Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
30.01.2024м. ХарківСправа № 922/2252/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)
до Приватного підприємства "Колома" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8)
про застосування наслідків нікчемності правочинів.
за участю представників:
позивача - Бериндя О.О.;
відповідача - Черкасов І.Р.;
третя особа - Кустова Т.В.
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Акціонерного товариства "Мегабанк" до Приватного підприємства "Колома", згідно вимог якої позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 61875388 від 26.11.2021, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за Приватним підприємством "Колома" та проведення державної реєстрації набутого права власності за Акціонерним товариством "Мегабанк" на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу №114, 115, 1-го поверху №1, 1-:-25, 93-:-98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху №64-:-75, 77-:-92, 108-:-112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв.м., в нежитловій будівлі літ "А-3"; овочесховище літ. "В" площею 76,2 кв.м.; басейн літ. "Г", нежитлове приміщення 1-го поверху №99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв. м., що розташоване за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3-А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.01.2023 о 12:00. Разом з тим, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
29.12.2022 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №17398).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.12.2022 заяву Акціонерного товариства "Мегабанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №17398 від 29.12.2022) задоволено та призначено проведення підготовчого судового засідання у режимі відеоконференції.
09.01.2023 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зареєстровано пояснення (вх. №462), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
09.01.2023 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зареєстровано клопотання про відеоконференцію (вх. №463).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відеоконференцію (вх. №493 від 09.01.2023).
11.01.2023 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зареєстровано клопотання про долучення доказів поштового направлення пояснень (вх. №691), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2023 відкладено підготовче засідання на 07.02.2023 об 11:15 на підставі статті 177, 183, 232-233 ГПК України.
23.01.2023 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №1534)
02.02.2023 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №2451), в якому відповідач просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №640/12723/22.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2023 клопотання Приватного підприємства "Колома" про зупинення провадження у справі (вх. №2451 від 02.02.2023) задоволено. Провадження по справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №640/12723/22.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2023 провадження у справі № 922/2252/22 поновлено та підготовче засідання призначено на 12.12.2023 о 12:20.
07.12.2023 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Акціонерного товариства "Мегабанк" зареєстровано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №33766).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2023 заяву Акціонерного товариства "Мегабанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №33766 від 07.12.2023) задоволено та призначено проведення підготовчого судового засідання на 12.12.2023 о 12:20, а також усіх інших судових засідань у справі в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.12.2023 продовжено строк підготовчого засідання до 19.12.2023 та відкладено підготовче засідання на 19.12.2023 о 12:30 на підставі статті 177, 183, 232-233 ГПК України.
12.12.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх. №34132), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
12.12.2023 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву (вх. №34181), в якій просить суд провести підготовче засідання без участі представника відповідача, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
12.12.2023 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву (вх. №34136) разом із доданими документами, в якій просить суд долучити подану заяву разом із доданими документами до матеріалів справи та врахувати при розгляді справи, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
18.12.2023 в системі діловодства Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зареєстровано клопотання (вх. №34654), в якому просить суд забезпечити участь представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми ВКЗ.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вх. №34654 від 18.12.2023) задоволено та призначено проведення підготовчого судового засідання на 19.12.2023 о 12:30 у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №922/2252/22 до судового розгляду по суті на 16.01.2024 об 11:40.
15.01.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано додаткові пояснення (вх. №1142), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.01.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 30.01.2024 о 10:30 на підставі статті 201, 216, 232-233 ГПК України.
Позивач у судове засідання з'явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити.
Відповідач у судове засідання з'явився, проти задоволення позовної заяви заперечив та просив суд відмовити у позові.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у судове засідання з'явилася, позовну заяву підтримала та просила суд задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.
На підставі рішення Правління Національного Банку України від 02.06.2022 № 261-рш/БТ "Про віднесення АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" 02.06.2022 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №383 "Про запровадження в АТ "Мегабанк" тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким в АТ "Мегабанк" запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "Мегабанк", визначені ст.ст. 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу запровадження тимчасової адміністрації управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків - Штогріній Ірині Вікторівні.
