29 січня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 925/1821/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Зузи Андрія Васильовича
до ОСОБА_1
про стягнення 43735,35 грн
Представники учасників справи:
Позивач - не з'явився;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Гармаш Д.Д.
Суддя Гладун А.І.
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.
1.1. 29.12.2023 Фізична особа-підприємець Зуза Андрій Васильович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 .
1.2. Змістом позову є майнова вимога про стягнення 43735,35 грн, зокрема 31000,00 грн вартості втраченого майна, а саме автоматичної кавоварки Necta KORO PRIME 72411611 (інвентарний номер 9898), наданого в суборенду за договором суборенди №9898 від 29.11.2022, 7158,03 грн пені, 1575,98 грн інфляційних втрат, 1001,34 грн 3% річних, 3000,00 грн штрафу.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов'язання з повернення обладнання, наданого в оренду за договором суборенди №9898.
1.4. Відповідач у справі є ОСОБА_1 . ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця на підставі власного рішення. 08.06.2023 до Єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Сезько А.В.
1.5. Частиною 9 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
1.6. Відповідно до статей 51, 52, Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
1.7. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
1.8. Однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
1.9. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18, від 9 жовтня 2019 року у справі №127/23144/18, провадження №14-460цс19, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року у справі №724/38/18, провадження №61-45804св18).
1.10. Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
1.11. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина 2 статті 27 ГПК України).
1.12. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування (частина 3 статті 27 ГПК України).
1.13. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач ОСОБА_1 08.06.2023 припинила підприємницьку діяльність.
1.14. Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 не має зареєстрованого місця проживання.
1.15. Відповідно до частини 6 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності.
1.16. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою останнього відомого зареєстрованого місця постійної діяльності відповідача ОСОБА_1 було: АДРЕСА_1 .
1.17. Враховуючи викладене, спір підсудний Господарському суду Черкаської області.
1.18. 03.01.2024 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №925/1821/23, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив на 29.01.2024 о 12 год. 00 хв.
1.19. Ухвалу суду від 03.01.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу- на електронну адресу, яку 04.01.2024 доставлено до електронної скриньки позивача (а.с. 35) та його представнику адвокату Бойчук О.Я. - на офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яку 04.01.2024 доставлено до електронного кабінету (а.с. 36), відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке 11.01.2024 вручене відповідачу (а.с. 37).
1.20. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
1.21. Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
1.22. Днем вручення ухвали суду від 03.01.2024 відповідачу є 11.01.2024 - день вручення судового рішення під розписку (а. с. 37).
1.23. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
1.24. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).
1.25. Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.
1.26. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
1.27. У судове засідання 29.01.2024 представники позивача та відповідача не з'явилися.
1.28. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.29. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.30. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (“AlimentariaSanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).
1.31. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
1.32. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.33. Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
1.34. Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась.
1.35. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
1.36. 29.01.2024 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
1.37. Керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав та приєднав вступну та резолютивну частини рішення суду до матеріалів справи №925/1821/23.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 43735,35 грн, зокрема 31000,00 грн вартості втраченого майна, а саме автоматичної кавоварки Necta KORO PRIME 72411611 (інвентарний номер 9898), наданого в суборенду за договором суборенди №9898 від 29.11.2022, 7158,03 грн пені, 1575,98 грн інфляційних втрат, 1001,34 грн 3% річних, 3000,00 грн штрафу.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач доводить виникнення між сторонами зобов'язання на підставі договору судборенди; неналежне виконання відповідачем зобов'язання з повернення наданої в оренду автоматичної кавоварки.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов'язання на підставі договору суборенди; невиконання відповідачем зобов'язання з повернення кавоварки; розмір грошового зобов'язання відповідача; строк виконання грошового зобов'язання; підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат, штрафу та пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 29.11.2022 Фізична особа-підприємець Зуза Андрій Васильович (орендодавець) та Фізична особа-підприємець Сезько Анна Віталіївна (суборендар) уклали договір суборенди №9898 (а.с. 12).
Відповідно до пункту 1 договору орендодавець передає, а суборендар приймає у строкове платне користування (оренду) автоматичні кавоварки та/або кавові автомати для приготування кави та кавових напоїв.
