про залишення скарги без руху
Справа № 327/278/21
Провадження № 4-с/317/5/2024
09 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) Мельникова Олега Андрійовича про визнання рішень незаконними та скасування постанов, -
Скаржник ОСОБА_1 (в особі представника - адвоката Лишенко С.С.) звернувся до суду зі скаргою, в якій просить: визнати незаконними та скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень №72133610 та №72133691 від 06.07.2023 державного виконавця Мельникова Олега Андрійовича Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса).
Вивченням матеріалів скарги встановлено недодержання скаржником вимог, передбачених законом для звернення до суду з такими скаргами і, які перешкоджають її розгляду та дають підстави для залишення зазначеної скарги без руху.
Як визначено у ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України). Крім того, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України). Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).
Частиною 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року N 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі скаргою бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року (в частині, що не суперечить нормам ЦПК України, що діє з 15 грудня 2017 року, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції), скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання.
Крім того, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Так, судом встановлено, що скарга подана в порядку ст. ст. 447-450 ЦПК України, тому до форми та змісту якої застосовуються вимоги ст. 175, 177 ЦПК України, які скаржником не дотримано.
Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України вимагає від заявника викладення в заяві (скарзі) повного найменування, зокрема, учасників справи, їх місцезнаходження та інші відомі дані.
Це положення знаходиться у прямому процесуальному зв'язку із положенням ч. 1 ст. 450 ЦПК України, за якою скарга розглядається судом за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Однак, заявник ОСОБА_1 не зазначає свого процесуального статусу (стягувач чи боржник) та, відповідно, не вказує в скарзі іншого учасника справи (стягувача чи боржника).
З врахуванням викладеного, заявнику слід уточнити суб'єктний склад сторін спору про оскарження рішення державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС, зазначити повне найменування усіх заінтересованих осіб та їх місцезнаходження, індекс, засоби зв'язку та вказати прізвища, ім'я та по батькові іншого учасника справи.
Суд не повинен самостійно визначати склад учасників скарги та з власної ініціативи повідомляти їх. Склад учасників скарги впливає на право бути обізнаним про рішення суду та можливість його оскарження.
У зв'язку з цим, суд пропонує скаржнику уточнити учасників виконавчого провадження (стягувач, боржник, державний виконавець), з метою їх повідомлення про розгляд скарги.
Згідно зі ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Проте, скарга не містить даних про те, коли саме скаржник дізнався про порушення своїх прав, що унеможливлює з'ясування судом дотримання скаржником строків звернення до суду.
Тому скаржнику необхідно вказати, коли саме він дізнався про порушення своїх прав та надати відповідні докази.
Також, у скарзі відсутнє підтвердження про те, що заявником не подано іншої скарги з тим самим предметом та з тих самих підстав, як це передбачено п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Крім цього судом встановлено, що скарга подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177, 447 ЦПК України та ч. 4 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: заявником не зазначено які норми закону порушені державним виконавцем; яким чином рішення державного виконавця відповідно до норм закону порушили його права чи свободи; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, тощо.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Проте до суду не надано доказів, що підтверджують надіслання заяви (або скарги) іншим учасникам у справі.
За нормами ст. 185 ЦПК України, ураховуючи вимоги ч. 9 ст. 10 ЦПК України, скарга подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху, з наданням строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху де зазначаються недоліки скарги, спосіб і строк їх усунення.
Якщо скаржник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.
За вказаних обставин, скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржнику строку для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 185, ст.ст. 175-177, 258-260, 447-450 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», суддя
Скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) Мельникова Олега Андрійовича про визнання рішень незаконними та скасування постанов - залишити без руху та надати строк скаржнику для усунення вказаних недоліків скарги в 5 днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху.
Роз'яснити скаржнику, що в разі якщо у вказаний строк недоліки скарги не будуть усунуті, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.
Копію ухвали надіслати скаржнику.
Оскарженню ухвала не підлягає.
Суддя Д.О. Каряка