В подальшому, на підставі рішення Правлінням Національного Банку України від 21.07.2022 № 362-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Мегабанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 №506 "Про початок процедури ліквідації АТ "Мегабанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ "Мегабанк" з 22.07.2022 по 21.07.2025 та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Мегабанк" провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.
26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" (позивач, кредитодавець) та Приватним підприємством "Колома" (відповідач, позичальник) укладено кредитний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021 (кредитний договір).
Умовами пункту 1.1. кредитного договору передбачено, що банк надає позичальнику грошові кошти (відкриває невідновлювальну кредитну лінію) в розмірі 2400000,00 євро з конвертування кредитних коштів в національну валюту на строк з 26.11.2021 до 25.11.2021, на придбання нерухомого та рухомого майна, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити 4,8 % річних, на умовах та в порядку передбаченому умовами договору.
Пунктом 5.1. договору погоджено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється кредитодавцем з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком фактичної кількості днів у місяці (у році умовно 360 днів), процентної ставки, передбаченої п. 1.1. договору. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем, тобто враховується день надання кредиту і не нараховується день його погашення. (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360 днів").
Відповідно до Графіку повернення кредиту, що є додатком №1 до кредитного договору №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 погашення заборгованості за тілом кредиту розпочинається з 31.01.2023.
Позивач у позовній заяві зазначає, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі 2170000,00 євро. Станом на день подання позову у позичальника перед банком обліковується заборгованість за умовами укладеного кредитного договору у розмірі 702024,64 грн.
Матеріали справи також свідчать, що 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" (продавець) та Приватним підприємством "Колома" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., реєстровий №5785.
Пунктом 1.1. договору погоджено, що продавець передає покупцеві у власність нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) район, с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. №3-А, а саме: 1) нежитлові приміщення підвалу №114,115, 1-го поверху № І, 1-:-25, 93-:-98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху № 64-:-75, 77-:-92, 108-:-112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв. м., в нежитловій будівлі літ "А-3"; овочесховище літ. "В" площею 76,2 кв. м.; басейн літ. "Г" (об'єкт продажу 1). 2) нежитлове приміщення 1-го поверху № 99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв.м. (об'єкт продажу 2).
Умовами пункту 1.3. договору передбачено, що об'єкт продажу-1 належить продавцеві на праві приватної власності на підставі іпотечного договору № 58/2008-24/2009-20-114/2012-з-З-і, посвідченого 29.05.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. за реєстровим №2122. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.05.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. за реєстровим №2122. Державна реєстрація права власності за продавцем на об'єкт продажу-1 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 31.05.2018 державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого державним реєстратором 31.05.2018 р., номер запису про право власності 26402699, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 34347363220. Об'єкт продажу-2 належить продавцеві на праві приватної власності на підставі іпотечного договору №58/2008-24/2009-20-114/2012-з-3-і, посвідченого 29.05.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. за реєстровим №2122. Державна реєстрація права власності за продавцем на об'єкт продажу-2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 31.05.2018 державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко В.В. та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності., виданого державним реєстратором 31.05.2018 р., номер запису про право власності 26402896, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1563405263220.
Пунктом 2.1. договору визначено, що договірна ціна (вартість) об'єктів продажу визначена сторонами і є остаточною та складає 61223260,64 грн. без ПДВ згідно п. 197.12. ст. 197 ПК України.
Відповідно до пункту 2.5. договору балансова вартість об'єктів продажу, згідно довідки №09-10928, виданої продавцем від 26.11.2021 становить 61223260,64 грн. без ПДВ.
На підставі вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61875388 від 26.11.2021 та внесено запис про право власності №45297539 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Окрім того, 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" та Приватним підприємством "Колома" було укладено договір купівлі-продажу рухомого майна.
Пунктом 1.1. договору погоджено, що продавець передає у власність покупцю рухоме майно, згідно переліку, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3а, а покупець приймає у власність це майно, та зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах, визначених договором.
Відповідно до пункту 1.2. договору продавець гарантує, що майно зазначене у договорі, належить на праві власності продавцю. Майно, що відчужується за договором, набуто продавцем у власність 31.05.2018 р. на підставі акту приймання-передачі майна до договору про задоволення вимог заставодержателя від 31.05.2018 року.
Умовами пункту 2.1. договору визначено, що продаж всього майна здійснено за ціною 2097000,00 грн. без ПДВ (ПДВ не передбачено відповідно до п. 197.12 ст. 197 Податкового кодексу України), які покупець зобов'язується сплатити продавцю в день укладення договору за реквізитами: рахунок № НОМЕР_1 у АТ "Мегабанк", код ЄДРПОУ 09804119.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що балансова вартість майна становить 2097000,00 грн. без ПДВ (ПДВ не передбачено відповідно до п. 197.12. ст. 197 Податкового кодексу України) згідно бухгалтерської довідки продавця №09-10929 від 26.11.2021 р.
Відповідно до пункту 3.1., 3.2. договору продавець після підписання договору передає майно покупцю відповідно до акту приймання-передачі. Право власності на придбане майно переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі майна.
Відповідно до Акту приймання-передачі рухомого майна від 26.11.2021 до договору купівлі-продажу рухомого майна від 26.11.2021 продавець передав, а покупець прийняв відповідне рухоме майно.
Також, у якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" та Приватним підприємством "Колома" було укладено іпотечний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021-з від 26.11.2021, за яким в якості забезпечення виконання зобов'язань передано нежитлові приміщення підвалу №114,115, 1-го поверху №1, 1-:-25, 93-:98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху №65-:-75, 77-:-92, 108-:112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв.м., в нежитловій будівлі літ. "А-3"; овочесховище літ. "В", загальною площею 76,2 кв.м.; басейн літ. "Г" нежитлове приміщення 1-го поверху №99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв.м.
Крім того, у якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №20-08в/2021/ГД-03/2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" та Приватним підприємством "Колома" було укладено договір застави рухомого майна №20-08в/2021/ГД-03/2021-з-1 від 26.11.2021, за умовами якого в якості забезпечення виконання зобов'язань передано рухоме майно - прилад, меблі, інвентар в кількості 460 одиниць.
Відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Мегабанк" №51-та від 13.06.2022 проводилась перевірка ознак нікчемності правочинів.
Комісією з перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, та правочинів, вчинених (укладених) банком з пов'язаними особами та/або в інтересах пов'язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до запровадження тимчасової адміністрації було складено Акт №7 від 11.07.2022, відповідно до якого, укладені Акціонерним товариством "Мегабанк" з Приватним підприємством "Колома" правочини, а саме: 1) кредитний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021; 2) договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2021, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., реєстровий № 5785; 3) договір купівлі-продажу рухомого майна від 26.11.2021 мають ознаки нікчемності, визначені п. 3, 6 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Із вказаного вище Акту №7 від 11.07.2021 слідує, що позивач надав відповідачу кредитні кошти за договором №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 в сумі 2170000,00 євро, які конвертовано в гривню по курсу 30,40 грн./1 євро та направлені на придбання зазначеного майна банку відповідно умов договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що зважаючи на аналіз надходжень на поточний рахунок відповідача за період з 01.05.2021 по 25.12.2021, позивач приходить до висновку про неспроможність відповідача повернути борг за кредитним договором в повному обсязі за рахунок власних коштів. Зазначає, що погашення заборгованості за кредитним договором планувалось за рахунок доходу отриманого від діяльності готельно-ресторанного комплексу, про що зазначено в висновках Управління кредитування корпоративних клієнтів банку наданих під час розгляду питання можливості надання кредитних коштів на придбання майна банку.
Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що на момент укладення кредитного договору та договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна, за відповідачем перед позивачем рахувалась заборгованість за іншим кредитним договором №20-28/2018 від 26.06.2018 р. (строк повернення кредиту 22.06.2022, річна процентна ставка: 21% (ефективна ставка 23,51%), яка станом на 26.11.2021 становила 18875714,04 грн.
Позивач стверджує, що укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна мало стати наслідком збільшення активів банку в результаті надходження відповідної суми грошових коштів і, як наслідок, зміни структури банківського балансу в дохідній його частині. Разом з тим, позивач стверджує, що фактичне виконання договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна не призвело до настання зазначеного результату, оскільки сплата встановленої цими договорами ціни за рахунок реальних надходжень не проводилась, а відбулось за рахунок кредитних коштів виданих на пільгових умовах, з відстрочкою сплати тіла кредиту на 1 рік.
