79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.02.2024 Справа № 914/3550/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту», м. Львів
про стягнення 113 236,18 грн
за участю представників: не викликалися
Обставини розгляду справи.
04.12.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту», м. Львів про стягнення 113 236,18 грн.
Ухвалою від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Ухвалою суду від 05.12.2023, зокрема, було встановлено відповідачу для подання відзиву на позов строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
19.12.2023 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №31098/23 від 19.12.2023).
26.12.2023 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України» надійшла відповідь на відзив (вх. №31457/23 від 26.12.2023).
12.01.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» надійшов письмові заперечення (вх. №1131/24 від 12.01.2024).
Отже, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 17.12.2022 було укладено договір №4600006958 на закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), відповідно до якого відповідач зобов'язався у визначений договором строк передати у власність позивача, а позивач приймати та оплачувати товар. У зв'язку із простроченням поставки товару, відповідачу нараховано пеню в сумі 56 807,76 грн, штраф в сумі 56 428,42 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 113 236,18 грн.
У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву та запереченнях відповідач зазначив, що згідно умов договору першим днем поставки товару є 28.12.2022, а останнім днем поставки товару є 28.03.2023. Таким чином, першим днем прострочення є 29.03.2023. Водночас, товар згідно накладної №75 від 20.04.2023 прибув до розвантаження 24.04.2023, згідно накладної №77 від 28.04.2023 - 28.04.2023. З огляду на наведене, пеню за прострочення поставки товару згідно накладної №75 від 20.04.2023 слід нараховувати з 29.03.2023 по 23.04.2023 (яка після перерахунку має становити 25 479,72 грн), згідно накладної №77 від 28.04.2023 - з 29.03.2023 по 27.04.2023 (яка після перерахунку має становити 24 183,61 грн), штраф нарахуванню не підлягає, оскільки прострочення не перевищило 30 календарних днів.
Додатково зазначив, що оскільки договір виконано в повному обсязі, прострочення є незначним, позивачу не було заподіяно збитки внаслідок прострочення відповідачем зобов'язання з постачання товару згідно договору, просив зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
27.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» (постачальник) було укладено договір №4600006958 від про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів).
За цим договором постачальник (відповідач) зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця (позивача) формений одяг (костюм зварника зимовий) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку № 1 до цього договору (далі - специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1. договору).
Згідно п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.
Пунктом 3.1. договору визначено загальну ціну договору, яка становить 1 794 012,78 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.
Згідно специфікації строки поставки товарів зазначаються кількістю календарних днів та становлять - 90 календарних днів з дати укладення договору.
Пунктом 6.3.1. договору встановлено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором.
Згідно видаткової накладної №75 від 20.04.2023 відповідачем передано позивачу товар на суму 970 989,36 грн.
27.04.2023 позивачем складено акт приймання товарів за кількістю та якістю №1068, поставлених згідно видаткової накладної №75 від 20.04.2023.
Згідно видаткової накладної №77 від 28.04.2023 відповідачем передано позивачу товар на суму 806 120,28 грн.
01.05.2023 позивачем складено акт приймання товарів за кількістю та якістю №1067, поставлених згідно видаткової накладної №77 від 28.04.2023.
Згідно з пунктом 5.7. договору, приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів.
Відповідно до пункту 5.8. договору датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.16. цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі передбачених пунктом 5.8. договору документів.
Пунктом 5.16.1 договору передбачено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю.
Згідно п.5. 6. договору приймання покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару вимогам цього договору та положенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості №п-6, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості №п-7, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966, що застосовуються до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим договором.
Покупець в односторонньому порядку підписує акт приймання товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим договором. У випадку участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується обома сторонами цього договору (п. 5.16.2. договору).
Пунктом 5.17. договору встановлено, що неналежне оформлення постачальником документів, зазначених в п. 5.8. цього договору, або відсутність хоча б одного із цих документів, або невиконання чи неналежне виконання інших вимог цього договору вважається простроченням постачальника, до усунення якого покупець має право відстрочити виконання своїх зобов'язань з оплати товарів.
