Справа № 459/3314/23
Провадження № 2/459/617/2023
08 лютого 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., за участю секретаря судового засідання Горощук А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом, поданим адвокатом Брухом Андрієм Олексійовичем в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: приватного нотаріуса Червоноградського районного нотаріального округу Заєць Володимира Миколайовича про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини
Представник позивачки звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив визначити (надати) додатковий строк, терміном на три місяці, для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті її батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позову представник вказав, що позивачка ОСОБА_1 являється дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також у ОСОБА_5 є друга дитина, а саме брат позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на даний час є неповнолітнім і його інтереси представляє законний представник - мати ОСОБА_2 . ОСОБА_2 не являється спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , оскільки не була одружена з ним. Крім дітей, у батька позивачки залишилась ще матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка також являється спадкоємцем першої черги. Після смерті батька відкрилась спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з тим, що 24.02.2022 почалось повномасштабне вторгнення рф на територію України, позивачка 01.03.2022 змушена була виїхати на проживання у республіку Польща. У зв'язку із цим після смерті батька позивачки ні вона, ні відповідачі не звертались до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Однак, ОСОБА_3 є неповнолітнім і в силу положень ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. 19.05.2022 позивачка повернулась на територію України із метою подання заяви про прийняття спадщини, однак нотаріусом було роз'яснено, що у зв'язку із введенням на території України воєнного стану, останні не здійснюють проваджень у спадкових справах. Також ним надано роз'яснення, що строки для подання заяв про прийняття спадщини будуть продовжені. Позивачка повернулася назад до Республіки Польща. Згодом, у вересні 2023 позивачка знову тимчасово повернулась на територію України для подання відповідної заяви, з приводу чого звернулась до приватного нотаріуса. Однак, листом від 27.09.2023 приватний нотаріус Заєць В. М. повідомив про неможливість відкриття спадкової справи за заявою ОСОБА_1 у зв'язку із пропуском нею строку для прийняття спадщини. Представник вказує, що позивачка не могла фізично виїхати з території республіки Польща, оскільки остання стояла на обліку в компетентних органах Республіки Польща з метою отримання відповідного статусу, що надає право на проживання у цій країні, а також їй було невірно надано роз'яснення щодо строків прийняття спадщини. Тому, для захисту своїх майнових прав як спадкоємця першої черги після смерті батька, представник позивачки просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її батька. Крім того, представник вказує, що відповідачі не заперечують щодо вступу позивачки у спадщину та просять надати їй додатковий строк для її прийняття.
Ухвалою від 19.10.2023 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою від 28.12.2023 підготовче провадження було закрито та справу призначено справу до судового розгляду.
01.02.2024 сторони у судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник позивачки подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності та повне підтримання позовних вимог.
Відповідачка ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вказавши, що позов визнає та просить надати додатковий строк для прийняття спадщини.
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_4 про розгляд справи у її відсутності, де також вказано, що вона не заперечує щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини та відмовляється від своєї частки на користь онуків.
Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Заєць В. М. у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), яка міститься в матеріалах справи. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності третя особа не подавала, про причини неявки не повідомляла.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 08 лютого 2024 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 01 лютого 2024 року, датою ухвалення даного рішення є саме 08 лютого 2024 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 19).
Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 20.01.2022 Червоноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 8).
Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_3 та довідки №2868 від 21.06.2022, виданої відділом реєстрації Червоноградської міської ради Львівської області ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та знятий з реєстрації 27.01.2022. Водночас зазначено, що на день смерті разом із померлим зареєстрованих осіб немає (а. с. 9-10, 22).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала йому на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) від 28.02.1994, виданого органом приватизації державного житлового фонду Червоноградської міської ради (а. с. 21).
У ОСОБА_5 залишилося двоє дітей: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 (позивачка), що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 15.08.2006 Відділом реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області (а. с. 11) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 08.02.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області, які народились від шлюбу із ОСОБА_2 (а. с. 15). Вони є спадкоємцями першої черги після його смерті.
З ОСОБА_2 ОСОБА_5 одружений не був, у зв'язку з чим вона не являється його спадкоємцем, проте вона є законним представником спільного сина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (а. с. 15).
Також у ОСОБА_5 залишилася мати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 від 16.12.1974 (а. с. 19). Його мати змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 » після укладення шлюбу з ОСОБА_12 , який згодом був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розлучення серії НОМЕР_6 від 29.06.2007 (а. с. 18).
Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7 помер, про що у своїй заяві від 28.09.2023 зазначила ОСОБА_4 (а. с. 20).
Отже, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 являються донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (його законний представник - мати ОСОБА_2 ) та мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5
ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , подала до суду заяву, у якій повідомила, що не заперечує щодо продовження ОСОБА_1 терміну для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а. с. 16).
Окрім цього, ОСОБА_4 у своїй заяві також вказала, що не заперечує щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 , не претендує на спадщину після смерті сина та відмовляється від своєї частки в користь онуків (а. с. 20).
Позивачка зверталася до приватного нотаріуса Заєць Володимира Миколайовича із зверненням про заведення спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті її батька, проте листом №463/01-16 від 27.09.2023 нотаріус повідомив, що вона пропустила строк для подачі відповідної заяви, у зв'язку з чим їй необхідно звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (а. с. 23).
Також листом №463/01-16 від 27.09.2023 нотаріус повідомив, що згідно з даними з Спадкового реєстру інформація щодо заведення спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 відсутня (а. с. 24-25).
Позивачка просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, оскільки після повномасштабного вторгнення рф на територію України вона 01.03.2022 змушена була виїхати на проживання у Республіку Польща, у зв'язку із чим після смерті її батька ні вона, ні відповідачі не звертались до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Позивачка 19.05.2022 поверталась на територію України із метою подання заяви про прийняття спадщини, однак нотаріусом було роз'яснено, що у зв'язку із введенням на території України воєнного стану, останні не здійснюють проваджень у спадкових справах, а також ним було надано роз'яснення, що строки для подання заяв про прийняття спадщини будуть продовжені. Разом з цим, в подальшому, відмовив їй у видачі свідоцтва, оскільки вона пропустила законодавчо встановлений строк для звернення із такою заявою.
На підтвердження перебування позивачки за кордоном до матеріалів справи було долучено копію паспорта позивачки для виїзду за кордон, із якого установлено, що вона 01.03.2022 виїхала з території України до Республіки Польща (а. с. 13-14), а також довідку, видану Державною прикордонною службою України про перетин ОСОБА_1 державного кордону України, з якої вбачається, що 19.05.2022 позивачка в'їхала на територію України, а 22.05.2022 виїхала; також 14.09.2023 вона в'їхала на територію України, а 30.09.2023 виїхала до Республіки Польща (а. с. 41).
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальними нормами про спадкування, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (статті 1220, 1222 ЦК України).
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Отже, в контексті ст. 1261 ЦК України ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 .
Оскільки ОСОБА_3 є неповнолітнім то відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. Інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися, заяви про прийняття спадщини, крім позивачки не подали, заповіту не складено.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Судом установлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а відтак з цього часу відкрилася спадщина та розпочався шестимісячний строк для її прийняття.
У вказаний строк позивачка не звернулася до нотаріуса, оскільки після повномасштабного вторгнення рф на територію України вона 01.03.2022 змушена була виїхати у Республіку Польща. 19.05.2022 вона поверталась на територію України із метою подання заяви про прийняття спадщини, однак нотаріусом було роз'яснено, що у зв'язку із введенням на території України воєнного стану, останні не здійснюють проваджень у спадкових справах, а також ним було надано роз'яснення, що строки для подання заяв про прийняття спадщини будуть продовжені. Наступний раз вона повернулася до України у вересні 2023 року, коли строки для подачі вищевказаної заяви закінчилися, про що їй листом повідомив нотаріус.