Разом з тим, зазначає, що проаналізувавши наведені правочини та проведені операції комісія дійшла до висновку, що продаж власного ліквідного нерухомого майна шляхом кредитування відповідача було здійснено з явним наданням переваг відповідачу та здійснено на шкоду інтересам банку.
На думку позивача, існуючі ознаки та обставини вчинення кредитного договору та договорів купівлі-продажу нерухомого майна вказують на те, що в результаті їх укладення фактично відбувалась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу (10 років), що може свідчити про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг та здійснення банком реалізації власних майнових активів з метою отримання сумнівних доходів в довгостроковій перспективі.
Крім того, позивач зазначає, що однією з ознак надання переваг є дата початку виплати кредиту - відповідно до графіку 31.01.2023, тобто через 13 місяців з моменту укладення кредитного договору. Тому, за твердженням позивача, реалізація банком власного ліквідного майна з виданого відповідачу кредиту на його купівлю на строк 10 років є не лише ризиковою операцією, а і змусило банк формувати резерви під даний кредит.
Позивач вважає, що вказані правочини, зокрема, кредитний договір, договори купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна, є нікчемними, оскільки мають ознаки нікчемності, визначені у ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема: 1) п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону - банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди; 2) п. 6 ч. 3 ст. 38 Закону - банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 3) п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону - банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
У зв'язку із вказаним, 19.07.2022 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про нікчемність правочинів №472-Та від 18.07.2022, в якому просив повернути у власність позивача нерухоме майно, що розташовано за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3а та яке було відчужене відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2021 р., що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., реєстровий №5785. Також, повернути у власність позивача рухоме майно, яке було відчужене на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна від 26.11.2021. Крім того, повернути кошти, що були отримані в наслідок укладення кредитного договору №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 у сумі 702024,64 грн.
Таким чином, позивач у позовній заяві наполягає, що відчуження майна банку за договором купівлі-продажу призвело до зменшення обсягу високоліквідних активів банку, порушення внаслідок цього нормативів діяльності банку, встановлених Національним банком України, повної неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами банку та до прийняття Правлінням АТ "Мегабанк" рішення №261-рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення від 21.07.2022 №362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Мегабанк".
Отже, позивач зазначає, що виявлення правочинів з ознаками нікчемності стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду з метою захисту порушених прав та інтересів банку, який перебуває в ліквідації, та їх поновлення в судовому порядку. Реальним поновленням порушеного права є відновлення права власності на майно, яке вибуло з володіння банку на підставі нікчемних правочинів.
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у поданих поясненнях підтримала доводи позивача та зазначила, що за наслідком запровадження в АТ "Мегабанк" тимчасової адміністрації та на виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 1.18 Розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" затверджених рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 р. №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 р. за №1581/21893, уповноваженою особою Фонду, наказом №51-та від 13.06.2022 було створено комісію з перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, та правочинів, вчинених (укладених) банком з пов'язаними особами та/або в інтересах пов'язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до запровадження тимчасової адміністрації.
Крім того, третя особа зазначила, що продаж позивачем власного ліквідного нерухомого майна шляхом кредитування відповідача було з наданням переваг відповідачу та здійснено на шкоду інтересам банку. Отже, на думку третьої особи, зважаючи на нікчемність вчинених правочинів та враховуючи те, що уповноваженою особою здійснюються заходи покладені на неї законодавством, третя особа підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечуючи проти позовних вимог у повному обсязі, відповідач зазначає, що єдиним документом на підтвердження висновку про нікчемність правочинів позивач вказує Акт №7 від 11.07.2022 складений Комісією з перевірки правочинів та в розділі 4 позовної заяви "Щодо перевірки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ознак нікчемності правочинів" дублює висновки цієї комісії. Вказує, що висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Відзначає, що твердження позивача про не ринковість угод не базується на законодавстві та не підтверджено доказами, оскільки умови укладених договорів не підпадають під критерії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як поточні не ринкові умови, а саме: прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів.
Так, відповідач звертає увагу, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором надано нежитлові приміщення підвалу № 114,115, 1-го поверху № І, 1-:-25,93-:-98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху № 64-:-75, 77-:-92, 108-:-112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв. м., в нежитловій будівлі літ "А-3"; овочесховище літ. "В", загальною площею 76,2 кв. м.; басейн літ. "Г"; нежитлове приміщення 1-го поверху №99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв. м. та рухоме майно - прилади, меблі, інвентар в кількості 460 одиниць, за рахунок якого банк має право задовольнити свою вимогу у повному обсязі. Умови іпотечного договору повністю кореспондуються з нормами Закону України "Про іпотеку".
Наголошує, що позивач, будучи банківською установою, не надав до суду для порівняння та доведення договори з іншими контрагентами, які б передбачали, що інші клієнти (позичальники) в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань надавали в забезпечення більше забезпечення по відношенню до кредитного зобов'язання, чим відповідач.
Відмічає, що відповідно до предметів договорів, відсутні умови щодо інших критеріїв: придбання в особи майна низької якості чи за завищеною ціною; здійснення інвестиції в цінні папери суб'єкта, яку банк не здійснив би в інше підприємство; оплата товарів і послуг, наданих особою за цінами, вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані.
Також, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що придбав у позивача майно по його балансовій вартості, за якою було відображено на балансі позивача, згідно ринкової вартості. Позивачем не надано до суду доказів того, що вказане майно могло б бути відчужено іншій особі за ціною вищою, ніж було продано відповідачу. Встановлена відповідачу процента ставка в кредитному договорі не є меншою за звичайні, а навіть більшою, що спростовує твердження позивача про нікчемність правочину. Для підтвердження, що відповідачу встановлено менший розмір відсотків та комісійних винагород ніж звичайні, позивачем не надано жодного доказу та кредитного договору з іншим клієнтом для порівняння.
Звертає увагу, що іпотечний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021-з від 26.11.2021 та договір застави рухомого майна №20-08в/2021/ГД-03/2021-з-1 від 26.11.2021 про які позивач згадує у позовній заяві, позивачем не визнаються нікчемними. Відтак, відповідач зазначає, що позивач протирічить власній позиції щодо визнання деяких правочинів, укладених від 26.11.2021 між АТ "Мегабанк" та ПП "Колома", як такі, які мають ознаки нікчемності, передбачені пунктами 3, 6, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а деякі не мають таких ознак, хоча всі правочини пов'язані між собою.
Щодо укладення правочинів в інтересах пов'язаних з банком осіб, відповідач звертає увагу, що надане позивачем до матеріалів справи Рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком прийнято 07.04.2022, в той же час як відповідні правочини укладені між позивачем та відповідачем 26.11.2021. При цьому сам факт визнання особи пов'язаною із банком не є підставою для визнання будь-якого укладеного з такою особою договору нікчемним.
Крім того, зазначає, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказаними твердження про те, що умови кредитного договору укладеного з відповідачем передбачають надання переваг (пільг), прямо не встановлених для відповідача законодавством чи внутрішніми документами банку. Звертає увагу, що кредитування відбулося на ринкових умовах. Зобов'язання за кредитним договором забезпеченні іпотечним договором, що спростовує твердження позивача про вчинення правочинів на шкоду банку. Відсутність інших покупців на майно та доказів заінтересованості інших осіб у його придбанні додатково спростовує посилання позивача щодо надання переваг саме відповідачу у придбанні такого майна.
Разом з тим, звертає увагу, що позов про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію не відповідає положенням статті 216 ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Тобто, відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Предметом спору в цій справі є застосування наслідків нікчемності правочинів, що укладені між Акціонерним товариство "Мегабанк" та Приватним підприємством "Колома", на підставі статті 216 ЦК України.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.
Частинами 2, 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлено, що протягом дії тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації Фонд здійснює перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, а правочинів, вчинених (укладених) банком з пов'язаними особами та/або в інтересах пов'язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до дня запровадження тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або процедури ліквідації банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 5 статті 216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Згідно із частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини банку, у тому числі укладені з пов'язаними з банком особами, в якому Фондом здійснюється тимчасова адміністрація та/або процедура ліквідації, є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди; 4) банк здійснив оплату кредитору або виконав вимоги кредитора, строк яких на дату виконання правочину не настав, що спричиняє або може спричинити надання переваг одному кредитору перед іншими в частині задоволення вимог, або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк узяв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо), умови якого передбачають платіж чи передачу майна банку як забезпечення виконання грошових вимог до банку та/або зобов'язань третіх осіб, у порядку, іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення; 8) банк уклав правочин з пов'язаною з банком особою або в інтересах пов'язаної з банком особи, або на користь пов'язаної з банком особи з порушенням вимог законодавства, у тому числі недійсність якого встановлена частиною шостою статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 9) банк уклав (переоформив) правочини, що призвели до збільшення витрат, понесених Фондом у зв'язку із здійсненням тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації банку, з порушенням норм законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позову Акціонерним товариством "Мегабанк" зазначено, що кредитний договір, договори купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна, є нікчемними, оскільки мають ознаки нікчемності, визначені у частині 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема:
1) пункт 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди;
2) пункт 6 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
3) пункт 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Для оцінки нікчемності договорів відповідно до пункту 3 та 6 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слід встановити, зокрема, чи укладені спірні правочини на умовах, які не є поточними ринковими умовами, чи укладені правочини на умовах, які передбачають надання переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Згідно пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" поточними ринковими умовами не вважаються: прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів; придбання в особи майна низької якості чи за завищеною ціною; здійснення інвестиції в цінні папери суб'єкта, яку банк не здійснив би в інше підприємство; оплата товарів і послуг, наданих особою за цінами, вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані; продаж особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі; нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком особам, які є меншими, ніж звичайні; нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від осіб, які є більшими, ніж звичайні.
Матеріалами справи підтверджено, що 26.11.2021 між АТ "Мегабанк" та Приватним підприємством "Колома" укладено кредитний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021, умовами пункту 1.1. якого передбачено, що банк надає позичальнику грошові кошти (відкриває невідновлювальну кредитну лінію) в розмірі 2400000,00 євро з конвертування кредитних коштів в національну валюту на строк з 26.11.2021 до 25.11.2021, на придбання нерухомого та рухомого майна, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити 4,8 % річних, на умовах та в порядку передбаченому умовами договору.
Також, 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" та Приватним підприємством "Колома" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., реєстровий № 5785, умовами пункту 1.1. якого передбачено, що продавець передає покупцеві у власність нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1) нежитлові приміщення підвалу №114,115, 1-го поверху № І, 1-:-25, 93-:-98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху № 64-:-75, 77-:-92, 108-:-112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв. м., в нежитловій будівлі літ "А-3"; овочесховище літ. "В" площею 76,2 кв. м.; басейн літ. "Г" (об'єкт продажу 1). 2) нежитлове приміщення 1-го поверху № 99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв.м. (об'єкт продажу 2).
Пунктом 2.1. договору погоджено, що договірна ціна (вартість) об'єктів продажу визначена сторонами і є остаточною та складає 61223260,64 грн. без ПДВ згідно п. 197.12. ст. 197 ПК України.
Відповідно до пункту 2.5. договору балансова вартість об'єктів продажу, згідно довідки №09-10928, виданої продавцем від 26.11.2021 становить 61223260,64 грн. без ПДВ.
Водночас, 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" та Приватним підприємством "Колома" було укладено договір купівлі-продажу рухомого майна, пунктом 1.1. якого погоджено, що продавець передає у власність покупцю рухоме майно, згідно переліку, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3а, а покупець приймає у власність це майно, та зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах, визначених договором.
Згідно з пунктом 2.1. договору продаж всього майна здійснено за ціною 2097000,00 грн. без ПДВ (ПДВ не передбачено відповідно до п. 197.12 ст. 197 Податкового кодексу України), які покупець зобов'язується сплатити продавцю в день укладення договору за реквізитами: рахунок № НОМЕР_1 у АТ "Мегабанк", код ЄДРПОУ 09804119.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що балансова вартість майна становить 2097000,00 грн. без ПДВ (ПДВ не передбачено відповідно до п. 197.12. ст. 197 Податкового кодексу України) згідно бухгалтерської довідки продавця №09-10929 від 26.11.2021 р.
