ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 лютого 2024 року Справа № 918/502/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
позивача: Карплюк П.М.
відповідача: Сухомлин А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 грудня 2023 року у справі №918/502/23 (повний текст складено 07 грудня 2023 року, суддя Андрійчук О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про стягнення грошових коштів
У травні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (відповідач) про стягнення 162 828 300,39 грн, з яких: 155 846 175,55 грн основного боргу, 1 698 915,55 грн пені, 2 912 677,37 грн 3% річних, 2 370 531,92 грн інфляційних за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0248-02024 від 01 січня 2019 року.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04 грудня 2023 року у справі №918/502/23 частково задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення грошових коштів.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71 - Б, ідентифікаційний код 42 101003) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 25, ідентифікаційний код 00100227) 650 000,00 грн пені, 3 397 368,79 грн 3% річних, 6 183 238,70 грн інфляційних та 250 000,00 грн штрафу.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 429 063,68 грн пені, 9 820,63 грн 3% річних, 872 840,71 грн інфляційних та 194 254,33 грн штрафу відмовлено.
Обгрунтовуючи рішення в частині відмовленої до стягнення пені та штрафу місцевим господарським судом враховано період прострочення, наслідки порушення зобов'язання, взято до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України, зважено на правову природу штрафу та його основне призначення, та реалізовано свої дискреційні повноваження в частині зменшення розміру пені до 650000 грн. та штрафу до 250000 грн. Суд зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Не погоджуючись частково з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 04 грудня 2023 року у справі №918/502/23 в частині відмови у стягненні пені на суму 429063,68 грн. і штрафу на суму 194254,33 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт вважає, що внаслідок задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій судом зменшено розмір стягуваної пені до 650 000,00 грн, тобто на 429 063,68 грн. та штрафу до 250 000,00 грн, тобто на 194 254,33 грн., що на думку скаржника є несправедливо та у майбутньому лише буде заохочувати та стимулювати боржників (відповідачів) до порушення виконання зобов'язання.
На переконання апелянта, оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду у частині відсутності об'єктивної оцінки, чи є даний випадок винятковим, невірності висновку про надмірність пені і безпідставного збагачення, не врахування інтересів обох сторін, тощо. Жоден з доводів відповідача, на яких ґрунтується клопотання про зменшення пені, не доводить наявності виняткових обставин у даній справі і особливості положення TOB "РОЕК" порівняно з НЕК "Укренерго". НЕК "Укренерго" надає послуги з передачі електричної енергії, передбачені Законом. При цьому, тариф на передачу електричної енергії включає економічно обґрунтовані витрати оператора системи передачі, у зв'язку з чим, має враховуватися той факт, що несвоєчасне отримання плати за послуги перешкоджає виконанню НЕК "Укренерго" покладених державою обов'язків, у тому числі щодо своєчасної компенсації гарантованому покупцю та постачальникам універсальних послуг витрат на сплату виробникам електричної енергії з відновлюваних джерел, перешкоджає виконанню договірних зобов'язань перед іншими учасниками ринку та належному виконанню функцій оператора системи передачі.
Скаржник зазначає, що задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача і зменшення пені та штрафу за даних обставин справи порушує принцип справедливості, рівності сторін та об'єктивного очікування сторони на отримання компенсації за порушенні зобов'язання. Апелянт вважає що, зменшуючи розмір пені та штрафу, суд першої інстанції не зазначив про наявність конкретних виняткових обставин для такого зменшення , не послався на жоден доказ, що їх підтверджують, не перевірив та не дослідив докази на предмет належності, достовірності та вірогідності, обмежившись простою констатацією про наявність підстав для зменшення пені та штрафу.
Листом №918/502/23/8581/23 від 28 грудня 2023 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Рівненської області.
03 січня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/502/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 січня 2024 року у справі №918/502/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 грудня 2023 року у справі №918/502/23 та призначено дату судового засідання на 07 лютого 2024 року об 10:30 год.
11 січня 2024 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" адвоката Карплюка Павла Миколайовича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 січня 2024 року у справі №918/502/23 задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" адвоката Карплюка Павла Миколайовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №918/502/23.
05 лютого 2024 року від відповідача - ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення в оскаржуваній частині у справі залишити без змін.
В судовому засідання 07 лютого 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України було заслухано пояснення представників позивача та відповідача, які повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторні, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 січня 2019 року між позивачем (ОСП) та відповідачем (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0248-02024 (договір), положення якого змінено додатковими угодами №3 від 22 березня 2021 року, від 21 вересня 2021 року, від 28 грудня 2021 року, від 26 грудня 2022 року.
Згідно з предметом укладеного договору, ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Відповідно до пункту 14.1 договору договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2021 року. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
За умовами пункту 2.2 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися законодавством України, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом системи розподілу, Кодексом комерційного обліку, ліцензійними умовами, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність.
Пунктом 3.1. передбачено, що договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, затвердженим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті.
Умовами розділу 4 договору передбачено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму плановий обсяг послуги формується користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту або імпорту електричної енергії. У разі ненадання або несвоєчасмного надання користувачем повідомлення плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; 2) фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експерту та/або імпорту електроенергії до /з країн периметру. Планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати до ОСП до 25 доби місяця, що передувала розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному вебсайті ОСП.
Згідно з пунктом 6.1 договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату послуг.
Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (згідно з додатковою угодою від 22 березня 2021 року №3).
Згідно пункту 6.2 договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної розділом 5 цього договору.
Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця, 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця, 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця, 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно розділом 5, на 5 днів наперед.
Згідно з пунктом 8.3 договору користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
Відповідні пункти залежать від редакції договору, що діяла у відповідний проміжок часу.
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом трьох банківських днів з дати отримання та на підставі акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.
Оплата послуг здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповновноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (пункт 6.5 договору).
Згідно з додатковою угодою №4 від 28 грудня 2021 року відповідно до пункту 5.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 5.2 договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
Пунктом 5.5 договору сторони передбачили, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою “Системи управління ринком” (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу ) з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку. Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання- передачі послуги. Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей (пункт 5.6 договору).
Відповідно до наявних в матеріалах справи повідомлень щодо планового обсягу послуги з передачі електричної енергії відповідача замовлений (плановий) обсяг надання послуги за листопад 2021 року становить 60 710 МВт*год, за грудень 2021 року - 43 791 МВт*год, за січень 2022 року - 42 057,77 МВт*год, за лютий 2022 року - 40 524 МВт*год, за березень 2022 року - 67 999,750 МВт*год, за квітень 2022 року - 36 258 МВт*год, за травень 2022 року - 31 362 МВт*год, за червень 2022 року - 32 189,10 МВт*год, за липень 2022 року - 31 029 МВт*год, за серпень 2022 року - 30 027 МВт*год, за вересень 2022 року - 31 640,70 МВт*год, за жовтень 2022 року - 34 776 МВт*год, за листопад 2022 року - 37 477,50 МВт*год, за грудень 2022 року - 41 234,40 МВт*год, за січень 2023 року - 38 709 МВт*год, за лютий 2023 року - 38 709 МВт*год, за березень 2023 року - 37 965 МВт*год, за квітень 2023 року - 37 356 МВт*год.