Відповідно до п. 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Згідно з пунктом 7.4. договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.
14.07.2023 позивачем було надіслано відповідачу претензію за вих. №ТОВВИХ-23-9498 від 13.07.2023 про оплату сплату штрафних санкцій. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо поставки товару у строк, визначений договором, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 56 807,76 грн пені, 56 428,42 грн штрафу.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З врахуванням цих положень, п. 7.4. договору, позивачем за прострочення поставки товару згідно накладної №75 від 20.04.2023 за період часу з 28.12.2022 по 27.04.2023 нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 29 399,67 грн, за прострочення поставки товару згідно накладної №77 від 28.04.2023 за період часу з 28.12.2022 по 30.04.2023 нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 27 408,09 грн, а також за прострочення поставки товарів понад 30 календарних днів додатково штраф в сумі 56 428,42 грн.
Судом перевірено розрахунок пені і штрафу згідно п. 7.4. договору та встановлено, що такі нараховано правильно, а тому, зважаючи на прострочення відповідачем зобов'язання щодо поставки товару у визначений договором строк, вимоги щодо їх стягнення є обгрунтованими.
Доводи відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони узгодили істотні умови договору, надали визначеної законом форми, під час укладення вищевказаного договору жодних розбіжностей щодо умов договору у сторін не виникало.
З огляду на наведене, умови договору у відповідності до ст. 629 ЦК України є для сторін цього договору обов'язковими для виконання.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Водночас, відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Судом встановлено, що згідно специфікації строки поставки товарів зазначаються кількістю календарних днів та становлять 90 календарних днів з дати укладення договору.
З огляду на те, що договір було укладено сторонами 27.12.2022, поставка товару мала бути здійснена у строк з 28.12.2022 по 27.03.2023 включно, що становить 90 календарних днів з дати укладення договору. Таким чином, прострочення договору щодо поставки товару виникло з 28.03.2023. Вказана дата і зазначена позивачем, з якої здійснюється нарахування пені.
Водночас, сторони у договорі погодили, що приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів.
Відповідно до пункту 5.8. договору датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.16. цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі передбачених пунктом 5.8. договору документів.
Пунктом 5.16.1. договору передбачено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що вказані вище положення договору були визнані у судовому порядку недійсними.
Як встановлено судом, 27.04.2023 позивачем складено акт приймання товарів за кількістю та якістю №1068, поставлених згідно видаткової накладної №75 від 20.04.2023. 01.05.2023 позивачем складено акт приймання товарів за кількістю та якістю №1067, поставлених згідно видаткової накладної №77 від 28.04.2023.
Таким чином, з огляду на умови договору, здійснення поставки товару було завершено складенням 27.04.2023 та 01.05.2023 актів приймання товарів за кількістю та якістю №1068 та №1067 відповідно.
Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 50%.
Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача щодо такого зменшення.
Щодо наведених відповідачем доводів про зменшення штрафних санкцій суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач, уклавши договір закупівлі, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню та штраф.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Як зазначалося вище, згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.10 постанови №14 від 17.12.2013 роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Верховний Суд в постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19 зазначив, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відповідачем доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань перед позивачем, не подано, в матеріалах справи такі відсутні.
Враховуючи наведене, з огляду на те, відповідачем допущено прострочення виконання своїх зобов'язань, розмір санкцій не є значним, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені та штрафу, а тому в задоволенні клопотання про зменшення пені та штрафу слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 56 807,76 грн пені, 56 428,42 грн штрафу.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту», м. Львів, вул. Городоцька, буд. 162 (ідентифікаційний код 42513220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України», м. Київ, вул. Любомира Гузара, буд. 44 (ідентифікаційний код 42795490) 56 807,76 грн пені, 56 428,42 грн штрафу, 2 684,00 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 05.02.2024.
Суддя Мазовіта А.Б.