вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" лютого 2024 р. Справа№ 910/12259/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
без виклику представників сторін
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа гарант"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 (повний текст складено - 30.09.2022)
у справі № 910/12259/21 (суддя - Селівон А.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа гарант"
про стягнення 110 311,48 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 110 311,48 грн., з яких 98 000,00 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, 3 040,68 грн. процентів річних та 9 270,80 грн. втрат від інфляції.
Позовні вимоги обгрунтовані з посиланням на такі обставини:
в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника, майнові інтереси якого застраховані позивачем, завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування за Договором добровільного страхування майна при здійсненні будівельно - монтажних робіт № 00-14.11.19.00048 від 19.08.2019 року. У результаті ДТП та наїзду транспортного засобу завдані пошкодження змонтованої опори освітлення та анкерної закладки. З моменту відшкодування збитків до позивача на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу DAF XF 105.460 державний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого було завдано шкоди майну потерпілого, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", позивач просив стягнути з відповідача 98 000,00 грн. в порядку суброгації, а також нараховані у зв'язку з невиплатою страхового відшкодування проценти річних та втрати від інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" 98 000 , 00 грн. страхового відшкодування, 3 040, 68 грн. процентів річних, 9 270,80 грн. втрат від інфляції та 2 270, 00 грн.судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суду першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду спору відповідач своїх зобов'язань добровільно не виконав, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 98 000,00 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації підлягає задоволенню.
Крім того за порушення строків виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнуто 3 040,68 грн. процентів річних та 9 270,80 грн. втрат від інфляції.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа гарант" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати як незаконне рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2022 у справі № 910/12259/21 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга заснована на тому, що позивач не довів, що пошкоджене майно було застраховане ним за Договором добровільного страхування майна при здійсненні будівельно-монтажних робіт № 00-14.00.19.00048. На думку апелянта, у матеріалах справи відсутні докази про пошкодження винними діями водія транспортного засобу DAF XF 105.460 державний номер НОМЕР_1 майна третьої особи , крім того, відсутні докази вартості пошкодженного майна, з огляду на відсутність додатку до договору підрядку, в якому визначається повна вартість робіт, включаючи вартість будівелньних матеріалів, конструкій, обладнання, вартість будівельних монтажних робіт.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді - Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2022 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання до суду доказів сплати судового збору.
30.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору.
На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1009/23 від 16.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку із перебуванням судді Барсук М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 для апеляційного розгляду справи № 910/12259/21 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариству з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/12259/21 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
18.04.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 09.1-13/8759/23), у якому Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" спростовувало викладені в апеляційній скарзі доводи і вказувало, що у момент вчинення ДТП 05.11.2019 року цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки DAF державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» відповідно до договору (полісу) ЕР № 129010531 з лімітом відповідальності за шкоду завдану майну потерпілого в розмірі 100000,00 грн., франшиза 2000,00 грн.
Розмір шкоди, завданої пошкодженням змонтованої опори освітлення та анкерної закладки через наїзд транспортного засобу (акт огляду ділянки вулично-шляхової мережі від 05.11.2019) підтверджується звітом № 16330 про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок зіткнення, який в розумінні вимог статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є доказом підтвердження розміру шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей.
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 19 серпня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» (страховик за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврострой Корпорейтед» (страхувальник за договором) був укладений договір добровільного страхування майна при здійсненні будівельно - монтажних робіт № 00-14.00.19.00048 (договір страхування), предметом якого відповідно до пункту 1.1 є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, яке залучено до процесу будівництва на території страхування, згідно з додатками до договору.
Відповідно до умов пункту 2.1 договору страхування страховиком відшкодовуються збитки, завдані загибеллю, пошкодженням або втратою майна - об'єкту будівництва - Капітальний ремонт мереж зовнішнього освітлення м. Києва з заміною ртутних та натрієвих світильників на світлодіодні світильники по Столичному шосе, ПВ 6210, ПВ-6727, ПВ-6728, ПВ- 6268, ПВ-6269, ПВ-6270, ПВ-6271, ПВ-6434, ПВ-6435, ПВ-6439, ПВ-6440, ПВ-6441. ПВ-6442, ПВ- 6443. ПВ-6444, ПВ-6733, ПВ-6734, ПВ-6735, ПВ-6736, ПВ-6737. ПВ-6267, ПВ-6738, ПВ-6739 у Голосіївському районі м. Києва.
