04.2023 року, автотранспортною накладною № 5909 від 20.06.2023 року.
Отже, вимога митного органу про надання коносаменту являється незаконною, оскільки з урахування умови поставки CPT Kharkiv всі витрати на транспортування включено у вартість товару, а тому його не надання не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Окремо суд звертає увагу, що митним органом до позивача направлялося електронне повідомлення від 23.06.2023 №4258, в якому зазначено про необхідність надання наступних документів: прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення висновки про вартісні характеристики ідентичних та/або подібних товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; виписка з бухгалтерської документації за попередні поставки.
Тобто, мова про надання коносаменту в повідомленні не йде.
Крім того, в позовній заяві представник позивача зазначив, що під час консультацій між ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" та митницею, коносамент останнім не запитувався взагалі, що не спростовано відповідачем у ході судового розгляду справи.
Тому посилання на його ненадання у спірному рішенні про коригування митної вартості є незаконним.
В спірному рішенні митним органом також зазначено, що до митного оформлення надано митну декларацію Т1 від 19.06.2023 №MRN23PL322080NS5YYDH0, але в жодному документі не вказано вартість її оформлення, і як наслідок такі витрати до митної вартості товару включено не було.
Як встановлено судом, оформлення такого документу, як декларація від 19.06.2023 №MRN23PL322080NS5YYDH0, є транспортними витратами або витратами на транспортування. Витрати на транспортування включені у вартість товару (з метою уникнення дублювання більш детальна аргументація наведена вище). Виходячи з вищезазначеного, вартість оформлення вказаної декларації включено до ціни товару, враховуючи умови поставки CPT Kharkiv, а тому додавати такі витрати, які пов'язані з доставкою товару, під час визначення митної вартості не потрібно. Отже, умовами поставки CPT саме на продавця покладається обов'язок оплатити всі витрати на транспортування товару, в тому числі, і на оформлення експортних декларацій, а тому додавати такі витрати під час визначення митної вартості не потрібно.
В спірному рішенні митного органу також зазначено, що у звіті про оцінку майна від 23.06.2023 №Б-23/06/23/05 наведені експертом посилання на Інтернет-ресурc alibaba.com на цінові пропозиції подібних товарів перевірити неможливо, оскільки вони вже неактуальні, до звіту інформація з цього сайту не додається. Крім того, експертом не було обґрунтовано взятий ним на власний розсуд відсоток на торг та витрати на транспортування. Таким чином, цей звіт не дає можливості впевнитись у достовірності, об'єктивності наведеної інформації та здійснити його перевірку у відповідності до положень ч. 21 ст. 58 МКУ.
Пунктом 8 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа.
Незважаючи на це, звіт про оцінку майна № Б-23/06/23/05 віл 23.06.2023 року, підготовлений товарною біржею, ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» було надано разом із митною декларацією № 23UA102020004861U4, в якому зроблено висновок щодо ринкової вартості ввезеного позивачем товару, яка складає 24 846,40 дол.США в гривневому еквіваленті 908 598,06 грн. (Т.1 а.с. 61 - 85).
Так, у постанові від 15 травня 2019 року у справі №825/1093/16 Верховний Суд дійшов висновку, що звіт про оцінку майна (висновок) не є первинним документом, який підтверджує вартість імпортовано товару, оскільки не є обов'язковим документом в розумінні Митного кодексу України (частина друга статті 53), який підтверджує митну вартість товару, такий звіт (висновок) носить консультаційний характер, а тому навіть якщо такий і містить якісь недоліки чи не повну інформацію то це не може свідчити про недостовірність вартості об'єкта оцінювання. Крім того, звіт про оцінку майна експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, у зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача.
Отже, наданий позивачем відповідачу звіт не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсі, відповідає ринковій вартості товару.
Враховуючи зазначене вище, у поданих до митного оформлення документах відсутні розбіжності, а твердження митного органу про їх наявність є лише намаганням спотворення фактичних обставин справи. Окрім того, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці, розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Щодо тверджень митного органу про розбіжності, суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15 зроблено наступні висновки: "у рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару".
При цьому, у спірному рішенні митним органом не зазначено жодних обґрунтованих розбіжностей у документах, що стосуються числового значення заявленої митної вартості, також не наведені наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ним у Митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Таким чином, подані позивачем документи містять достатні відомості про складові митної вартості, підтверджують правильність визначення ним митної вартості товару та спростовують необґрунтовані припущення відповідача про наявність розбіжностей, що є підставою для визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.
Твердження відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
В свою чергу, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Проте, відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 804/1755/17.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості суд першої інстанції вірно визнав необґрунтованим.
Таким чином, надані позивачем до суду так і відповідачу, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документи на підтвердження митної вартості товару у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв'язку з чим оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтоване та підлягає скасуванню в судовому порядку.
При цьому, подання до митного оформлення нової митної декларації жодним чином не перешкоджає, не відміняє та не виключає права позивача на оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті ЕМД, прийнятих за первинно поданою ЕМД, що також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 18.05.2022 року у справі №520/3246/2020, від 03.11.2022 року у справі №П/811/1614/16.
Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Чернігівською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу при розгляді даної справи в суді першої інстанції, які складають 20 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ст. 132 Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Приписами ч. 1, 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положення ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Виходячи з наведених правових норм, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Як вбачається з матеріалів справи, між АБ "Бідної Оксани Іванівни" (Бюро) в особі керуючого бюро Бідної О.І. та ПП "ФРІЗОН ТРЕЙД" (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги від 17.07.2023 року, за умовами якого Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу (Т.1 а.с. 53 - 55).
Згідно п.3.1 розділу 3 договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді у фіксованому розмірі.
Додатковою угодою №2 від 17.07.2023 року (Т.1 а.с. 57) визначено, що розмір гонорару Бюро за надання правової допомоги складає 20 000,000 грн., який клієнт сплачує до кінця липня 2023 року.
Платіжною інструкцією №125 від 24.07.2023 року підтверджено перерахування Клієнтом на розрахунковий рахунок АБ "Бідної Оксани Іванівни 20 000,00 грн., призначення платежу: за надання правової допомоги за договором від 17.07.2023 року (Т.1 а.с. 51).
Отже, представником позивача надано до суду всі необхідні документи на підтвердження понесення ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" витрат на правничу допомогу, надану АБ "Бідної Оксани Іванівни", а саме: договір про надання правової допомоги, додаткові угоди до договору, документи, що свідчать про оплату гонорару, які оформлені у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
В постанові від 16.03.2020 року по справі №1.380.2019.001962 Верховний Суд зазначив, що сума, яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, є ціною позову.
Враховуючи скасування оскаржуваного рішення Чернігівської митниці №UA102000/2023/000016/2 від 23.06.2023, яким відкориговано митну вартість товару в бік збільшення на загальну суму 413 415,20 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., що складає менше 10% від ціни позову.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно ч. 7 статті 139 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.
Відповідачем вказано про завищення витрат на правничу допомогу, однак, ним не наведено спростування обґрунтованості заявленої суми витрат на правничу допомогу саме у цій справі, їх не співмірності або завищеності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Чернігівської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі № 520/21364/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 09.02.24.