308/1660/24
09 лютого 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., за участю особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Свиди О.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР №269792 від 20.12.2023 вбачається, що 20.12.2023, приблизно о 23 год. 00 хв., ОСОБА_1 , знаходячись за своїм місцем проживання: АДРЕСА_1 , вчинила насильство психологічного характеру щодо своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме кричала, ображала дітей, чим вчинила психологічне насильство, що могло зашкодити здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення не визнала, пояснивши, що 20.12.2023, за місцем проживання, між нею та її чоловіком ОСОБА_4 виникла сварка з приводу відсутності вдома протягом двох днів їхнього спільного сина, який перебував разом з чоловіком. Чоловік наніс їй удар в область обличчя та штурнув у тіло, після чого вона зачинилася у ванній кімнаті з донькою, де перебувала до приїзду працівників поліції. Зауважила, що жодного насильства психологічного характеру щодо своїх неповнолітніх дітей, як зазначено у протоколі, вона не вчиняла.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Свида О.Г. у судовому засіданні просив провадження у справі про притягнення його підзахисної до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, посилаючись на обставини, викладені у письмовій промові (позиції) у справі. Зазначив, що у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, в чому саме полягало насильство і яка шкода заподіяна, хоча це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю своїм неповнолітнім дітям, хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, і зокрема, у матеріалах даної справи, втім їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом». Фактично об'єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита. Наголошує, що факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 не підтверджується жодним належним та допустимим доказом. Крім того, звертає увагу, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях зазначає, що у неї з чоловіком відбулася сварка, в ході якої чоловік ударив її по обличчю та штурнув в тіло і вона закрилася у ванній кімнаті з донькою до приїзду поліції. Враховуючи вказане, вважає, що доказів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не встановлено.
Заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, її захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яке поставлено у вину ОСОБА_1 , характеризується протиправними, винними діями одного члена сім'ї на вчинення насильства по відношенню до іншого члена сім'ї. Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Отже, насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність, спричинення шкоди, порушення прав і свобод людини, значна перевага сил (фізичних, психологічних) того, хто чинить насильство. Інакшими словами, насильство це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством, а конфліктом.
Однак у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено і матеріали справи не містять фактичних даних на підтвердження вчинення ОСОБА_1 умисних діянь на вчинення насильства по відношенню до її дітей, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілих.
Виходячи зі змісту ст. ст. 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та одних із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Усупереч наведених вимог складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не підтверджений жодними фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановила наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Підставою для складення даного протоколу стали: форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 20.12.2023, згідно з якою поліцейським зазначено зауваження щодо буд-яких інших чинників/обставин, які підвищують /знижують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи: словесний конфлікт, а саме кричала на дітей, оцінка ризиків - низька. Окрім того, до протоколу додано письмові пояснення ОСОБА_4 від 10.12.2023 та компакт-диск з відеозаписом з боді-камери поліцейського, при перегляді якого встановлено, що на ньому зафіксовано лише обставини після прибуття працівників поліції, а саме: спілкування з ОСОБА_4 , дитиною (сином) та ОСОБА_1 , складення відносно останньої протоколу про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 під час судового розгляду ствердила, що між нею та її чоловіком ОСОБА_4 виникла сварка з приводу відсутності вдома протягом двох днів їхнього спільного сина, який перебував разом з чоловіком, невідвідування таким навчання у цей період, виникнення між подружжям конфлікту, спричинення їй тілесних ушкоджень, на які працівники поліції не реагували. Вказала, що сама перебувала 8 років у відпустці по догляду за дітьми, займалася їх вихованням, нарікання за цей час щодо неї відсутні.
Інших належних та допустимих доказів, які б могли спростувати твердження ОСОБА_1 до матеріалів справи не додано.
Отже, з вказаного слідує, що між сторонами виник конфлікт, в якому відсутні ознаки домашнього насильства, а саме порушення прав і свобод дітей, спричинення їм шкоди.
Більше того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відтак, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які б підпадали під ознаки домашнього насильства, що вказує на недоведеність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
За змістом наведеної вимоги закону висновки судді щодо оцінки доказів мають вказуватись у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Також суддя враховує висновки, які викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 та у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Доведення «поза розумним сумнівом» означає, що позиція представлена суб'єктом владних повноважень, має бути доведена таким чином, щоб у «розумної (розсудливої) людини» не лишилося «розумного сумніву», що особа винна.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та беручи до уваги ту обставину, що в матеріалах справи відсутні достовірні дані та не міститься достатніх доказів про те, що ОСОБА_1 винна у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, її заперечення, надані під час судового розгляду, матеріалами справи не спростовано, вважаю, що у даній справі виникає сумнів у її винуватості, а тому провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В. Логойда