Справа № 464/5107/23
пр.№ 2/464/253/24
(заочне)
09.02.2024 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,
секретаря судового засідання - Андрушко Н.М.,
за участі: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просить стягнути грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в лютому 2022 року ОСОБА_3 звернувся з проханням позичити грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн. терміном на один місяць для ремонту квартири, на що позивач погодився за умови написання відповідної розписки. Таким чином, 15.02.2022 відповідач у присутності двох свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 написав розписку, відповідно до якої взяв на себе зобов'язання повернути позивачу грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн. не пізніше 15.03.2022, після чого отримав зазначену суму. Однак, свої зобов'язання за розпискою ОСОБА_3 у визначений строк не виконав, у зв'язку із чим, ОСОБА_1 20.06.2023 скерував на адресу відповідача вимогу від 19.06.2023 з пропозицією повернути борг протягом 30 днів, тобто до 20.07.2023. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповідного реагування, грошових коштів в добровільному порядку не повернув, а тому позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн. в судовому порядку.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04.08.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 24.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 28.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 08.02.2024 постановлено здійснювати заочний розгляд справи.
Позивач ОСОБА_1 , допитаний в судовому засіданні як свідок, пояснив суду, що на момент позики знав ОСОБА_3 близько 2-3 років. Оскільки вони товаришували, погодився позичити грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн., однак лише за наявності відповідної розписки, укладеної в присутності свідків. Так, передав йому вказану суму, а відповідач, в свою чергу, отримав гроші та написав відповідну розписку та зобов'язався повернути кошти протягом одного місяця. До теперішнього часу ОСОБА_3 свого зобов'язання не виконав, грошей не повернув. Також зазначив, що після позики коштів, відповідач почав уникати з ним спілкування, в подальшому перестав взагалі виходити з ним на зв'язок, на будь-які спроби чи прохання в добровільному порядку повернути кошти не реагував. У зв'язку із чим просив суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача кошти у розмірі 500 000,00 грн., які були передані відповідно до розписки від 15.02.2022.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав, просив такий задовольнити в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_4 надав покази про те, що є начальником фірми, де працювали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Так, позивач прийшов до нього та повідомив про намір позичити кошти у розмірі 500 000,00 грн. ОСОБА_3 , на що останній застеріг його, оскільки сума є значною, проте порадив передавати кошти за умови надання ОСОБА_3 відповідної розписки за участі двох свідків. Таким чином, ОСОБА_4 попросив товариша ОСОБА_5 бути свідком під час укладення розписки. Зазначив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у машині в момент передачі коштів та написання розписки. Пояснив, що позивач надав ОСОБА_3 кошти у розмірі 500 000,00 грн., останній їх отримав та перерахував та написав відповідну розписку, в якій зобов'язався повернути позику протягом місяця, що засвідчили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підписами. Факт порушення відповідачем зобов'язання відомий йому зі слів позивача, оскільки ОСОБА_3 звільнився, не запитував у нього щодо повернення боргу, на разі йому не відомо де він перебуває, догадується, що останній може перебувати закордоном.
Свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що є товаришем ОСОБА_4 , який попросив його бути присутнім при передачі коштів ОСОБА_1 ОСОБА_3 , на що він погодився. Підтвердив, що перебував у машині з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у момент передачі грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн. ОСОБА_1 ОСОБА_3 , а також засвідчив вказаний факт та написання ОСОБА_3 розписки своїм підписом.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.
Заслухавши пояснення представника позивача, покази позивача, свідків, оглянувши матеріали справи, таким чином з'ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Судом встановлено наступне.
15.02.2022 відповідач ОСОБА_3 склав розписку, за якою зобов'язався повернути ОСОБА_1 грошові кошти (позику) у розмірі 500 000,00 грн. до 15.03.2022.
Факт отримання ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн. підтверджується розпискою, що засвідчено підписами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Отже, розписка від 15.02.2022 підтверджує укладення між сторонами договору позики та отримання ОСОБА_3 у ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн. із зобов'язання повернути такі кошти у певний строк, а саме до 15.03.2022.
Встановлено, що ОСОБА_3 зобов'язання за договором позики у строк, погоджений сторонами, не виконав.
20.06.2023 позивач скерував на адресу відповідача вимогу про повернення коштів в добровільному порядку, однак така залишена без відповідного реагування.
За таких обставин суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини позики, засвідчені правочином, укладеним у письмовій формі (розписка), оскільки ОСОБА_1 15.02.2022 передав, а ОСОБА_3 цього ж дня отримав, грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн., у зв'язку із чим в останнього виникли зобов'язання, встановлені договором та законом, з повернення вищевказаних грошей.
Зважаючи на те, що в розписці вказано термін виконання зобов'язання, суд подані позивачем докази, а саме письмову вимогу та документи, пов'язані з її направленням, розцінює як спосіб захисту останнім своїх прав через невиконання відповідачем зобов'язань, а не як дату пред'явлення вимоги про повернення коштів, з якої слід обчислювати момент виникнення зобов'язання у відповідача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до умов договору позичальником є відповідач ОСОБА_3 , який не виконав свої зобов'язання за договором позики, що є юридичним актом, доказів протилежного суду не надав, у зв'язку суд приходить до висновку, що позивач довів обставини, викладені у позові, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 500 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання судових витрат, суд, беручи до уваги задоволення позовних вимог, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 5 000,00 грн.
На підставі ст. ст. 16, 207, 526, 530, 610, 626, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141 ЦПК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-283, 289, 353-355 ЦПК України, суд,
ухвалив :
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 лютого 2024 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуюча Сабара Л.В.