У період з квітня 2021 року по березень 2023 року позивач передав, а відповідач отримав послуги з передачі електроенергії на загальну суму 935 540 193,74 грн, що підтверджується актами приймання - передачі послуги (з врахуванням актів коригування ) за квітень 2021 року на суму 44 192 226,42 грн, за травень 2021 року на суму 36 967 834,52 грн, за червень 2021 року на суму 34 495 346,16 грн, за липень 2021 року на суму 36 500 648,08 грн, за серпень 2021 року на суму 35 696 195,64 грн, за вересень 2021 року на суму 37 274 636,08 грн, за жовтень 2021 року на суму 41 073 734,11 грн, за листопад 2021 року на суму 44 248 181,28 грн, за грудень 2021 року на суму 53 801 487,10 грн, за січень 2022 року на суму 59 630 780,17 грн, за лютий 2022 року на суму 51 072 357,31 грн, за березень 2022 року на суму 53 399 004,20 грн, за квітень 2022 року на суму 50 712 026,36 грн, за травень 2022 року на суму 41 346 987,16 грн, за червень 2022 року на суму 39 367 419,78 грн, за липень 2022 року на суму 41 071 290,46 грн, за серпень 2022 року на суму 42 633 340,33 грн, за вересень 2022 року на суму 43 325 644, 12 грн, за жовтень 2022 року на суму 45 817 514,27 грн, за листопад 2022 року на суму 48 768 586,93 грн, за грудень 2022 року на суму 54 144 953,26 грн.
Відповідач частково оплатив послуги з передачі електроенергії на суму 779 694 018,19 грн, що підтверджується банківськими виписками, відтак заборгованість відповідача перед позивачем станом на квітень 2023 року становила 155 846 175,55 грн.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 серпня 2023 року у справі №918/502/23 заяву про зменшення розміру позовних вимог задоволено, зокрема, зменшено розмір основного боргу до 153 007 225,16 грн.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 вересня 2023 року у справі №918/502/23 провадження у справі в частині стягнення 149 007 225,16 грн основного боргу закрито.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 жовтня 2023 року у справі №918/502/23 заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 4 000 000,00 грн основного боргу задоволено.
За таких обставин сума основного боргу станом на дату розгляду вказаного спору була відсутня.
Пунктом 6.7 договору передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Відтак позивач заявив та просив стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 1 079 063,68 грн пені, 3 407 189,42 грн 3% річних, 7 056 079,41 грн інфляційних та 444 254,33 грн штрафу.
Як вже зазначалося, оскаржуваним рішенням було частково задоволено позов. Відмовлено, серед іншого, у задоволенні позовних вимог про стягнення 429 063,68 грн пені та 194 254,33 грн штрафу.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 04 грудня 2023 року у справі №918/502/23 переглядається лише в частині відмовленої до стягнення пені та штрафу.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам визначені положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом; користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Згідно з частиною 2 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник зобов'язаний, зокрема укладати договори, обов'язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів; сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії.
Позивач виконує функції оператора системи передачі, відповідач, у свою чергу, є користувачем системи передачі.
Пунктом 55 частини 1 cтатті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, а пунктом 40 частини 1 вказаного Закону - користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі (пункт 8 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами статей 901 - 903 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
У силу вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач порушив строк оплати за надані послуги.
За порушення умов договору позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 1 079 063,68 грн пені, 3 407 189,42 грн 3% річних, 7 056 079,41 грн інфляційних та 444 254,33 грн штрафу.
Вирішуючи питання про застосування до відповідача неустойки та відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунків, зазначено, що як у випадку оплати фактичної вартості послуг, так і у випадку оплати планової вартості послуг, має місце розрахунок користувача за послуги, що надаються йому на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Такий розрахунок користувач повинен здійснювати у визначені договором строки, в тому числі щодо поетапної попередньої оплати планової вартості послуги (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного Господарського Суду від 19 серпня 2022 року у справі 912/1941/21).
Відповідно пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Застосування до боржника, що порушив господарське зобов'язання, санкцій у вигляді пені та штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливе при сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоч би одна сторона є суб'єктом господарювання, що відноситься до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (постачанням) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і розраховується в процентному відношенні розмір штрафу.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф - ні.
Місцевий господарський суд здійснивши перерахунок пені та штрафу (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України), встановив, що розмір першої становить 908 660,75 грн (при заявленому -1 079 063,68 грн), а другого - 323 372,90 грн (при заявленому - 444 254,33 грн). Сторони не оскаржують рішення в цій частині.
Водночас, судом першої інстанції було використано свої дискреційні повноваження та зменшено розмір пені на 28,46% (до 650 000 грн.) та розмір штрафу на 22,68% (до 250 000 грн).
