Справа № 810/4383/18
09 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-
Головне управління ДПС у Київській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , у якому просило:
- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 23569235,77 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач стверджує, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки в акті перевірки зафіксовані порушення податкового законодавства, зокрема обраховується заборгованість з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку з фізичних осіб, військового збору. Здійснюючи господарські операції з контрагентами та отримуючи доходи, відповідачка не сплачувала зазначені податки.
На підставі акту перевірки позивач прийняв податкові повідомлення-рішення та направив відповідачці податкову вимогу. Водночас, станом на дату подання даного позову відповідачка податковий борг не сплатила. Таким чином, позивач уважає, що виникли законні підстави для стягнення податкової заборгованості.
У зустрічному позові до Головного управління ДПС у Київській області, ОСОБА_1 просила визнати протиправними, та скасувати прийняті ГУ ДФС у Київській області:
- податкове повідомлення-рішення №0001921309 від 07.12.2017 на суму 1402426,25 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001811309 від 07.12.2017 на суму 3476254,88 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001901309 від 07.12.2017 на суму 1063536,25 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0001891309 від 07.12.2017 на суму 510,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0001801309 від 07.12.2017 на суму 985031,25 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0001841309 від 07.12.2017 на суму 510,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0001851309 від 07.12.2017 на суму 170,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001821309 від 07.12.2017 на суму 12762434,93 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0001861309 від 07.12.2017 на суму 510,00 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001871309 від 07.12.2017 на суму 46266,00 грн.;
- рішення № 0001911309 від 07.12.2017 на суму 510,00 грн.;
- рішення № 0001881309 від 07.12.2017 на суму 4626,60 грн.
Мотивуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що податковий орган невірно визначив об'єкт оподаткування, що є базою оподаткування, оскільки безпідставно використав податкову інформацію із джерел, що не передбачені чинним законодавством (витяги про рух коштів). Адже у відносинах, з особами, які перераховували кошти на її рахунок, вона не була стороною правочинів, укладених з цими особами, не здійснювала господарські операції, не отримувала доходів. Сам факт перерахування коштів є недостатнім для висновку про здійснення господарських операцій, а позиція податкового органу щодо походження коштів є лише припущенням про те, що вони є виручкою від реалізації. Також, за відсутності документального підтвердження укладених з контрагентами правочинів, якими опосередковувалися перерахування коштів на рахунок позивача, за результатами перевірки можливо зробити тільки висновок про те, що отримані кошти є транзитними та власністю інших осіб або безпідставно отриманим майном, яке підлягає поверненню відповідному контрагенту за його вимогою. Уважати ці кошти доходом у податкового органу не має будь-яких підстав. У даному випадку податковий орган повинен був вжити заходи щодо отримання у третіх осіб - контрагентів відповідної інформації, первинних документів, або зазначити в акті про неможливість визначити оподатковуваний дохід на підставі наданих для перевірки документів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року, позов Головного управління ДПС у Київській області задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) податковий борг у розмірі 23569235 (двадцять три мільйони п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 77 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень відмовлено.
Також стягнуто до Одеського окружного адміністративного суду судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 8810,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року скасовано Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року. Справу № 810/4383/18 за позовом Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень - направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Вказано постанова вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки підставам позову ОСОБА_1 з урахуванням позиції Верховного Суду, про які зазначено вище, а саме, не враховано те, що Київським апеляційним судом скасовано ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року про задоволення клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м.Києві про призначення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства України, зокрема, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків, що тягне за собою відповідні наслідки.
29.11.2023 року адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа №810/4383/18 передана на розгляд головуючому судді Єфіменку К.С.
Ухвалою суду від 04.12.2023 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №810/4383/18 за позовом Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень. Призначено судове засідання по вказаній справі.
Ухвалою суду від 16.01.2024 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено наступне судове засідання по справі.
В судовому засіданні у справі №810/4383/18 призначеному на 30.01.2024 року продовжено розгляд справи у письмовому провадженні, визначено, що рішення по справі буде прийнято 09 лютого 2024 року.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі № 752/21365/16-К призначено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України, зокрема, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків.
На виконання вищезазначеної ухвали суду та на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України контролюючим органом прийнято наказ від 03.11.2017 № 2004 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджету усіх рівнів.
