07 лютого 2024 р.Справа № 520/7765/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Коломійцева А.Ю.,
представника відповідача Вишневського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 по справі № 520/7765/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просила суд визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо відмови у прийнятті/поверненні ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації від 16.08.2022 та вчинити відповідні дії щодо видачі паспорта громадянина України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 оскаржила вказане рішення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 по справі № 520/7765/22 скасовано.
Прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути питання щодо прийняття/повернення ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувать Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1612 гривень 50 коп. при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2023 касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 520/7765/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала.
До Другого апеляційного адміністративного суду 30.11.2023 надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 520/7765/22, а саме постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023, в порядку ст. 382 КАС України, з винесенням окремої ухвали.
В обгрунтування заяви позивач вказує, що на виконання рішення суду апеляційної інстанції позивач 09.05.2023 звернулась до ГУ ДМС України в Харківській області, однак 06.06.2023 отримала від відповідача лист, згідно якого відповідачем не прийнято вказану декларацію. Також зазначає, що в листопаді звернулась до органу виконавчої служби, де їй стало відомо, що за виконавчим провадженням №72327187 18.09.2023 винесено постанову про закриття провадження.
Відповідно до заперечення щодо заяви про встановлення судового контролю, ГУ ДМС України в Харківській області зазначає, що чинне законодавство не передбачає можливості, після розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанці вирішувати питання про встановлення судового контролю. Також зазначає, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 виконана в повному обсязі, при цьому 08.01.2024 позивачу направлено рішення з наданням детальних роз'яснень про причини відмови у прийнятті декларації.
В судовому засіданні позивач та представник позивача просили заяву про встановлення судового контролю задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні заяви відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що заява про встановлення судового контролю не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від 20-ти до 40-ка розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 3 ст. 382 КАС України).
В силу ч. 8 ст. 382 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Статтею 287 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Отже, чинним процесуальним Законом встановлено право суду встановити судовий контроль за виконанням судових рішень.
При цьому, такий контроль встановлюється в разі, якщо судове рішення не виконується зобов'язаною стороною тривалий час без поважних на те підстав.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішення нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17.
Також, Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення від 12 травня 2011 року у справі "Ліпісвіцька проти України" (заява N 11944/05) звернув увагу й на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. пункт 197 рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. пункти 24- 27 рішення від 13 червня 2006 року у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), N 2132/02).
У пункті 25 рішення від 22 лютого 2005 року у справі "Шаренок проти України" (заява N 35087/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілейстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (див. п. 34 рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 589498/0).
Колегія суддів зазначає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд наділений правом, а не обов'язком.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Матеріалами справи встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 зобов'язано ГУ Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути питання щодо прийняття/повернення ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження від 24.07.2023 ВП №72327187.
В подальшому, постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.09.2023 виконавче провадження закрито на підставі ст. 39, ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження".
Підставою для винесення вищезазначеної постанови вказано, що згідно листа ГУ ДМС України в Харківській області №6301.9-13955/63.1-23 від 09.08.2023, повторно розглянуто питання щодо прийняття/повернення декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням висновків суду. ГУ ДМС України у Харківській області 06.06.2023 прийнято рішення щодо відмови у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від громадянства рф.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Колегія суддів зазначає, що наявність чинної постанови про закінчення виконавчого провадження не є безумовною підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення в цій справі.
При цьому, доказів оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження або їх скасування у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.
Також, колегія суддів враховує, що окремою ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 по справі № 520/7765/22, в порядку ст. 383 КАС України визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, вчинені при виконанні постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №520/7765/22, в частині відмови ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства з тих самих підстав без рахування висновків суду.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України при виконанні постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №520/7765/22 та розгляду звернення ОСОБА_1 щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Вказана ухвала набрала законної сили з моменту її підписання.
Статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Оскільки окрема ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023, якою встановлено протиправні дії ГУ ДМС України в Харківській області щодо невиконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі №520/7765/22 чинна, відтак на даний час підстави для встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 в порядку ст. 382 КАС України відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 по справі №520/7765/22 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя Бегунц А.О.
Судді Рєзнікова С.С. Мельнікова Л.В.
Повний текст ухвали складено 09.02.2024