м. Вінниця
09 лютого 2024 р. Справа № 120/6798/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 у частині не врахування до вислуги років службу ОСОБА_1 у Збройних Силах України у період з 25.02.2022 по 15.06.2022 (3 місяці 21 день);
- зобов'язати посадових осіб військової частини НОМЕР_1 обчислити вислугу років у Збройних Силах України солдата ОСОБА_1 та зарахувати до вислуги років період служби з 25.02.2022 по 15.06.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує, що у період з 25.02.2022 по 15.06.2022 солдат ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України під час загальної мобілізації та звільнений з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому зазначений період має бути зараховано позивачу до вислуги років у Збройних Силах України.
Ухвалою від 24.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
05.06.2023 представник позивача подав заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 12.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
03.07.2023 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що внаслідок ненадання Жмеринським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки особової справи солдата ОСОБА_1 з відомостями про його вислугу років за попередні періоди служби у Збройних Силах України до дня зарахування його в списки військової частини НОМЕР_1 , не було можливості провести нарахування йому загальної та пільгової вислуги років. Солдатом ОСОБА_1 не було надано документів до військової частини щодо вислуги років за попередні періоди служби у Збройних Силах України до дня зарахування його в списки військової частини НОМЕР_1 . Внаслідок цього військова частина НОМЕР_1 не мала змоги здійснити обчислення загальної вислуги років.
Разом із відзивом представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, у якому вказує, що вважає розмір витрат на правничу допомогу адвоката значно завищеною, оскільки дана справа не є складною та згідно п. 2 ст. 12 КАС України відноситься до справ незначної складності і розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Військова частина вважає співмірним та розумним розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
14.07.2023 представник позивача надав відповідь на відзив, у якій звертає увагу суду, що відповідач жодним чином не заперечив проти заявленої вимоги позивача щодо визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 у частині не врахування до вислуги років службу ОСОБА_1 у Збройних Силах України в період з 25.02.2022 по 15.06.2022 та зобов'язання посадових осіб зарахувати даний період до вислуги років.
30.08.2023 представник відповідача подав заперечення, у яких вказав, що матеріали, долучені до відповіді на відзив не підлягають долученню до матеріалів справи, оскільки засвідчені неналежним чином.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
15.07.2020 позивач уклав контракт з Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_2 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб солдатського, сержантського та старшинського складу.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.09.2021 №258, солдата ОСОБА_1 , командира ремонтного відділення автомобільної техніки ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 28 серпня 2021 року №187-РС у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 29 вересня 2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Встановлено, що вислуга років у Збройних Силах становить: календарна вислуга років станом на 29 вересня 2021 року - 03 роки 02 місяці 06 днів, пільгова - 00 років 05 місяців 04 дні.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №27, відповідно до Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення і призначено солдата ОСОБА_1 на посаду стрільця 2 стрілецької роти 2 стрілецького взводу 3 стрілецького відділення ВОС 100915А шпк «солдат.
Проходження військової служби за призовом під час загальної мобілізації солдата ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 з 25.02.2022 також підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2022 №47.
З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.06.2022 №139 вбачається, що солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який здав справи і обов'язки за посадою та звільнений з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 15 червня 2022 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (грошового та речового). Вислуга років у Збройних Силах України не обчислювалась.
Відповідач у листі від 01.02.2023 №107 на адвокатський запит від 19.01.2023 повідомив, що внаслідок ненадання територіальним центром комплектування та соціальної підтримки особової справи солдата ОСОБА_1 з відомостями про його вислугу років та тривалим лікуванням його в медичних закладах, що не давало можливості провести нарахування йому вислуги років, оскільки ним також завчасно не було надано підтверджуючих документів до дня звільнення з військової частини.
Враховуючи, що у період з 25.02.2022 по 15.06.2022 позивач проходив службу у Збройних Силах України, представник позивача вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування даного періоду до вислуги років ОСОБА_1 .
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992(Закон №2232-XII) .
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обв'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону Кабінет Міністрів України постановив, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 р. № 530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).
Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1 Положення №530 особам, звільненим з військової служби, які мають право на пенсію відповідно до Закону, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: ???