У період з 07.11.2017 по 13.11.2017, на підставі вищезазначеного наказу, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджету усіх рівнів, за результатом якої складено акт від 20.11.2017 № 905/10-36-13-09/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України, в результаті заниження оподаткованого доходу за 2015 рік на загальну суму 38 240 651 грн, що в свою чергу призвело до заниження суми єдиного податку за 2015 рік із фактично отриманого доходу в розмірі 788 025 грн;
підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України перевищено максимально-граничний розмір доходу для платників єдиного податку третьої групи в розмірі 20 000 000 грн (у 2015 році), сума перевищення становить 18 540 026 грн та в порушення частини третьої підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України не подано заяву про перехід на загальну систему оподаткування, тобто про сплату податку на доходи фізичних осіб в порядку встановленому IV розділом Податкового кодексу України, у зв'язку з перевищенням граничного обсягу доходу для платників єдиного податку III групи (2015 рік - 20 000 000 грн). Ураховуючи вищезазначені порушення, податкові зобов'язання зі сплати єдиного податку (за ставкою 15%) за 2015 рік склали у загальній сумі 2 781 003,90 грн;
пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлено порушення в частині не включення до валового доходу сум коштів, які надійшли від контрагентів на розрахунковий рахунок, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 10 209 947,94 грн;
підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, абзацу другого пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України несвоєчасно подано податкові декларації платника єдиного податку за ІІ півріччя 2015 року (граничний термін подання до 10.08.2015), фактично подано (11.08.2015 № 1500003194), за три квартали 2016 року (граничний термін подання до 09.11.2016), фактично подано (25.07.2017 № 1700005801) та за 2016 рік (граничний термін подання до 09.02.2017), фактично подано (25.07.2017 № 1700005802);
підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 року;
пункту 296.1.1 статті 296 Податкового кодексу України, а саме не надано Книгу обліку доходів для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 № 1841;
пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, підпункту 8, підпункту 9 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481;
пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме занижено ЄСВ на загальну суму 46 266 грн, за рахунок отримання чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.08.2016 на загальну суму 56 721 933 грн (з урахуванням максимальної величини - 210 300 грн);
статті 25 пункту 7 частини 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме несвоєчасно подано до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (таблиця 2 Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування додатку 5) за 2015 рік (№ 1604947097 від 10.02.2016), граничний термін подання 09.02.2016 та не подано за 2016 рік звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (таблиця 2 Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування додатку), граничний термін подання 09.02.2017;
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету 1 121 941 грн, у тому числі за січень 2016 року в сумі 578 647 грн, лютий 2016 року в сумі 229 436 грн, березень 2016 року в сумі 41 573 грн, за квітень 2016 року в сумі 117 303 грн, за травень 2016 року 46 517 грн, за червень 2016 року в сумі 108 465 грн;
пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме занижений чистий оподаткований дохід від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на суму 56 721 933 грн без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 850 829 грн.
Копію акту отримано позивачем 23.11.2017.
На підставі вищезазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області винесені податкові повідомлення-рішення від 07.12.2017:
- № 0001921309 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 402 426,25 грн;
- № 0001811309 про збільшення податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 3 476 254,88 грн;
- № 0001901309 про збільшення податкового зобов'язання з військового збору на суму 1 063 536,25 грн;
- № 0001891309 про застосування штрафних санкцій на суму 510 грн;
- № 0001801309 про збільшення податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 985 031,25 грн;
- № 0001841309 про застосування штрафних санкцій на суму 510 грн;
- № 0001851309 про застосування штрафних санкцій на суму 170 грн;
- № 0001821309 про збільшення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 12 762 434,93 грн;
- № 0001861309 про застосування штрафних санкцій на суму 510 грн;
- № 0001911309 на суму 510 грн;
- № 0001881309 на суму 4626,60 грн.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення направлені на податкову адресу ОСОБА_1 та повернулися відправнику за закінченням терміну зберігання.
07 грудня 2017 року Головним управлінням ДПС у Київській області направлено ОСОБА_1 вимогу № Ф-0001871309 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 46266,00 грн. Вищезазначена податкова вимога направлена на податкову адресу ОСОБА_1 та повернулася відправнику у зв'язку з відсутністю отримувача за вказаною адресою.
24 січня 2018 року Головним управлінням ДПС у Київській області направлено ОСОБА_1 податкову вимогу № 471-51 про сплату податкового боргу станом на 23.01.2018 в сумі 23 569 235,77 грн. Вищезазначена податкова вимога направлена на податкову адресу ОСОБА_1 та повернулася відправнику у зв'язку з відсутністю отримувача за вказаною адресою.
Згідно з розрахунком податкової заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного податку з фізичних осіб та військового збору станом на 18.05.2018 у розмірі 23569235,77 грн.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/21365/16-к скасовано ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві та призначено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України, зокрема, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків та повернуто клопотання про призначення позапланової документальної перевірки особі, яка його подала.
