Справа № 554/11435/22 Номер провадження 22-ц/814/287/24Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
29 січня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
за участю секретаря Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пікуліна Романа Миколайовича
на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 січня 2023 року у складі судді Савченко Л. І.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про визнання договору недійсним та стягнення сплаченої суми авансу, суми інфляційних витрат та пені,
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пікулін Р. М. звернувся до суду з вказаним позовом до ТОВ «Везем Шиппінг», у якому просив суд визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений 22 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Везем Шиппінг», стягнути з ТОВ «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансу у розмірі 217 018, 86 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 43 946,76 грн, пеню у розмірі 1 178 412,40 грн, а всього 1 439 378,02 грн, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Позов мотивовано тим, що 22.11.2023 між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Везем Шиппінг» укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, згідно з умовами якого сторони зобов'язалися в майбутньому до 31 березня 2022 року укласти договір купівлі-продажу на належний відповідачу транспортний засіб.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.3. Договору продаж транспортного засобу вчиняється за ціною (вартістю) в розмірі 217 018, 90 грн, в тому числі ПДВ - 36 169, 81 грн, та сплачується ОСОБА_1 в день підписання договору на розрахунковий рахунок ТОВ «Везем Шиппінг».
На виконання умов попереднього договору ОСОБА_1 сплатив 217 018,90 грн.
Відповідно до умов Договору та з урахуванням оплати послуг ТОВ «Везем Шиппінг» повинно було укласти з ОСОБА_1 . Основний договір на належний товариству автомобіль 31 березня 2022 року, однак прострочив виконання такого зобов'язання на 181 день. Як виявилося пізніше, транспортний засіб відповідачу не належить, він не набув право власності на нього, що робить неможливим виконання цього договору. Відповідно до пункту 4.1. Договору термін дії попереднього договору на теперішній час закінчився, позивач кошти сплатив, а відповідач свої зобов'язання не виконав. Позивачем неодноразово були ініційовані спроби вирішити конфлікт з відповідачем в позасудовому порядку шляхом усного спілкування, проте жодного повідомлення про зазначення конкретної дати укладення основного договору від відповідача він не отримав.
Крім того, пізніше виявилось та стало очевидним, що відповідач зобов'язався надати послугу з викупу транспортного засобу за його кошти з аукціону в США, транспортування його до України та розмитнення. Зазначене свідчить про те, що відповідач не мав на меті здійснювати продаж належного йому транспортного засобу, його метою було надання дилерських послуг, чим він ввів позивача в оману. Відповідач ввів його в оману щодо наявності транспортного засобу та його поставки в майбутньому, оскільки спонукав дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він би не погодився. ТОВ «Везем Шиппінг» не вчинив жодних дій для виконання умов спірного договору, що свідчить про відсутність намірів до реального настання правових наслідків, передбачених оспорюваним правочином.
Вважає, що попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу є нікчемним, через введення позивача в оману щодо його істотних умов.
Вказував, що сплачена сума коштів за пунктом 2.3. попереднього договору є авансом та підлягає поверненню. Також внаслідок порушення зобов'язання позивач поніс збитки у вигляді знецінення грошових коштів, а тому стягненню підлягають інфляційні втрати за період з грудня 2021 року по серпень 2022 року в розмірі 43 946,76 грн, а також пеня за 181 день прострочки в сумі 117 8412, 40 грн.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-10349 від 22 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Везем Шиппінг».
Стягнуто з ТОВ «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 217 018, 86 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ТОВ «Везем Шиппінг» в дохід держави судовий збір у сумі 2 170,18 грн. Решту судового збору віднесено на рахунок держави.
Роз'яснено порядок оскарження заочного рішення.
Додатковим рішенням цього суду від 30 січня 2023 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто із ТОВ «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн.
Не погодившись з вказаним заочним рішенням, представник позивача адвокат Пікулін Р. М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити вказане судове рішення, а позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу визнано недійсним, кошти отримані відповідачем за спірним договором підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.
Окрім того, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, а тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати, розрахунок яких наданий в позовній заяві.
Вказує також, що особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язань є пеня, яка також підлягає стягненню на користь позивача у заявленому в позовній заяві розмірі.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла наступного висновку.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що 22 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Везем Шиппінг» укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП -10349, предметом якого є зобов'язання укласти в майбутньому - до 30 червня 2022 року договір купівлі-продажу (Основний договір) на належний відповідачу транспортний засіб FORD FOCUS, 2017 року випуску з номером шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
На виконання умов попереднього договору позивач ОСОБА_1 сплатив відповідачу 217 018,90 грн оплати за легкове авто б/у, згідно рахунку № 10349-ВШ0324 від 22.11.2021, що сторонами по справі не заперечується.
Відомості про укладання між сторонами основного договору купівлі-продажу транспортного засобу матеріали справи не містять.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення попереднього договору відповідач ввів позивача в оману, оскільки спонукав дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку позивач не погодився б, при цьому відповідач не вчинив жодних дій для виконання умов попереднього договору, що свідчить про відсутність у нього намірів до реального настання правових наслідків, передбачених оспорюваним правочином та дає підстави для визнання попереднього договору недійсним з моменту його вчинення, як такого, що здійснений з використанням нечесної підприємницької практики відповідно до приписів частини шостої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Визнавши попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-10349 від 22.11.2021 недійсним, суд стягнув з ТОВ «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 сплачені ним грошові кошти у розмірі 217 018, 86 грн в порядку реституції.
В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом.
В частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) та інфляційних втрат колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень частин першої - другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частини перша, друга статті 216 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Частина п'ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач, як підставу відповідальності відповідача за невиконання договору, стосується прав споживача у разі порушення умов дійсного договору, тоді як недійсний договір не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків сторін. Недійсний договір не встановлює обов'язкових до виконання умов, крім реституційних зобов'язань сторін з повернення один одному одержаного на виконання недійсного правочину майна.
Сторони правочину, недійсність якого стала підставою застосування реституції, одночасно є і боржником і кредитором по відношенню один до одного у разі застосування двосторонньої реституції. Якщо лише одна сторона здійснила виконання за недійсним правочином, така сторона стає кредитором и має право вимагати у іншої сторони - боржника повернення переданого.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Таким чином, кредитор має право на компенсацію інфляційних збитків у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо боржник не виконав зобов'язання у встановлений строк.
У справі, що переглядається, такий строк виконання відповідачем обов'язку з повернення грошових коштів, одержаних за недійсним правочином, ще не настав, оскільки реституційні зобов'язання з повернення майна виникають з моменту визнання правочину недійсним за рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
З огляду на відсутність правових та фактичних підстав для стягнення на користь позивача пені за недійсним договором та інфляційних втрат за зобов'язанням, строк виконання якого не настав, колегія суддів залишає оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Доводи апеляційної скарги представника позивача, які здебільшого зводяться до цитування норм права, на висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині не впливають та їх не спростовують, підстав заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 43 946,76 грн за період з 01.12.2021 по 31.08.2022 та пені у розмірі 1 178 412,40 грн за 181 день прострочення, починаючи з дати 31.03.2022 - відповідно до умов договору, який визнаний судом недійсним, не доводять.
За наведених обставин колегія суддів залишає апеляційну скаргу представника позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється, а понесені по справі судові витрати у зв'язку з апеляційним переглядом рішення суду першої інстанції за правилами частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пікуліна Романа Миколайовича - без задоволення.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: С. Б. Бутенко
Судді: О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна