вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" лютого 2024 р. м. Київ Справа№ 910/14225/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та Національної поліції України
на рішення Господарського суду міста Києва
від 27.03.2023
у справі №910/14225/22 (суддя Зеленіна Н.І., м. Київ)
за позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про стягнення 26 071,75 грн
Короткий зміст позовних вимог
Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 26 071,75 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №229НП про закупівлю форменого одягу (куртка-ідентифікатор) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) від 01.09.2021 в частині дотримання строків поставки продукції, у зв'язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, за період прострочення з 02.11.2021 по 08.11.2021.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/14225/22 позовні вимоги Національної поліції України задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Національної поліції України 22 347,21 грн - пені та 2 126,57 грн - витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- cуд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення пені за період, який включає день фактичної поставки, оскільки день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені;
- за перерахунком суду, обґрунтований розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.11.2021 по 06.11.2021 складає 22 347,21 грн.
- відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму пені;
- враховуючи, що відповідачем допущено порушення умов договору, доказів порушення таких строків не з вини відповідача матеріали справи не містять, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в сумі 22 347,21 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" через систему "Електронний суд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/14225/22 частково та прийняти нове рішення, який позов задовольнити частково, задовольнити клопотання про зменшення неустойки на 90 відсотків, та стягнути з відповідача на користь позивача зменшену у розміру 2 234,72 грн пеню, а в інший частині позову про стягнення 20 112,49 грн відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції розглядаючи позов неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, внаслідок чого прийняв незаконне і необґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- суд першої інстанції безпідставно повернув без розгляду клопотання про зменшення неустойки;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення, власними силами, засобами, коштами виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, зокрема з виготовлення форменого одягу, що свідчить про значущість підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" і необхідність збереження його діяльності на яку суттєво негативно вплине стягнення значних штрафних санкцій, заявлених позивачем;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" втратило 4 виробничі об'єкти, що суттєво позбавило відповідача можливостей повноцінно вести господарську діяльність, та стягнення неустойки лише зробить гіршим майновий стан відповідача, яке безпосередньо постраждало внаслідок збройної агресії Російської Федерації
- розрахунок пені позивача був завищеним, суд першої інстанції правильно розрахував, що розмір пені складає 22 347,21 грн., а не 26 071,75 грн., тому з урахуванням клопотання відповідача слід стягнути зменшену на 90% неустойку, тобто 2 234,72 грн. пені (мінус 90% від 22 347,21 грн.).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Національної поліції України та її узагальнені доводи
Не погодившись із прийнятим рішенням, Національна поліція України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/14225/22 в частині відмовити в задоволені позовних вимог Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення з останнього пені у розмірі 3724,54 грн, і ухвалити нове в цій частині рішення, а саме задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі та стягнутим з відповідача на користь позивача додатково пеню у розмірі 3 724,54 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва - залишити без змін. Стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір за подачу позовної заяви та за подачу апеляційної скарги в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2023 у справі № 910/14225/22 в частині задоволення позовних вимог Національної поліції України на суму 22 347,21 грн. пені - є законним, постановленим з дотримання норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясуванні обставин справи та відповідності висновків суду обставинам справи.
Разом з тим, Національна поліція України, вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2023 у справі № 910/14225/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення з останнього пені в розмірі 3 724,54 грн., було ухвалено помилково внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права, не з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- судом першої інстанції не було надано правової оцінки та взято до уваги, що сторонами у пункті 9.2 Договору погоджено, що день поставки Товару поставленого Постачальником з порушенням строку, передбаченого пунктом 5.1 розділу V Договору, вважається днем прострочення, за який Постачальнику нараховується штрафні санкції згідно умов цього Договору;
- в даному випадку пунктом 9.2 Договору № 229НП передбачено спеціальний порядок нарахування штрафних санкцій, що дозволено чинним законодавством, та який не заперечувався відповідачем.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" через систему "Електронний суд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/14225/22 частково та прийняти нове рішення, який позов задовольнити частково, задовольнити клопотання про зменшення неустойки на 90 відсотків, та стягнути з відповідача на користь позивача зменшену у розміру 2 234,72 грн пеню, а в інший частині позову про стягнення 20 112,49 грн відмовити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" у справі №910/14225/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1, судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Національна поліція України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/14225/22 в частині відмовити в задоволені позовних вимог Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення з останнього пені у розмірі 3724,54 грн, і ухвалити нове в цій частині рішення, а саме задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі та стягнутим з відповідача на користь позивача додатково пеню у розмірі 3 724,54 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва - залишити без змін. Стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір за подачу позовної заяви та за подачу апеляційної скарги в повному обсязі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 17.04.2023 апеляційну скаргу Національної поліції України у справі №910/14225/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1, судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі №910/14225/22, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.
26.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14225/22
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент звернення із позовною заявою) для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн Х 100 = 248 100,00 грн).
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є ціна позову 26 071,75 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі №910/14225/22 апеляційну скаргу Національної поліції України залишено без руху, надано десять днів з дня вручення даної ухвали, для усунення недоліки шляхом подання відповідної заяви із доказами сплати судового збору у розмірі 3 721,50 грн.
07.06.2023 на адресу суду від скаржника надійшла заява із доказами сплати судового збору у розмірі 3 721,50 грн (квитанція №7 від 18.04.2023).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14225/22. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/14225/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 об'єднано апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/14225/22 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/14225/22. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/14225/22. Розгляд апеляційної скарги Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/14225/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з рішення Вищої ради правосуддя від 18.07.2023 про звільнення ОСОБА_1 , з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14225/22.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/14225/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 прийнято справу № 910/14225/22 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023, до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В. Розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 надіслана в зареєстровані електронні кабінети учасників справи, в системі "Електронний суд".
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відзиви на апеляційні скарги один одного - від учасників спору не надходили, проте, відсутність відзивів на апеляційні скарги не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, що обумовлено ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і на даний час правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався і триває.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України, в умовах існуючого воєнного стану.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом fgtkzwsqyj] інстанції, 01.09.2021 між Національною поліцією України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (постачальник) було укладено договір №229НП про закупівлю форменого одягу (куртка-ідентифікатор) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю куртки-ідентифікатори (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) (товари), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна договору визначається у специфікації товару (додаток №1 до договору) і ростовці товару (додаток №2 до договору).
П. 3.1 договору визначено, що ціна договору становить 5 050 279,20 грн, у т.ч. ПДВ 841 713,20 грн.
Згідно п. 5.1 договору, постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 60 календарних днів включно з дати набрання чинності цього договору, за адресою покупця у місті Києві. У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий.
Відповідно до п. 5.2 договору, датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого п. 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
На виконання умов договору, відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 3 724 536 грн, що підтверджується накладною №РН-11/08/06 від 08.11.2021, яка підписана сторонами спору без зауважень та заперечень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у відповідності до п. 9.2 договору.
Як зазначав позивач, оскільки відповідальність відповідача за порушення строків виконання зобов'язання передбачена п. 9.2 договору, а саме стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а тому позивачем нараховано до стягнення пеню, за період прострочення з 02.11.2021 по 08.11.2021, включивши у період прострочення і дату поставки товару за накладною №РН-11/08/06- 08.11.2021, з посиланням на п. 9.2 договору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до п. 5.1 договору, постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 60 календарних днів включно з дати набрання чинності цього договору, а отже, враховуючи те, що договір набрав чинності з моменту його укладення - 01.09.2021, а тому обумовлений договором строк виконання відповідачем з поставки товару тривав до 01.11.2021 включно (оскільки 30.10.2021 припадає на вихідний день).
В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що 08.11.2021 відповідач поставив позивачу товар загальною вартістю 3 724 536,00 грн згідно видаткової накладної №РН-11/08/06 від 08.11.2021, якою зафіксовано обсяг поставки, суму та дату поставки (08.11.2021), тобто відповідачем допущено неналежне виконання зобов?язання у вигляді прострочення поставки товару у визначний договором строк, і період прострочення складає з 02.11.2021 по 08.11.2021, що згідно з приписами ст. ст. 610, 611Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, п. 9.2. договору є підставами для застосування штрафної санкції -стягнення неустойки.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання з урахуванням п. 9.2 договору, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком позивача на суму 26 071,75 грн (3 724 536,00 грн. (вартість поставленого товару за накладною) х 0,1% х 7 днів (з 02.11.2021 по 08.11.2021)) та вважає його арифметично вірним.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів п. 9.2 договору, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги позивача, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що позивачем неправильно включено до періоду прострочення відповідача день виконання зобов'язань (08.11.2021), тобто день поставки товару відповідно до накладної №РН-11/08/06 від 08.11.2021.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач добровільно уклав договір, погодився на його умови та не оспорював їх у судовому порядку. Таким чином, між сторонами існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер, відтак, саме договір визначає підстави, порядок, умови, меж, період та розмір відповідальності сторін.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2020 у справі № 925/449/19 та у постанові Великої Палати Верховного суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, а саме, зазначено що відповідач добровільно уклав договір, погодився на його умови та не оспорював їх у судовому порядку. Таким чином, між сторонами існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому, відносини сторін мають договірний характер, відтак, саме договір визначає підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 зазначено, що вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.
Згідно частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги Національної поліції України знайшли соє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Щодо доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" , суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Так, скаржник зазначав, що суд першої інстанції необгрунтовано повернув без розгляду клопотання про зменшення неустойки.
Стосовно вказаного доводу суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження повноважень підписанта заяви від 06.03.2023 (адвоката Кузнецова І.С.) долучено копію ордеру серії АР №1028667 від 24.02.2023. Відповідно до квитанції №93604 про доставку документів до електронного кабінету, долучений ордер є додатком у форматі .pdf. Із наведеного вбачається, що долучений ордер є електронною копією документа. Проте, на долученій копії ордера взагалі відсутній такий реквізити, як підпис адвоката (тобто підпис не вчинено), що свідчить про відсутність обов'язкового реквізиту - підпису адвоката. Інших документів, як-то договір про надання правової допомоги, до матеріалів справи не додано. З огляду на зазначене, клопотання про зменшення неустойки є таким, що не підписано уповноваженою особою, та обгрунтовано повернуто судом першої інстанції без розгляду.
Щодо заявленого відповідачем в апеляційній скарзі вимоги про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% (тобто, стягнення 2 234,72 грн. пені), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Законодавець не визначає переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.
У свою чергу, норми ст. 233 Господарського кодексу України визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Правила ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. І за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому ані у зазначеній нормі, ані в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №916/2302/21.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Отже, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №924/709/17.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 року у справі № 914/1517/18.
Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов'язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №913/89/18, від 04.12.2018 року у справі №916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, нарахована позивачем неустойка підлягає стягненню за сам факт допущення постачальником порушення, незалежно від того, чи завдано покупцю у зв'язку з цим збитків, оскільки позивач є таким само господарюючим суб'єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Крім того, враховуючи, що сума неустойки, нарахована згідно з умовами укладеного між сторонами договору і з огляду на вартість несвоєчасно поставленого товару у розмірі 3 724 536,00 грн, неустойка, не є "значно" чи "надмірно" великою.
Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що оскільки господарська діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, то незначна дохідність підприємства, його діяльність в сфері оборонного постачання, та наявність військової агресії рф - не є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання в контексті спірних правоідносин, з урахуванням того, що відповідний договір і поставка товару здійснювались у 2021 році, тобто до повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24.02.2022.
За наведених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не зазначено достатніх обставин та доказів на їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а тому у суду відсутні правові підстави для реалізації права на зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки.
Колегія суддів також відзначає, що зменшення розміру пені на 90% нівелюватиме саме їх значення як міри відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання товару.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору під час апеляційного розгляду було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, рішення в оскаржуваній відповідачем частині ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
В свою чергу, доводи, викладені Національною поліцією України в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині щодо відмови у стягненні 3 724,54 грн. пені ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення в оскаржуваній позивачем частині щодо відмови у стягненні 3 724,54 грн. пені підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені повністю, з присудженням до стягнення з відповідача на користь позивача загалом 26 071,75 грн. пені, за наведених у даній постанові підстав.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" підлягає стягненню на користь Національної поліції України 3 721 грн. 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги та 2 481 грн 75 коп. витрат по сплаті судового збору за подачу позову.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/14225/22 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/14225/22 оскаржуваній позивачем частині щодо відмови у стягненні 3 724,54 грн. пені скасувати та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені повністю, з присудженням до стягнення з відповідача на користь позивача загалом 26 071,75 грн. пені.
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/14225/22 - залишити без змін.
3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/14225/22 - залишити без задоволення.
4. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги Національної поліції України - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, буд. 69-А, код ЄДРПОУ - 30105738) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ - 40108578) 26 071 (двадцять шість тисяч сімдесят одна) грн 75 коп. - пені та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 75 коп. - витрат по сплаті судового збору за подачу позову.».
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, буд. 69-А, код ЄДРПОУ - 30105738) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ - 40108578) 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн. 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
6. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК".
7. Матеріали справи № 910/14225/22 повернути до Господарського суду м. Києва, доручивши видати наказ на виконання п. 3 та п. 4 резолютивної частини даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Є.Ю. Шаптала
К.В. Тарасенко