08 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3046/23 пров. № А/857/24389/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.,
представника позивача Оприско М.В.,
представника відповідача Хомин Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 380/3046/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Братичак У.В. в м. Львові Львівської області 20.11.2023 року о 15:58 год., повне судове рішення складено 27.11.2023), -
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, позивач) звернулося до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкової заборгованості.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь бюджету податковий борг в сумі 375283 грн. 51 коп.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року в справі № 380/3046/23 скасовано. Позов ГУ ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь бюджету податковий борг в сумі 133045 грн 14 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач звернулася із заявою про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року заяву представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволено.
Розстрочено виконання рішення суду у справі № 380/3046/23 терміном на 1 рік такими платежами: до 01.12.2023 - 11100 грн; до 01.01.2024 - 11100 грн; до 01.02.2024 - 11100 грн; до 01.03.2024 - 11100 грн; до 01.04.2024 - 11100 грн; до 01.05.2024 - 11100 грн; до 01.06.2024 - 11100 грн; до 01.07.2024 - 11100 грн; до 01.08.2024 - 11100 грн., до 01.09.2024 - 11100 грн; до 01.10.2024 - 11100 грн; до 01.11.2024 - 10945,14 грн., що в загальній сумі становить 133045 грн 14 коп.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_1 не додає до заяви відповідних документів щодо своєї неплатоспроможності сплатити податковий борг відповідно до рішення суду. Із заяви відповідача вбачається, що нею не надано суду належних та допустимих доказів, що обґрунтовують доцільність відстрочення виконання рішення суду та доказів на підтвердження обґрунтування факту перебування ОСОБА_1 у важкому фінансовому становищі.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скарги. Представник позивача проти задоволення такої заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що запровадження на території України карантину для запобігання пандемії COVID-19 та воєнний стан, істотно вплинули на фінансово-економічне становища заявника, що ускладнює виконання судового рішення у цій справі, а негайне стягнення з неї всієї суми заборгованості у розмірі 133045,14 грн., може становити для неї непомірний тягар.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з частиною четвертою статті 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Стаття 378 КАС України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку дискреційні повноваження, які він реалізує за власними переконаннями, вирішувати питання про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 810/4643/18 зазначив, що питання щодо відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб'єктного складу сторін у справі, зобов'язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов'язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов'язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов'язок чи зобов'язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.
Суд першої інстанції встановив те, що за Договором найму (оренди) від 12.08.2016 відповідач передала в найм ТОВ «Приватні австрійські інвестиції» належну їй на праві власності будівлю на АДРЕСА_1 , яка використовувалася орендарем для проведення розважальних заходів.
Саме за податок з власників нерухомого майна по цій будівлі у відповідача і виник податковий борг.
Разом з тим, у зв'язку із пандемією коронавірусу та впровадженим через це карантином, сторони 01.07.2021 уклали Договір про внесення змін та доповнень до Договору найму (оренди) та істотно зменшили розмір орендної плати, а на період з 17.03.2020 по 30.06.2021 відповідач взагалі звільнила орендаря від сплати орендної плати.
В подальшому, у зв'язку із повномасштабним вторгненням російської федерації та впровадженням на території України воєнного стану сторони 13.07.2022 уклали Договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди та звільнили орендаря від сплати орендної плати на весь період дії воєнного стану (з 24.02.2022 по дату припинення його дії).
Тобто, на даний час відповідач не отримує орендної плати за користування орендарем належною їй нежитловою будівлею на АДРЕСА_1 , та не отримує доходів, що підтверджується податковими деклараціями за 2022 рік та перше півріччя 2023 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
З огляду на наведене, суд першої інстанції вірно врахував, що запровадження на території України карантину для запобігання пандемії COVID-19 та воєнний стан, істотно вплинули на фінансово-економічне становища заявника, що ускладнює виконання судового рішення у цій справі, а негайне стягнення з неї всієї суми заборгованості у розмірі 133045,14 грн., може становити для неї непомірний тягар.
Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції в тому, що всі ці обставини є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, тому вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що заява про розстрочення виконання судового рішення є обґрунтованою, тому її необхідно задовольнити.
Щодо покликань позивача на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що обґрунтовують доцільність відстрочення виконання рішення суду та доказів на підтвердження обґрунтування факту перебування ОСОБА_1 у важкому фінансовому становищі, колегія суддів зазначає, що додані ОСОБА_1 докази в повній мірі доводять доцільність відстрочення виконання рішення суду. Крім того, податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтувань апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Тому за наведених вище підстав, апеляційний суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 380/3046/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 08.02.2024