Відповідно до істотних умов договору сторони передбачили:
п.1.2 - обладнання за цим договором передається суборендареві з метою використання за цільовим призначенням: приготування кави та кавових напоїв торгових марок Bianchi;
п.1.3 - найменування (модель), кількість, інвентарний номер та вартість обладнання, що передається в оренду за цим договором, наведено у додатку №1 до договору, що є невід'ємною частиною цього договору;
п. 2.1.5 - орендодавець має право припинити, достроково розірвати договір у порядку, встановленому цим Договором;
п.2.4 - суборендар зобов'язується:
п.2.4.3 - негайно повідомляти орендодавця про всі випадки пошкодження обладнання, загрози пошкодження чи знищення;
п.2.4.7 - відшкодовувати вартість ремонту обладнання у випадку погіршення обладнання;
п.2.4.10 - використовувати обладнання відповідно до вимог екологічної, санітарної, пожежної безпеки, правил та норм охорони праці та нести відповідальність за їх дотримання;
п.2.4.11 - самостійно і за свій рахунок забезпечити належне збереження обладнання;
п.2.4.17 - протягом строку оренди обладнання здійснювати закупівлю в орендодавця кави, кавових напоїв (інших супутніх товарів) торгових марок Bianchi;
п.2.4.18 - у випадку пошкодження, зникнення, втрати обладнання відшкодовувати орендодавцю вартість обладнання, що встановлена в додатку №1;
п.2.4.19 - нести ризик випадкового знищення обладнання;
п. 3.5 - протягом 3 (трьох) календарних днів з дня закінчення строку дії договору або дострокового припинення/розірвання договору суборендар зобов'язаний повернути обладнання за актом приймання-передачі обладнання з оренди (додаток №3). Акт приймання-передачі обладнання з оренди підписується сторонами/уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору;
п.3.9 - всі витрати, пов'язані із поверненням обладнання, та ризик його втрати, пошкодження і т.д. несе суборендар до дати повернення обладнання;
п.5.1 - цей договір набуває чинності з моменту підписання акту приймання-передачі обладнання і діє протягом 1 року;
п.5.2 - договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявила письмово про свій намір розірвати даний договір не менше, ніж за 14 днів до дати закінчення строку дії договору, зазначеної у п. 5.1 договору;
п. 5.3 - кожна із сторін має право вимагати достроково розірвання договору, повідомивши про це іншу сторону за 5 (п'ять) календарних днів до запланованої дати розірвання договору;
п. 5.4 - незважаючи, на пункти 5.1.-5.3. цього Договору, сторони дійшли згоди, що договір може бути припинений орендодавцем у будь-який час шляхом надання/надсилання суборендареві письмового повідомлення про припинення договору не менш, ніж за 14 (чотирнадцять) днів до дати припинення;
п.6.1 - суборендар несе повну матеріальну відповідальність за будь-яке пошкодження або втрату обладнання та зобов'язаний оплатити орендодавцеві вартість втраченого/пошкодженого обладнання та відшкодовувати будь-які збитки пов'язані з таким пошкодженням та/або втратою обладнання;
п.6.2 - суборендар бере на себе відповідальність за всі пошкодження або втрату обладнання. У випадку пошкодження обладнання, суборендар зобов'язується відшкодувати орендодавцю всі витрати, пов'язані з тим, щоб повернути обладнання в робочий стан. У випадку зникнення/втрати або пошкодження обладнання суборендар у 14-денний після втрати останнього відшкодовує орендодавцю вартість обладнання в сумі, що дорівнює вартості обладнання, зазначеної в додатку №1 до договору, та сплачує штраф у розмірі 3000 грн;
п. 6.3 - суборендар відповідатиме за будь-які пошкодження обладнання, що стануться внаслідок несправності електричної мережі суборендаря або відсутності заземлення;
п. 6.4 - у разі неповернення обладнання у строк, встановлений в п. 3.5. цього договору, суборендар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту спливу зазначеного строку, сплачує вартість обладнання, визначену у додатку № 1 до договору, та пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від цієї суми, за кожний день затримки розрахунку;
п. 6.5 - у разі порушення, невиконання чи несвоєчасного виконання своїх обов'язків, визначених договором, суборендар на вимогу орендодавця зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі 5 % від загальної вартості орендованого обладнання, визначеної у додатку № 1 до договору, за кожний день порушення, окремо за кожний випадок порушення.
3.1.2. 29.11.2022 сторони уклали додаток №1 до договору суборенди №9898 від 29.11.2022, відповідно до якого визначили найменування (модель) обладнання: Necta KORO PRIME у кількості 1 шт., інвентарний номер обладнання 9898, вартість обладнання становить 31000,00 грн, місце встановлення обладнання: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 2, розмір орендної плати становить 1,00 грн на місяць, строки сплати орендної плати не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного місяця (а.с. 13).
3.1.3. 29.11.2022 сторони склали та підписали акт приймання-передачі обладнання до договору суборенди №9898 від 29.11.2022, відповідно до якого орендодавець передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування (оренду) наступне обладнання - автоматичну кавоварку Necta KORO PRIME, серійний номер 72411611 у кількості 1 шт., інвентарний номер обладнання 9898, який є додатком №2 до договору суборенди №9898 від 29.11.2022 (а.с. 14).
3.1.4. 23.01.2023 Дослідно-випробовувальна лабораторія Центру забезпечення діяльності ГУ ДСНС України у м. Києві склала технічний висновок №2 щодо встановлення причини пожежі, яка сталася 20 січня 2023 року в торговельному павільйоні, розташованому біля проїжджої частини за адресою: м. Київ, вул. Іллєнка, 5 (Шевченківський район), у висновку якого зазначила, що найбільш ймовірною причиною пожежі, яка сталася 20 січня 2023 року в торговельному павільйоні, розташованому біля проїжджої частини за адресою: м. Київ, вул. Ілленка, 5, є утворення теплового прояву від електричної енергії через виникнення аварійних режимів роботи у електромережі (а.с.17-19)
3.1.5. 11.04.2023 позивач направив відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору, у якому повідомив про дострокове розірвання договору суборенди №9898 від 29.11.2022, що датою розірвання договору є 25.04.2023 та просив повернути передану кавоварку згідно з умовами договору 28.04.2023 (а.с. 15-16а).
3.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1 між сторонами виникло майнове господарське зобов'язання на підставі договору суборенди №9898 від 29.11.2022;
4.5.2 позивач виконав свій обов'язок у зобов'язанні та надав відповідачу обладнання - автоматичну кавоварку Necta KORO PRIME, серійний номер 72411611 у кількості 1 шт., інвентарний номер обладнання 9898, для приготування кави та кавових напоїв торгових марок Bianchi;
4.5.3 вартість наданого обладнання становить 31000,00 грн;
4.5.4 23.01.2023 Дослідно-випробовувальна лабораторієя Центру забезпечення діяльності ГУ ДСНС України у м. Києві склала технічний висновок №2 щодо встановлення причини пожежі, яка сталася 20 січня 2023 року в торговельному павільйоні, розташованому біля проїжджої частини за адресою: м. Київ, вул. Іллєнка, 5 (Шевченківський район), у якому зазначила, що найбільш ймовірною причиною пожежі є утворення теплового прояву від електричної енергії через виникнення аварійних режимів роботи у електромережі;
4.5.5 11.04.2023 позивач направив відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору, у якому повідомив про дострокове розірвання договору суборенди №9898 від 29.11.2022, що датою розірвання договору є 25.04.2023 та просив повернути передану кавоварку згідно з умовами договору 28.04.2023;
4.5.6 у відповідача виник обов'язок повернути позивачу обладнання у порядку та умовах договору суборенди;
4.5.7 відповідач свого обов'язку з повернення майна не виконав та сплатив позивачу 31000,00 грн вартості втраченого майна;
4.5.8 прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання розпочалося 10.05.2023;
4.5.9 розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача за договором суборенди №9898 від 29.11.2022 становить 31000,00 грн.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
5.3. Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов'язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.
5.4. Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання.
5.5. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
5.6. Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.7. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.8. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.9. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.10. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.11. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.12. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.13. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.14. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
5.15. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.16. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.17. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.18. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
5.19. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
5.20. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
5.21. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майнового-господарського зобов'язання на підставі договору суборенди №9898 від 29.11.2022.
6.2. Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем свого обов'язку з повернення майна з оренди.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право на повернення 31000,00 грн вартості втраченого майна.
6.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.
6.5. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).
6.6. На виконання умов договору позивач надав відповідачу кавоварку вартістю 31000,00 грн для приготування кави та кавових напоїв торгових марок Bianchi.
6.7. 11.04.2023 позивач направив відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди №9898 від 29.11.2022.
6.8. Датою розірвання договору є 25.04.2023.
6.9. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України).
6.10. Відповідно до п. 3.5 договору протягом 3 (трьох) календарних днів з дня закінчення строку дії договору або дострокового припинення/розірвання договору суборендар зобов'язаний повернути обладнання за актом приймання-передачі обладнання з оренди (додаток №3). Акт приймання-передачі обладнання з оренди підписується сторонами/уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору.
6.11. Останнім днем виконання зобов'язання з обладнання майна є 28.04.2023.
6.12. Відповідач свого обов'язку з повернення обладнання позивачу не виконав.
6.13. Вартість втраченого обладнання позивачу не відшкодував.
6.14. Борг відповідача перед позивачем становить 31000,00 грн.
6.15. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
6.16. Загальні засади (принципи), зокрема добросовісність, є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
6.17. Головне застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоб перешкодити стороні отримати перевагу та вигоду як наслідок своєї непослідовності у поведінці на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома.
6.18. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
6.19. Захист цивільних прав це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
6.20. Способи захисту суб'єктивних цивільних прав це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
6.21. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
6.22. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
6.23. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.24. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
6.25. Невиконання відповідачем свого обов'язку порушує право позивача на належне виконання зобов'язання іншою стороною та отримання вартості за втрачене обладнання.
6.26. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 31000,00 грн вартості втраченого майна, а саме автоматичної кавоварки Necta KORO PRIME 72411611 (інвентарний номер 9898), наданого в суборенду за договором суборенди №9898 від 29.11.2022, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
6.27. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
6.28. 11.04.2023 позивач направив відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди №9898 від 29.11.2022, у якому визначив дату розірвання договору - 25.04.2023.
6.29. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
6.30. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України)
6.31. Відповідач зобов'язаний відповідно до пункту 3.6 договору протягом 3 (трьох) календарних днів з дня розірвання договору повернути обладнання за актом приймання-передачі обладнання з оренди.
6.32. 28.04.2023 у відповідач виник обов'язок повернути позивачу обладнання.
6.33. Відповідно до пункту 6.4 договору у разі неповернення обладнання у строк, встановлений в п. 3.5. цього договору, суборендар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту спливу зазначеного строку, сплачує вартість обладнання, визначену у додатку № 1 до договору, та пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від цієї суми, за кожний день затримки розрахунку.
6.34. З 10.05.2023 розпочався відлік строку прострочення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем з повернення обладнання.
6.35. Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
6.36. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (стаття 216 Господарського кодексу України).
6.37. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
6.38. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
6.39. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
6.40. Звертаючись із позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача 7158,03 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен банківський день прострочення за період з 01.05.2023 по 01.12.2023 за 185 днів на підставі п. 6.4 договору за прострочення виконання грошового зобов'язання.
6.41. Суд встановив, що позивач здійснив помилку при обрахунку строку прострочення виконання зобов'язання за період з 01.05.2023 по 01.12.2023, вказавши 185 днів, замість правильного 215 днів.
6.42. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
6.43. Позивач при здійсненні розрахунку пені неправильно визначив період нарахування, з якого розпочався відлік строку прострочення виконання зобов'язання відповідачем з повернення обладнання та не обмежив строк нарахування пені 6-тимісячним строком відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
6.44. За розрахунком суду розмір пені становить 7020,44 грн за період з 10.05.2023 по 10.11.2023 за 185 днів (3354,79 грн за період з 10.05.2023 по 27.07.2023 (31000,00 грн (сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 79 днів (прострочення) : 100) + 1831,12 грн за період з 28.07.2023 по 14.09.2023 (31000,00 грн (сума боргу) x (2 x 22,00 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100) + 1426,85 грн за період з 15.09.2023 по 26.10.2023 (31000,00 грн (сума боргу) x (2 x 20,00 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100) + 407,67 грн за період з 27.10.2023 по 10.11.2023 (31000,00 грн (сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 15 днів (прострочення) : 100).
6.45. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач за період з 10.05.2023 по 10.11.2023 за 185 днів повинен сплатити позивачу 7020,44 грн пені, а не 7158,03 грн пені, як розрахував позивач.
6.46. Позивач здійснив нарахування пені не з 10.05.2023, а з 01.05.2023 та не обмежив шестимісячним строком відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахувавши пеню за 215 днів, проте у розрахунку кількість днів зазначив 185 днів.