При вирішенні цього спору суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Отже, однією з правових підстав для призначення позапланової перевірки платника податків є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.
В ухвалі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №243/6674/17-к зазначено, що частина друга статті 93 КПК України передбачає, серед іншого, що збирання доказів можливе за допомогою витребування та отримання висновків ревізій та актів перевірок, а частина друга статті 89 визначає як джерело доказів, серед іншого, акти перевірок.
Ці положення процесуального закону також не дають повноважень слідчому судді надавати дозвіл на призначення перевірки. Використання виразу «витребування та отримання» передбачає повноваження використовувати у якості доказів висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму. Тому помилково виводити з повноваження «витребувати» повноваження «призначити» перевірку.
Суд не може погодитися з висновком слідчого судді, що виключення з переліку повноважень слідчого чи прокурора повноваження «призначати ревізії та перевірки» означає запровадження судового контролю за такими діями слідчого і прокурора.
Законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи.
Це завдання може виправдати різноманітні повноваження слідчого судді, спрямовані на забезпечення прав, свобод і інтересів осіб, навіть якщо вони недостатньо чітко передбачені законодавством. Приклад таких повноважень можна знайти у статті 206 КПК України, коли законодавство зобов'язує слідчого суддю «вжити необхідних заходів», не визначаючи перелік цих заходів.
Однак, навіть при найширшому розумінні ролі слідчого судді, неможливо узгодити з нею право слідчого судді розширювати - порівняно із законодавством - повноваження державних органів і посадовців. Слідчий суддя може лише обмежити в конкретному випадку, виходячи з обставин справи, використання вже наданих їм законом повноважень.
У цій справі суддя прийняв рішення, яке має зовсім протилежний ефект: він надав слідчому повноваження, яких той був позбавлений законом. Це суперечить самій суті судового контролю над діями і рішеннями державних органів з метою захисту прав, свобод і інтересів осіб. Це також суперечить завданню суду як інституції в демократичному суспільстві.
Кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідувані злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими - не менш важливими - цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зв'язків, свободою підприємницької діяльності тощо.
Положення законодавства, якими виключені повноваження слідчого чи прокурора призначати перевірки, не можуть тлумачитися як зміна порядку здійснення повноважень, наприклад, як заборона здійснювати ці повноваження без дозволу слідчого судді чи суду. Законодавець цілком і безумовно виключив такі дії з кола тих дій, що дозволяються вчиняти слідчому або прокурору. В контексті цієї справи завдання слідчого судді полягало саме в тому, аби повноваження слідчого і прокурора, що були виключені законом, були також виключені на практиці.
В даному випадку слідчий суддя, надавши слідчому дозвіл на проведення перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством.
Згідно постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №757/2200/17-к за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, і не суперечать вимозі імперативності. Водночас, подолання прогалин процедури, яку не передбачено КПК України, шляхом застосування аналогічного процесуального порядку є неприпустимим, оскільки призведе до нехтування окремими правами і свободами, які однаковою мірою гарантовано державою.
У постановах від 04.12.2019 у справі № 816/1938/18, від 15.01.2020 у справі № 820/609/18 Верховний Суд зазначає, що така властивість індивідуальних адміністративних актів як їх чинність є необхідною передумовою дії цих актів, яка означає наявність у акта юридичної сили та дає змогу говорити про акт як явище правової дійсності.
Відмінність від встановлення протиправними актів індивідуальної дії та нормативно-правових актів є істотною та полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлене законом або не застережене судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Винесення судового рішення у спосіб, не передбачений законом, унеможливлює виникнення у податкового органу права на проведення перевірки за таким судовим рішенням; й навпаки, проведення перевірки на підставі наказу, який був прийнятий на виконання ухвали слідчого судді, яка скасована, свідчить про відсутність легітимної мети таких дій, навіть якщо така нелегітимність й виникла пізніше у часі.
Як зазначалось вище ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі № 752/21365/16-к призначено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України, зокрема, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків.
На виконання вищезазначеної ухвали суду та на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України контролюючим органом прийнято наказ від 03.11.2017 № 2004 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджету усіх рівнів.
Суд зазначає, що ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі № 752/21365/16-к є єдиною підставою проведення позапланової перевірки.
При цьому, ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/21365/16-к скасовано ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві та призначено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України, зокрема, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків та повернуто клопотання про призначення позапланової документальної перевірки особі, яка його подала.
