Головуючий суддя у першій інстанції: Подлісна І.М.
31 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/4361/23 пров. № А/857/25410/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Гранат В.В.
представника апелянта: Захарової Ю.О.
представника позивача: Мацепури В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 500/4361/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
19.07.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність стосовно неповного нарахування та виплати збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди, у відповідності до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, за грудень 2022 року та січень 2023 року,
- зобов'язати нарахувати та виплатити у відповідності до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, збільшення додаткової винагороди, з врахуванням сплати податків і зборів, за 22 доби грудня 2022 року та за 17 діб січня 2023 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду, апелянт Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 р скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник апелянта, ОСОБА_2 , в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав у ній зазначених.
Представник позивача, ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що майор ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника групи бойового управління відділу бойового управління (командного пукту) штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), та з 12.03.2022р. приймає безпосередню участь у бойових діях, забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 12.07.2023р. № 12/1783.
В п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, встановлено, що на період дії воєнного стану, зокрема і військовослужбовцям Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. ( далі по тексту Постанова № 168)
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 за грудень 2022 та січень 2023 року додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. на місяць виплачена, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Однак, відповідно до бойових розпоряджень по НОМЕР_2 прикордонному загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса видно, що з 01 грудня по 31 грудня 2022 року, з 01 по 05 січня та з 20 по 31 січня 2023 року, ОСОБА_1 щоденно приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування “Лиман” Об'єднаних сил у східній частині Донецького операційного району.
Перший заступник начальника загону - начальник штабу підполковник ОСОБА_4 подав керівнику Військової частині НОМЕР_1 рапорти (вх. №101р. від 04.01.2023р. та вх. №3992р. від 10.03.2023р.) з клопотанням про виплату додаткової винагороди (збільшеної додаткової винагороди) за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_5 , що залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у розмірі по 70 000 грн. на місяць на одного військовослужбовця, пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема ОСОБА_1 за 31 добу в грудні 2022 року та за 17 діб у січні 2023 року.
Однак, 27.01.2023р. Військова частина НОМЕР_1 , відповідно до наказу по 3 прикордонному загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса №13-ОС від 08.01.2023р. “Про виплату грошового забезпечення”, виплатив позивачу лише 20017,74 грн., що відповідає лише 9 добам проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2022 року (розрахунок: 70000:31х9=20322,58 грн., з відрахуванням військового збору 304,84 грн., становить 20017,74 грн.). При цьому, за січень 2023 року, наказ, щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 збільшення додаткової винагороди до 70 000 грн., не видавався, відповідно така винагорода не нараховувалась і не виплачувалась.
Оскільки, Військовою частиною НОМЕР_1 не нараховано та не виплачено збільшення додаткової винагороди позивачу за 22 доби грудня 2022 року, що, з врахуванням сплати податків та зборів, становить - 48 932,25грн. (розрахунок: 31-9=22 доби; 70000:31х22=49677,41 грн., з врахуванням 1,5% військового збору 749,16 грн. становить - 48932,25 грн). А також, не нараховано та не виплачено збільшення додаткової винагороди за 17 діб січня 2023 року, що, з врахуванням сплати податків та зборів, становить -37 811,29 гривень (розрахунок: 70000:31х17=38387,09 грн., з відрахуванням військового збору 575,8 грн. становить 37811,29 грн.), ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
ч.2 ст.19 Конституції України, ч.2 ст.2 КАС України, передбачено, що законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
В ст.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видно, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
ч.-ч. 1-4 ст.9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р., передбачено, що у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022р., №259/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., № 573/2022 від 12.08.2022р., строк дії воєнного часу продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022р. прийнята постанова №168, п.1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, з 24.02.2022р. у військовослужбовців Збройних Сил України які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
ст.1 Закону України від 03.04.2003р. № 661-IV “Про Державну прикордонну службу України” (далі - Закон № 661-IV) визначено, що на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
ч.1 ст.2 Закону “Про Державну прикордонну службу України” передбачено, що основними функціями Державної прикордонної служби України зокрема є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України “Про розвідувальні органи України” та “Про оперативно-розшукову діяльність”; участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України; координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в'їзду - виїзду.
Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України (ч.2 ст.2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України” № 661-IV).
ч.1 ст.6 Закону “Про Державну прикордонну службу України” визначено, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
В п.п. 3, 4 ст.19 Закону “Про Державну прикордонну службу України” встановлено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
ст. 1 Закону України від 06.12.1991р. № 1932-XII “Про Оборону України” (далі - Закон № 1932-ХІІ) передбачено, що військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Згідно ч.1 ст.12 Закону “Про оборону України” участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.
п.1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1146 “Про внесення змін до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168”, яка застосовувалася у період з 01 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абзац другий).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій).
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі чи здійсненні заходів безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
Отже, Постановою Кабінету Міністрів України № 168 (в редакції чинній з серпня 2022 по 31.01.2023р.) визначено, що підставою виплати збільшеної додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану є :
- безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
В п. 2-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 “Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168”, яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Тобто, саме до повноважень керівництва відповідних міністерств та державних органів віднесено визначення технічних питань, що необхідні для здійсненні додаткової винагороди у збільшеному розмірі, в межах, що не перевищують 100000 грн. вказаній категорії осіб (порядку обліку часу, нарахування, документального підтвердження та інших), а не зміну визначених Кабінетом Міністрів України підстав здійснення таких виплат.
Системний аналіз положень законодавства України, що регламентують державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, дає підстави для висновків, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами “Для службового користування”, “Особливої важливості”, “Цілком таємно”, “Таємно” та іншими, а також прийняті в порядку експерименту, якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації.
31.03.2022рр. Адміністрація Державної прикордонної служби України видала наказ №164 “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168”, що застосовувався до 01.08.2022р. (далі - наказ АДПСУ №164), наказ №392/0/8122-АГ від 30.07.2022р. “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168”, що застосовувався з 01.08.2022р. (далі - наказ АДПСУ №392) та наказ №628/0/81-22-АГ від 09.12.2022р. “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168”, що застосовується з 01.12.2022р. - 31.01.2023р., якими врегульовано порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Данні накази Державної прикордонної служби України не проходили державну реєстрацію.
Наказом Адміністрації Держприкордонслужби України №628/0/081-22АГ від 09.12.2022р. “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168”, що застосовувався з 01.12.2022р. - 31.01.2023р., внесено зміни до встановлених Кабінетом Міністрів України підстав виплати збільшеної додаткової винагороди.
Так, п.2 цього наказу визначено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.
Тобто, Адміністрація Державної прикордонної служби України, наказом №628/0/081-22АГ у п. 2 внесла доповнення: “за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником”.
Отже, Адміністрація Державної прикордонної служби України, змінила підстави виплати збільшеної додаткової винагороди, передбачені Постановою Кабінетом Міністрів України №168 від 28.02.2022р., Тобто, в них внесені норми, що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України та змінюють існуючий організаційно-правовий механізм реалізації положень Постанови № 168, а тому такий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби, підлягає обов'язковій державній реєстрації.
У Конституції України встановлено, що Україна є правовою державою (ст.1); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8).
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абз.2 п.п.4.3 п.4 мотивувальної частини Рішення від 27 лютого 2018 року №1- р/2018).
Європейська Комісія “За демократію через право” (Венеційська Комісія) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року у Доповіді “Верховенство права” вказала, що основними критеріями розуміння верховенства права, зокрема, є: доступність закону (закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним), питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; рівність перед законом, влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб; елементами верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; рівність перед законом.
У такому контексті верховенство права означає, що органи державної влади не можуть діяти свавільно та зобов'язані дотримуватись правил, які даватимуть можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах. На підставі зазначеного особа може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат.
Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абз.6 п.п.4.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).
Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття “легітимні очікування”) (Доповідь “Верховенство права”, схвалена Європейською Комісією “За демократію через право” (Венеційською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року).
Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
У контексті ст.8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб'єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави у сферу його прав.
Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абз.5 п.п.3.2 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020).
Як вказав Європейський суд з прав людини, надалі - ЄСПЛ, у рішенні по справі “Ольссон проти Швеції”, норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки.