Страховий захист за договором добровільного страхування поширювався на обладнання, що перебуває на території страхувальника, залучених ним підрядних та субпідрядних організацій для виконання будівельно-монтажних робіт на умовах письмових угод, згідно з якими страхувальник несе відповідальність у межах лімітів страхових сум, зазначених у додатку №1 до договору (пункт 1.2 договору страхування).
Відповідно до пункту 5 Умов страхування (додатку №1 до договору страхування) загальна страхова сума за договором складає 93 897 392,83 грн.
Строк дії договору страхування охоплював період виконання будівельно-монтажних робіт з 21.08.2019 року по 31.12.2019 року та періодом дії гарантійних зобов'язань 12 місяців з дня введення в експлуатацію об'єкта будівництва (відповідно до пункту 9.1.1 договору страхування).
Договір страхування діяв на час проведення будівельно-монтажних робіт та усіх виконаних робіт, включно комплексу робіт, окремих робіт, до моменту здачі виконаних робіт по об'єкту будівництва в гарантійну експлуатацію (пункт 9.1.2 договору страхування).
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" , страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до пункту 2.1.11 Договору страхування страховим ризиком і страховим випадком є, зокрема, ненавмисне пошкодження об'єкта будівельно-монтажних робіт та/або застрахованого майна будівельною та іншою технікою, в тому числі наїзд транспортних засобів в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
05 листопада 2019 року о 09 годині 15 хвилин на будівельному майданчику у м. Києві, розв'язка Столичне шосе та вул. Заболотного, ПВ-6267, ПВ-6268, ПВ-6269, ПВ-6270, ПВ-6271 у Голосіївському районі м. Києва, водій автомобіля DAF державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Van Hool державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_1 не впорався з керуванням та здійснив наїзд на змонтовану опору освітлення та анкерну закладку, що спричинило її пошкодження та пошкодження бордюрного каменю і тротуарного покриття.
Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 09.12.2019 року у справі №752/24575/19 (провадження № 3/752/9689/19) гр. ОСОБА_1 , водія транспортного засобу, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КупАП України.
05.11.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврострой Корпорейтед» звернулося до страховика Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» з повідомленням №0511/2 від 05.11.2019 року про настання страхового випадку та подало заяву про виплату страхового відшкодування №0511/3 від 05.11.2019 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Крім того, 05.11.2019 року за фактом настання страхового випадку страхувальником був складений акт огляду ділянки вулично-шляхової мережі, відповідно до якого встановлено, що внаслідок ДТП по вул. Заболотного, 37 у м. Києві водій ОСОБА_1 не впорався з керуванням та здійснив наїзд на змонтовану опору освітлення та анкерну закладку.
За результатами обстеження визначено склад робіт, необхідних для відновлення пошкоджень зруйнованої опори, що включали вартість демонтажно-монтажних роботи та заміну будівельних матеріалів, виробів та конструкцій. Згідно із розрахунком вартість відновлювальних робіт складала 113 074,85 грн.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Страховиком на підставі звіту № 16330 від 18.12.2019 року про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП ( опора розташована за адресою м. Київ, розв'язка Столичне шосе та вул. Заболотного); договору підряду № 109 - КР від 16.08.2019 року з додатком № 1 до договору підряду № 109 - КР від 16.08.2019 року (календарний план графік виконаних робіт); додатку № 2 до договору підряду № 109 - КР від 16.08.2019 року (договірна ціна); об'єктного кошторису № 02-001; відомості ресурсів до об'єктивного кошторису № 02-001; локального кошторису на будівельні роботи № 02-001-001; локального кошторису на будівельні роботи № 02-002-001; локального кошторису на будівельні роботи № 02-003-001; локального кошторису на будівельні роботи № 02-004-001; локального кошторису на будівельні роботи № 02-005-001; локального кошторису на будівельні роботи № 02-006-001; розрахунку №-2 загальновиробничних витрат по договірній ціні; розрахунку № 5 кошторисний прибуток; акту огляду ділянку вулично - шляхової мережи від 05.11.2019 року; акту обстеження ділянки вулично - шляхової мережи від 05.11.2019 року була визначена вартість відновлювального ремонту у розмірі 113 074,85 грн.
Позивачем визнано пошкодження майна об'єкта будівельно-монтажних робіт внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № МН-19-243 від 03.12.2019 року з розрахунком до нього, копії яких наявні в матеріалах справи.
Вказане спростовує доводи апелянта про відсутність документального підтвердження позивачем тієї обставини, що майнові інтереси третьої особи ( Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврострой Корпорейтед» ) були застраховані позивачем за Договором добровільного страхування майна при здійсненні будівельно-монтажних робіт № 00-14.00.19.00048, а позивач документально не довів пошкодження винними діями водія транспортного засобу DAF XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , майна третьої особи, і вартість робіт для відновлення пошкодженного майна.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» відповідно до договору (полісу) ЕР № 129010531 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс), з наступними умовами: франшиза 2 000,00 грн.; ліміт страхової суми за шкоду майну - 100 000,00 грн. Поліс станом на момент скоєння ДТП 05.11.2019 року був чинний.
Норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що судом першої інстанції досліджено звіт № 16330 від 18.12.2019 року про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП, страховий акт вартості матеріального збитку від 03.12.2019 на суму 113074,85 грн., договір підряду № 109 - КР від 16.08.2019 року, об'єктного кошторису № 02-001; відомості ресурсів до об'єктивного кошторису № 02-001; локальних кошторисів на будівельні роботи № 02-001-001; № 02-002-001; № 02-003-001; № 02-004-001; № 02-005-001; № 02-006-001; розрахунку №-2 загальновиробничних витрат по договірній ціні; розрахунку № 5 кошторисний прибуток; а також акт огляду ділянки вулично-шляхової мережі від 05.11.2019 року надані позивачем на предмет підтвердження вартості матеріального збитку за фактом заподіяння ушкоджень внаслідок ДТП, та останнім надано оцінку з урахуванням вимог Закону України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з моменту виконання страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 року у справі № 910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням наявності полісу ЕР №129010531 (100 000,00 грн. ліміт за полісом 2 000,00 грн. франшиза) відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу DAF державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Van Hool державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант», до якого правомірно заявлено позов.
За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що заявлений до стягнення розмір сплаченого позивачем страхового відшкодування у сумі 98000,00 грн. ( що підтверджується долученими до матеріалів справи звітом № 16330 від 18.12.2019 року про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП, страховим актом вартості матеріального збитку від 03.12.2019 на суму 113074,85 грн., договором підряду № 109 - КР від 16.08.2019 року, об'єктним кошторисом № 02-001; відомостями ресурсів до об'єктивного кошторису № 02-001; локальних кошторисів на будівельні роботи № 02-001-001; № 02-002-001; № 02-003-001; № 02-004-001; № 02-005-001; № 02-006-001; розрахунком №-2 загальновиробничних витрат по договірній ціні; розрахунку № 5 кошторисний прибуток; а також актом огляду ділянки вулично-шляхової мережі від 05.11.2019 року, яким надано оцінку з урахуванням вимог Закону України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») строк оплати якого в розумінні ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та дати звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» із заявою № МН-19-243 вих. № 249 від 11.03.2020 року на виплату страхового відшкодування в порядку суброгації (яку відповідач отримав 02.04.2020 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0315066810152) настав 01.07.2020 року, проте матеріали справи не містять доказів його сплати відповідачем, що є підставою для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення 98000,00 грн.
Крім того, за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, позивачем правомірно на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних у сумі 3040,68 грн. та інфляційні втрати у сумі 9270,80 грн. розмір яких позивачем розраховано вірно.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Висновок суду
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/12259/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/12259/21 - залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/12259/21.
3. Матеріали справи №910/12259/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України
Повний текст постанови складено 06.02.2024
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко