465/931/24
1-кс/465/303/24
07.02.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024141370000158 від 06 лютого 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, безробітного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, -
Слідчий ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_3 , звернулись до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні №12024141370000158 від 06 лютого 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_5 , раніше судимий 16.11.2023 року вироком Залізничного районного суду м. Львова до 5 років 3 днів позбавлення волі, на шлях виправлення не став та 06.02.2024 року близько 11:30 год., знаходячись по вул. Боткіна, 33 у м. Львові, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки і бажаючи їх настання, а також усвідомлюючи те, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу, які одягнуті у поліцейську форму одягу, умисно наніс два удари кулаком лівої руки в область голови старшому інспектору сектору моніторингу Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області полковнику поліції ОСОБА_7 , у зв'язку з виконанням ним своїх службових обов'язків, чим спричинив тілесні ушкодження, а саме: струс головного мозку, забій м'яких тканин, який в цей момент ніс службу у складі денного наряду на маршруті №5237 спільно з інспектором СПДН ВП Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом ОСОБА_8 , та які діяли згідно ст. ст. 18, 22, 32 Закону України «Про Національну поліцію».
06.02.2024 року ОСОБА_5 було затримано слідчим СВ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області в порядку ст. 208 КПК України безпосередньо після вчиненого ним злочину.
07.02.2024 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Вказує, що наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у даному кримінальному провадженні доказів, а саме:
- протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
- висновком експерта КЗ ЛОР «ЛОБСМЕ» від 07.02.2024;
- повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Також у клопотанні зазначається, що у слідства є достатні та обгрунтовані підстави вважати, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, зокрема ризик, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, а також може продовжити свою протиправну діяльність, а саме може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 , на думку слідчого та прокурора, є недостатнім для запобігання наявним ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Окрім цього, слідчим у поданому клопотанні зазначається про відсутність постійного офіційного працевлаштування, відсутність у підозрюваного постійного офіційного джерела доходів.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні підтримали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав, викладених у ньому. Крім того, просили врахувати, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став та вчинив знову злочин, пов'язаний з насильством, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Підозрюваний та його захисник стосовно заявленого клопотання заперечили та просили застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Захисник вказав, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які наведені у клопотанні, є необгрунтованими.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в ході судового розгляду, ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141370000158 від 06.02.2024 року за ч.2 ст.345 КК України.
06.02.2024 року ОСОБА_5 було затримано слідчим СВ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області в порядку ст. 208 КПК України безпосередньо після вчиненого ним злочину, що підтверджується протоколо затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 06.02.2024 року.
07 лютого 2024 року в межах досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчим, за погодженням з прокурором, складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, яке йому вручено.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді, в тому числі позбавлення волі на строк до 5 років, що відповідно до ст. 183 КПК України не перешкоджає застосуванню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання особи під вартою.
Європейський Суд з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю матеріалів кримінального провадження, зокрема: - протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України; - протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; - протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; - протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; - протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; - висновком експерта КЗ ЛОР «ЛОБСМЕ» від 07.02.2024; - повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 ; - іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Наведене здатне переконати стороннього неупередженого спостерігача у наявності підстав підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні суспільно небезпечних дій, які йому інкриміновані органом досудового розслідування.
Також, слідчим та прокурором належно обґрунтовано наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 в подальшому може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання за вчинений злочин, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, може продовжити свою протиправну діяльність, а саме вчиняти подібні кримінальні правопорушення, аналогічні тому, у якому зараз підозрюється.
При оцінці ризику переховування від слідства та/або суду може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.
Слідчий суддя приймає до уваги те, що кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_5 , згідно положень ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів та передбачає можливість застосування покарання у виді, в тому числі, позбавлення волі на строк до п'яти років, вказують на реальне існування ризиків того, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.
Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання слідчого судді, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, приходить до обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Наявність вищезазначених ризиків підтверджується також тим, що ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, зокрема, підозрюваний немає постійного місця реєстрації, не працевлаштований, не одружений, не має не утриманні неповнолітніх дітей, раніше неодноразово судимий, в тому числі і за вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи.
Слід зазначити, що востаннє, підозрюваний судимий вироком Залізничного районного суду м.Львова від 16.11.2023 року до реальної міри покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 днів, за злочин проти життя та здоров'я особи, незважаючи на це, знову підозрюється у скоєнні злочину із застосуванням насильства.
Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч.3 ст. 176 КПК України).
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Так, застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання є недостатнім для запобігання ризикам, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді, в тому числі позбавлення волі на строк до п'яти років.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді поруки є недостатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків, крім того, застосування запобіжного заходу у виді застави до підозрюваного є недоцільним, оскільки останній не має офіційного джерела доходів, офіційно не працевлаштований, а відтак такий запобіжний захід є недоцільним та недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Окрім цього, слідчим суддею встановлено, що застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту є недостатнім для запобігання ризикам, оскільки враховуючи міру покарання, яка може бути застосована судом у разі визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні вказаного злочину, останній зможе ухилитися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.
Також, слідчим суддею враховується, що заявляючи клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, як захисником, так і самим підозрюваним не долучено в судовому засіданні жодних правовстановлюючих документів належності квартири, в якій просять застосувати цілодобовий домашній арешт (право власності чи користування).
Окрім цього, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 неодноразово судимий, востаннє вироком Залізничного районного суду м.Львова від 16.11.2023 року до реальної міри покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 дні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Відтак, на думку слідчого судді, застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду, впливу на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених характеризуючих відомостей про особу підозрюваного.
Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, з урахуванням його особистих характеристик, слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_5 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відтак, з урахуванням наведеного, вважаю, що підстав для обрання ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, немає, оскільки в даному випадку такі є недієвими запобіжними заходами для запобігання ризикам, визначеними ст.177 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя має право при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тому, з урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, слідчий суддя вважає за можливе не визначати ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, альтернативну заставу.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 194, 196, 197, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 - задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят) днів і припиняє свою дію 05.04.2024 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 08.02.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1