Відповідно до статті 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалим відрядженням, в тому числі, закордонним; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.03.2020 у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18.
Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».
Крім того, суд має враховувати тривалість неподання заяви про прийняття спадщини і після закінчення шестимісячного строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України, дотримання заявником такої засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
На підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачка посилається на те, що у вказаний шестимісячний строк проживала на території Республіки Польща у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. За цей період лише один раз поверталася на територію України 19.05.2022 для подачі такої заяви, проте нотаріус їй усно повідомив про те, що нотаріуси не здійснюють провадження у спадкових справах через ведення воєнного стану на території України, а також, що строки для подання заяв про прийняття спадщини будуть продовжені. Коли вона вдруге у вересні 2023 року звернулась до приватного нотаріуса Заєць В. М. із заявою про прийняття спадщини, то отримала відмову з підстав пропуску встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Загальновідомо, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє на час розгляду справи.
З 29.06.2022 діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».
Так, відповідно до п. 3 постанови КМУ № 164 від 28.02.2022 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупинявся. Проте згодом, постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 були внесені зміни, відповідно до яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупинявся на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.
Разом з тим, 25.01.2023 Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив наступний висновок: «Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст. 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України)».
Отже, з урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
У даному випадку позивачка, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , пропустила шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
Суд приймає до уваги те, що ОСОБА_1 через введення на території України воєнного стану та веденням бойових дій у країні змушена була виїхати за кордон. Приїхавши на територію України 19.05.2022 для подання заяви про прийняття спадщини їй було повідомлено про дію п. 3 постанови КМУ № 164 від 28.02.2022 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», відповідно до якої на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупинявся. Проте згодом, постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 були внесені зміни, відповідно до яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупинявся на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці, про що їй відомо не було.
Позивачка вважала, що діє відповідно до вимог чинного законодавства та приїхавши на територію України вдруге (у вересні 2023) звернулась до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини. Однак, їй було відмовлено у зв'язку з пропуском строку для подання такої заяви.
Суд враховує і те, що позивачка не мала змоги раніше повернутися на територію України і подати таку заяву вчасно, оскільки вона стояла на обліку в компетентних органах Республіки Польща з метою отримання відповідного статусу, що надавав їй право на проживання у цій країні.
Суд звертає увагу і на велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємиці - позивачки (Республіка Польща) і місцем знаходження спадкового майна (м. Червоноград).
Всі ці причини суд вважає поважними, оскільки пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.
Також суд враховує заяви від відповідачів - спадкоємців, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , які не заперечують проти визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини.
Таким чином, суд вважає, що позивачка з поважних причин пропустила строк подачі заяви про прийняття спадщини після смерті її батька.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування.
Саме такі очікування мала позивачка, звертаючись до суду з даним позовом.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний в'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, а також правові висновки Верховного Суду, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 наведено причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо вчасної подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті її батька, а відтак їй слід визначити строк у три місяці для подання такої заяви, перебіг якого розпочинається після набрання даним рішенням законної сили.
Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Позивачка просила не стягувати судовий збір на її користь з відповідачів.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У зв'язку з наведеним вище, суд вирішив задовольнити таке клопотання позивачки та не стягувати з відповідачів судові витрати, а залишити їх за позивачкою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов, поданий адвокатом Брухом Андрієм Олексійовичем в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 , з участю третьої особи без самостійних вимог: приватного нотаріуса Червоноградського районного нотаріального округу Заєць Володимира Миколайовича про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , тривалістю у три місяці з дня набрання даним рішенням законної сили.
Перебіг строку подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини рахувати з дня набрання законної сили даним рішенням суду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 08.02.2024.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ).
Відповідачі: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ).
Третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Червоноградського районного нотаріального округу Заєць Володимир Миколайович (Львівська обл., м. Червоноград, вул. Бандери, 4А прим. 2).
Суддя: М. В. Мельникович