27.11.07р. Справа № 39/814-07
За позовом Фізичної особи - підприємця Чайко Володимира Олексійовича, м. Кривий Ріг
до до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг
про визнання права власності
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: Лозицький О.П., дов. від 15.04.2006
від відповідача: Гудима Т.В., дов. від 27.12.2006 № 7/26-3079
Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на нежитлову споруду складу після реконструкції, що складається з будівлі літ. «Б-1»з прибудовами, літ. «б1», літ. «б2», літ. «б3»загальною площею 1830 м. кв. з рампою літ. «б'площа забудови якої становить 370,9 м. кв. та бокс літ. «Е'площею забудови 95,7 м. кв. з двоповерховою прибудовою літ. «е2»площею забудови 26,6 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд.3з.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову не заперечує, просить суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства на підставі матеріалів, що знаходяться у справі.
За згодою представників сторін, в судовому засіданні 27.11.2007 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідності. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Згідно договору купівлі-продажу від 27.07.2000 року, зареєстрованого Криворізьким бюро технічної інвентаризації (реєстраційне посвідчення від 02.08.2000 року), Позивачеві на праві власності належить будівля овочесховища, що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул.. Окружна (територія овочевої бази № 1), яка складається з будівлі овочесховища літ. „Б-1” загальною площею 1716.1 кв.м., машинного відділення літ. „Д” загальною площею 120,1 кв.м.
Відповідно договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 року, укладеного на підставі рішення Криворізької міської ради від 18.12.2002 року № 386, позивачеві на умовах оренди надано земельну ділянку прощею 3982 кв.м. під фактичне розміщення складських приміщень по вул. Окружна, 2.
Рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу № 60 від 19.02.2003 року, зазначеному об'єкту присвоєно нову поштову адресу: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд 3з.
В процесі експлуатації зазначеного нерухомого майна, Позивачем було здійснено реконструкцію спірного майна та добудову боксу „Е” та прибудов „е-2”, „б3”.
Відповідно до ст. 23 Закону України “Про планування і забудову території” реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічне переоснащення визначено як будівництво.
Згідно ст. 24 наведеного Закону, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Роботи з переобладнання та нового будівництва спірного майна були проведені Позивачем без отримання відповідного дозволу на проведення будівельних робіт, та без належно затвердженого проекту.
Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За змістом наданого до матеріалів справи технічного висновку, складеного ПП „Приватпроект” (ліцензія АВ № 206562 від 01.11.2005 року), спірне нерухоме майно відноситься до категорії за станом ІІ -задовільне. Несуча спроможність конструкцій забезпечує його безпечну експлуатацію, тобто майн відповідає будівельним нормам та може бути допущено до експлуатації.
Відповідно до п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ № 1243 від 22.09.2004, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями відповідності об'єкту нормативним вимогам, та готовності до експлуатації.
Як встановлено наданими до матеріалів справи технічним висновком, спірне нерухоме майно відповідає нормативним вимогам та є придатним для експлуатації.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги шляхом визнання за Позивачем права власності на спірне майно, оскільки оформлення такого права через процедуру введення об'єкта в експлуатацію відповідно до вимог Постановою КМУ № 1243 від 22.09.2004, не представляється можливим, в виду проведення будівельних робіт без отримання відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, та належним чином затвердженого проекту.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
До кола способів захисту цивільних прав та інтересів чинним законодавством віднесено припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі.
Так, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України передбачає, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що причиною виникнення даного спору є дії Позивача щодо здійснення самочинного будівництва, господарський суд вважає за необхідне покласти на нього судові витрати незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 376, 392 ЦК України ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за Фізичною особою -підприємцем Чайко Володимиром Олексійовичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на нежитлову споруду складу після реконструкції, що складається з будівлі літ. «Б-1»з прибудовами, літ. «б1», літ. «б2», літ. «б3»загальною площею 1830 м. кв. з рампою літ. «б'площа забудови якої становить 370,9 м. кв. та бокс літ. «Е'площею забудови 95,7 м. кв. з двоповерховою прибудовою літ. «е2»площею забудови 26,6 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд.3з.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Суддя О.В. Ліпинський
Рішення підписано 29.11.2007