08 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 944/5060/23 пров. № А/857/25976/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шавель Р.М. .
секретар судового засідання Слободян І.М.
за участю представників:
від позивача Васечко Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2023 року у справі № 944/5060/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Закарпатській області про скасування постанови, (головуючий суддя Колтун Ю.М., м. Яворів, Львівська область), -
07.08.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Закарпатській області, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 19.07.2023 серії ЕАС №7361736 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що спірною постановою, на підставі ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п 12.4 Правил дорожнього руху (далі -ПДР), а саме - перевищення дозволеної швидкості в населеному пункті на 28 км/год.
Наголошував на тому, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектор УПП не повідомив позивача про початок розгляду справи, не надав права залучити адвоката для захисту інтересів під час розгляду справи та не ознайомив із доказами, на яких ґрунтується спірна постанова.
Крім того, зазначав, що спірна постанова не містить покликань на марку, модель приладу, яким здійснювалося фіксація руху автомобіля з перевищенням встановлених обмежень швидкості, а також інформації, якою би підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку « 5.70», лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху, в тому числі й швидкісного режиму, і працівник поліції здійснював контроль швидкості руху в межах дії цього знаку.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено
Приймаючи рішення суд першої інстанції констатував правомірність спірної постанови, а доводи позивача вважав безпідставними, та такими, що спростовуються доказами наданими відповідачем.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи скарги загалом співставні з доводами позовної заяви, тобто незаконність спірної постанови та необґрунтованість рішення суду першої інстанції апелянт обґрунтовує покликаннями на процедурні порушення під час розгляду адміністративної справи, відсутність доказів, які б підтверджували його вину. В контексті доказів, зазначав, що вимірювання швидкості відбувалось пристроєм «Trucam», однак такі виміри не можуть бути належним доказом з огляду на те, що вони проводились з порушенням Інструкції з його використання, а саме - недотримано вимог про відстань між приладом та транспортним засобом.
Розгляд справи здійснюється з урахуванням положень параграфа 2 Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивача повідомлено про час, місце та дату розгляду справи телефонограмою від 31.01.2024, а також шляхом направлення повістки-повідомлення його представнику до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд».
Відповідача повідомлено про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення повістки-повідомлення в електронний кабінет.
За правилами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
За змістом спірної постанови ЕАС №7361736 від 19.07.2023 громадянин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем AUDI Q5 номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за громадянкою ОСОБА_2 , о 14:28:10, 19.07.2023 на автодорозі М24 км| Ад м 24. 48 км. в с. Яноші перевищив дозволену швидкість в населеному пункті на 28 км/год, а саме рухався 78 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах )дозволена швидкість не більше 50 км/год). Фіксацію здійснено на прилад TC000618.
Не погоджуючись із спірною постановою позивач звернувся до суду із позовом.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про обґрунтованість спірної постанови такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В контексті доводів скаржника апеляційний суд зазначає наступне.
На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів справи роздруківку фото з лазерного вимірювача швидкості «TruСam» ТС000618, на яких зафіксовано рух транспортного засобу AUDI Q5, номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 78 км/год., та зазначено дату і час фіксації 19.07.2023 о 14:28:07, та дані геолокації.
Дані, що містяться на роздруківці, відповідають обставинам справи, зазначеним в оскаржуваній постанові.
Разом з тим, в апеляційні скарзі позивач стверджує про те, що вимірювання приладу, яким фіксувалась швидкість руху автомобіля не може бути належним доказом з огляду на недотримання працівником поліції Інструкції використання. Крім того, інформація про такий прилад не вказана в постанові.
За змістом спірної постанови видно, що фіксація здійснювалась технічним приладом ТС0006181. Згідно наявного експертного висновку Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 07.09.2021 №04/05/02-2522 заводський номер ТС0006181 відповідає приладу - лазерному вимірювачу швидкості Trucam LTI 20-20.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903- 2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію країни та введені в експлуатацію.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/26475, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 09.11.2022 та чинного до 09.11.2023 лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000618, є придатним до застосування.
Можливість використання виробу «TruCAM LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
У своїй скарзі ОСОБА_1 апелює до того, що працівники поліції порушили Інструкцію з використання приладу Trucam. Під цим порушенням, за змістом відповіді на відзив на позовну заяву, мається на увазі те, що швидкість руху зафіксована вимірювальним приладом на відстані 293,6 м, хоча оптимальна відстань до цілі повинна становити 70 м, яка може бути збільшеною при хороших умовах та фокусі. В контексті цього суд зазначає, що Інструкція містить покликання на діапазон при якому слід виконувати вимірювання, а не чітку вказівку на певну відстань при якій слід виміряти швидкість. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи позивача щодо належності використання вимірювального приладу непереконливими.
Щодо посилання позивача, інспектором поліції було грубо порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також йому не було надано можливості скористатись правовою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено «Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Згідно з п.4 розділу І наведеної Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 9, 10 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.2 р.IV Інструкції, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам статті 283 КУпАП.
Відповідно до п.5 р.IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП). У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).
У відповідності до частини другої статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач засвідчив своїм підписом, що йому роз'яснено ст.268 КУпАП та строк оскарження за ст.289 КУпАП (п. 8 постанови ЕАС №7361736 від 19.07.2023) та водночас, матеріали справи не містять доказів того, що позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою, а інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на її отримання, письмового клопотання щодо виявлення бажання скористатись правовою допомогою позивачем відповідачу не подавалось, хоча він не був позбавлений вчинити ці дії.
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач підтвердив правомірність оскарженої постанови.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За правилами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2023 року у справі № 944/5060/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 08 лютого 2024 року.