Справа № 127/19437/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
08 лютого 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, голови Вінницької міської ради, секретаря Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, голови Вінницької міської ради, секретаря Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року адміністративний позов повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та ухвалити постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
З урахуванням вимог ст. 311, ч. 2 ст. 312, КАС України, апеляційний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач оскаржує зокрема рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.11.2018 №2427 «Про списання багатоквартирних будинків з балансу департаменту житлового господарства міської ради», рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.01.2013 №25 «Про обслуговування житлового фонду».
При цьому, судом встановлено, що позовна заява подана до Вінницького міського суду лише 30 червня 2023 року, тобто із значним пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 05.09.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску цього строку.
02.10.2023 року на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, у якій позивач просив поновити пропущений процесуальний строк звернення до суду посилаючись на те, що про порушення своїх прав він дізнався з листа виконавчого комітету Вінницької міської ради від 11.04.2023 року №Л/01/30225/1-00-10.
Ухвалою від 09.10.2023 року, враховуючи висновок суду про неповажність причин пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом, з метою забезпечення права позивача на розгляд його справи у суді, продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви у справі № 127/19437/23 на 7 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
09.11.2023 року на адресу суду надійшло клопотання про поновлення строків звернення до суду, в якому позивач зазначає про відсутність у нього можливості дізнатися, що рішеннями виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2427 від 08.11.2018 року та № 25 від 10.01.2013 року були порушені його права та законні інтереси на протязі шестимісячного строку з дати надання йому їх копій листом вказаного виконавчого комітету №Л/01/124503/1-00-10-10 від 26.09.2022 року, так як на переконання позивача, їх надання є тільки доказом існування цих рішень, а не доказом їх незаконності.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки причини наведені позивачем в заявах про поновлення строків не є поважними.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Строк звернення до адміністративного суду врегульований статтею 122 КАС України.
Відповідно до частини першої цієї статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України).
Позивач оскаржує рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.11.2018 №2427 «Про списання багатоквартирних будинків з балансу департаменту житлового господарства міської ради», рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.01.2013 №25 «Про обслуговування житлового фонду».
Разом з тим, позовна заява подана до Вінницького міського суду 30 червня 2023 року, тобто із значним пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Даючи оцінку доводам апелянта щодо відсутності підстав для повернення позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач дізнався про порушення його прав в жовтні 2022 року, отримавши листа Вінницької міської ради №Л/01/124503/1-0010 від 26.09.2022 року, до якого були долучені спірні рішення. До суду з даною позовною заявою звернувся 30.06.2023 року, тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення.
При цьому, позивачем не заперечується той факт, що рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.11.2018 №2427 «Про списання багатоквартирних будинків з балансу департаменту житлового господарства міської ради» та від 10.01.2013 №25 «Про обслуговування житлового фонду» отримано ним листом №Л/01/124503/1-0010 від 26.09.2022 року.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а зазначив, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що наведені позивачем доводи щодо триваючого правопорушення є помилковими та не є підставою для поновлення строку на звернення до суду, оскільки ст.122 КАС України не містить виключень та/або особливостей щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду з позовами у справах про оскарження рішень та дій суб'єктів владних повноважень, в тому числі таких, що носять характер триваючих.
Суд також зазначає, що повторне отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо оскарження спірних рішень.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника відносно того, що суд першої інстанції не встановив дня початку обчислення перебігу строку звернення особи до суду з даним позовом, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Стаття 9 КАС України визначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Доказами в адміністративному судочинстві, згідно ст. 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції двічі було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу можливість довести, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин. Судом надано оцінку всім поданим позивачем доказам, на підставі яких встановлено, що позивач звернувся до суду з порушенням строку звернення, встановленого ст. 122 КАС України.
Таким чином, зважаючи що судом першої інстанції не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку, судом обгрунтовано застосувано вимоги частини 2 статті 123 КАС України, та повернуто позову заяву позивачу.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам сторін. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Щодо інших доводів скаржника, зазначений у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.