23.01.2024 Єдиний унікальний номер 205/1287/23
Провадження № 2/205/677/44
23.01.2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Курбанової Н.М.,
за участю секретаря Галушки А.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача, розірвання договорів, стягнення сплаченої за товар грошової суми та відшкодування моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача, розірвання договорів, стягнення сплаченої за товар грошової суми та відшкодування моральної шкоди, які в остаточній редакції зводяться до наступного, а саме позивач просить розірвати договір від 15.07.2021 р. укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 . Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену передплату за договором від 15.07.2021 р. в сумі 75810,00 грн., пеню в сумі 22773,76 грн., індекс інфляції в сумі 7991,78 грн., 3% річних в сумі 2385,58 грн. Розірвати договір від 23.07.2021 р. між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 . Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену передплату за договором від 23.07.2021 р. в сумі 45000,00 гр., пеню в сумі 11157,54 грн., індекс інфляції в сумі 3915,41 грн., 3% річних в сумі 1168,77 грн. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
В обгрунтування позову позивач зазначив, що між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір №б/н від 15.07.2021 р. Відповідно до п. 1.1 даного договору від 15.07.2021 р. виробник власними силами або з залученням третіх осіб зобов'язується виконати роботи з моделювання, дизайну та зборці меблів, здійснити її поставку у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити виконане та отримане замовлення на умовах договору. Загальна сума за договором від 15.07.2021 р. складає 95350,00 грн. Порядок розрахунків передбачає передплату в день укладення договору від 15.07.2021 р. в розмірі 75850,00 грн. готівкою. Діючи на виконання умов договору від 15.07.2021 р., в момент його укладення, замовник ОСОБА_1 здійснив передплату в розмірі 75850,00 грн. Відповідно до п. 5.5 договору від 15.07.2021 р. - у випадку порушення виробником терміну передачі зібраної меблі, замовник має право на відшкодування виробником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочки договору, від загальної вартості замовлення, за якою протермінована поставка, за кожний день прострочки, але не більше загальної суми договору. Термін дії договору з 15.07.2021 р. по 13.07.2022р. (п. 6.1 договору). Пункт 6.2 договору від 15.07.2021 р. встановлює, що договір вважається виконаним з моменту отримання товару замовником. Розділ 7 договору від 15.07.2021 р. закріплює його додаткові умови - а саме: строк готовності замовлення - орієнтовно вересень 2021 р., замовник зобов'язується зателефонувати та попередити за 1 тиждень до дати монтажу. Діючи на виконання вимог розділу 7 договору від 15.07.2021 р., замовник зателефонував 19.09.2022 року виробнику та повідомив про бажану дату монтажу обумовленої меблі за договором. За 1 тиждень монтаж не відбувся, через що 26.09.2022 р. відбулась особиста зустріч замовника з виробником, на якій останнім було проголошено новий термін, що склав півтора місяці, тобто до 07.11.2022 р. включно. В цей термін монтаж не відбувся, Виробник пообіцяв здійснити перерахунок за договором, проте так його і не надав, чим грубо порушив умови договору від 15.07.2021 р. Окрім того, 23.07.2021 р. між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір №б/н. Відповідно до п. 1.1 даного договору від 23.07.2021 р. виробник власними силами або з залученням третіх осіб зобов'язується виконати роботи з моделювання, дизайну та зборці меблів, здійснити її поставку у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити виконане та отримане замовлення на умовах договору. Згідно п. 1.2 договору від 23.07.2021 р. його предметом є зборка наступних виробів: шафа розпашна 3-дверна, шафи розпашні дводверні та модулі над кроваттю, 2 прикроватні тумби, консоль з туалетним столиком. Загальна сума договору від 23.07.2021 р. склала 65000,00 грн. Порядок розрахунків передбачав передплату в день укладення договору від 23.07.2021 р. в розмірі 45000,00 грн. готівкою. Діючи на виконання умов договору від 23.07.2021 р., в момент його укладення, замовник позивач здійснив передплату в розмірі 45000,00 грн. Пункт 5.1 договору від 23.07.2021 р. передбачив, що виробник зобов'язаний надати товар, виготовлений у відповідності з ескізом проекту, у встановлений договором термін. Відповідно до п. 5.5 договору від 23.07.2021 р. - у випадку порушення виробником терміну передачі зібраної меблі, замовник має право на відшкодування виробником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочки договору, від загальної вартості замовлення, за якою протермінована поставка, за кожний день прострочки, але не більше загальної суми договору. Термін дії Договору з 23.07.2021 р. по 23.07.2022р. Пункт 6.2 договору від 23.07.2021 р. встановлює, що договір вважається виконаним з моменту отримання товару замовником. Розділ 7 договору від 23.07.2021 р. закріплює його додаткові умови - а саме: строк готовності замовлення - орієнтовно вересень 2021 р. Замовник зобов'язується зателефонувати та попередити за 1 тиждень до дати монтажу. Діючи на виконання вимог розділу 7 договору від 23.07.2021 р., позивач зателефонував 19.09.2022 року відповідачу та повідомив про бажану дату монтажу обумовленої меблі за договором від 23.07.2021 р. За 1 тиждень монтаж не відбувся, через що 26.09.2022 р. відбулась особиста зустріч замовника з виробником, на якій останнім було проголошено новий термін, що склав півтора місяці, тобто до 07.11.2022 р. включно. В цей термін монтаж не відбувся, виробник пообіцяв здійснити перерахунок за договором, проте так його і не надав, чим грубо порушив умови договору. Позивачем було направлено претензії на адресу відповідача засобами «Укрпошти», а саме: претензія №1 від 05.12.2022р. до договору від 15.07.2021р. та претензія №2 від 05.12.2022р. до договору від 23.07.2021р. Дані листи не були отримані відповідачем та були повернуті позивачу за збігом строків зберігання. Станом на 07.11.2023 р. позивач не отримав свій товар за обома договорами від 15.07.2021 р. та від 23.07.2021 р., ні грошові кошти у розмірі передплати, Відповідач ФОП ОСОБА_3 не виконано умови договору від 15.07.2021 р. та договору від 23.07.2021 р., що дає право позивачу вимагати від ФОП ОСОБА_3 розірвання договору від 15.07.2021 р. і повернення грошових коштів в сумі 75850,00 грн., що складається із суми передплати, у відповідності до п. 3.1. договору, яка проведена позивачем в повному обсязі на момент підписання договору, та розірвання договору від 23.07.2021р. і повернення грошових коштів в сумі 45000,00 грн., що складається із суми передплати, у відповідності до п. 3.1. договору, яка проведена позивачем в повному обсязі на момент підписання договору. Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочки договору від загальної вартості замовлення, за якою протермінована поставка, за кожний день прострочки, але не більше загальної суми договору: за договором від 15.07.2021р.- 22773,76 грн., індекс інфляції, що становить 7991,78 гри., також 3% річних, що складає 2385,58 грн.; за договором від 23.07.2021р. пеню у розмірі 11157,54 грн., індекс інфляції, що становить 3915,41 гри , також 3% річних від простроченої суми, що складає 1168,77 грн. Вважає, що дії відповідача є незаконними та протиправними, що полягають у грубому порушенні невиконання своїх обов'язків за договорами, внаслідок порушення його прав такими діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка полягала у спричиненні особисто йому моральних та душевних страждань, хвилювань, він не має змогу мешкати у власній квартирі через відсутність в ній життєвої необхідних меблів, і через це змушений жити в орендованій квартирі, внаслідок чого він ніс додаткові непередбачені витрати, через стрес в нього порушився сон, змінюється тиск та серцебиття, він приймав заспокійливі таблетки, не міг спокійно працювати. Він був вимушений самотужки купити матеріал та збирати собі меблі, щоб заселитися та жити в квартирі. Моральну шкоду він оцінює в 5000,00 грн. Для захисту своїх законних прав позивачем було укладеного договір про надання правничої (адвокатської) допомоги з адвокатом Надтока О.В. позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., які також просить стягнути з відповідача.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 , в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, посилаючись на те, що сторонами були укладені договори на виготовлення меблів відповідно до ескізу і монтажу на об'єкті замовника від 15.07.2021 р., та 23.07.2021 р. Сторони погодили термін дії договору, укладеного 15.07.2021 р. до 15.07.2022 р., а термін дії договору, укладеного 23.07.2021 р. - до 23.07.2022 р. Угод про зміну умов вказаних договорів сторонами не укладалося. Сторони також погодили строк виготовлення та монтажу замовлення відповідно - вересень 2021 р. Такий орієнтовний термін сторони встановили у зв'язку із тим, що позивачем під час замовлення і замірів не був закінчений ремонт на об'єкті монтажу замовлення тож параметри, зазначені замовником на ескізі, що є невід'ємним додатком договору, могли змінитися. З цим пов'язана також умова договору, відповідно якої за тиждень замовник попереджає виконавця про готовність до монтажу. З метою виконання замовлення своєчасно відповідач придбав матеріали та комплектуючі, що є необхідними для виконання замовлення. Проте ані протягом вересня 2021 року ані в подальшому позивач про готовність об'єкту та можливість поставки замовлення не повідомляв. Позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виконання договору після спливу строку дії договору. Позивач стверджує що звернувся до відповідача 19.09.2022 р., проте дія договору закінчилася 15.07.2022 р. При цьому відповідач підтверджує, що дійсно, мав зустріч на об'єкті, але в жовтні 2022 року. При цьому, відповідач прибувши на об'єкт для контрольних замірів з'ясував, що всі параметри, вказані у договорі підлягають перерахунку у зв'язку з тим, що габаритні розміри змінилися, крім того, позивачем було придбано техніку, яка підлягала монтажу шляхом вмонтування цієї техніки в меблеві блоки, при цьому параметри цієї техніки він відмовився надавати. Відповідач запропонував привезти побутову техніку, яка підлягає монтажу, разом із меблевим блоком, проте позивач відмовився, перестав виходити на контакт. Весь цей час відповідач зберігав замовлені матеріали та виготовлені конструкції для позивача на своєму складі, у зв'язку із чим також поніс витрати, пов'язані зі зберіганням та у зв'язку із невизначеністю стосовно договірних зобов'язань. Претензії позивача він не отримував, враховуючи воєнний стан, відповідач вирішив, що ймовірно позивач виїхав у безпечне місце, та з розумінням до цього поставився. Він підтверджує, що за договором від 15.07.2021 року він отримав від позивача ОСОБА_1 передплату у розмірі 75850 гривень, як зазначено у договорі та також отримав як передплату 45 000,00 грн. за договором від 23.07.2021 року. Важає, що штрафні санкції в розмірі 16 985, 95 грн. стягненню не підлягають. Відповідно до розрахунку, доданого до позову, штрафні санкції за невиконання зобов'язання за договором від 23.07.2021 р. позивач нараховував з 26.09.2022 року по 07.02.2022 року. При цьому термін дії договору закінчився 23.07.2022 р. Сторони погодили строк виготовлення та монтажу меблів відповідно до договору - вересень 2021 р. Умовами договору встановлений обов'язок повідомлення про готовність замовником за 1 тиждень до дати монтажу. Позивач стверджує, що він зателефонував позивачу 19.09.2022 року на виконання вимог розділу 7 договору. Проте дія договору на той момент скінчилася, а сторони угод про його продовження не укладали. Умовами договору не передбачено його автоматичне продовження. Стосовно пені в розмірі 8321,93 грн. позиція відповідача аналогічна. Стосовно нарахування інфляційних та 3% річних, як зазначено в розрахунку починаючи з 01.10.2022 р., а 3% річних починаючи з 26.09.2022 р. є безпідставним, так як нарахування пені та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦКУ, можливо лише за виконання грошових зобов'язань. Проте у претензіях, які відповідач не отримував, нажаль, копії яких додані до матеріалів справи, позивач вимагав здійснити поставку товару, грошових вимог претензії не містять. Щодо вимог про розірвання договорів, то на його думку, вони задоволенню не підлягають, тому що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Позивач вимагає розірвати договори від 15.07.2021 р. та 23.07.2021 року, дія яких скінчилася відповідно 15.07.2022 р. та 23.07.2022 р. 5. Стосовно стягнення моральної шкоди зазначив, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Весь час дії договору позивач не звертався за його виконанням, звернувся коли йому це зручно, по закінченні ремонту, але при цьому відмовився належним чином надати параметри техніки, яка вбудовується, іншим чином погодити виконання договору що поставило відповідача у стан невизначеності. Тобто, в діях відповідача відсутній мотив на свідоме порушення прав позивача, до цього призвела поведінка позивача. Щодо заявлених витрат на правову допомогу, відповідач заявлену суму вважає необґрунтованою, а розмір неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг. Просить відмовити у позовних вимогах повністю.
В судовому засіданні відповідач ФОП ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 , підтримали доводи своїх заперечень крім того відповідач пояснив, що він готовий повернути позивачу передплати по договорах у розмірі 75850,00 грн. та 45000,00 грн., відповідно які отримав за договорами та був готовий добровільно відшкодувати позивачу грошові кошти, з врахуванням втрат позивача в розмірі 160000,00 грн., як намір миром вирішити вказаний спір.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно приписів ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною 2 ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За ч.2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно приписів ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу
Згідно ч. 3 ст. 865 ЦК України, до відносин за договором підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Судом встановлено, що 15.07.2021 р. між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір №б/н.
Відповідно до п. 1.1 даного договору, виробник власними силами або з залученням третіх осіб зобов'язується виконати роботи з моделювання, дизайну та зборці меблів, здійснити її поставку у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити виконане та отримане замовлення на умовах договору.
Згідно п. 1.2 договору, предметом договору є зборка наступних виробів:
- виготовлення кухні без стільниці (стільниця замовлена окремим чеком) та монтаж на об'єкті замовника. Ескіз з описом погоджено та додається;
- ціна кухні без стільниці - 89500,00 грн.;
- ціна мийки «Teka BeLinea» 50.40 RS15 з монтажем вартістю 5850,00 грн.
Згідно п.2.1 договору, загальна сума договору складає 95350,00 грн.
Згідно п.3.1 договору, необхідна для початку робіт передплата 75850,00 грн. готівка. Залишок 19500,00 грн.
Згідно п.3.2, п.7 договору, строк передачі зібраної меблі (виробів для інтер'єру) орієнтовно вересень 2021 р. Замовник зобов'язується подзвонити та попередити за 1 тиждень до дати монтажу.
Відповідно до п.5.1 договору, виробник зобов'язаний надати товар, виготовлений у відповідності з ескізом проекту, у встановлений договором термін.
Відповідно до п. 5.5 договору, у випадку порушення виробником терміну передачі зібраної меблі, замовник має право на відшкодування виробником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочки договору, від загальної вартості замовлення, за якою протермінована поставка, за кожний день прострочки, але не більше загальної суми договору.
Згідно п.6.1 договору, термін дії договору з 15.07.2021 р. по 15.07.2022р.
Згідно п. 6.2 договору, договір вважається виконаним з моменту отримання товару замовником.
23.07.2021 р. між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір №б/н.
Відповідно до п. 1.1 договору, від виробник власними силами або з залученням третіх осіб зобов'язується виконати роботи з моделювання, дизайну та зборці меблів, здійснити її поставку у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити виконане та отримане замовлення на умовах договору.
Згідно п. 1.2 договору, предметом договору є зборка наступних виробів:
- шафа розпашна 3-дверна (1 один.);
- шафи розпашні дводверні та модулі над ліжком (1 один.);
- приліжкова тумба - 2 одиниці;
- консоль з туалетним столиком. Ескіз додається.
Згідно п.2.1. договору, загальна сума договору складає 65000,00 грн.
Згідно п.3.1 договору, в день складання даного договору, замовник здійснив предоплату в розмірі 45000,00 грн. готівкою. Залишок 2000,00 грн.
Згідно п.3.2, п.7 договору, строк передачі зібраної меблі (виробів для інтер'єру) орієнтовно вересень 2021 р. Замовник зобов'язується подзвонити та попередити за 1 тиждень до дати монтажу.
Відповідно до п.5.1 договору, виробник зобов'язаний надати товар, виготовлений у відповідності з ескізом проекту, у встановлений договором термін.
Відповідно до п. 5.5 договору, у випадку порушення виробником терміну передачі зібраної меблі, замовник має право на відшкодування виробником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочки договору, від загальної вартості замовлення, за якою протермінована поставка, за кожний день прострочки, але не більше загальної суми договору.
Згідно п.6.1 договору, термін дії договору з 23.07.2021 р. по 23.07.2022р. (
Згідно п. 6.2 договору, договір вважається виконаним з моменту отримання товару замовником.
Як було вище зазначено, ОСОБА_1 на виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаної роботи було передано відповідачу грошові кошти в якості передплати у розмірі 75850,00 грн., що встановлено п.3.1 договору б/н від 15.07.2021 року та передплату у розмірі 45000,00 грн., що встановлено п.3.1 договору б/н від 23.07.2021 року.
В судовому засіданні відповідач підтвердив факт отримання передплати за договором б/н від 15.07.2021 року у розмірі 75850,00 грн., що встановлено п.3.1 договору та передплату у розмірі 45000 гривень по договору б/н від 23.07.2021 року, тобто даний факт визнано сторонами та додаткового підтвердження не потребує.
Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Судом встановлено, що відповідачем у визначений договорами б/н від 15.07.2021 р. та від 23.07.2021 р. строк (орієнтовно вересень 2021 року), а також станом на 08.02.2023 року (дата звернення до суду з даним позовом) не виконано свого обов'язку передбаченого договором підряду щодо доставляння замовлення позивачу.
З дня укладення договорів та внесення попередньої оплати за договорами позивачем, меблі, які замовив позивач, відповідачем не виготовлено та не доставлено для установки в квартирі позивача.
Всупереч вимогам договорів відповідач порушив строк виконання робіт, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.
Оскільки відповідач умови взятого на себе зобов'язання не виконав, доказів виконання підрядних робіт відповідачем суду не надав, фактично отримані відповідачем за договорами кошти у добровільному порядку позивачу не повернув, то суд приходить до висновку про наявність правових підстав для розірвання договорів б/н від 15.07.2021 року та від 23.07.2021 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та стягнення з відповідача на користь позивача суми передплати у розмірі 75850,00 грн. за договором б/н від 15.07.2021року та сума передплати у розмірі 45000,00 грн. за договором б/н від 23.07.2021 року.
Суд не може погодитись з запереченнями відповідача та його представника, що дії договорів закінчилися, тому вимоги про розірвання таких договорів є необгрунтованими.
Пунктом. 6.2 кожного із договорів передбачено, що вони діють до повного виконання їх умов, таким чином, з врахуванням того, що замовлення відповідачем не виконано, передплати по договорам позивачу не повернуто, то на час розгляду вкзааної спраи, дія договорів не закінчилася.
Згідно приписів ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
У статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
В п. 5.5 договорів № б/н від 15.07.2021 року та від 23.07.2021 р. сторони узгодили, що у випадку порушення виробником терміну передачі зібраної меблі, замовник має право на відшкодування виробником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочки договору, від загальної вартості замовлення, за якою протермінована поставка, за кожний день прострочки, але не більше загальної суми договору.
Розрахунок пені та штрафних санкцій позивач розрахував з 26.09.2022 року, тобто з дати порушення умов договору відповідачем . В судовому засіданні відповідач не заперечував проти того, що з 26.09.2022 року наступив строк виконання умов договорів.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком розміру пені, яка підлягає стягенню з відповіда на користь позивача за договором від 15.07.2021 року у сумі 22773,76 грн., а саме з 26.09.2022 року по 25.03.2023 року за 181 день просрочки виконання, виходячі із загальної суми за договором - 91850 гривень, облікової ставки НБУ 25% та розрахункової ставки 50% .
Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення умов договору від 23.07.2021 року у сумі 11157,54 грн., виходячі із суми договору 45000 гривень, кількості просрочених днів за період з 26.09.2022 року по 25.03.2023 року - 181 день, обліковою ставкою НБУ 25% та розрахунковою ставкою 50%.
При цьому суд звертає увагу, що цивільні справи розглядаються в межах позовних вимог, заявлених стороно, що прямо передбачено ст. 265 ЦПК України і хоча загальна сума за договором від 23.07.2021 року складає 65000 гривень, та саме з цієї суми необхідно проводити розрахунки пені та інших штрафних санкцій, але суд не може вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1 , тому стягує з відповідача на корист позивача пеню за вказаним договором в межах заявлених позовних вимог, виходячі із суми передплати 45000 гривень., погоджуясь з розрахунком такої пені, наданого позивачем, у сумі 11157,54 грн. за 181 день.
Вирішуючи питання щодо нарахування штрафних санкцій за порушення умов договорів відповідно до ст. 625 ЦК України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.
Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19 вказала, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу
Стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Оскільки між сторонами виникло договорні стосунки, а у зв,язку із порушенням умов договору у позивача виникло право вимагати розірвання такого договору та повернення передплати - грошових коштів, які не були повернуті відповідачем, тому у останнього виникло грошове зобов'язання перед позивачем, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати, по договору від 15.07.2021 року у розмірі 7991, 78 гривень, виходячі із загальної суми по договору 91850 гривень, період з 01 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року та сукупного індексу інфляції у розмірі 108.701%
По договору від 23.07.2021 року, виходячі із меж позовних вимог, заявлених позивачем ОСОБА_1 - 450000 гривень, за період з 01 жовтня 2022 року по 30.06.2023 рок, сукупному індексі інфляції 108, 701% , стягненню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 3915, 41 гривня.
Також звідповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за період прострочення зобов'язання відповідно статті 625 ЦК України, розраховані наступним чином.
Розрахунок 3% річних виконується за формулою: С (сума заборгованості) х 3% х Д (кількість днів прострочення) / 365.
Таким чином, 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача становлять за договором б/н від 15.07.2021 р. 2385,58 грн., а саме 91850х3%:97 днів (з 26 .09.2022 року по 31.12.2022 року) = 732, 28 гривень, 91850х3%:219 днів( з 01.01.2023 року по 07.08.2023 року)=1653, 30 гривень
За договором від від 23.07.2021 р. 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача скаладають 1168, 77 гривень, які розраховуются наступним чином: 45000 х3%:316 за період з 26.09.2022 року по 07.08.2023 року )
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 загальна сума коштів за договором б/н від 15.07.2021 р. в сумі 109001,12 грн., яка складається з сплаченої передплати за договором в сумі 75850 грн. 00 коп., пені в сумі 22773 грн. 76 коп., інфляційних втрат в сумі 7991 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 2385 грн. 58 коп. та за договором б/н від 23.07.2021 р. в сумі 60072,95 грн., яка складається з сплаченої передплати за договором в сумі 45000 грн. 00 коп., пені в сумі 11157 грн. 54 коп., інфляційних втрат в сумі 3915 грн. 41 коп. , 3% річних в сумі 1168 грн. 77 коп.
Що стосується відшкодування моральної шкоди відповідачем на користь позивача, суд зазначає таке.
На підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Згідно з п.6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що в контексті Закону України «Про захист прав споживачів» у спорах про захист прав споживачів законодавством передбачено відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо її заподіяння було небезпечне для життя і здоров'я людини.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач звернула увагу на поширення щодо виниклих правовідносин дії Закону України «Про захист прав споживачів», однак, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині моральної шкоди, позивач також посилається та обґрунтовує свої вимоги загальними положеннями про відшкодування шкоди, визначеними Цивільним кодексом України.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Так відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 22 вказаного закону передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Разом з тим, встановлені судом обставини справи, на переконання суду, призвели до спричинення позивачу моральної шкоди, яка виразилася в душевних хвилюваннях, яких він зазнав в зв'язку із порушенням його прав, як споживача, відповідачем.
Тому, враховуючи вищезазначене, беручи до уваги ступінь вини відповідача, те, що позивач позбавлений протягом уже тривалого часу можливості отримати бажані меблі чи повернути сплачені ним кошти, перенесені душевні хвилювання, необхідних додаткових зусиль організувати життясуд вважає, що права позивача порушені, останнім зазнано душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, а тому моральна шкода підлягає відшкодуванню.
Що стосується розміру грошового відшкодування моральної шкоди, то враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступеня вини відповідача суд, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає необхідним та достатнім стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи питання позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн., суд дійшов до наступного.
Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За приписами статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведені правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 690/408/17.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, на підтвердження витрат на правову допомогу було надано договір про надання правової допомоги №22 від 23.01.2023 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Надтока О.В., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серія АЕ №1179732, квитанцію до прибуткового касового ордера від 03.02.2023 року № 03/02, згідно якої адвокатом Надтока О.В. від ОСОБА_1 прийнято на підставі договору №22 від 23.01.2023 р. 15000,00 грн.
З огляду на зазначене, вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. підлягає задоволенню, як обгрунтовані.
У відповідності зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову фізичною особою судовий збір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем, відповідно до закону, при подачі позову про захист прав споживача, розірвання договорів, стягнення сплаченої за товар грошової суми, був звільнений від сплати судового збору та не сплачено судовий збір за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди
У зв'язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01.01.2024 року ) за вимогу про захист прав споживача, розірвання договорів, стягнення сплаченої за товар грошової суми та судовий збір за задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 1211,20 грн, а всього 2422 грн. 40 коп.
Крім того, ухвалами Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.04.2023 року та від 22.05.2023 року задоволено заяви позивача про забезпечення позову. При цьому, за подання заяв про забезпечення позову позивачем сплачені , відповідно, судові збори у розмірі 536,80 грн. та 536,80 грн., а всього 1073,60 грн., та такий судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.01.2024 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено. При цьому, за подання заяви про забезпечення позову позивачем сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн., але у задоволенні заяви було відмовлено, тому такий судовий збір покладається на позивача, відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 211, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача, розірвання договорів, стягнення сплаченої за товар грошової суми та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Розірвати договір від 15.07.2021 р., укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 .
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену передплату за договором від 15.07.2021 р. в сумі 75850 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню в сумі 22773 (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят три) грн. 76 коп., інфляційні втрати в сумі 7991 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 78 коп., 3% річних в сумі 2385 (дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 58 коп., а всього 109001 (сто дев'ять тисяча одна) грн.12 коп.
Розірвати договір від 23.07.2021 р., укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 .
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену передплату за договором від 23.07.2021 р. в сумі 45000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп., пеню в сумі 11157 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 54 коп., інфляційні втрати в сумі 3915 (три тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн.41 коп., 3 % річних в сумі 1168 (одна тисяча сто шістдесят вісім) грн. 77 коп., а всього 61241 (шістдесят одна тисяча двісті сорок одна ) грн. 72 коп.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) 00 коп.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Дата складання повного тексту рішення 01.02.2024 р.
Суддя Курбанова Н. М.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2