м. Вінниця
08 лютого 2024 р. Справа № 120/19444/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати по відповідній категорії посад працівників прокуратури. Зокрема, зауважує, що суб'єктом владних повноважень не враховано рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 року.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зокрема, зазначає, що позивачем не дотримано вимог щодо звернення для перерахунку пенсійного забезпечення. Окрім того вказує на те, що питання призначення пенсії, виходячи з конкретного відсоткового значення та без обмеження максимальним розміром не порушено, оскільки перерахунок пенсії здійснено не було.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступне.
Позивач з 12.09.2006 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 84 % середньомісячного заробітку, яку призначено згідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ.
Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2008 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 року, управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниці перераховувалась призначена пенсія відповідно до вимог закону.
Згідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 23.05.2016 року у справі № 127/9070/16-а, залишеної без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду 12.10.2017 року, судом визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2016 року перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років з середньомісячного заробітку, відповідно до довідки прокуратури Вінницької області від 16.02.2016 року № 18/59, в розмірі 84% місячного заробітку відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії).
Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2017 року по справі №127/24849/17 визнано дії управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років із 03.11.2016 року та встановлення її в розмірі 84 % із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області від 06.06.2016 року № 18/189, без обмеження її максимальним розміром - протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 03.11.2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХН (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області від 06.06.2016 року № 18/189 у розмірі 84% заробітку, без обмеження її максимальним розміром.
Надалі, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року у справі № 120/1794/22-а визнано протиправними та скасовано рішення № 905290167848 від 23.04.2020 року головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років з більшого заробітку з урахуванням наданої довідки про складові заробітної плати по відповідній категорії посад працівників прокуратури №18/1 від 27.02.2020 року та відповідно головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити із 01.01.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , згідно довідки прокуратури Вінницької області від 27.02.2020 року №18/1, в розмірі 84% суми місячного заробітку, без обмеження її максимального розміру, із урахуванням раніше проведених виплат.
26.12.2023 року позивач звернувся із письмовою заявою до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із письмовою заявою щодо проведення йому перерахунку пенсії відповідно до довідки Вінницької обласної прокуратури від 18.08.2021 року № 21-Ф-109 про розмір заробітної плати.
Надалі, листом від 26.12.2023 року № 20956-20049/Т-02/8-0200/23 головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачеві відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії
Рішенням відповідача за № 905290167848 від 23.04.2020 року ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії за вислугу років, з огляду на те, що на рахування та виплата пенсії здійснюється відповідно до рішення суду у справі № 120/1794/22-а.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся за захистом прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ), згідно з ч.ч. 1-2 якої у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Частиною 12 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Частиною 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.ч. 12 та 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ. При цьому, положення вказаної статті передбачали виплату пенсії в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв'язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014 (далі - Закон № 76-VIII), яким частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
У подальшому, з 15.07.2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до п.п. 1 п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення якого визнано таким, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, крім п.8 ч.1 ст.15, ч.4 ст.16, абз.1 ч. 2 ст. 462, ст. 47, ч.1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6, 11 ст. 50-1, ч.3 ст. 512, ст. 53 щодо класних чинів.
Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Відтак, оскільки зазначена норма з 01.01.2015 року є нечинною, то у таких випадках слід керуватись саме діючим законодавством, зокрема ст.86 Закону № 1697-VII.
Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 положення ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
У вказаному рішенні Конституційним Судом України встановлено, що частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення та, відповідно, частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.
Так, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р (ІІ)/2019 повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсій за Законом №1697-VІІ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 року у справі №334/3092/16-а, яка в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи.
Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 впливає на правовідносини, пов'язані з розглядом заяви позивача про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі виданої йому обласною прокуратурою довідки.
Отже, позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень ст. 86 Закону № 1697-VII.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 року у зразковій справі № 560/2120/20, яку слід застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами про перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ та ст. 86 Закону № 1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019.
Суд вказує, що посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано умов п. 2.23 Порядку № 22-1 для здійснення йому перерахунку пенсії з огляду на те, що позивачем було надано копію довідки про складові заробітної плати, а не її оригінал є свідченням надмірного формалізму.
Окрім того, судом враховано, що відповідно до матеріалів справи, вказану заяву розглянуто в порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян".
Суд наголошує, що заява, подана позивачем про перерахунок пенсії очевидно дає змогу оцінити намір заявника.
Відповідно до п. 4.1. Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Згідно з п. 4.3. Порядку № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Також, згідно з п. 5 Закону № 1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Тобто, підставою для повідомлення про відмову у призначенні пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.
Разом з тим, суд наголошує, що вказаний лист містить правову позицію суб'єкта владних повноважень щодо відсутності у суб'єкта звернення прав на реалізацію своїх законних інтересів.
Суд наголошує, що у разі якщо підготовлено не всі необхідні для призначення пенсії документи, до органу, що призначає пенсію, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково у строки, передбачені пунктом 1.8 розділу І цього Порядку.
Разом з тим, не надання оригіналу довідки про розмір заробітної плати не було покладено в основу відмови у здійсненні перерахунку пенсії.
Принагідно суд зазначає, що у випадку виникнення сумніву щодо достовірності відомостей у поданих документах, головне управління Пенсійного фонду України не позбавлене можливості здійснювати відповідну перевірку.
Окремо суд наголошує, що відмова у формі листа свідчить про відсутність наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством.
Відтак, судом цій у справі не може ставитись під сумнів право позивача на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових з
Таким чином, головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 року у справі № 2а-204/12 ).
Так, визначаючись що виплати пенсії, виходячи із відповідного відсоткового значення грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що розмір пенсії у відсотках стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
У свою чергу, ч.20 статті 86 Закону № 1697-VII, яка регулює порядок перерахунку пенсії, не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Таким чином, при перерахунку пенсії позивача відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Тобто, суд звертає увагу на те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках, у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, тобто у даному випадку з розрахунку 84 % складових заробітної плати.
Розвиваючи вказане, суд вважає за доречне зазначити, що Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року дійшов висновку, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Тобто зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку є неприпустимим.
Щодо обмеження максимального розміру пенсії, то суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 86 Закону № 1697-VII визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що розмір пенсії у відсотках стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
У свою чергу, ч. 20 статті 86 Закону № 1697-VII, яка регулює порядок перерахунку пенсії, не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Тобто, при перерахунку пенсії позивача відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 статті 86 Закону № 1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Суд звертає увагу, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках, у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, тобто у даному випадку з розрахунку 84 % складових заробітної плати.
Додатково суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 по зразковій справі №240/5401/18, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 дійшов висновку, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.
01.10.2011 року набрав чинності Закон України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VІ, передбачено, ст. 2 якого запроваджено обмеження максимального розміру пенсії зокрема і для осіб, які отримують пенсію в тому рахунку і відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Частиною другою розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи слідує, що пенсія позивачу призначена з 19.04.2010 року, а відтак з урахуванням частини другою розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VІ на позивача не поширюються запроваджені обмеження щодо максимального розміру пенсії.
Згідно абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Вказану норму введено Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VIII від 24.12.2015 року, пунктом другим Прикінцевих положень якого передбачено, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.
Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 року по справі № 360/1428/17 зазначив, що дія положень Закону №911-VIII щодо значення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року (п.2 Прикінцевих положень цього Закону).
Таким чином, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VІІ.
Так, у Рішенні № 3-рп/2001 від 05.04.2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 року висловив правову позицію про те, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, то при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Крім того, у постанові від 16.10.2019 року у справі №240/5401/18 Верховний Суд зазначив, що застосування нового відсоткового розміру до перерахунку пенсії є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, безпідставним є застосування до спірних правовідносин норм Закону № 1697-VІІ в частині визначення як відсоткового розміру пенсії, так і обмеження її максимальним розміром, оскільки вказаний закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Наведене дає підстави дійти висновку про те, що законодавче нововведення щодо обмеження максимального розміру пенсій не може застосовуватись до раніше призначених пенсій, оскільки в даному випадку буде порушуватись принцип незворотності нормативно-правових актів у часі, закріплений у статті 58 Конституції України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону, податкової міліції, державної охорони, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (зокрема рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Конституційний Суд України зазначає, що багато таких "пільг", встановлених Законами України "Про міліцію", "Про прокуратуру" тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів (п. 3 рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 1-15/2002).
Поряд з цим, у п. 6 цього ж рішення зазначено: Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) (254к/96-ВР), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( частина третя статті 46 Конституції України) (254к/96-ВР), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України (254к/96-ВР) не допускається. Зупинення дії цієї норми можливе лише за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) (254к/96-ВР).
У ч. 2 ст. 8 Конституції України встановлено вимогу щодо Законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй (п. 4 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007).
Крім того, у п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 визначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини.
У п. 4 рішення від 11.10.2005 року у справі № 1 -21/2005 Конституційний Суд України вказав, що утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Конституційний Суд України у рішенні від 27.02.2018 року № 1-р/2018 зазначив, що у сфері пенсійного забезпечення справедливим має визнаватися такий підхід законодавця, за якого забезпечується пропорційне співвідношення між страховими внесками та призначеним розміром пенсійних виплат, а застрахована особа може безперешкодно реалізувати своє право на пенсію у повному обсязі.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісні характеристики.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалось, що пільги компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України (254к/96-ВР) не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, 01.12.2004 року № 20-рп/2004).
Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
У рішенні Конституційного Суду України від 13.05.2015 року № 1-9/2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
У п. 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.
Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Розвиваючи вказане, суд наголошує, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість прогнозувати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005).
З цих міркувань, суд приходить до висновку, що працівник, який досягає вищої посади, виконує більш складні завдання, чи проявляє іншу успішність у праці, що обумовлює збільшення його заробітної плати, правомірно очікує, що це, в тому числі, відобразиться на його подальшому пенсійному забезпеченні. Натомість, при зрівнянні всіх пенсій у межах максимального розміру, такі правомірні очікування не отримують реалізації. Що по-перше, знецінює попередню трудову діяльність працівника, а по-друге порушує засади прогнозованості у реалізації його прав.
Тому суд приходить до висновку, що обмеження всіх пенсій працівників прокуратури єдиним розміром, критерію справедливості не відповідає та покладає на зацікавлених осіб особистий надмірний тягар. Позаяк для обрахунку пенсії працівника прокуратури враховуються його доходи, з яких страхові внески сплачені повністю, без застосування жодних пільг та переваг. Таким чином порушується баланс між правами та обов'язками особи, що на думку суду є неприпустимим.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертався до аксіоми "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає, що у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.
Згідно вимог ч. 3 ст. 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України - гарантується.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, необхідним є саме зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі здійснення перерахунку та виплати пенсії.
Таким чином, належним захистом порушеного права позивача на перерахунок призначеної пенсії є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за вислугу років, з 01.01.2023 виходячи із розрахунку 84 % від заробітної плати (грошового забезпечення) згідно довідки Вінницької обласної прокуратури та здійснювати виплати без обмеження пенсії максимальним розміром.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оформлену листом від 26.12.2023 року № 20956-20049/Т-02/8-0200/23, щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років з урахуванням довідки про складові заробітної плати.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.01.2023 року відповідно до довідки Вінницької обласної прокуратури від 18.08.2021 року № 21-Ф-109 в розмірі 84% суми місячного заробітку, без обмеження пенсії максимальним розміром, із урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович