09 лютого 2024 року Справа № 580/6245/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача - адвоката Тарасенко Д.Ю. про визнання протиправною відмови, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі № 580/6245/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби у Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби у Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі № 580/6245/23 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Управління державної міграційної служби у Черкаській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації та зобов'язано Управління державної міграційної служби у Черкаській області (бульвар Шевченка 117, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 37852733) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо прийняття у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.
Вказане судове рішення набрало законної сили 28.10.2023.
01.02.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 5883/24) про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в порядку ст. 383 КАС України, в якій позивач просить визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби у Черкаській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації за наслідком розгляду її звернення в порядку виконання рішення суду у даній справі.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що відповідачем на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі № 580/6245/23 прийнято аналогічну відмову в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації без врахування висновків суду в рішенні від 27.09.2023 у справі № 580/6245/23.
На підставі ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішив здійснити розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 цієї норми особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статей 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
На підставі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Конституційний Суд України у абз. 3 резолютивної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Судом встановлено, що виконуючи рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 Управління державної міграційної служби у Черкаській області повторно відмовило позивачу у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства. Вказана відмова оформлена листом від 01.11.2023 № М-63/6/7101-23/7101.6.1/185-23, у якому, окрім цитування норм діючого законодавства, зазначено, що згідно з прийнятим рішенням УДМС у Черкаській області від 27.07.2021 позивач набула громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону та до повномасштабного вторгнення росії в Україну не скористалася своїм правом і не вчинила жодних дій щодо припинення громадянства росії, а тому відсутні підстави для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
При цьому, з мотивувальної частини рішення від 27.09.2023 вбачається, що зобов'язуючи відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття/повернення декларації про відмову від громадянства російської федерації, суд виходив з того, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України консульські установи країни агресора не працюють, проте з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої країни з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи. Відтак, з огляду на обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивач мала повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки вона позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації. Однак відповідачем за результатом розгляду поданого позивачем супровідного листа та декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано позивачу мотивованої відмови в прийнятті такої декларації, а лише надано роз'ясненні норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, що свідчить про не здійснення відповідачем належного розгляду поданому позивачем супровідному листу та декларації.
Судом констатовано, що позивач мав повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства рф наразі не є можливим.
Однак, Управлінням державної міграційної служби у Черкаській області такі висновки суду до уваги не взяті та при повторному розгляді заяви позивача відмовлено у прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства з підстав, яким вже надана оцінка судом.
Отже, зазначене свідчить про невиконання відповідачем рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2023.
Враховуючи наведене, виконуючи рішення суду відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням та висновки, які зроблені судом при розгляді справи.
При цьому, чекаючи на виконання рішення суду відповідачем, позивач мав легітимні очікування розраховувати на те, що декларація про відмову від іноземного громадянства буде прийнята на підставі чинного законодавства та з обов'язковим врахуванням вже встановлених судом фактів та обставин, правовідносини щодо яких вже були предметом спору.
У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі ОСОБА_2 проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), N 2132/02, п. п. 24-27, від 13.06.2006, п. п. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" N 11944/05 від 12.05.2011).
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19.02.2009).
Таким чином, з огляду на правовий статус Управління державної міграційної служби у Черкаській області, як суб'єкта владних повноважень по відношенню до позивача, який за наслідками судового захисту вправі очікувати на своєчасне та у повному обсязі поновлення порушених прав з боку державних органів, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили, протиправно відмовлено у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Згідно з ч. 5 ст. 249 КАС України з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Тому суд вирішив направити Державній міграційній службі України, окрему ухвалу для вчинення дій з виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі № 580/6245/23.
Отже, заява позивача щодо визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 132-142, 249, 252, 241-246, 255, 295, 371, 383 КАС України, суд,
Задовольнити у повному обсязі клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Д.Ю. від 01.02.2024 вх. № 5883/24 про визнання протиправною відмови, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 27.09.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби у Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби у Черкаській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації за наслідком розгляду її звернення в порядку виконання рішення суду у справі № 580/6245/23.
Направити Державній міграційній службі України (вул. Володимирська 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) окрему ухвалу для вчинення дій з виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі № 580/6245/23.
Зобов'язати Державну міграційну службу України повідомити Черкаський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів протягом одного місяця після надходження даної ухвали.
Копію ухвали направити учасникам справи та Державній міграційній службі України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