Справа № 308/780/19
02 лютого 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження №308/780/19 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030003737 від 24.11.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України,
23 листопада 2018 року близько 19 години 02 хвилин, від мешканців будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надійшло повідомлення на спецлінію служби «102» про те, що біля під'їзду невідомий громадянин, порушує громадський порядок та висловлюється нецензурною лайкою.
Для з'ясування обставин цього повідомлення до під'їзду вказаного будинку за адресою АДРЕСА_1 виїхали працівники патрульної поліції, поліцейський взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_8 та інспектор вказаного взводу лейтенант поліції ОСОБА_9 , де було встановлено особу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому відповідно до вимог ст.. 18 Закону України «Про національну поліцію», працівники патрульної поліції належним чином представились та у відповідності до вимог ст. 261 КУпАП, останнього доставлено до адміністративної будівлі Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 10а для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП.
Перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході складання на нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, яке полягало у дрібному хуліганстві, діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання - з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу, усвідомлюючи, що потерпілий перебуває при виконанні своїх службових обов'язків, нехтуючи прийнятими правилами поведінки в суспільстві, почав висловлюватись нецензурною лайкою та перешкоджав нормальній діяльності правоохоронних органів нехтуючи їх авторитетом, будучи попередньо повідомленим поліцейським ОСОБА_9 , який перебував у форменому одязі про припинення протиправних дій направлених на порушення громадського порядку, застосував фізичне насильство у сторону працівника взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_9 , яке виразилось у нанесенні удару своєю головою в область голови ОСОБА_9 , в наслідок чого здійснив опір з нанесенням тілесних ушкоджень, які згідно висновку судово-медичної експертизи №531 від 28.12.2018 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вказана справа надійшла до суду з обвинувальним актом.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до суду клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності підтримав, просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків. Надав згоду на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 345 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття даного кримінального провадження.
Потерпілий ОСОБА_9 в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи наявна заява про розгляд ссправи без його участі.
Суд, заслухавши клопотання захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_4 , думку прокурора, вважає, що клопотання захисника обвинуваченого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення містить ч. 1 ст.285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, лише за умови, якщо особою вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Також судом ураховуються правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26.03.2020 року у справі № 730/67/16-к , де указано , що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Також в даній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду зазначив, що за правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків давності; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.2-4 ст.49 КК України) .
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
У цій справі окреслені Верховним Судом у справі № 192/3301/16-к орієнтири дотримано. Так, клопотання подане стороною кримінального провадження та обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Також Суд враховує, що в постанові від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у т.ч. зауважив, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
В даному кримінальному провадженні, наявне клопотання захисника обвинуваченого про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а також обвинувачений в судовому засіданні надав згоду про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження . Судом роз'яснено обвинуваченому підстави звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження. Суть обвинувачення обвинуваченому зрозуміла.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст.4 КК України).
Відповідно до ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років-у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності є лише закінчення відповідного строку давності, який сплинув до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
Як вбачається із змісту клопотання та матеріалів кримінального провадження, закінчився пятирічний строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, у разі вчинення нетяжкого злочину.
При цьому, закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України визнається благополучне закінчення певних строків давності з дня вчинення злочину до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа засуджена за вчинений нею злочин певної тяжкості.
Благополучним визнається таке закінчення зазначених строків давності, протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови:
- не ухилялася від слідства або суду;
- не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений.
Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Таким чином, положення ст. 49 КК України є імперативною нормою, яка передбачає не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.
При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою,у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена Колегією суддів Ксаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к.
Таким чином, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної, касаційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушенння передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Згідно вимог ч. 4 ст. 12 КК України, нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Санкція ч. 2 ст. 345 КК України передбачає обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк..
Таким чином, кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 345 КК України є нетяжким злочином.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 було вчинено 23.11.2018 року, з цього часу минуло більше пяти років, перебіг строків давності не переривався і не зупинявся, тобто є всі підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч.1 ст. 49 КК України.
Таким чином на даний момент строк давності за вказане кримінальне правопорушення є таким, що минув, а тому у суду відсутні підстави щодо відмови в задоволенні заявленого клопотання.
Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Обставин, які би виключали звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття даного кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності судом не встановлено.
За таких обставин, суд, за наявності згоди ОСОБА_4 , приходить до висновку про необхідність звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 345 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.
Цивільний позов по справі відсутній.
Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта лише у разі ухвалення обвинувального вироку.
Водночас ч. 1 ст. 126 КПК України унормовано, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Тобто суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Вказане твердження узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17.
Кримінальний процесуальний кодекс України прямо не передбачає стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності.
За таких обставин процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертизи, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, слід віднести на рахунок держави. Така позиція суду відповідає правовому висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному в постанові від 12.09.2022 року у справі №203/241/17.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст.100 КПК України.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 , не обиралась.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.cт. 12, 49 КК України, п. 2 ч. 2 ст. 284, ст. 285 - 288, 369-371, КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 345 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030003737 від 24.11.2018 року стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 345 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - провадженням закрити.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 не обирати. Речові докази по справі:
- відеозапис, який знаходиться на матеріальному носієві - оптичному диску з написом: «Verbatim», «DVD-R 4.7 GB 16 X» - після набрання ухвалою суду законної сили залишити для збергання у матеріалах справи;
- відеозаписи, які знаходяться на матеріальному носієві - оптичному диску з написом: «Verbatim», «DVD-R 4.7 GB 16 X» - після набрання ухвалою суду законної сили залишити для збергання у матеріалах справи;
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Дата оголошення повного тексту ухвали у звязку з перебуванням судді у нарадчий кімнаті по іншій справі - 08.02.2024 о 09:00 год.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1