09 лютого 2024 року м. Рівне №460/22659/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання здійснити такий перерахунок та виплату пенсії з 01.09.2023.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач безпідставно не здійснив обчислення пенсії позивача з урахуванням доплати за понаднормовий стаж в розмiрi, встановленому ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає такі дії протиправними та необґрунтованими, а тому просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 03.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання суду відзиву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не визнав позовні вимоги. В обґрунтування заперечень, зазначив, що позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах ч.2 ст.27 вказаного Закону, то правові підстави для перерахунку його пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні. З таких обставин, вважає, що діяв у спірних правовідносинах в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому в задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як свідчать матеріали справи, розмір пенсії позивача обчислений за правилами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови КМУ "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210, без урахування тривалості страхового стажу та заробітної плати.
Листом від 15.09.2023 у відповідь на звернення позивача ГУ ПФУ в Рівненської області повідомило про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії на підставі ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вважаючи таку відмову відповідача у перерахунку та виплаті пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст.4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 1 ст.9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про прокуратуру" та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи.
Нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №796-XII) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до положень ст.49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Отже, законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-IV або спеціальним Законом №796-XII.
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Частиною 2 ст.42 Закону №1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Зміни у ч.2 ст.56 Закону №796-XII внесені згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності з 11.10.2017, та пов'язують збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений ч.2 ст.56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених ч.2 ст.27 Закону №1058-IV.
Таким чином, у зв'язку із набранням чинності Законом №2148-VIII (11.10.2017), по-іншому врегульовано правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням осіб, які мають право на пільгову пенсію за нормами Закону № 796-XII.
Суд звертає увагу, що спірні відносини виникли у вересні 2023 року, коли позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою.
Зважаючи на те, що надбавки за понаднормативний стаж відповідно до ч.2 ст.56 Закону №2148-VIII позивач не мав, питання щодо її призначення повинно було вирішуватися за законодавством, що діяло на час подання заяви, тобто з урахуванням змін, внесених Законом №2148-VIII від 03.10.2017.
Відповідно до цієї правової норми у редакції, що діяла на час її реалізації, умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 вересня 2023 року у справі №300/2091/21, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 12.12.2022 у справі №280/656/20 у подібних правовідносинах.
Отже, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що позивач виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах ч.2 ст.27 Закону №1058-IV, суд дійшов висновку, що відповідач у зв'язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин обґрунтовано відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії з 01.09.2023, передбаченого положеннями ч.2 ст.56 Закону №796-XII.
Решта доводів та аргументів учасників справи судом не оцінюються, позаяк не впливають на вирішення судового спору по суті та не спростовують встановлені судом обставини справи.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 09 лютого 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.С. Гудима