Матеріали справи також свідчать, що на підтвердження відповідності ринковій вартості майна, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3-А, АТ "Мегабанк" надано Звіт про незалежну оцінку майна. Дата оцінки: 04.11.2021. Мета оцінки: визначення вартості майна для прийняття управлінських рішень. Вид вартості, що оцінюється: ринкова вартість. Виконано суб'єктом оціночної діяльності ПП "АС ТЕРРА" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності 967/20 від 05.11.2020, виданий ФДМУ). Так, вартість нерухомого майна: нежитлових приміщень підвалу №114, 115, 1-го поверху № І, 1-:-25, 93-:-98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху №64-:-75, 77-:-92, 108-:-112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв. м., в нежитловій будівлі літ "А-3"; овочесховище літ. "В" площею 76,2 кв. м.; басейн літ. "Г", загальною площею 1807,4 кв.м., нежитлове приміщення 1-го поверху № 99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с.Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3-А складає 61221750,00 грн. без ПДВ. Вартість рухомого майна - приладів, меблів, інвентаря в кількості 460 одиниць складає 2096950,00 грн. без ПДВ.
Отже, слід дійти висновку, що купівлю-продаж рухомого та нерухомого майна вчинено позивачем та відповідачем по балансовій вартості цього майна, за якою воно відображено в балансі АТ "Мегабанк" та відповідає ринковій вартості відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна від 04.11.2021, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ПП "АС ТЕРРА", що спростовує твердження позивача про те, що договори купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна мають ознаки нікчемності. При цьому позивачем не надано до суду доказів про наявність можливості продажу вказаного майна за вищою вартістю іншій особі.
Щодо процентної ставки за кредитом, то умовами кредитного договору №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 передбачено видачу кредитних грошових коштів в розмірі 2400000,00 євро з конвертування кредитних коштів в національну валюту на строк з 26.11.2021 до 25.11.2021 на придбання нерухомого та рухомого майна зі сплатою 4,8% річних.
Водночас згідно офіційної кредитної та фінансової статистики Національного банку України процентна ставка за кредитами нефінансових корпорацій в євро становила: в жовтні 2021 року - 4,4%, в листопаді 2021 року - 4,2%.
Зважаючи на викладене, процентна ставка за кредитним договором №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 в розмірі 4,8% річних є такою, що перевищує середньозважену ставку за кредитами, виданим нефінансовим корпораціям в євро в листопаді 2021 року.
Отже, Приватне підприємство "Колома" отримало кредит на ринкових умовах і в даному випадку відсутні підстави вважати, що Акціонерне товариство "Мегабанк" під час укладання кредитного договору передбачило процентну ставку, яка була б меншою ніж звичайна, що також спростовує твердження позивача про наявність ознак нікчемності правочину.
Крім того, викладений в Акті №7 від 11.07.2022 р. та зазначений позивачем висновок про те, що існуючі ознаки та обставини вчинення договорів вказують, що в результаті їх укладення відбулась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу, що свідчить про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг, є таким, що прямо суперечить матеріалам справи та обґрунтованим висновкам суду про ринковість умов укладених правочинів.
Крім того, відсутність інших покупців на майно та доказів заінтересованості інших осіб у його придбанні в матеріалах даної справи також спростовує посилання позивача щодо надання переваг саме відповідачу у придбанні вищевказаного майна.
Слід також зазначити, що зобов'язання за кредитним договором забезпечені іпотечним договором №20-08в/2021/ГД-03/2021-з від 26.11.2021 та договором застави рухомого майна №20-08в/2021/ГД-03/2021-з-1 від 26.11.2021, що містять деталізований розділ 5 "Звернення стягнення на предмет іпотеки. Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя", "Звернення стягнення на предмет застави" та передбачають можливість банку звернути стягнення на предмет іпотеки/застави і задовольнити своїх вимоги за рахунок предмету іпотеки/застави, незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у разі невиконання або неналежного виконання.
