07 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/17977/23
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю рішення відповідача №5569/Ж10/25-01-24-08-05 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25 травня 2023 року №5510/24-07-23 та вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-597 від 20 липня 2023року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Вказав, що єдиний внесок у період з 2017-2018 років був сплачений його роботодавцем у відповідності до норм Закону № 2464-VІ. У період 2015-2018 років підприємницьку діяльність не здійснював, дохід від такої діяльності не отримував, а в 2018 році внесено запис про припинення підприємницької діяльності на підставі власного рішення.
Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, а також витребувано у відповідача додаткові докази у справі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Головним управлінням ДПС у Чернігівській області подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, адже позивачу в автоматичному режимі у зв'язку зі сплатою боргу (недоїмки) було нараховано штрафну санкцію та пеню, а саме: ГУ ДПС у Чернігівській області було сформовано та направлено на адресу платника податків ( АДРЕСА_1 ). Головним управлінням ДПС у Чернігівській області винесено рішення №5569/Ж10/25-01-24-08-05 від 25.05.2023 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або невчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 45 837,04 грн за період з 21.01.2012 до 21.10.2021, яке направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 12.06.2023 повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто до ГУ ДПС у Чернігівській області з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також відповідачем було сформовано та направлено на адресу платника ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-597 від 20.07.2023 на суму 45 837,04 грн. Проте повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто до ГУ ДПС у Чернігівській області з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» 08.08.2023.
У письмових поясненнях позивач вказав, що оскаржувані рішення винесені з порушенням чинного в Україні законодавства та прав і охоронюваних законом інтересів позивача, що є безумовною підставою для визнання їх протиправними та скасування.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 30.05.2018 припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням, про що в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 20630060003008795 /а. с. 11/.
Позивачем 09.10.2023 направлено запит до Ніжинської ДПІ ГУ ДПС у Чернігівській області щодо надання інформації стосовно стягнення штрафу/пені з ЄСВ та документів.
Головне управління ДПС у Чернігівській області листом від 02.11.2023 №14786/6/25-01-24-08-12 повідомило позивача, зокрема, що в ІКП за КБК 71040000 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість з єдиного внеску становить 45837,04 грн/а. с. 7-8/.
Суд зазначає, що недоїмка (борг) із несплати сум єдиного внеску у позивача виникла 20.01.2012, а саме:
- станом на 01.10.2013 Пенсійним фондом України до Міністерства доходів і зборів було передано борг з єдиного внеску (рахунок 71040000) позивача у сумі 8 293,05 грн;
- за період з 21.10.2013 по 20.10.2014 по особовому рахунку позивача нараховано єдиного внеску платникам спрощеної системи у сумі 6 216,55 грн;
- за період з 01.01.2018 по дату закриття ФОП в автоматичному режимі проведено щоквартальне нарахування на суму 2 457,18 грн;
- станом на 31.12.2018 борг складав 16 966,98 грн, але позивачем було сплачено борг в 2020 році на суму 3 683,65 грн та в 2021 році на суму 13 283,33 грн.
Вказане підтверджується витягом з облікової картки платника щодо виникнення недоїмки, нарахування пені та штрафних санкцій /а. с. 27-30/.
Відповідачем прийнято рішення №5569/Ж10/25-01-24-08-05 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25 травня 2023 року, згідно якого позивачу нараховано штраф у розмірі 1942,44 грн за період з 21.01.2012 до 21.10.2021 та пеню у розмірі 43894,60 грн, що в сумі складає 45837,04 грн /а. с. 9/.
20.07.2023 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-597, відповідно до якої станом на 30.06.2023 у позивача заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 45837,04 грн /а. с. 10/.
Вказані рішення податкового органу направлені за податковою адресою, згідно інформації, яка значилась у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуті до Ніжинської ДПІ ГУ ДПС у Чернігівській області із довідкою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» /зворот. а. с. 9, 10/.
Вважаючи рішення та вимогу відповідача неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з відповідним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) визнаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 вказаного Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом першим частини другої та частини третьої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частини восьма статті 9 Закону). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 статті 9 Закону).
З 01 січня 2017 року відповідно до пункту другого частини першої статті 7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464, була сума доходу (прибутку), отриманою від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не могла бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року з 01 січня 2017 року для фізичних осіб - підприємців, які перебували на загальній системі оподаткування, було обов'язковим.
З 01 січня 2018 року фізичні особи-підприємці, що застосовують загальну систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини восьмої статті 9 Закону № 2464).
Згідно частини третьої 3 статті 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Водночас, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частини четверта статті 4 Закону №2464-VI).
Відповідно до положень статті 25 Закону №2464 Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Відповідно до положень статті 25 Закону №2464 Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (ч. 4).
Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція), визначено порядок стягнення заборгованості з платників.
Пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Абзацами 1-4 пункту 3 розділу VI Інструкції передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до абз.11 п.3 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-ІV (далі - Закон №755).
Державна реєстрація проводиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).
Згідно положень Закону №2464 для фізичних осіб-підприємців обов'язки платників єдиного внеску виникають з дня їх державної реєстрації підприємцями та припиняються з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 8 статті 4 Закону №755).
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснюваної нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 статті 6 Закону №2464).
Взяття на облік у контролюючому органі осіб, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», - здійснюється на підставі відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення, наданих згідне із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у день отримання зазначених відомостей (абз. 4 ч. 1 статті 5 Закону №2464).
При цьому, взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464, здійснюється податковим органом з внесенням Пенсійним фондом України відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (ч. 2 статті 5 Закону №2464).
Підставою для зняття фізичної особи - підприємця як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Так, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Таким чином, Законом №2464 передбачений обов'язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску. Саме Закон №2464 визначив розмір зобов'язань платника податків з єдиного внеску.
Тобто, факт реєстрації особи як фізичної особи-підприємця породжує її обов'язок сплачувати податки у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності у строки, встановлені чинним законодавством.
Оскільки позивач до 30.05.2018 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, то за ним зберігався обов'язок сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску. Варто зауважити, що випадків звільнення осіб, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої цієї статті, від сплати за себе єдиного внеску, щодо позивача не встановлено.
Щодо посилання позивача на отримання ним заробітної плати та сплати роботодавцем у визначеному Законом порядку єдиного внеску, нарахованого на суму такої заробітної плати, як на підставу звільнення позивача від обов'язку сплачувати єдиний внесок за здійснення підприємницької діяльності, не пов'язаної із трудовою діяльністю, слід зазначити таке.
Дійсно, у випадку, якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Матеріалами справи підтверджується, що оскаржувані рішення винесені податковим органом щодо наявності боргу (недоїмки) з єдиного внеску за період з 20.01.2012 по 22.07.2013, з 21.10.2013 по 20.10.2014, з 01.01.2018 по дату закриття ФОП в автоматичному режимі.
В той же час, згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, форми ОК-7 /а. с. 14-16/ з січня по вересень 2014 року у позивача значиться найменування страхувальника ОСОБА_1 та із січня по грудень 2018 року значиться страхувальник - ТОВ «резиденція ренессанс» (також підтверджується копією трудової книжки /а. с. 12-13/).
Тобто, із зазначеного слідує, що в періоди з 20.01.2012 по 22.07.2013, з 21.10.2013 по 31.12.2013 та з 01.10.2014 по 20.10.2014 страхові внески не сплачувалися ані позивачем, ані його роботодавцями.
Таким чином, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач у 2012-2014 роках у встановленому порядку не припинив свою підприємницьку діяльність, був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, відтак належав до кола платників єдиного внеску, передбачених п. 4 ч. 1 статті 4 Закону №2464-VI. При цьому обов'язок нарахування та сплати єдиного внеску, з огляду на норми абз. 2 п. 2 ч. 1 статті 7, ч. 12 статті 9 Закону №2464-УІ, не залежав від отримання ним доходу (прибутку) від підприємницької діяльності у ці періоди та його фінансового стану.
Також суд вважає за необхідно зазначити, що відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно п.5 розділу VI Інструкції № 449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначених у вимозі сум недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Крім того, відповідно до п. 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
При цьому, як вже було зазначено, рішення податкового органу були направлені позивачу на податкову адресу, згідно інформації, яка значилась у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Слід зазначити, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків (постанова Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 440/5993/18).
За таких обставин, відповідно до приписів до п. 4 розділу VI Інструкції № 449 спірні рішення вважаються врученими платнику належним чином.
Крім того, суд зазначає, що згідно п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:
а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;
б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для списання платнику несплачених сум недоїмки, нарахованих платникам єдиного внеску, є подання таким платником заяви про списання недоїмки.
Отже, із встановлених обставин справи вбачається, що оскаржуване рішення від 25.05.2023 прийняте контролюючим органом у зв'язку із порушенням позивачем терміну сплати єдиного внеску.
За наведених обставин, враховуючи несплату позивачем єдиного внеску за вказаний період, суд дійшов висновку, що спірне рішення та вимога прийняті контролюючим органом у межах його компетенції. Відтак, в контексті наведених вище норм, відсутні правові підстави вважати, що рішення податкового органу є протиправними, відповідно, відсутні підстави для їх скасування.
Аналізуючи всі доводи обох сторін, суд також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000, код ЄДРПОУ ВП: 44094124.
Повний текст рішення суду виготовлено 07 лютого 2024 року.
Суддя Л.О. Поліщук