Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
09 лютого 2024 року Справа № 520/3284/24
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши в приміщенні суду у м. Харкові матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «ПРАЙМ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мангушева Ольга Степанівна про визнання дій протиправними та визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «ПРАЙМ» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо вчинення дій направлених на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «ПРАЙМ» (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, буд.1, ідентифікаційний код 33867056) грошових коштів за податковими векселями серії АА 2721373 №11133 від 12.01.2022, серії АА 2721374 №11207 від 18.01.2022, серії АА 2721375 №11230 від 20.01.2022, серії АА 2721381 №11457 від 09.02.2022, серії АА 2721382 №11458 від 09.02.2022, серії АА 2721384 №11550 від 16.02.2022р. шляхом звернення до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявами про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2023р. №13/5/35-00-04-05-19, №14/5/35-00-04-05-19, №15/5/35- 00-04-05-19 , №16/5/35-00-04-05-19, №17/5/35-00-04-05-19, №18/5/35-00-04-05-19.
2. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 03.01.2023р., що зареєстрований у реєстрі за № 4, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 23.12.2022 року за реєстровим № 160 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «ПРАЙМ» (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, буд.1, ідентифікаційний код 33867056) за простим векселем серії АА № 2721373 на суму 3 618 360,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
3. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 03.01.2023р., що зареєстрований у реєстрі за № 5, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 23.12.2022 року за реєстровим № 161 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «ПРАЙМ» (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, буд.1, ідентифікаційний код 33867056) за простим векселем серії АА № 2721374 на суму 3 618 360,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
4. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 03.01.2023р., що зареєстрований у реєстрі за № 6, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 23.12.2022 року за реєстровим № 162 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «ПРАЙМ» (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, буд.1, ідентифікаційний код 33867056) за простим векселем серії АА 2721375 на суму 3 618 360,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
5. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 03.01.2023р., що зареєстрований у реєстрі за № 7, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 23.12.2022 року за реєстровим № 163 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «ПРАЙМ» (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, буд.1, ідентифікаційний код 33867056) за простим векселем серії АА 2721381 на суму 3 618 360,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
6. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 03.01.2023р., що зареєстрований у реєстрі за № 8, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 23.12.2022 року за реєстровим № 164 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «ПРАЙМ» (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, буд.1, ідентифікаційний код 33867056) за простим векселем серії АА 2721382 на суму 3 618 360,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
7. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 03.01.2023р., що зареєстрований у реєстрі за № 9, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 23.12.2022 року за реєстровим № 165 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «ПРАЙМ» (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, буд.1, ідентифікаційний код 33867056) за простим векселем серії АА 2721384 на суму 3 618 360,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За результатом розгляду матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.
Частиною першою ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Аналогічні положення наведені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, частинами першою та четвертою якої передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов'язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов'язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє уніфікованості національної судової практики.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відтак, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до частини п'ятої статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним публічно - владних функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів, серед іншого, належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
У позовній заяві позивач просить суд, серед іншого, визнати виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною за простими векселями такими, що не підлягають виконанню.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання.
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц.
Приписами статті 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно з положеннями статті 3 цього Закону нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.
Таким чином, нотаріуси при вчиненні нотаріальних (не реєстраційних) дій не здійснюють владних управлінських функцій, у зв'язку з чим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України вони не відносяться до суб'єктів владних повноважень рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-XIІ для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Частиною першою статті 50 вказаного Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Відповідно до частини 12 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Отже, справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, належить розглядати у порядку цивільного судочинства за місцем знаходження відповідача або за місцем виконання виконавчого напису.
Таким чином вимоги позивача про визнання виконавчих написів такими, що не підлягає виконанню, відповідно, мають приватноправову природу і, враховуючи суб'єктний склад такого спору, є спором, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Аналогічний правовий висновок про цивільний характер спору про оскарження виконавчого напису нотаріуса викладено Великою Палатою Верховного суду у постановах від 31.10.2018 у справі №753/4294/17-ц (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77801816), від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83589983) та від 03.07.2019 у справі №201/835/16-ц (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82885617).
Водночас позивачем також заявлено позовні вимоги до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо вчинення дій направлених на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «ПРАЙМ» суми.
Таким чином позивачем у позовній заяві заявлено позовні вимоги, розгляд яких здійснюється в порядку різного судочинства, що суперечить вимогам КАС України та є порушенням правила об'єднання позовних вимог.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
У даному випадку відсутні підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу, оскільки частиною четвертою цієї статті закріплено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Суд зазначає, що допущене позивачем порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, які підлягають розгляду за правилами різного судочинства, а тому повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин.
Отже, передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.
Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18, від 27.02.2019 у справі №922/2225/18, від 14.08.2018 у справі №910/3569/18.
Відповідно до частини восьмої ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 21, 169, 172, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «ПРАЙМ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мангушева Ольга Степанівна про визнання дій протиправними та визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна ухвала складена та підписана 09.02.2024 р.
Суддя Бадюков Ю.В.