1) військова служба;
2) служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
3) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому разі обчислюється в порядку, установленому законодавством СРСР, якщо цим Положенням не передбачено більш пільгових умов зарахування часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (перелік внутрішніх військ СРСР наведений у додатку 1 до цього Положення);
4) служба як військових будівельників у військово-будівельних загонах (частинах);
5) час перебування на практичній льотній підготовці призваних на військову службу осіб, які навчалися на офіцерів запасу льотного складу в навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України, з 01 січня 1961 року до 11 жовтня 1991 року - у системі Добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту СРСР;
6) час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України;
7) час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України;
8) час перебування під вартою та час відбуття покарання в місцях позбавлення волі особами, які мають право на пенсію за Законом, безпідставно притягнутими до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованими та згодом реабілітованими;
9) час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового тримання осіб, у тому числі дітей, які були насильно вивезені з тимчасово окупованої території колишнього Союзу РСР у період Другої світової війни та які після звільнення з цих місць були відразу призвані або прийняті на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, якщо за час перебування в зазначених місцях примусового тримання ними не було вчинено злочину проти миру і людства;
10) час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства;
11) час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу;
12) військова служба у збройних силах, органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - СНД) та інших військових формуваннях, створених законодавчими органами цих держав, Об'єднаних Збройних Силах СНД.
Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством держав - учасниць СНД, на території яких військовослужбовці проходили військову службу, службу в органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки, якщо інше не встановлено відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
13) час роботи у державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони;
14) час перебування на посадах службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, у підрозділах професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом за переліком посад і на умовах, які визначаються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки;
15) час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або в складі національного контингенту чи персоналу відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
16) служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Згідно з 2.9 Положення № 530 обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється за послужним списком з особової справи військовослужбовця.
Документами, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, є:
Документами, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, є:
довідки архівних і військово-лікувальних закладів;
переліки посад льотного складу, посад управлінь з'єднань підводних човнів і з'єднань тральщиків, служба в яких підлягає зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах, затверджені наказами Міністра оборони України;
листи обліку: льотної роботи військовослужбовців льотного складу, стажу плавання військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України (Військово-Морського Флоту СРСР) та Державної прикордонної служби України (Прикордонних військ СРСР), виконання стрибків з парашутом військовослужбовців, служба яких пов'язана із систематичними стрибками з парашутом, роботи водолазами під водою;
витяги з наказів командирів військових частин або повідомлення військових частин, управлінь (відділів) особового складу (персоналу), управлінь (відділів) кадрів або управлінь (відділів) мобілізації та комплектування відповідних штабів про час проходження військовослужбовцями служби у високогірних місцевостях, в укріплених районах СРСР із залученням до несення бойового чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг;
довідки кадрових органів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, про службу в цих військових формуваннях, яка підлягає зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах;
дипломи, посвідчення, довідки і повідомлення цивільних вищих та інших навчальних закладів про час навчання в цих навчальних закладах для зарахування часу навчання до вислуги років та загального страхового стажу;
інші документи, що підтверджують періоди дійсної військової служби в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, служби в органах Міністерства внутрішніх справ СРСР та держав - учасниць СНД.
Відповідно до пункту 2.11. Наказу, до загального страхового стажу для призначення пенсій за вислугу років з урахуванням страхового стажу включаються в календарному обчисленні періоди, указані в статтях 56 - 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Пунктом 2.12 Положення №530 визначено, що обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсій здійснюється:
Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України за поданням відповідних підрозділів персоналу - особам офіцерського складу, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, у Генеральному штабі Збройних Сил України та військових частинах, військових навчальних закладах, установах і організаціях, органах військового управління, які їм безпосередньо підпорядковані, у командуваннях видів Збройних Сил України;
фінансово-економічними управліннями командувань видів Збройних Сил України за поданням відповідних підрозділів персоналу - особам офіцерського складу, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу управлінь (відділів) оперативних (повітряних) командувань, з'єднань і військових частин, що належать до їх складу, а також офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу військових частин, підпорядкованих Міністерству оборони України, що займають посади, призначення на які здійснюються наказами командувачів військ оперативних командувань, командирів повітряних командувань (по особовому складу), їм відповідних і нижче;
фінансово-економічним управлінням військової частини НОМЕР_3 разом з кадровим органом цієї військової частини - особам офіцерського складу, військовослужбовцям рядового складу, сержантського та старшинського складу, які прийняті на військову службу за контрактом до цієї військової частини та до підпорядкованих їй військових частин.
В окремих випадках з метою забезпечення збереження особових справ і своєчасного обчислення вислуги років спільним рішенням Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України і Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України на фінансово-економічні управління та управління персоналу видів Збройних Сил України може бути покладене обчислення вислуги років військовослужбовцям деяких з'єднань і об'єднань з урахуванням їх дислокації.
