вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.02.2024р. Справа № 216/68/18
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР», м. Кривий Ріг
До: гр. ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг
Про: стягнення 18 109,47грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
ТОВ «Сітісервіс-КР» (позивач) в січні 2018р. звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до гр. ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 18 109,47грн. (в т.ч.: 15 115,04грн. - основна заборгованість; 2 447,08грн. - інфляційні збитки та 547,35грн. - 3% річних) заборгованості за житлово-комунальні послуги (послуги з утримання будинку та прибудинкової території ) за періодз01.01.15р. до 01.12.17 р.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25.05.23р. позовні вимоги задоволено, стягнуто з гр. ОСОБА_1 (відповідач) на користь ТОВ «Сітісервіс-КР» (позивач): 15 115 ,04 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги (утримання будинку та прибудинкової території) , 2 447,08 грн. - інфляційних збитків, - 547 ,35 грн. - 3% річних та 1 600,00 грн. - витрат на сплату судового збору.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.09.23 р. скасовано вищезазначене рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25.05.23р., провадження у справі закрито у зв'язку із порушенням районним судом під час ухвалення цього рішення судової юрисдикції (оскільки судом не було враховано , що відповідач використовував приміщення для здійснення підприємницької діяльності). Тому апеляційний суд дійшов до висновку про те , що ця справа не підвідомча районному суду, а повинна розглядатися господарським судом.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30.10.23р. задоволено заяву ТОВ «Сітісервіс-КР» про передачу справи за встановленою юрисдикцією та передано справу за позовом ТОВ «Сітісервіс-КР» до гр. ОСОБА_1 за встановленою юрисдикцією до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.
Ухвалою господарського суду від 22.01.23р. відкрито провадження у справі №216/68/18 та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в ній документами.
Гр. ОСОБА_1 (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином на адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями, направленими на адресу відповідача та отриманим ним 30.11.23р. Окрім того, про обізнаність відповідача про розгляд цієї справи в господарському суді Дніпропетровської області свідчить також заява самого ОСОБА_1 на адресу суду від 13.12.23 р. ; додатково господарський суд враховує, що на протязі розгляду справи в районному суді повноважний представник відповідача неодноразово знайомився з матеріалами справи та отримував в суді копію позовної заяви і додані до неї матеріали. Під час розгляду справи в господарському суді позивач нової позовної заяви не надавав - отже відповідачу було достеменно відомо про зміст позовних вимог, які залишилися незмінними , починаючи з січня 2018 р. Також слід зазначити, що відповідач мав можливість повторно ознайомитися з матеріалами справи вже під час її перебування та розгляду в господарському суді , але не скористався своїм правом .
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Гр. ОСОБА_1 (відповідач) з 31.12.12р. є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ( що підтверджується довідкою Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» №181188 від 04.09.20р. , договором купівлі-продажу, копією реєстраційного посвідченням від 15.01.03р. ) та не спростовується відповідачем.
Як зазначає позивач, починаючи з 01.01.15р. ТОВ «Сітісервіс- КР» виконує функції управителя багатоквартирними будинками Металургійного (до перейменування Дзержинського) району в м. Кривому Розі . На підставі договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд по житловим будинкам Дзержинського району м. Кривого Рогу від 27.12.13р. ( укладеного між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради (замовник) та ТОВ «Сітісервіс-КР» (управитель) , позивач наділений функціями з управління та надання послуг з утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості. Замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.(п.1.1) Договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом 1 року. Функції з управління та надання послуг з утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях розпочинають здійснювати з 01.04.14р. Цей договір може бути пролонговано за згодою сторін на той самий термін. Якщо одна із сторін має намір розірвати договір, вона повинна попередити про свій намір не менш як за місяць до його розірвання (п. 4.1) Договір припиняє свою дію у випадку підписання нового договору, який відповідає новим нормативним актам і Законам України (п.4.4) У разі припинення дії цього договору об'єкт передається замовникові із складанням акту прийняття-передачі (п.6.6)
Відповідно до переліку житлових будинків Металургійного (до перейменування Дзержинського), будинок за адресою: просп. Металургів, буд. 20 також обслуговуються ТОВ «Сітісервіс-КР». Таким чином, позивач є суб'єктом господарської діяльності, який здійснює надання населенню за плату житлово-комунальних послуг, є управителем частини будинків Дзержинського (Металургійного) району м. Кривого Рогу та надає мешканцям району послуги з утримання будинків і прибудинкової території, в тому числі за адресою: АДРЕСА_2 .