Скасовуючи ухвалу слідчого судді про призначення перевірки та повертаючи клопотання прокурора, апеляційний суд зазначив, що кримінальним процесуальним законом не передбачено порядку розгляду та повноважень слідчого судді стосовно розгляду клопотань про призначення позапланової документальної перевірки та ухвалення судових рішень за наслідками їх розгляду. Суд виснував, що слідчий суддя ухвалив судове рішення, яке процесуальним кримінальним законом не передбачено.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали слідчого судді у будь-якому випадку є самостійною підставою її проведення, а результати перевірки є доказом в кримінальному провадженні. У свою чергу, скасування ухвали про призначення перевірки як єдиної підстави для прийняття наказу про проведення перевірки, має наслідком скасування такого наказу та усіх індивідуальних адміністративних актів, прийнятих податковим органом на виконання ухвали слідчого судді.
Така властивість індивідуальних адміністративних актів як їх чинність є необхідною передумовою дії цих актів, яка означає наявність у акта юридичної сили та дає змогу говорити про акт як явище правової дійсності.
Відмінність від встановлення протиправними актів індивідуальної дії та нормативно-правових актів є істотною та полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлене законом або не застережене судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Винесення судового рішення у спосіб, не передбачений законом, унеможливлює виникнення у податкового органу права на проведення перевірки за таким судовим рішенням; й навпаки, проведення перевірки на підставі наказу, який був прийнятий на виконання незаконної ухвали слідчого судді, свідчить про відсутність легітимної мети таких дій, навіть якщо така нелегітимність й виникла пізніше у часі.
У свою чергу, скасування судового рішення (у даному випадку - ухвали слідчого судді) свідчить про те, що такий судовий акт втрачає законну силу з моменту його прийняття (постановлення). Відтак, акти індивідуальної дії (адміністративні акти), прийняті на підставі скасованого судового рішення, не можуть мати будь-якої юридичної сили з дня їх винесення, адже настання обумовлених вище наслідків зумовлене насамперед тим, що порушення, внаслідок яких судове рішення було визнане незаконними, мали місце вже на час прийняття такого акта.
Відповідно до доктрини з умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.08.2018 у справі №822/573/17, від 27.11.2018 у справі № 805/2601/16-а, від 21.03.2019 у справі № 809/531/18.
Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, сформулював такий правовий висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/5011/18.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що податкова перевірка позивача за висновками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДФС у Київській області № 0001921309 від 07.12.2017; № 0001811309 від 07.12.2017; № 0001901309 від 07.12.2017; № 0001891309 від 07.12.2017; № 0001801309 від 07.12.2017; № 0001841309 від 07.12.2017; № 0001881309 від 07.12.2017; № 0001821309 від 07.12.2017; № 0001861309 від 07.12.2017; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001871309 від 07.12.2017; № 0001911309 від 07.12.2017; № 0001851309 від 07.12.2017, не може створювати жодних правових наслідків, а тому, вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Крім того, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст.6 КАС України та ст.17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень та відмову у задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
28.12.2018 суд ухвалою відстрочив позивачці за зустрічним позовом сплату судового збору у сумі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. до ухвалення рішення по суті справи.
Через задоволення зустрічного позову суд робить висновок про стягнення з Головного управління ДПС у Київській області (адреса 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5a, код ЄДРПОУ 44096797) судовий збір на рахунок Одеського окружного адміністративного суду, призначений для сплати судового збору (отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача - UA468999980313171206084015756; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101; НОМЕР_2 ; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Одеський окружний адміністративний суд) 8810,00 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (адреса 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5a, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити.
Визнати протиправними, та скасувати прийняті ГУ ДФС у Київській області:
- податкове повідомлення-рішення №0001921309 від 07.12.2017 на суму 1402426,25 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001811309 від 07.12.2017 на суму 3476254,88 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001901309 від 07.12.2017 на суму 1063536,25 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001891309 від 07.12.2017 на суму 510,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001801309 від 07.12.2017 на суму 985031,25 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001841309 від 07.12.2017 на суму 510,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001851309 від 07.12.2017 на суму 170,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001821309 від 07.12.2017 на суму 12762434,93 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001861309 від 07.12.2017 на суму 510,00 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001871309 від 07.12.2017 на суму 46266 грн.;
- рішення №0001911309 від 07.12.2017 на суму 510,00 грн.;
- рішення №0001881309 від 07.12.2017 на суму 4626,60 грн.
В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (адреса 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5a, код ЄДРПОУ 44096797) судовий збір на рахунок Одеського окружного адміністративного суду, призначений для сплати судового збору (отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача - UA468999980313171206084015756; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101; НОМЕР_2 ; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Одеський окружний адміністративний суд) 8810,00 грн судового збору
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.