08 лютого 2024 року м. Рівне №460/27932/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та просить визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати з 05.06.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII); зобов'язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, з 05.06.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; проживає в населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; є непрацюючим пенсіонером. Зазначив, що Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №6-р/2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною у редакції до 01.01.2015. Однак, нарахування та виплату позивачу вказаної доплати відповідачем здійснено не було, чим порушено право на отримання соціальної допомоги, визначеної Законом.
Ухвалою від 13.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивач згідно з електронною пенсійною справою та копією паспорта тривалий час був зареєстрований за адресою в м. Сарни, Рівненської області, що відноситься до 4 зони, на яку не поширюється ст. 39 Закону № 796-ХІІ. До позову позивач долучив витяг з реєстру територіальної громади та довідку №2-1394 від 23.11.2023, видану виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Рівненської області, про місце реєстрації в с. Кураш Сарненського району Рівненської області з 14.09.2023. Однак місцем постійного проживання особи вважається адреса, за якою людина проживає більше шести місяців. Отже немає підстав для задоволення позовних вимог з 05.06.2023. Звернув увагу на порушення позивачем чинного законодавства при реєстрації місця проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Вважає відсутніми підстави для нарахування позивачу спірного підвищення до пенсії. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду, отримуючи пенсію. Не працює. З 14.09.2023 зареєстрований та проживає в населеному пункті, який згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до посвідчення категорії 4 позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Вважаючи протиправною поведінку органу Пенсійного фонду щодо невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при вирішенні справи суд враховує правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 у зразковій справі №240/4937/18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у цій справі (провадження №11-150заі19).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII).
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена так:
1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 39 №796-XII.
04.02.2016 прийнято Закон України №987-VIII, який згідно з розділом ІІ Прикінцеві положення набрав чинності з 01.01.2016 і який включив до Закону №796-ХІІ статтю 39 такого змісту:
Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Стаття 39 у редакції Закону №987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Таким чином, відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом України від 28.12.2014 №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України від 04.02.2016 №987-VIII. Ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.
Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.
Як встановлено судом, позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, з 14.09.2023 зареєстрований та проживає на території зони гарантованого добровільного відселення.
Суд не бере до уваги аргументи відповідача про порушення порядку реєстрації місця проживання та термін проживання позивача на території зони радіоактивного забруднення, оскільки вказані обставини не зумовлюють такого правового наслідку, як невиплата особі спірного підвищення до пенсії, а відтак не впливають на оцінку спірних правовідносин.
Матеріалами судової справи підтверджено, що 14.09.2023 територіальний орган Пенсійного фонду прийняв заяву позивача за призначенням/перерахунком пенсії та підтверджуючі документи. Відповідно до рішення Зарічненського об'єднаного управління ПФУ 956140154425 від 21.09.2023 про перерахунок пенсії позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.10.2023 у зв'язку з уточненням даних в ЕПС, зміна адреси. Органом Пенсійного фонду під час такого перерахунку пенсії враховано адресу проживання позивача в с. Кураш, Вараського району, Рівненської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Розділом І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №1566/11846 від 27.12.2005, визначено, що заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр) (п.1.1).
Днем звернення, зокрема, за отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) (абз.6 п.1.9).
Розділом ІІ вищевказаного Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи (пп.4 п.2.1).
Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (п.2.9).
Документи, передбачені розділом II цього Порядку, що підтверджують відомості, зокрема, про місце проживання (перебування) особи, подаються до органу, що призначає пенсію, у випадку, коли такі відомості відсутні або містять розбіжності в інформаційних системах, зазначених у підпункті 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 №681 Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення (далі - відповідні інформаційні системи) (п.2.28).
Крім того, додатком 6 до вищевказаного Порядку затверджено пам'ятку пенсіонера, згідно з пунктом 2 якої пенсіонери протягом 10 днів зобов'язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати з наданням документів, що підтверджують, зокрема, зміну місця проживання (реєстрації).
З огляду на наведене, оскільки 14.09.2023 відповідач прийняв від позивача заяву про призначення пенсії та документально підтверджені відомості щодо місця проживання пенсіонера на території зони радіоактивного забруднення, суд вважає, що саме з 14.09.2023 відповідач повинен нараховувати і виплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ.
Матеріалами судової справи, у тому числі й доводами відповідача у відзиві, підтверджується, що виплата позивачу спірного підвищення до пенсії відповідачем не здійснюється.
Отже суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата позивачу з 14.09.2023 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, є протиправною бездіяльністю ГУ ПФУ в Рівненській області, яка порушує право позивача на соціальний захист, визначене Законом №796-XII.
З урахуванням правових висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 порушене право підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити з 14.09.2023 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), без обмеження певним строком.
Таким чином в цій частині позовних вимог позов слід задовольнити.
За змістом позовних вимог позивач просить зобов'язати відповідача призначити позивачу спірне підвищення до пенсії з 05.06.2023.
Разом з тим, матеріалами судової справи достеменно встановлено, що в спірному періоді лише 14.09.2023 позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за новим місцем проживання та надав відповідні підтверджуючі документи. Оскільки в період з 05.06.2023 до 14.09.2023 позивач не проживав на території зони радіоактивного забруднення, суд вважає, що у відповідача в такому періоді не виникало жодних підстав для виплати позивачу спірного підвищення до пенсії. Отже в цей період часу в межах спірних правовідносин відповідач не порушив прав та законних інтересів позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх судового захисту. Таким чином в задоволенні позовних вимог за період з 05.06.2023 по 13.09.2023 включно слід відмовити.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наведених обставин, позов слід задовольнити частково.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 14.09.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 14.09.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
В решті позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 08 лютого 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.О. Дорошенко