Звертаючись з позовною заявою, позивач вказує на те, що ТОВ «Сітісервіс-КР» надано відповідачу послуги з утримання будинку і прибудинкової території у період з січня 2015р. по грудень 2017р. на загальну суму 15 115,04грн. На підтвердження факту надання відповідачу послуг на вказану суму позивач додав до матеріалів справи рахунки, які містять кількість, ціну та вартість наданих послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, інформацією про витрати на утримання будинку 20 по проспекту Металургів, а також акти здачі-прийняття робіт з січня 2015р. по грудень 2017р., акти виконаних робіт, наряди-завдання, акти надання послуг підрядними організаціями, акти проведення дератизації та дезінсекції та т.інш.
Крім того, в відповідності до п.2.3. Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структури цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обслуговування її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальної громади, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №390 30.07.2012року, помісячна інформація про виконані роботи із зазначенням назви послуги, об'ємів та вартості робіт опублікована на сайті Криворізького ресурсного центру, який є офіційним інформаційним ресурсом м. Кривого Рогу.
Позивач звертався до відповідача з претензією №1471 від 20.09.23р., в якій просив сплатити наявну заборгованість за спірний період. Вказана претензія залишена відповідачем без виконання.
Таким чином, несплата відповідачем грошових коштів у розмірі 15 115,04грн. за надані йому послуги у період з 01.01.15р. по 01.12.17р. стала причиною виникнення даного спору.
Відповідно до положень статей 13, 41 Конституції України, статей 11, 319 Цивільного кодексу України обов'язок власника (житлового чи нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку щодо утримання належного йому майна виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України “Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 №1875-ІV, який діяв у період спірних правовідносин та втратив чинність 01.05.2019 та Законом України “Про житлово-комунальні послуги” від №2189-VІІІ від 09.11.2017, який відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 1 травня 2019 року.
Відповідно до статті 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. За змістом п.6 ч.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов'язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Позивач звернувся до відповідача про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги щодо витрат на утримання будинку, що перебуває на балансі відповідача, за адресою: м. Кривий Ріг, м. Кривий Ріг, просп. Металургів, буд. 20 і належні умови експлуатації та утримання якого повинен забезпечити саме відповідач.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, затвердження порядків формування тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування.
До повноважень органів місцевого самоврядування належать, окрім іншого, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону (пункт 2 частини третьої статті 4 Закону).
Частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
За приписами частини першої статті 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною першою статті 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
За змістом частини першої статті цього 16 Закону надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно.
Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг при підтвердженні факту їх надання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично надані послуги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).
Так, незважаючи на відсутність договору між ТОВ «Сітісервіс-КР» та гр. ОСОБА_1 , вони фактично є виконавцем та споживачем житлово-комунальних послуг щодо утримання нежитлового приміщення та прибудинкової території, тому відповідач не може бути звільненим від обов'язку їх оплати.
Відповідно до частини 2 статті 23 цього Закону власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю.
За змістом статті 24 цього Закону балансоутримувач має право (серед іншого): здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом.
Балансоутримувач зобов'язаний (серед іншого): утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. Наказом № 76 від 17.05.2005 року «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових території» визначено поняття балансоутримувач - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону №1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 1875-IV та пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2189-VIII споживач житлово-комунальної послуги має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-IV та пунктом 5 частини другої статті 7 Закону №2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством (частини 1, 2 статті 32 Закону № 1875-IV).
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону №2189-VIII).
Відтак, згідно із зазначеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 01.01.15р. по 01.01.17р. були надані послуги відповідачу з утримання будинку, споруд і прибудинкової території за адресою: м. Кривий Ріг , просп. Металургів, буд. 20, прим. 31 на загальну суму 15 115,04 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем. Факт здійснення відповідачем в цьому приміщенні саме господарської діяльності підтверджується наявним у справі доказами та не спростовується, а навпаки покладено відповідачем в основу своєї апеляційної скарги на вищенаведене рішення районного суду.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 21.11.15р. по 01.12.17р. у розмірі 547,35грн. та інфляційних втрат вказаний період у розмірі 2 447,08грн. Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки здійснені позивачем правильно.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з відповідача - гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» (50008, м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського, 34А, офіс 3, код ЄДРПОУ 38788964): 15 115,04грн. - заборгованості; 2 447,08грн. - інфляційних втрат , 547,35грн. - 3% річних та 1 600,00грн. - витрат на сплату судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 09.02.24р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.