01 лютого 2024 р.Справа № 520/21670/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Веліток Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023, суддя Шляхова О.М., повний текст складено 26.10.23 по справі № 520/21670/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни", в якому, з урахуванням уточненого позову, просив суд визнати протиправним та скасувати наказ № 616 від 25.07.2013 про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0081822) у вигляді звільнення з Національної поліції України; визнати протиправним та скасувати Наказ №343 о/с від 02.08.2023 по особовому складу про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0081822), поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області, з 02.08.2023; поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області з 02.08.2023; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 02.08.2023 по день прийняття рішення у справі; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.08.2023 по день прийняття рішення у справі; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2021, 2022, 2023 роки у загальній кількості 90 діб; допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення коштів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні вимог позову про стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2021-2023 в сумі 44 897,46 грн та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача середній заробіток в сумі 47 635,11 грн за час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі №520/21670/23 не оскаржує.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, не надав оцінки ряду доводів позивача, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, не досліджено аргументів учасників справи, що підтверджується їх відсутністю в мотивувальній та описовій частинах рішення. В частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.08.2023 по день прийняття рішення у справі та стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2021, 2022, 2023 роки у загальній кількості 90 діб вважає, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, так як не встановлено обставини щодо фактів невчасного розрахунку з ним при звільненні, невиплати компенсації за дні невикористаної відпустки. Зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки доказам наданим сторонами з цього питання, отже не встановлено зміст спірних правовідносин, не встановлено чи були порушені його права в цій частині доводів. Відсутні посилання норми права, які підлягають застосуванню з цього питання. Стверджує, що відсутність підстав для поновлення позивача на роботі (службі) не звільняє відповідача від обов'язку проведення повного та своєчасного розрахунку з ОСОБА_2 , що передбачено вимогами ст.ст. 47, 116 КЗпП.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.07.2023 №1366 призначено службове розслідування щодо невиконання ОСОБА_1 наказу ГУНП в Харківській області від 19.05.2023 № 36 дск «Про відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області» до ГУНП в Донецькій області.
Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 21.07.2023, за яким діяння позивача за подією не виконання наказу керівника ГУНП в Харківській області кваліфіковано Дисциплінарною комісією як вчинення дисциплінарного проступку - невиконання пункту 1 частини 1 статті 18, п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», в частині не дотримання законів України та є такими, що явно не направлені на вірне служіння Українському народові та його дії є не сумлінним виконанням службових обов'язків.
За результатами службового розслідування 25.07.2023 начальником ГУНП в Харківській області видано наказ № 616, яким до поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
02.08.2023 ГУНП в Харківській області видано наказ № 343 о/с, яким на реалізацію наказу ГУНП в Харківській області від 25.07.2023 № 616 заявника звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач, вважаючи звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що старший сержант поліції ОСОБА_1 не виконав наказ керівника ГУНП в Харківській області від 19.05.2023 № 36 о/с дск, у службове відрядження з метою виконання завдань у взаємодії з підрозділами (військовими частинами) Збройних Сил України та іншими складовими сектору безпеки з оборони України не відбув, отже знехтував посадою поліцейського, порушивши Присягу, що є грубим порушенням службової дисципліни. Суд першої інстанції дійшов висновку, що накладаючи на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції за порушення дисципліни, відповідач правомірно виходив з того, що позивачем не виконано законних вимог наказу.
В першу чергу, суд апеляційної інстанції зважає на те, що в межах апеляційного розгляду справи позивачем не оскаржуються висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позову про поновленні на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу з посиланням на те, що ОСОБА_1 не виконав наказ керівника ГУНП в Харківській області від 19.05.2023 № 36 о/с дск, у службове відрядження з метою виконання завдань у взаємодії з підрозділами (військовими частинами) Збройних Сил України та іншими складовими сектору безпеки з оборони України не відбув, отже знехтував посадою поліцейського, порушивши Присягу, що є грубим порушенням службової дисципліни.
Таким чином, під час апеляційного розгляду справи колегія суддів ураховує те, що спірні накази відповідача є такими, що прийняті в межах повноважень і у спосіб, визначені нормативно-правовими актами.
В межах розгляду цієї апеляційної скарги спірними є висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позову про стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.08.2023 по день прийняття рішення у справі та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2021, 2022, 2023 роки у загальній кількості 90 діб.
Відмовляючи в задоволенні вимог позову в цій частині, суд першої інстанції, вказавши про те, що судом першої інстанції не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивача зі служби в поліції, дійшов висновку, що вимоги про стягнення середнього заробітку та грошової компенсації з невикористані дні щорічної та додаткової відпустки є похідними від вимог про визнання наказів протиправними та поновлення на роботі.
Колегія суддів зважає на те, що позивачем до суду першої інстанції одночасно заявлено взаємовиключні вимоги: про визнання наказів про звільнення незаконними та поновлення на роботі та одночасно вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок.
Задоволення однієї частини вимог виключає можливість задоволення іншої частини, що свідчить про неможливість одночасного розгляду таких вимог позову в одному провадженні.
Так, в межах розгляду цієї справи ключевим є питання правомірності звільнення позивача з органів Національної поліції, що в свою чергу виключає можливість задоволення вимог позову про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної/додаткової відпустки та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, позаяк такі вимоги є передчасними та таким вимогам може надаватися правова оцінка виключно в тому випадку, коли звільнення буде визнано законним.
Отже, вимоги позову про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної/додаткової відпустки та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок хоч і не є похідними від вимог позову про поновлення на роботі, але на етапі наданні оцінки правомірності звільнення з посади є передчасними.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 по справі №240/532/20 перебіг строку позовної давності звернення працівника із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Оскільки строк звернення до суду щодо трудового спору (трудових правовідносин) розпочинається саме з моменту фактичного розрахунку з особою, то відповідно саме з цього моменту виникають підстави для отримання останнім середнього заробітку за час затримки у відповідному розмірі і саме з цього моменту виникає право позивача вимагати сплату сум такого заробітку. Отже, вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки, які заявлені до моменту фактичного розрахунку з особою є передчасними.
Колегія суддів зазначає, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення. Підставою ж для виплати передбаченого ст.117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.
При цьому гарантоване в статті 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 12.02.2020 по справі №160/7402/18.
Колегія суддів зазначає, що позивач одночасно із вимогами про скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі заявляє вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, при цьому несвоєчасний розрахунок при звільненні мотивує тим, що відповідачем не виплачено на момент звільнення грошової компенсації за дні щорічної та додаткової відпустки, що також є спірним в межах розгляду цієї справи та становить предмет позову.
Наведена вище компенсація станом на момент звернення позивача з позовом ще не була нарахована та виплачена позивачу в порядку визначеному законодавством, а тому колегія суддів вважає, що у зв'язку з цим заявлені позивачем вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні були фактично передчасними, оскільки не відбулося нарахування та виплата вказаних компенсацій, тобто був відсутній фактичний розрахунок відповідача з позивачем.
При цьому, колегія суддів звертає, що позивач не позбавлений права, з урахуванням вже наведених вище висновків Верховного Суду по справі №240/532/20, а також з урахуванням того, що факт звільнення позивача в судовому порядку визнано законним, звернутися з відповідним позовом до суду про стягнення з останнього грошової компенсації за дні щорічної та додаткової відпустки, та у випадку невиплати в подальшому спірних виплат - із позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 по справі № 520/21670/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов
Повний текст постанови складено 09.02.2024.