Отже, з огляду на принципи верховенства права, безумовно ОСОБА_1 має право на отримання збільшеної додаткової винагороди, яка передбачена п.1 Постанови №168 Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта, що у Військової частини НОМЕР_1 наявні усі документальні підтвердження наявності підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу вищевказаної збільшеної додаткової винагороди, що передбачені наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №628/0/81-22-АГ від 09.12.2022р.
Так, відповідно до п.3 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від №628/0/81-22-АГ від 09.12.2022р., документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.
Як встановлено в судовому засіданні, Військова частина НОМЕР_1 веде журнал службово-бойових дій НОМЕР_2 прикордонного загону імені Героя України полковника ОСОБА_5 від 24.02.2022р. № 2 ДСК. Однак, до Розділу І цього журналу службово-бойових дій вносяться усі бойові розпорядження, які керується відповідач у службово-бойовій діяльності. Тобто, дані, що стосуються залучення позивача до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з виданням бойового розпорядження, обов'язково вносяться до розділу 1 Журналу службово-бойових дій.
При цьому, до бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України №94 (гриф) від 11.06.2022р. (Ш/25-1217- Е від 11.06.2022р., ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) перейшов в оперативне підпорядкування оперативно - стратегічного угрупування військ “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” та діє за його рішенням. Відповідно до бойового розпорядження СхРУ №1053(гриф) від 11.06.2022р. (Ш/25-963-Е від 11.06.2022р.) та бойового розпорядження Командувача ОСУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” від 11.06.2022р. №116/131(гриф) - ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) входить до складу сил та засобів ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ”,
Керівництвом ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” (в/ч НОМЕР_3 -ІІ), як старшим начальником, на рапорт керівника військової частини НОМЕР_1 - начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковника Кулєша А.С., надано довідку № 313/ОТУЛ від 06.01.2023р., якою підтверджується, що вказаній в ній 349 військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , у грудні 2022 року приймали безпосередню участь в бойових діях (забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в першому ешелоні у складі оперативно-тактичного угрупування “Лиман” Об'єднаних сил у східній частині Донецького операційного району. Зокрема, в рядку “64” зазначено майор ОСОБА_1 з 01 по 31 грудня 2022 року, що не спростував апелянт.
Таким чином, даною довідкою старшого військового начальника військової частини НОМЕР_1 підтверджується, що військовослужбовці приймали безпосередню участь в бойових діях (забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в першому ешелоні..., тобто підтверджується наявність підстав для виплати цим військовослужбовцям (зокрема і позивачу) збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168.
п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 прямо не визначають ознак районів, безпосередньо у яких має перебувати військовослужбовець під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії для отримання додаткової винагороди.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 р. № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, що набрала чинності 25.12.2022р., у п.1 зазначено, установити, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
При цьому, абз.14 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 р. № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” установлено, що перелік враховується у разі встановлення відповідно до ч.4 ст.51 Закону України “Про державну службу” Кабінетом Міністрів України додаткових коригуючих коефіцієнтів оплати праці державних службовців в державних органах, розташованих на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022р. №453/37789 (зі змінами), та затвердженого наказом від 22.12.2022р. № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022р. №1668/39004, територіальними громадами, які розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), є територіальні громади Донецької та Луганської області.
Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 15 грудня 2022 року № 297) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789, територіальні громади Донецької та Луганської областей є територіальними громадами, які розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року № 1668/39004 (зі змінами), територіальні громади Донецької та Луганської областей є територіальними громадами, які віднесені до територій, на яких ведуться (велись) бойові дії (територій можливих бойових дій).
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України №1 від 02.01.2023р. “Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій” з 01.12.2022р. - 31.12.2022р. Донецька та Луганська область входять до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій без конкретизації районів області та територіальних громад, що не суперечить вищевказаним нормативно-правовим актам.
Однак, Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України №26 від 02.02.2023р. “Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій” з 01.01.2023р. - 31.01.2023р. до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій увійшли певні райони Донецької та Луганської області з визначенням конкретних територіальних громад, зокрема Лиманська та Констянтинівська територіальні громади Краматорського району Донецької області, що суперечить наказам Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, що видані за погодженням з Міністерством оборони України та зареєстровані у Міністерстві Юстиції України.