ТОВ "РОЕК" було подано Господарського суду Рівненської області клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат /т.1, а.с.180-185/.
Колегія суддів зазначає про те, що предметом апеляційного розгляду є питання наявності/відсутності підстав для зменшення розміру пені та штрафу у порядку приписів статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому колегія суддів зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №922/266/20).
За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Крім того, колегія суддів також зауважує, що застосоване у частині третій статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Так у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №910/1199/19 Верховний Суд, зокрема відзначив, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Суд також враховує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013. Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №918/116/19.
Таким чином, зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов'язань, кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 ГПК України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення пені на 28,46% (до 650 000 грн.) та розміру штрафу на 22,68% (до 250 000 грн), та відхиляє доводи апеляційної скарги, відповідно до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі; прострочення зобов'язання тривало незначний період; поведінка відповідача свідчила про його намагання належним чином виконати свій обов'язок за договором; вимоги позивача про стягнення пені та штрафу за договором є неспівмірним із урахуванням відсутності збитків спричинених позивачу; заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є занадто великим, вина відповідача у порушенні зобов'язання була обумовлена особливим порядком відносин та розрахунків між сторонами, визначеними договором та законом; а наслідки прострочення є незначними та не спричинили позивачу збитків (матеріали позову відповідних доказів не містять). Відповідач є єдиним постачальником універсальної послуги на території Рівненської області і зобов'язаний обслуговувати споживачів електричної енергії, якими в основному є фізичні особи та об'єкти бюджетної та соціальної сфери; фактично відповідач є підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам, організаціям, для яких в силу законодавчих приписів установлено інші умови та строки оплати за спожиту електроенергію, і які не співпадають із встановленими сторонами у договорі строками планових платежів. Крім того, станом на 20 липня 2023 року позивач також мав перед відповідачем заборгованість в сумі 75 279 705,79 грн.
Колегією суддів досліджено наявність чи відсутність понесення позивачем збитків.
Положення статті 225 Господарського кодексу України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Відповідно до частини 5 статті 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності.
При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Крім того, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18.
Необхідно також взяти до уваги те, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.24) та від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (пункт 85).
Також, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено понесення збитків. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що штраф і пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом.
Позивачем в апеляційній скарзі вказані обставини не спростовано, не надано суду доказів, що свідчили б про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача.
Обставини здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану однаково негативно впливають на підприємства позивача та відповідача.
Крім того, колегія суддів зауважує, що як вбачається з матеріалів справи в діях відповідача відсутні умисел, вина, натомість наявні добросовісність, а саме відсутня заборгованість, за поставлену електроенергію.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення всієї заявленої суми пені (908660,75 грн.) та штрафу (323372,90 грн) є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача.
При цьому судом першої інстанції доречно враховано реалізацію позивачем свого права на заявлення до стягнення також 3% річних у розмірі 3 397 368,79 грн та інфляційних у розмірі 6 183 238,70 грн, що у сукупності становить 9 580 607,49 грн, які задоволені судом. Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №924/414/19 зазначив, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що дає підстави для висновку про можливість зменшення розміру пені на штрафу.
Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Встановлені обставини в сукупності свідчать про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені та штрафу відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, тому місцевий господарський суд, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, обґрунтовано зменшив розмір пені на 28,46% (до 650 000 грн.) та розмір штрафу на 22,68% (до 250 000 грн).
Апеляційний суд зауважує, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Зменшення розміру пені та штрафу на 22-28 % не порушує зазначених принципів та є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Судом першої інстанції не було порушено принцип рівності сторін та принцип змагальності та було враховано баланс інтересів сторін, адже місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення врахував вказані принципи, а також ним було почуто сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України").
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 грудня 2023 року у справі №918/502/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 04 грудня 2023 року у справі №918/502/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/502/23 повернути до Господарського суду Ріівненської області.
Повний текст постанови складений "08" лютого 2024 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.