Відповідно до п. 3.1. Положення №530, оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та пенсій в разі втрати годувальника членам сімей померлих військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до Закону, а також визначення розміру грошового забезпечення, що враховується при обчисленні та перерахунках пенсій колишнім військовослужбовцям (крім колишніх військовослужбовців строкової військової служби), здійснюються уповноваженими органами Міністерства оборони України - обласними військовими комісаріатами (ТЦКСП) згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно пункту 2.7 Положення №530, вислуга років для призначення пенсій військовослужбовцям обчислюється з дня зарахування їх на військову службу по день звільнення з військової служби. Водночас днем зарахування на військову службу є:
день відправлення до військової частини з обласного збірного пункту -для громадян, призваних на строкову військову службу;
день відправлення до військової частини з районного (міського) ТЦКСП - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
день вибуття у відпустку, зазначений ТЦКСП у відпускному квитку, - для офіцерів запасу, призначених на військову службу безпосередньо після закінчення цивільного вищого (або колишнього середнього спеціального) навчального закладу з одночасним наданням відпустки. За відсутності даних про день прибуття у ТЦКСП для відправлення у військову частину або вибуття до місця служби чи у відпустку днем зарахування на військову службу вважається дата зарахування військовослужбовця до списків особового складу наказом командира військової частини;
день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військової служби, та військовозобов'язаних.
Днем закінчення військової служби є:
день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Судом установлено, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №27, ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення і призначено на посаду стрільця 2 стрілецької роти 2 стрілецького взводу 3 стрілецького відділення ВОС 100915А шпк «солдат».
З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.06.2022 №139 вбачається, що солдата ОСОБА_1 з 15 червня 2022 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (грошового та речового).
Крім того, у наказі зазначено, що вислуга років у Збройних Силах України не обчислювалась.
Однак, враховуючи наведені вищи норми, суд дійшов висновку, що строк перебування позивача на військовій службі під час мобілізації з 25.02.2022 по 15.06.2022 має бути зарахований до вислуги років, що передбачено Положенням №530.
Наявність підстав для зарахування позивачу періоду військової служби з 25.02.2022 по 15.06.2022 відповідачем не заперечується.
Також суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо не зарахування даного періоду до вислуги років з підстав не надання Жмеринським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки особової справи позивача та не надання ОСОБА_1 документів щодо вислуги років за попередні роки.
Пунктом 2.10 Порядку №530 передбачено, що перед представленням військовослужбовців до звільнення з військової служби управління (відділ) персоналу уточнює дані про проходження ними служби, а в необхідних випадках і дані про навчання в цивільних вищих (або колишніх середніх) навчальних закладах до прийняття (призову) на військову службу, підтверджує в послужних списках з їх особових справ періоди служби та іншої діяльності, що підлягає зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні, і окремо - на умовах, передбачених пунктом 2.2 цього розділу, або на пільгових умовах, після чого разом з відповідними підрозділами персоналу.
Тобто, обов'язок уточнення даних про проходження військовослужбовцями служби покладено на відповідача, що виключає вину позивача у не зарахуванні військовою частиною НОМЕР_1 вислуги років за період проходження військової служби.
Отже, дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо неврахування до вислуги років службу ОСОБА_1 у Збройних Силах України в період з 25.02.2022 по 15.05.2022 є протиправними, а тому належним способом захисту права позивача буде зобов'язання військової частини НОМЕР_1 обчислити та зарахувати до вислуги років позивача період його служби у Збройних Силах України з 25.02.2022 по 15.06.2022.
Суд зазначає, що оскільки розрахунок вислуги років позивачу не проведено, то позовні вимоги в частині зарахування вислуги у пільговому обчисленні у загальній кількості - 3 місяці 21 день стосуються правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині як передчасних.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом з'ясовано, що представник позивача як доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії):
- витяг із договору №13-03-02 про надання правової допомоги від 13.03.2023;
- свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000253;
- ордер про надання правничої (правової) допомоги позивачу у Вінницькому окружному адміністративному суді від 16.05.2023 року серії АВ №1074294;
- прибутковий касовий ордер №б/н від 20.03.2023 на суму 36000,00 грн;
- розрахунок понесених судових витрат, згідно якого витрачений час адвоката при наданні правової допомоги становить 32 години, тому розмір послуг становить 40000,00 грн.
Отже, судом встановлено, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу, пов'язані із юридичним супроводом справи №120/6798/23 підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Так, згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Разом із тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 22.04.2021 року у справі № 460/302/19, відповідно до якого склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Водночас, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, суд звертає увагу на те, що дана справа є справою незначної складності, провадження здійснювалося у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У справі Est/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь складності справи, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 5000,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Тому, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, то на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування до вислуги років службу ОСОБА_1 у Збройних Силах України в період з 25.02.2022 по 15.06.2022.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 обчислити та врахувати до вислуги років службу ОСОБА_1 у Збройних Силах України в період з 25.02.2022 по 15.06.2022.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 (дві тисячі п'ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя Віятик Наталія Володимирівна