Такий термін як "район воєнних (бойових) дій" визначається в Законі України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 року № 1932-XII з відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1932- XII).
ст.1 Закону №1932- XII визначає, що район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Однак, Законом України “Про Збройні Сили України” від 6 грудня 1991 року № 1934(далі - Закон №1934- XII), встановлено повноваження Головнокомандувача Збройних Сил України, і зазначені повноваження стосуються лише безпосереднього військового керівництва Збройними Силами України, тобто військовими формуваннями, що входять в склад Міністерства оборони України.
Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні (п.1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 533).
Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, Адміністрація Держприкордонслужби підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.
При цьому, Головнокомандувач Збройних Сил України не має повноважень щодо здійснення безпосереднього військового керівництва Міністерством внутрішніх справ України та Державною прикордонною службою України.
У вступній частині наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023р. № 26 вказано мету його видання та застосування, а саме “для забезпечення належної організації відбиття збройної агресії Російської Федерації та визначення районів ведення бойових дій..” В п. 2 наказової частини цього наказу вказано “Командувачам видів, окремих родів військ (сил), керівникам органів військового управління, які не належать до видів окремих родів військ (сил), керівникам інших складових сил безпеки та оборони довести до відома підпорядкованого особового складу визначені райони ведення воєнних (бойових) дій”.
Адміністрацією Державної прикордонної служби України, відповідно до п. 8 наказу АДПСУ від №628/0/81-22-АГ, встановлено, що склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.
На підставі цього Адміністрація Державної прикордонної служби України видала наказ від 04.01.2023р. №105/0/8/23-ОД “Про склад органів та підрозділів, які брали участь в бойових дія або заходах у відповідних районах ведення бойових дій”, в період з 01 - 31 грудня 2022 року, яким підтверджується, що 3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України, включений до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України, брав участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій з 01 - 31 грудня 2022 року.
Крім того, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, видано наказ від 03.01.2023р. №1 “Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій”, яким підтверджується, що з 01 по 31 грудня 2022 року, до районів ведення бойових дій зокрема включено Луганська та Донецька область.
Однак, Міністерством внутрішніх справ України, адміністрацією Державної прикордонної служби України, як керівниками інших складових сил безпеки та оборони не видавався наказ, яким би доводився до відома підпорядкованого особового складу визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України райони ведення бойових (воєнних) дій у січні 2023 року, та застосування положень цього наказу до питань нарахування і виплати грошового забезпечення - додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України №168.
Таким чином, до даних правовідносин суд застосовує нормативно-правові акти, які мають міжвідомчий характер та зареєстровані у Міністерстві Юстиції України - Перелік територіальних громад, які розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. за № 453/37789 (зі змінами), та затвердженого наказом від 22.12.2022р. № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022р. за №1668/39004.
Оскільки, відповідно до бойових розпоряджень по 3 прикордонному загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса з 01 по 31 грудня 2022 року, з 01 по 05 та з 20 по 31 січня 2023 року, ОСОБА_1 щоденно приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування “Лиман” Об'єднаних сил у східній частині Донецького операційного району, що підтверджується рапортами першого заступника начальника загону - начальника штабу підполковника ОСОБА_6 вх. №101р від 04.01.2023р. та вх. №3992р від 10.03.2023р., відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу збільшення додаткової винагороди до 70000 грн., пропорційно кількості діб проходження служби та виконання, завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2022 року та січні 2023 року.
За наведених обставин та письмових доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 є особою, яка брала безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також перебував безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а тому має право на виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Враховуючи те, що Військова частина НОМЕР_1 частково (за 9 діб) здійснила виплату збільшеної додаткової винагороди, яка передбачена Постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022Р. №168, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу збільшену додаткову винагороду за 22 доби грудня 2022 року та за 17 діб січня 2023 року.
При розгляді цієї справи колегією суддів встановлено, що жоден суб'єкт спірних правовідносин не ставить під сумнів безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, а отже його право на виплату спірної додаткової винагороди за спірні періоди, однак, із певних причин (об'єктивного чи суб'єктивного характеру) відбулось порушення його прав на отримання у повному обсязі належних йому сум грошового забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. В іншій частині судове рішення не оскаржується.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 500/4361/23- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 08.02.2024р.