Справа № 120/11483/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
08 лютого 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 року щомісячної додаткової доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити з 01.07.2021 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
04.12.2023 до суду першої інстанції надійшла заява від ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яка мотивована тим, що відповідач фактично не виплачує щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн.
Окрім того, 11.12.2023 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача із долученням до неї копії звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 04.10.2023 року у справі № 120/11483/23.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.
Ухвалою суду від 22 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
07 лютого 2024 року до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії рішення по справі №120/376/24.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Положеннями ст.370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Враховуючи наведене, виконуючи рішення суду відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст.382 КАС України, зокрема, за приписами ч.ч.1, 2 суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Поряд із цим, вказаною нормою ст.382 КАС України передбачено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, суд наділений правом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення лише у випадку, коли існують беззаперечні докази нехтування відповідачем вимогам суду.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією наведеною у постанові Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 300/6212/21.
Спосіб судового контролю, передбачений ст.382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, яке залишається не виконаним.
При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення.
Лише наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення від 04.10.2023 року у справі № 120/11483/23, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії за вислугу років станом на 01.07.2021 року, на виконання рішення суду у даній справі, головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено перерахунок пенсії позивача та нараховано щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Так, розмір пенсії позивача склав 28470,55 грн, однак розмір пенсії, що підлягає фактичній виплаті складає 26470,55 грн.
Із наведеного слідує, що відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання рішення суду від 04.10.2023 року у цій справі, однак застосував обмеження максимального розміру пенсії, визначеним у сталому розмірі на дату здійснення перерахунків на виконання рішень від 23.11.2021 року у справі №120/10778/21-а та від 05.07.2023 року у справі № 120/5397/23.
При цьому, судом першої інстанції вірно зауважено, що у рішенні суду від 04.10.2023 року було чітко зазначено, що вимога позивача здійснювати виплату пенсії без обмеження максимальним розміром та виходячи з 86% грошового забезпечення не підлягає задоволенню з огляду на те, що вказане не охоплюється спірними правовідносинами у контексті цієї справи.
Слід повторно наголосити, що предмет цієї справи стосувався виключно доплати, передбаченої постановою КМУ № 713, що нараховується до уже визначеного та наявного розміру пенсійного забезпечення.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 04.10.2023 року у даній справі фактично мотивована тим, що розмір його пенсії до виплати не змінився, що, на його думку, вказує на невиконання відповідачем рішення по даній справі.
У той же час, зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.11.2023 щодо виконання рішення суду слідує, що щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 (згідно рішення суду) включена до розрахунку пенсій за вислугу років станом на 01.07.2021.
Натомість вказаним листом підтверджується застосування відповідачем обмеження максимального розміру пенсії, визначеним у сталому розмірі на дату здійснення перерахунків на виконання рішень від 23.11.2021 року у справі № 120/10778/21-а та від 05.07.2023 року у справі №120/5397/23.
Вказані обставини, на переконання колегії суддів, вказують на обрання позивачем помилкового способу захисту своїх прав, оскільки в межах даної справи суд позбавлений можливості досліджувати правомірність застосування обмеження пенсії максимальним розміром, що фактично вплинуло на розмір пенсії до виплати позивачу, зважаючи на те, що предмет цієї справи стосувався виключно доплати, передбаченої постановою КМУ № 713, що нараховується до уже визначеного та наявного розміру пенсійного забезпечення.
Стосовно долученої позивачем копії судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.01.2024 по справі №120/376/24, то колегія суддів зауважує, що вказане судове рішення не набрало законної сили, а відтак не може бути враховано при вирішенні даної справи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що у разі незгоди ОСОБА_1 із сумою нарахованої пенсії (її обмеженням максимальним розміром) наявні ознаки іншого публічно-правового спору між сторонами, який може бути вирішений шляхом подання позовної заяви, що вказує на відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення, відповідно до ч.1 ст.382 КАС України.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законну і обґрунтовану ухвалу, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.