6.47. Відповідно до стаття 14 Господарського процесуального кодексу України: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
6.48. Враховуючи межі позовних вимог, керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд здійснив розрахунок пені з 10.05.2023 по 10.11.2023 за 185 днів прострочення, розмір якої за вказаний період становить 7020,44 грн.
6.49. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 7158,03 грн пені за період з 01.05.2023 по 01.12.2023 суд визнає обґрунтованою частково, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково у розмірі 7020,44 грн пені за період з 10.05.2023 по 10.11.2023.
6.50. Відповідно до пункту 6.2 договору суборендар бере на себе відповідальність за всі пошкодження або втрату обладнання. У випадку пошкодження обладнання, суборендар зобов'язується відшкодувати орендодавцю всі витрати, пов'язані з тим, щоб повернути обладнання в робочий стан. У випадку зникнення/втрати або пошкодження обладнання суборендар у 14-денний після втрати останнього відшкодовує орендодавцю вартість обладнання в сумі, що дорівнює вартості обладнання, зазначеної в додатку №1 до договору, та сплачує штраф у розмірі 3000 грн.
6.51. Позивач нарахував відповідачу 3000,00 грн штрафу відповідно до п.6.2 договору.
6.52. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
6.53. Щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
6.54. Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
6.55. Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
6.56. Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
6.57. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
6.58. Відповідна правова позиція не суперечить позиції, що викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.07.2018 у справі №903/647/17 та від 08.08. 2018 у справі № 908/1843/17.
6.59. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 3000,00 грн штрафу відповідно до пункту 6.2 договору суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.60. На суму боргу 31000,00 грн за неповернуте обладнання позивач нарахував 1575,98 грн інфляційних втрат та 1001,34 грн 3% річних, стягнення яких становить предмет решти майнових вимог позивача до відповідача.
6.61. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
6.62. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу укладеного договору та закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
6.63. У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.64. Отже, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
6.65. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
6.66. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
6.67. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
6.68. За розрахунком позивача відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити 1575,98 грн інфляційних втрат за період з 29.11.2022 по 25.12.2023 (31000,00 грн (сума боргу) х 1,050838 - 310000,00 грн) та 1001,34 грн 3% річних за період з 29.12.2022 по 25.11.2023 (31000,00 грн (сума боргу) х 3 % х 393 дні (прострочення) : 365 днів : 100).
6.69. Суд установив, що здійснюючи розрахунок інфляційних втрат та 3% річних позивач неправильно визначив початок періоду прострочення відповідача з 29.12.2022, замість правильного з 10.05.2023.
6.70. Здійснивши власний розрахунок 3% річних суд установив, що розмір 3% річних за період прострочення з 10.05.2023 по 25.12.2023 становить 586,03 грн (31000,00 x 3% х 230 днів (рострочення) : 365 : 100), а не 1001,34 грн, як просить позивач.
6.71. Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат суд установив, що розмір інфляційних втрат за період прострочення з 10.05.2023 по 25.12.2023 становить 555,40 грн (31000,00 грн (сума боргу) х 1,01791618 - 310000,00 грн), а не 1575,98 грн, як просить позивач.
6.72. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1575,98 грн інфляційних втрат та 1001,34 грн 3% річних за період з 29.11.2022 по 25.12.2023 за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд визнає обґрунтованою частково, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково у розмірі 555,40 грн інфляційних втрат та 586,03 грн 3% річних за період з 10.05.2023 по 25.12.2023.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн на підставі квитанції № 9328-1541-9127-7739 від 26.12.2023 (а.с. 8).
7.3. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.4. Позивач сплатив судовий збір у мінімальному розміру, встановленому законом, а не пропорційно до розміру позовних вимог.
7.5. Оскільки позивач сплатив судовий збір у мінімальному розмірі, встановленому законом, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684,00 грн суд покладає на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Зузи Андрія Васильовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) 31000,00 грн (тридцять одну тисячу гривень 00 копійок), 7020,44 грн (сім тисяч двадцять гривень 44 копійки) пені, 555,40 грн (п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 40 копійок) інфляційних втрат, 586,03 грн п'ятсот вісімдесят шість гривень 03 копійки) 3% річних, 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) штрафу, 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення суду складений 07.02.2024.
Суддя А.І. Гладун