Отже, суд зауважує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що кредитний договір, договори купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна не відповідають поточним ринковим умовам або останні є такими, що передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Суд також констатує, що позивачем не наведено обґрунтувань, не доведено обставин, не зазначено фактів та не надано доказів того, що умови кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачають надання відповідачу переваг (пільг), яких саме переваг/пільг, в порівнянні з ким/чим у Приватного підприємства "Колома" є переваги/пільги, а також не наведено причинно-наслідкового зв'язку, як укладення спірного договору могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання грошових зобов'язань перед іншими клієнтами банку.
Разом з тим, суд критично ставиться до твердження позивача про наявність підстав для визнання нікчемними договорів, укладених з пов'язаною особою банку, посилаючись на рішення Національного банку України від 11.04.2022 р.
Відповідно до Положення про визнання пов'язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України №315 від 12.05.2015 розділом ІІ главою 1 щодо визначення пов'язаних з банком осіб пунктом 1 передбачено, що банк визначає пов'язаних із банком осіб відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та з урахуванням цього Положення. Особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті Закону. У відповідності до Положення затвердженого постановою Правління Національного банку України №315 від 12.05.2015р. розділом ІІ главою 2 пунктом 2 визначено, що Рішення Національного банку про визначення особи пов'язаною з банком набирає чинності з дня, наступного за днем його прийняття.
Із матеріалів справи убачається, що відповідне рішення Національного банку України про визнання особи пов'язаною з банком прийнято 11.04.2022 р., однак відповідні правочини укладені між сторонами 26.11.2021 р.
В той же час, сам факт визнання особи пов'язаною із банком не є підставою для визнання укладеного з такою особою договору нікчемним. Так, пунктом 3 та 8 частини 3 статті 38 Законом №4452-VІ визначено, що правочини банку, у тому числі укладені з пов'язаними з банком особами, в якому Фондом здійснюється тимчасова адміністрація та/або процедура ліквідації, є нікчемними з таких підстав: 3) банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди, 8) банк уклав правочин з пов'язаною з банком особою або в інтересах пов'язаної з банком особи, або на користь пов'язаної з банком особи з порушенням вимог законодавства, у тому числі недійсність якого встановлена частиною шостою статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність.
Також, не знаходять свого доказового підтвердження доводи позивача про те, що відчуження майна банку за договором купівлі-продажу призвело до ще більшого зменшення обсягу високоліквідних активів банку, порушення внаслідок цього нормативів діяльності банку, встановлених Національним банком України, до повної неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами банку та як наслідок до прийняття Правлінням Національного Банку України 02.06.2022 рішення №261-рш/БТ "Про віднесення АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення від 21.07.2022 №362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Мегабанк".
Приймаючи до уваги вищевикладене, Акціонерним товариством "Мегабанк" не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76-77 ГПК України фактів, які би свідчили про нікчемність кредитного договору, договорів купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна з підстав, передбачених п.п. 3, 6, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
В силу положень статті 55 Конституції України звернення до суду з позовом, незалежно від його обґрунтованості, є суб'єктивним правом особи, що є проявом конституційного принципу забезпечення доступу до правосуддя.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Як вже зазначалось вище, Акціонерне товариство "Мегабанк" звернулось до суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Колома" про застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61875388 від 26.11.2021, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за Приватним підприємством "Колома" та проведення державної реєстрації набутого права власності за Акціонерним товариством "Мегабанк" на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу №114, 115, 1-го поверху №1, 1-:-25, 93-:-98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху №64-:-75, 77-:-92, 108-:-112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв.м., в нежитловій будівлі літ "А-3"; овочесховище літ. "В" площею 76,2 кв.м.; басейн літ. "Г", нежитлове приміщення 1-го поверху №99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв. м., що розташоване за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3-А.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З огляду на вказане, суд зазначає, що в силу положень статтей 215-216 ЦК України у разі нікчемності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Отже, скасування рішень про державну реєстрацію є самостійним способом захисту права, та є відмінним від заявленої позивачем вимоги про застосування наслідків нікчемності правочинів, відмінним є і правове регулювання таких спорів.
За вказаних обставин, позов про застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом скасування рішень про державну реєстрацію не відповідає положенням статті 216 ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28.09.2022 у справі №911/1232/21.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, покладає витрати зі сплати судового збору на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "09" лютого 2024 р.
Суддя Г.І. Сальнікова